01.10.2025 Справа № 756/7842/25
Унікальний номер 756/7842/25
Провадження номер 2/756/7705/25
01 жовтня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретар судового засідання - Лисенко Д. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Короткий зміст позовним вимог
Позивач ТОВ «Коллект Центр» через систему «Електронний суд» у червні 2025 року звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року в розмірі 68962,14 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 16000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказували, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 03 квітня 2021 року укладено договір про надання фінансових послуг № 2109326599962, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 5600,00 грн. на строк - 16 днів.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10 січня 2023 року.
В порушення умов договору відповідач належним чином не виконала своїх зобов'язань, у зв'язку з чим має заборгованість в сумі 68962,14 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5599,68 грн; заборгованість за відсотками - 63362,46 грн.
Покликаючись на право правонаступника вимагати стягнення заборгованості, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Рух справи
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2025 року головуючим суддею визначено суддю Шролик І.С.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження та призначено справу до розгляду.
Заочним рішенням від 21 липня 2025 року позов ТОВ «Коллект Центр» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року в розмірі 68962,14 грн , судовий збір в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Ухвалою суду від 05 вересня 2025 року за заявою відповідача ОСОБА_1 скасоване заочне рішення та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 01 жовтня 2025 року на 09.00 год.
Представник позивача в судове засідання 01 жовтня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 25 вересня 2025 року представник позивача ТОВ «Коллект Центр» знайомився з матеріалами справи, що свідчить подана ним заява.
Відповідач в судове засідання 01 жовтня 2025 року не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Є користувачем електронного суду, ухвала суду від 05 вересня 2025 року отримана відповідачем 05 вересня 2025 року із визначеною датою судового розгляду 08 вересня 2025 року. Заяви або клопотання про відкладення розгляд справи до суду не надходили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
У зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 03 квітня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 2109326599962, відповідно до умов якого відповідачу надані грошові кошти в сумі 5600,00 грн. на строк - 16 днів.
Договір підписано в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчинений одноразовим ідентифікатором згідно положень ЗУ «Про електронну комерцію). Підписанням Договору відповідач також підтвердив, що він повністю ознайомився з усіма умовами, зокрема з Правилами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
Відповідно п. 1.1 Договору за цим договором товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в заяві-анкеті, та складає 5600,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Згідно пп. 1.1, 1.2 договору кредит надається на строк, зазначений у заяві-анкеті та графіку платежів, який є додатком до договору та є невід'ємною його частиною, орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до пп. 1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,64% порівняно з процентною ставкою зазначеною в п. 1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою зазначеною в п. 1.4.б); г) починаючи з 30 дня наступного за орієнтованим строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою зазначеною в п. 1.4.в); д) тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до пп. 1.4.1, 1.4.2 договору нараховані проценти підлягають обов'язковій сплаті на 16 день з моменту отримання кредиту в сумі, що нарахована за фактичний строк користування кредитом на дату сплати. В разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Згідно п. 1.9 договору граничний строк кредитування (строк дії договору) 1 рік.
Згідно з п. 2.2.2.1 договору, зокрема, позичальник зобов'язаний вчасно повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. п. 2.1.1.2, 2.1.1.7 товариство має право: у разі затримання позичальником сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, у повному обсязі; укласти договір відступлення права вимоги за договором або договір факторингу з будь-якою третьою особою без додаткового погодження цього з позичальником.
Водночас у заяві-анкеті (для отримання кредиту), який є додатком № 1 до кредитного договору, сторони погодили, що відповідач зобов'язується повернути кредит у розмірі 5600 грн. та сплатити проценти у розмірі 1792 грн.
01 грудня 2021 року між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено Договір факторингу № 1-12, відповідно до якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за Договорами позики, у тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
У свою чергу ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до боржників ТОВ Коллект Центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за Договором про надання фінансових послуг № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року, що укладений між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 .
Згідно розрахунку, наданого позивачем заборгованість ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2021 рокускладає 68962,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5599,68 грн; заборгованість за відсотками 63362,46 грн.
Між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов'язань.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін та погоджені ними. При цьому згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За приписами ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Саме на позивача покладено процесуальний обов'язок довести заявлені позовні вимоги.
Суд вважає, що заперечення відповідача про відсутність доказів набуття позивачем ТОВ "Коллект центр" права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2109326599962, спростовуються дослідженими докаами наданими стороною позивача.
Договором факторингу № 1-12 укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» 01 грудня 2021 року, платіжним дорученням 307600018 від 03 грудня 2021 року, згідно якого ТОВ «Вердикт Капітал» на виконання умов укладеного договору сплатило на рахунок ТОВ «Служба миттєвого кредитування» 5 535 543,12 грн; Акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за Договором факторингу № 1-12 від 03 грудня 2021 року; додаток 3 до договору в якому міститься реєстр боржників під реєстровим номером 2704 міститься боржник ОСОБА_1 , з визначеним розміром заборгованості станом на 18 квітня 2021 року - 42333,44 грн. Досліджені докази доводять факт відступлення права вимоги за кредитним договром від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» до ТОВ «Вердикт Капітал».
Судом досліджені Договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, який укладений між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», за яким останній набув право вимоги до боржників відповідно до реєстру боржників від 10 січня 2023 року де за порядковим номером 6075 міститься боржник ОСОБА_1 номер договру 2109326599962, загальний розмір заборгованості 95161,38 грн. Також судом досліджений акт про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28 лютого 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».
В сукупності досліджені судом докази позарозумним сумнівом доводять право позивача ТОВ «Коллект Центр» заявляти вимоги до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром, яке ним набуте на підставі досліджених договорів.
Факт укладання договору про надання фінансових послуг №2109326599962 "стандартний" між ОСОБА_1 та ТОВ «Служба миттєвого кредитування» доводиться Інформаційною довідкою щодо порядку (процедури), хронології дії укладання електронного договору, вчинених позичальником в інформаційно-телекомунікаційній системі в якій позичальник заповнював свої персональні данні, був ознайомленний з правилами й умовами надання позики, проставивши у відповідному розділі позначку, отримав смс код для підтвердження заявки на підтвердження прийняття оферти "Н5", 03 квітня 2021 року підтвердження заявки відбулось підписанням кредитного договру.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Таким чином договір укладено в електронній формі шляхом підписання електронним підписом відповідача, вчиненим одноразовим ідентифікатором з урахуванням Законом України "Про електронну комерцію".
Довідкою ТОВ ФК "Вей фор пей" від 10 грудня 2024 року підтверджується зарахування переказу грошових коштів на кортковий рахунок НОМЕР_1 , який належить відповідачу в сумі 5600, 00 грн 03 квітня 2021 року за номером договору №2109326599962, номер якої позичальник зазначив в Анкеті -заяві.
Отже, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача ОСОБА_1 , які викладені ним в заяві про перегляд заочного рішення про відсутність доказів отримання ним коштів та укладання договору про надання фінансових послуг, спростовуються наявними в матеріалах справи та дослідженими доказами.
Стосовно заперечення відповідача щодо строку кредитування та розмір заборгованості за відсотками, суд приходить до висвноку, що ці доводи не підлягають задоволенню.
Пунктом 1.3. передбачений орієнтовний строк повернення кредиту - 16 днів з моменту отримання кредиту.
Відповідно до п.1.4 договору проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожен день користування (процентна ставка), протягом фактичного строку користування кредитом починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 2% за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту. У випадку користування кредитом понад строк, визначений у п. 1.3 договору, процентна ставка збільшується на 1,64%; починаючи з 15 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 1,38% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.б); починаючи з 30 дня, наступного за орієнтовним строком повернення кредиту, процентна ставка збільшується на 2,65% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п. 1.4.в)
Пунктом 1.4.2. договору встановлено, що в разі, якщо сума кредиту лишається неповернутою після орієнтовного строку повернення кредиту, проценти підлягають обов'язковій сплаті кожні 16 днів у сумі, нарахованій за фактичний строк користування кредитом.
Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік (п. 1.9 договору).
В своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 559/1605/18 Верховний Суд зазначив, що тлумачення статті 627 ЦК України свідчить, що за загальним правилом обсяг договірної відповідальності регулюється в ЦК України нормами, які мають диспозитивний характер. Тобто, сторони при укладенні конкретного виду договору можуть регулювати їх самостійно.
З огляду на свободу договору, яка передбачена ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони на власний розсуд визначили орієнтовний строк повернення кредиту у 16 днів, а також граничний строк кредитування в 1 рік.
Отже, твердження відповідача про обумовлений строк кредитування в 16 днів спростовується дослідженими судом умовами укладеного договору.
Крім того, уклавши цей договір, позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті smk.zp.ua таwww.bistrozaim.ua(п. 4.1. договору). Також ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення цього договору від товариства він отримав: інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію, що міститься у ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; підписаний сторонами екземпляр договору, графік платежів, паспорт кредиту (п. 4.9. договору). Відповідно до п.4.15. даного Договору сторони дійшли згоди, що цей договір укладається в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором. (а.с 8-12).
Укладений договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.
Посилання відповідача на правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, суд не може застосувати до спірних правовідносин, оскільки у згаданій постані наголошується на недопустимості нарахування відсотків поза межами строку кредитування.
Проте, обставини даної справи є суттєво відмінними, оскільки по договору про надання фінансових послуг № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року відсотки нараховані за користування кредитними коштами в межах граничного строку кредитування - 1 рік.
Зважаючи на те, що у порушення умов договору про надання фінансових послуг відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов'язань щодо повернення грошових коштів у розмірах та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності якого не спростована, суд приходить до висновку про наявніість підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором.
Судом досліджено надані позивачем розрахунки заборгованості, згідно з якими станом на 30 листопада 2021 року заборгованість ОСОБА_1 складає 42 333,44 грн.,з яких заборгованість за тілом кредиту 5599,68 грн., заборгованість за відсотками 39638,88 грн на дату відступлення права вимоги 01 листопада 2021 року.
З дати відсутплення права вимоги фактор ТОВ «Вердикт Капітал» має право здійснювати нарахування т стягшнення прцентів за договорами фінансових послуг за умовами дотримання вимог чинного законодавства, нарахування та стягнення штрафних санкцій за порушення боржниками грошових зобов'язань, нарахування будь-яких платежів, а також вимагати у боржників відшкодування збитків,завданих неналежним виконанням грошових зобов'язань, відповідно до вимог законодавства та умов договорів (п.2.3 Договру факторингу №1-12 від 01 грудня 2021 року).
Згідно розрахунку заборгованості станом на 02 квітня 2022 року, датою закінчення строку кредитнування заборгованість ОСОБА_1 складає 95161,38 грн.,з яких заборгованість за тілом кредиту 5599,68 грн., заборгованість за відсотками 89561,70 грн.
Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності, позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 частину заборгованості в розмірі 68962,14 грн.
На підставі досліджених доказів, суд приходить до висновку, що обсяг заборгованості знайшов своє документальне підтвердження, тому з урахуванням зменшення позивачем суми грошової вимоги, підлягає стягненню зОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість у розмірі 68962,14 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5599,68 грн.; заборгованість за відсотками 63362,46 грн.
Щодо стягнення судових витрат
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 133 ПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. відповідно до платіжної інструкції № 0524140030 від 26 травня 2025 року.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» підлягають задоволенню, суд приходить до висновку, що у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати судового збору.
Також, позивач просить відшкодувати понесені ним витрати на правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
До позовної заяви додана копія договору про надання правової допомоги № 02-09/2024-3 від 02 вересня 2024 року, укладеного між клієнтом Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» та Фізичною особою-підприємцем - ОСОБА_2 .
За змістом цього договору адвокатське об'єднання надає клієнту юридичну допомогу, у тому числі представляє інтереси клієнта в судах під час розгляду правових спорів.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 договору вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до договору. Якщо інше не передбачено заявкою на надання юридичної допомоги, клієнт зобов'язується оплатити надані адвокатським об'єднанням послуги у строк до 60 банківських днів з моменту підписання акту про надання юридичної допомоги та надання адвокатським об'єднанням клієнту відповідного рахунку для оплати.
ТОВ «Коллект Центр» та ФОП ОСОБА_2 підписано заявку на надання юридичної допомоги № 3 від 01 квітня 2025 року та витяг з акту № 8 про надання юридичної допомоги від 30 квітня 2025 року.
Сторонами підписаний акт про надання юридичної допомоги №8, згідно з яким ФОП ОСОБА_2 виконала визначені в заявці послуги, затративши на надання усної консультації замовнику 2 години, і на складання позовної заяви 4 годин загальною вартістю 16000 грн.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19.02.2020 справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34,37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
З урахуванням конкретних обставин справи, суд може обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За результатами розгляду питання про розподіл судових витрат та дослідження поданих на їх підтвердження доказів, суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, характер вимог є розповсюдженою категорією цивільних справ, відсутня потреба у вивченні великого обсягу документів, процесуальні документи, які містяться в справі не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Суд приймає до уваги заперечення сторони відповідача щодо заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу викладені у заяві про перегляд заочного рішення.
Суд не може в повному обсязі погодитися із обґрунтуванням розрахунку позивача витрат на правничу допомогу, оскільки вважає, що визначена вартість наданих юридичних послуг не в повній мірі відповідає вимогам ЦПК України, і наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом у визначеному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності цих витрат.
Беручи до уваги заявлену позивачем вартість наданих юридичних послуг, оцінених в 16000 грн., зі складністю справи, ціною позову в розмірі 68962,14 грн., обсягом матеріалів у справі, кількістю і якістю підготовлених процесуальних документів, суд вважає заявлену суму компенсації юридичних витрат недоведеною в повному обсязі, тому присуджує її частково у розмірі 8000 грн.
Таким чином, у відповідності до ст. 141 КПК України, з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача ТОВ «Коллект Центр» підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1, 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2109326599962 від 03 квітня 2021 року в розмірі 68962,14 грн (шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шістдесят дві гривні чотирнадцять копійок), судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень нуль копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 01 жовтня 2025 року.
Суддя І. С. Шролик