СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15450/25
пр. № 2/759/6862/25
30 вересня 2025 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення боргу за розпискою,
І. Зміст позовних вимог.
Представник позивача ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за розпискою від 01 липня 2022 року в розмірі 253 000 грн 00 коп., яка складається з основної суми боргу 100 000 грн 00 коп. та відсотків у розмірі 153 000 грн 00 коп..
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 530 грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 грн 00 коп..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 липня 2022 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп.. Відповідач зобов'язався повернути цю суму в повному обсязі до 01 серпня 2022 року.
На підтвердження отримання коштів та їх повернення відповідач власноруч написав розписку та надав завірену копію паспорта.
Позивач вказує, що станом на дату подачі позову, відповідач отримані кошти не повернув. Згідно з умовами розписки, у разі прострочення виплати відповідач зобов'язався сплатити пеню в розмірі 1% від позиченої суми за кожен тиждень прострочення.
Станом на 08 липня 2025 року кількість тижнів прострочення становить 153, а сума нарахованих відсотків 153 000 грн 00 коп..
Таким чином, загальна сума заборгованості, включаючи основний борг та відсотки, становить 253 000 грн 00 коп. Просить позов задовольнити.
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 21 липня 2024 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Судом встановлено, що 01 липня 2022 року відповідач ОСОБА_2 отримав у борг від позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп.. На підтвердження цього факту відповідач власноруч написав розписку.
Відповідно до умов розписки, відповідач зобов'язався повернути позичені кошти в повному обсязі своєчасно до 01 серпня 2022 року. У разі недотримання цього зобов'язання, він зобов'язався виплатити пеню в розмірі 1% від позиченої суми за кожен тиждень прострочення.
Відповідач не повернув отримані кошти у визначену дату. Станом на момент звернення до суду кошти позивачу не повернені.
Загальна сума заборгованості становить 253 000 грн 00 коп.. Ця сума складається з:
Основної заборгованості:
100 000 грн 00 коп..
Процентів за прострочення виплати:
153 000 грн 00 коп., що розраховано виходячи з 153 тижнів прострочення.
У відповідності із ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин першої та другої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Згідно вимог ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.1049 ЦК України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві суми боргу, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, в разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18) вказано, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази того, що відповідач повністю чи частково виконав свої зобов'язання за вказаним договором позики та повернув повністю або частково кошти саме за цим договором позики.
Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач свої зобов'язання у встановлений сторонами строк по договору позики не виконав, борг за договором не повернув та будь-яких конкретних доказів на спростування доводів позовних вимог не надав.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 530,00 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду, виходячи із суми позовних вимог, які задоволено судом.
Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, до складу судових витрат входять витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частиною 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду мають бути подані докази їх понесення (договір про надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи).
Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, проте до матеріалів справи не долучено жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення цих витрат, зокрема, відсутній акт виконаних робіт (наданих послуг), а також платіжні документи, що підтверджують їх оплату.
Таким чином, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки її понесення не підтверджено належними доказами.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 1046, 1047, 1048 1049 ЦК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 280, 354 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість за розпискою від 01 липня 2022 року в розмірі 253 000 (двісті п'ятдесят три тисячі) грн 00 коп..
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 2 530 (дві тисячі п'ятсот тридцять) грн 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме - у стягненні витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.О. Петренко