ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 607/8833/25
провадження № 2/753/8208/25
01 жовтня 2025 року суддя Дарницького районного суду міста Києва Шаповалова К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у квітні 2025 року до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області надійшла позовна заява ТОВ "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 13 липня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір № 13.07.2024-100000102, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 15000,00 грн, строком на 210 днів під процентну ставку - 1%. У зв'язку із невиконанням умов договору, у відповідача виникла заборгованість. Наразі позивач просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 57 000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - борг за тілом кредиту, 31 500,00 грн - заборгованість за відсотками, 3000,00 грн - заборгованість по комісії, 7500,00 грн - неустойка.
Ухвалою суду від 01 травня 2025 року позов було передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
26 травня 2025 року справа надійшла до вказаного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 травня 2025 року матеріали позову передано до провадження судді Шаповалової К.В.
Ухвалою суду від 06 червня 2025 року позов було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків.
17 червня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18 червня 2025 року було відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження .
21 липня 2025 року до суду від відповідача - надійшло клопотання про поновлення відповідачу строку на подання відзиву на позов, яке обґрунтовано тим, що про ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 18 червня 2025 року йому стало відомо лише 04 липня 2025 року.
Окрім того, 21 липня 2025 року до суду надійшов також відзив ОСОБА_1 на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що жодного договору із позивачем не укладав, та не отримував 13 липня 2024 року позику у розмірі 15 000,00 грн. Також відповідач зауважив, що у зазначений час перебував на військовій службі у лавах ЗСУ. До відзиву відповідачем було долучено докази його перебування на військовій службі. Відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року було задоволено клопотання відповідача про поновлення строку на подачу відзиву, прийнято та долучено відзив до матеріалів справи.
19 серпня 2025 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 13.07.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 13.07.2024-100000102 (кредитної лінії) від 13.07.2024 р.; 3) надсилання відповідачем відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №13.07.2024- 100000102 (кредитної лінії) від 13.07.2024 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір №13.07.2024-100000102 від 13 липня 2024 року у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий - 0500860094. Окрім того, даний номер телефону зазначений як контактний номер телефону відповідача в шапці відзиву на позовну заяву, що підтверджує належність номеру телефона НОМЕР_1 відповідачу. Саме його було використано відповідачем для підписання кредитного договору - 13 липня 2024 року. Позивач надає суду Log File з чіткою хронологією дій учасників електронної комерції при укладенні електронного договору в інформаційно-комунікаційній системі позивача - веб-сайті позивача sgroshi.com.ua. Також, підписуючи оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір : "Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс-повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0500860094 E378" У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору : "Я розумію, що підписую та укладаю кредитний договір на вищевказаних умовах, підписуючи даний акцепт одноразовим ідентифікатором (код з смс повідомлення): Для підписання та укладання договору введіть код з смс - повідомлення, яке було відправлене на Ваш фінансовий номер 0500860094 E378" Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку. Факт укладення електронного кредитного договору від 13 липня 2024 року № 13.07.2024-100000102 з ТОВ «Споживчий центр» підтверджується також довідкою «СМ УНІВЕРСАЛ», яка підтверджує факт надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону, що передбачений у заявці договору. Щодо видачі коштів відповідачу, то позивач зазначає, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією №451476625 від 13 липня 2024 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - Ipay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Сторона позивача наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по рахунках відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку 5167-80XX-XXXX-5712, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. позивач, враховуючи позицію відповідача, а також необхідність формування та отримання від контрагентів додаткових доказів (довідки ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ», Log File, картки субконто та інші), не міг їх подати разом із позовною заявою, відтак, сторона позивача просить суд поновити позивачу строк для подання доказів та прийняти їх разом із відповіддю на відзив. Позовні вимоги позивач підтримав та просив їх задовольнити.
20 серпня 2025 року до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій позивач зазначив, що вматеріалах справи наявні документи, що підтверджують перебування відповідача на військовій службі. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи цю норму позивач змінює розмір позовних вимог із 57 000,00 грн. до 18000,00 грн. (тіло - 15000,00 грн. та комісія 3 000,00 грн.).
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, вивчивши відзив на позовну заяву, доходить наступного висновку.
Судом встановлено, що 13 липня 2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 13.07.2024-100000102, який складається із пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту).
Відповідно до умов зазначеного договору сума кредиту становить 15000,00 грн, строк кредитування - 210 дні з дати його надання, дата повернення кредиту - 07 лютого 2025 року.
Пунктом 5 встановлено, що процентна ставка - фіксована, незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.
Згідно пункту 8, комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3000,00 грн.
Пунктом 13 передбачена неустойка - 150,00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Згідно з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до положень частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 1, 3, 4, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" та ЗУ "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Кредитний договір було підписано електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Е1378.
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Суд відхиляє твердження відповідача про недоведеність факту укладення кредитного договору, оскільки матеріали справи містять докази того, що відповідачем на його номер телефону було отримано одноразовий ідентифікатор Е378. Який було введено в інформаційно-телекомунікаційній системі, про що свідчать довідка ТОВ "СМ Універсал" та виписка Log Life.
Відповідно до довідки ТОВ «УПР» вбачається, що позивач перерахував на рахунок відповідача (картка № НОМЕР_2 грошові кошти у сумі 15000,00 грн (призначення платежу - видача за договором № 13.07.2024-100000102).
Позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 15000,00 грн на умовах передбачених договором.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до частиною другою статті 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за кредитним договором перед ТОВ "Споживчий центр".
При подачі позову до суду ТОВ «Споживчий центр» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 13.07.2024-100000102 від 13 липня 2024 року у розмірі 57000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - основний борг, 31500,00 грн - проценти, 3000,00 - комісія, 7500,00 грн - неустойка.
В ході розгляду справі позивачем до суду було подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягувати із ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 18000,00 грн, з яких: 15000,00 грн - основний борг, 3000,00 - комісія.
Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.
Відповідно до укладеного між сторонами договору та статей 1049, 1050 та 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти.
Статті 527, 530 ЦК України зазначають, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно статті 599 Цивільного Кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 615 Цивільного Кодексу України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Позивачем було доведено факт надання позичальнику кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн та неповернення їх кредитодавцю у строки зазначені у кредитному договорі, а відтак сума заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню із відповідача.
Щодо стягнення комісії у розмірі 3000,00 грн, то вона також підлягає стягненню, оскільки відповідно до пункту 8 договору, комісія пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3000,00 грн.
Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частин 1, 5, 6, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем, всупереч положенню частини 1 статті 81 ЦПК України, не надано жодних доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов кредитного договору, у передбачені договором строки кредит ним не погашений.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону та підтверджені відповідними належними та достатніми доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у загальному розмірі 18 000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 3000,00 грн - комісія.
З огляду на результат розгляду справи суд відповідно до вимог статті 141 ЦПК України покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором № 13.07.2024-100000102 від 13 липня року в розмірі 18000,00 грн, з яких: 15 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3000,00 грн - комісія; а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - ЄДРПОУ 37356833, місце знаходження:м. Київ, вул. Саксаганського, 133-а.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: К.В. Шаповалова