Справа №:755/3256/25
Провадження №: 2/755/4165/25
"17" червня 2025 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., за участю секретаря судових засідань Лазоренко Н.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з вимогами:
«позбавити батьківських прав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ), зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України запис НОМЕР_5, документ № НОМЕР_2 , виданий 09.12.2019 року, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП № НОМЕР_3 ), зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 виданий 29 листопада 2001 року Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві, відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації як органу опіки та піклування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для їх подальшого влаштування;
стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кошти (аліменти) на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімум на кожну дитину відповідного віку) від заробітку відповідача щомісячно починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення кожною дитиною повноліття на особу або установу в якій будуть перебувати діти;
стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти (аліменти) на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки (але не менше 50% від прожиткового мінімум на кожну дитину відповідного віку) від заробітку відповідача щомісячно починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення кожною дитиною повноліття на особу або установу в якій будуть перебувати діти».
Обґрунтовуючи підстави звернення з позовом до суду, позивач посилається на наступне:
на обліку Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації перебувають неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками дітей є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які перебувають у шлюбі. Водночас відповідачі разом не проживають, не працюють, інформація щодо матеріального утримання ними дітей відсутня. ОСОБА_3 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_4 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Діти ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 . У свою чергу, 24 листопада 2024 року за актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я, який складений інспектором СЮП Дніпровського УП ГУНП України в м. Києві про знайдену чи підкинуту дитину та її доставку до Київської міської дитячої клінічної лікарні № l м. Києва доставлена малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , де вона перебуває на даний час. За час перебування малолітньої ОСОБА_7 у медичному закладі батьки не зверталися до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із заявами про надання дозволу на її відвідування. Відповідно по повідомлення управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зазначено, що ОСОБА_10 у закладах загальної середньої освіти Дніпровського району не навчається, ОСОБА_8 навчається у СЗШ № 184 м. Києва. На даний час ОСОБА_8 проживає разом із матір'ю ОСОБА_4 , іноді з батьком ОСОБА_3 . Батьками не укладені декларації з медичними закладами, діти не обстежувалися, унаслідок чого малолітній ОСОБА_7 не призначена інвалідність та дитина внаслідок неналежного виконання батьківських обов'язків батьків не отримує соціальну допомогу та не влаштована до спеціалізованого навчального закладу. Спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації проводилась профілактична робота з відповідачами, під час якої їм роз'яснено обов'язки батьків щодо утримання, виховання та навчання малолітніх дітей та попереджено про відповідальність у разі невиконання належним чином батьківських обов'язків. Крім того, службою здійснено обстеження житлово-побутових умов відповідача ОСОБА_3 , за висновком якого умови для проживання та виховання дітей не створені. Під час обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 з'ясовано, що квартира потребує прибирання та косметичного ремонту. Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовилися від соціального супроводу. Відповідач ОСОБА_3 після відвідування його соціальними працівниками неодноразово дзвонив, погрожував та нецензурно висловлювався у бік фахівців із соціальної роботи. У зв'язку із міркувань безпеки робота з даною родиною неможлива. На даний час у провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 755/13803/21 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів). Разом з цим, Дніпровський районний суд міста Києва розглядає справу № 755/1722/25 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 про притягнення її до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей). Отже, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 свідомо самоусунулися від виконання своїх батьківських обов'язків, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, не готують їх до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування дітям, не спілкуються з дітьми в обсязі необхідному для їх нормального самоусвідомлення; не дають дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до їх внутрішнього світу; не створюють умов для отримання ними освіти, не створюють належних умов для проживання та розвитку дітей, не цікавляться їх здоров'ям та нехтують їхніми потребами.
10 березня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 Цивільного процесуального кодексу України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили до суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
11 квітня 2025 Дніпровським районним судом міста Києва постановлено про закінчення підготовчого провадження у цивільній справі та призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просила не позбавляти її батьківських прав.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, право подання відзиву на позов та докази на спростування заявлених вимог не скористався.
Представник третьої особи Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представник третьої особи Комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у судове засідання не з'явився, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить наступного.
Судом встановлено, що з 22 травня 2014 року ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Відповідно до положень статті 121 Сімейного кодексу України визначено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до свідоцтва про народження дитини батьками записано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до свідоцтва про народження дитини батьками записано: батько - ОСОБА_5 , мати - ОСОБА_4 .
24 листопада 2024 року за актом органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я Дніпровського УП ГУНП України в місті Києві про знайдену чи підкинуту дитину та її доставку до комунального некомерційного підприємства «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» доставлено малолітню ОСОБА_12 , де вона перебуває на даний час.
Комунальним некомерційним підприємством «Київська міська дитяча клінічна лікарня № 1» надано медичну виписку стосовно малолітньої ОСОБА_7 , відповідно до якої у дитини виявлено розбіжну співдружню неакомодаційну альтернуючу косоокість з вертикальним компонентом, часткову атрофію зорового нерву, центральний параліч, спастичну диплегію, еквіно-плосковальгусну деформацію стоп, порушення постави та ознаки педагогічної занедбаності.
До Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із заявами про надання дозволу на відвідування дитини ОСОБА_7 у медичному закладі не звертались.
Декларації з медичним закладом щодо обстеження дітей відсутні.
Згідно з інформації Управління освіти Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації ОСОБА_7 у закладах загальної середньої освіти Дніпровського району не навчається, ОСОБА_8 навчається у середній загальноосвітній школі № 184 міста Києва.
Службою у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_3 , за висновком якого умови для проживання та виховання дітей не створені. За висновком обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_4 квартира потребує прибирання та косметичного ремонту.
Відповідно до інформації Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовилися від соціального супроводу.
Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року (далі - Конвенція), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У пунктах 1, 3 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (пункту 1 статті 18 Конвенції).
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев'ята статті 7 СК України).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 57, 58, від 07 грудня 2006 року).
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (частина перша статті 165 СК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав тощо обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який згідно з ч. 5 ст. 19 подає суду письмовий висновок щодо розв'язування спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
При цьому суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. 6 ст. 19 СК України).
Згідно з висновком органу опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав (протокол засідання Комісії від 12.02.2025 № 3) орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з тим, що вони ухилились від виховання та утримання дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (постанова Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року в справі № 361/2014/22).
Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справ, має оціночний характер, залежить від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (див. постанови Верховного Суду від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22, від 28 лютого 2024 року у справі № 303/4697/22, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23 та ін.).
Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3
Як з'ясовано судом, що відповідач ОСОБА_3 самоусунувся від спілкування з дітьми, не піклуються про їх фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, зокрема: не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, що негативно впливає на їх фізичний розвиток як складову виховання, не спілкуються з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, ці обставини доведено належними та допустимими письмовими доказами, які підтвердили факт ухилення ОСОБА_3 від виконання своїх обов'язків відносно неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,у свою чергу, відповідач не скористався правом подати відзив на позов та докази, які мали підтвердити належне виконання відповідачем своїх батьківських обов'язків.
Отже, з урахуванням встановлених обставин, зокрема свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_3 своїми батьківськими обов'язками, суд дійшов висновку про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав ОСОБА_4
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків стосовно малолітньої дочки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,не бере жодної участі у вихованні дитини, не піклувалася про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти, ці обставини доведено належними та допустимими письмовими доказами.
Водночас у справі не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Враховуючи факт заперечення відповідачки проти позову про позбавлення її батьківських прав, думку неповнолітнього ОСОБА_1 , який у судовому засіданні заперечував проти позбавлення його матері ОСОБА_4 батьківських прав по відношенню до нього, суд виходить з того, що позивач не надав беззаперечних доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачка не бажає спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні, остаточно і свідомо самоусунулася від виконання своїх обов'язків з виховання неповнолітньої дитини, який залишився проживати з матір'ю.
У постанові Верховного Суду від 12 листопада 2024 року у справі № 201/13014/23 (провадження № 61-12151св24) зроблено висновок, що «Верховний Суд звертає увагу на те, що, визначаючи зміст принципу якнайкращих інтересів дитини, цей суд в своїй практиці враховує підхід Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який виробив дві умови, які необхідно брати до уваги при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (див. пункт 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України»). Більш широкий підхід виробив Комітет ООН з прав дитини в Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) «Про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів (пункт 1 статті 3)», який був імплементований і в практику Верховного Суду. Так, Комітет звернув увагу на те, що при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини необхідно враховувати такі елементи: погляди дитини; індивідуальність дитини; збереження сімейного оточення і підтримання відносин; піклування, захист і безпеку дитини; вразливе становище; право дитини на здоров'я; право дитини на освіту. Перелік таких елементів не є вичерпним і залежно від конкретної ситуації певний елемент може переважати над іншим. Підхід Комітету ООН з прав дитини може слугувати алгоритмом для оцінки та визначення якнайкращих інтересів дитини, за якими належить діяти в такому порядку: по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права».
Відтак, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 .
Разом з тим, з урахуванням положень статей 168, 169 Сімейного кодексу України, у разі позбавлення батьківських прав, відповідачі не позбавлені права на звернення до суду із заявою про надання права на побачення з дитиною, так і з позовом про поновлення батьківських прав.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону від 13 січня 2005 р. № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Оскільки судом не встановлено можливості передати дитину другому з батьків, бабі, дідові та іншим родичам, мачусі, вітчиму, відповідно до положень ч.ч. 4, 5 ст. 167 Сімейного Кодексу, дитина передається на опікування органові опіки та піклування для вжиття заходів для захисту прав та інтересів дитини та вибрано найбільш кращий спосіб подальшого влаштування долі дитини.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення аліментів
Виходячи з предмету позову, Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація (як орган опіки та піклування) звернулася з вимогами щодо стягнення з кожного із батьків аліментів на утримання дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частки від усіх видів їх заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня пред'явлення цього позову і до досягнення кожною дитиною повноліття на особу або установу, в якій будуть перебувати діти.
Сімейні права є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника. (ст. 14 Сімейного кодексу України)
Як передбачено у статті 245 Сімейного кодексу України, якщо дитина постійно проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров'я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію закладу.
У свою чергу, Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування. (ст. 246 Сімейного кодексу України)
Порядок стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі, регулюється положеннями статті 193 Сімейного кодексу України.
Виходячи з положень ч. 2 та ч. 3 ст. 193 Сімейного кодексу України, якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах.
За рішенням суду аліменти можуть перераховуватися на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України.
Виходячи з предмету спору та суб'єктивного складу сторін, суд не вбачає підстав для задоволення вимог Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в частині стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей на особу або установу, в якій буде перебувати дитина, оскільки визначення конкретної особи на користь якої можливе стягнення аліментів на утримання дітей є визначальним та залежить від встановлення над дитиною опіки та піклування, зважаючи на те, що чинним законодавством визначено порядок встановлення опіки над малолітньою дитиною, яка позбавлена батьківського піклування, та регламентовано права та обов'язки опікуна на представництво інтересів малолітньої особи, яка перебуває під опікою, в тому числі представляти інтереси малолітньої дитини в судових інстанціях, у даному випаду шляхом звернення з позовом про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини.
При цьому, суд враховує, що Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено ухвалення рішення на майбутнє, тому за відсутності визначеної в установленому законодавством порядку конкретної особи та/або відповідного органу, під опіку якого буде передана малолітня дитина, унеможливлює виконання рішення суду про стягнення аліментів на утримання дитини або зробить неможливим його виконання в цій частині.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, з урахуванням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд присуджує стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 гривень 20 копійок (вимога про позбавлення батьківських прав).
Враховуючи наведене та керуючись статтями 14, 19, 150, 164, 165, 193 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», статтями 2, 4, 10, 11, 81, 89, 174-179, 209, 247, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (як орган опіки та піклування), яка діє в інтересах малолітніх дітей - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Комунальне некомерційне підприємство «Київська міська дитяча клінічна лікарня №1» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Позбавити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, батьківських прав відносно дітей - неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України та малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, батьківських прав відносно малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянки України.
Передати Дніпровській районній в місті Києві державній адміністрації як органу опіки та піклування малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для її подальшого влаштування.
Попередити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянку України, про необхідність змінити ставлення до виховання дитини - неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
Покласти на Дніпровську районну в місті Києві державну адміністрацію, як органу опіки та піклування, контроль за виконанням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських обов'язків відносно дитини - неповнолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.