17.09.2025 Справа №607/6820/25 Провадження №2/607/2671/2025
місто Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
за участю секретаря судового засідання Баб'як Н. О.,
представника позивачки, адвокатки Стретович І. С.,
(в режимі відеоконференції)
відповідача ОСОБА_1 ,
його представника, адвоката Вароди П. Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків,
У квітні 2025 року ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діяла адвокатка Притула О. Б., звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.
Позовні вимоги позивачка обґрунтовує тим, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 24 жовтня 2009 року. Шлюб розірвано на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2023 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у даному шлюбі народилася донька - ОСОБА_3 .
У зв'язку з тим, що за час спільного проживання ОСОБА_1 систематично вчиняв фізичне та психологічне насильство щодо ОСОБА_2 у присутності дитини, а також у зв'язку з небезпекою через військову агресію російської федерації проти України, позивачка змушена була виїхати з донькою за кордон з метою збереження власного життя і здоров'я, а також життя, здоров'я та безпеки дитини. Так, з 20 січня 2023 року по 14 липня 2024 року позивачка з донькою перебували за кордоном (на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії). Оскільки відповідач не надавав згоди на виїзд доньки за кордон та її перебування там, він вживав заходи для повернення дитини на територію України. Так, ОСОБА_1 звертався до Високого суду юстиції Англії та Уельсу із відповідною заявою про негайне повернення дитини в Україну згідно з положеннями Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року (далі - Гаазька Конвенція). За наслідком розгляду такої заяви 01 грудня 2023 року Відділенням з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу прийнято рішення у справі № FD23P00307, згідно з яким дитина ОСОБА_3 повинна бути негайно повернена матір'ю-відповідачем до Республіки України до 23:59 29 лютого 2024 року (за британським часом).
Дане рішення іноземного суду набрало законної сили, однак на даний час в Україні воно не визнане - ухвала про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду відсутня. Із 14 липня 2024 року і станом на дату звернення із даним позовом, ОСОБА_2 з донькою перебувають на території України. Разом з тим, діючи в якнайкращих інтересах дитини, ОСОБА_2 має намір здійснити виїзд із донькою за кордон, у зв'язку з чим змушена звертатися до суду для отримання дозволу на такий виїзд без згоди та супроводу батька, а також просити суд зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у виїзді дитини за кордон та перебуванні дитини за кордоном на період дії воєнного стану на території України.
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. На час підписання позовної заяви строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 8 лютого 2025 року на 90 днів. Так, у період дії воєнного стану допускається перетинання державного кордону дітьми, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків, що передбачено абзацом 13 пункту 2-3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила, у редакції, чинній на момент підписання позовної заяви).
Разом з тим, для забезпечення реалізації прав позивачки та її малолітньої доньки на вільний вибір місця проживання, та прав дитини на розвиток у безпечному середовищі, існує необхідність отримати судове рішення про дозвіл на виїзд за кордон без згоди батька, з огляду на таке.
Так, відповідно до вищезгаданого положення абзацу тринадцятого пункту 2-3 Правил, виїзд за межі України дітей, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків, баби, діда, повнолітніх брата, сестри, мачухи, вітчима або інших осіб, уповноважених одним з батьків письмовою заявою, завіреною органом опіки та піклування, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків та за наявності паспорта громадянина України або свідоцтва про народження дитини (за відсутності паспорта громадянина України)/документів, що містять відомості про особу, на підставі яких Держприкордонслужба дозволить перетин державного кордону. Згідно п. 5 частини першої статті 20 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов'язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право відповідно до законодавства приймати рішення щодо надання дозволу на перетинання державного кордону у спрощеному порядку.
Однак, факт примусового повернення позивачки з дитиною на територію України на підставі рішення іноземного суду, а також відсутність згоди відповідача як батька дитини на виїзд за кордон створює перешкоди у наданні Держприкордонслужбою дозволу позивачці з донькою на перетин державного кордону.
Сторона позивача вважає, що тимчасове перебування дитини за кордоном у період дії воєнного стану відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, і не перешкоджає реалізації права батька на спілкування з дитиною.
Так, перебуваючи на території Англії, малолітня ОСОБА_4 швидко адаптувалась у новому середовищі, соціалізувалася там, про що свідчить відвідування нею дошкільного навчального закладу, вивчання іноземної мови, наявність друзів.
Враховуючи інтереси дитини, її соціалізацію в іноземній державі, а також зважаючи на воєнний стан в Україні, перебування ОСОБА_5 у звичному для неї середовищі (яким є м. Каршолтон, Англія) до припинення війни та стабілізації ситуації в Україні - відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Позивачка не чинить перешкод у спілкуванні відповідача з донькою, і тимчасове перебування дитини на території іноземної держави, яке зумовлене в першу чергу забезпеченням для дитини безпечного середовища, жодним чином не порушує права відповідача на його участь у житті та вихованні дитини.
При цьому, вважаючи, що між сторонами існує спір щодо участі батька в житті дитини, ОСОБА_1 звернувся до суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини. Так, у провадженні Тернопільського міськрайонного суду знаходиться справа №607/16246/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини (провадження у справі відкрито ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 29 липня 2024 року). Поряд із цим, є чинним і належним чином виконується Висновок органу піки та піклування щодо питання участі батька у вихованні дитини, згідно з яким для ОСОБА_1 встановлено такий графік спілкування з донькою - кожної І, ІІІ суботи місяця з 11:00 год. до 14:00 год.; кожної ІІ, ІV неділі місяця з 11:00 год. до 14:00 год., побачення повинні відбуватися у місцях культурно-розважального характеру, за бажанням дитини та в присутності матері дитини. Крім цього, батьки дитини не обмежені в праві в будь-який час домовитися про інші способи участі батька у вихованні доньки.
Також важливою обставиною є те, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 13 вересня 2024 року у справі № 607/388/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, місце проживання дитини визначено з матір'ю (рішення набрало законної сили 10 березня 2024 року, після його перегляду в апеляційному порядку). При цьому, батько у даному спорі не заперечував стосовно визначення місця проживання доньки з матір'ю, однак заперечував стосовно того, що суд не визначив конкретного місця проживання та вважав, що воно має бути за адресою: АДРЕСА_1 , не зважаючи на те, що мати намагалась увесь час пояснити батькові про безпеку дитини, в тому числі збереження її життя та здоров'я та ту обставину, що дитина, перебуваючи в Англії знаходиться в безпеці. Крім того, перебуваючи в Україні, коли батьки не були розлучені та сім'я ще проживала разом в одному будинку, батько категорично забороняв доньці спілкуватись із іншими дітьми, відвідувати садочок, гратись із ними на вулиці тощо. Усі наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 діє усупереч інтересам доньки. З огляду викладене вище, сторона позивача вважає, що позиція відповідача щодо ненадання згоди на виїзд дитини за кордон та її тимчасове перебування там у період дії воєнного стану в Україні, шкодить інтересам доньки та порушує право дитини на життя, на повний та гармонійний розвиток її особистості у безпечному середовищі
Вимогу про зобов'язання відповідача не чинити перешкод у виїзді дитини за кордон та перебуванні дитини за кордоном на період дії воєнного стану на території України, позивачка обґрунтовує наступним.
Так, листом від 14 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулась до відповідача про надання дозволу на виїзд дитини та її тимчасове перебування за кордоном. Однак, відповідач такий дозвіл не надає, а проти перебування дитини на території іноземної держави до припинення війни в Україні - категорично заперечує. Зважаючи на заперечення відповідача, а також враховуючи те, що ним вже була ініційована процедура негайного повернення дитини з-за кордону, позивачка змушена здійснити захист інтересів доньки та запобігти повторному вжиттю заходів батьком для повернення дитини на підставі Гаазької конвенції, у разі виїзду з дитиною за кордон. Стаття 1 Гаазької конвенції визначає, що її цілями тому числі є забезпечення негайного повернення дітей, незаконно переміщених до будь-якої з Договірних держав або утримуваних у будь-якій із Договірних держав.
Враховуючи це, за умови задоволення судом позовних вимог, ОСОБА_6 вправі буде очікувати, що у разі повторного ініціювання відповідачем процедури щодо повернення дитини, іноземний суд, здійснюючи оцінку законності переміщення чи утримування дитини на території іноземної держави (за критеріями Гаазької конвенції), буде враховувати судове рішення, прийняте за результатами розгляду даного позову. Таким чином, будуть забезпечені права малолітньої ОСОБА_5 на розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, до завершення в Україні дії воєнного стану.
З огляду на зазначене вище, позивачка просить суд надати дозвіл на виїзд за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), без згоди та супроводу батька - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ); зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не чинити перешкод у виїзді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордон у супроводі матері - ОСОБА_2 , та перебуванні дитини з матір'ю у країнах Європейського Союзу а також у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії на період дії на території України воєнного стану.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
05 травня 2025 року через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Варода П. Б. подав відзив у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
На обґрунтування цієї заяви по суті сторона відповідача вказує, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі пред'явлення, зокрема, рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Отже, тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Таким чином, тимчасовий виїзд дитини за кордон передбачений на підставі рішення суду та має відповідати найкращим інтересам дитини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У січні 2023 року ОСОБА_2 , за якою не було визначено рішенням суду або висновком органу опіки та піклування місце проживання дитини ОСОБА_3 , без будь-якого погодження із батьком та без відповідного рішення суду про надання дозволу, вивезла їх спільну дитину за межі України -спочатку до Греції, а потім до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії.
Самовільне вивезення дитини ОСОБА_3 стало підставою для звернення ОСОБА_1 до судових органів Великобританії згідно з Гаазькою конвенцією 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей.
Рішенням Відділення з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу від 1 грудня 2023 року у справі № FD23P00307, що набрало законної сили 01 грудня 2023 року, наказано дитину ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно до статті 12 Гаазької конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року матір'ю-відповідачкою, в примусовому порядку повернути до України.
14 липня 2024 року ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною ОСОБА_3 , на виконання рішення Відділення з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу від 01 грудня 2023 року у справі № FD23P00307, повернулися в Україну.
Зі змісту вказаного рішення іноземного суду вбачається, що ОСОБА_2 неправомірно вивезла дитину ОСОБА_3 за кордон з місця її постійного проживання в Україні, без згоди батька ОСОБА_1 , за відсутності загрози життю чи здоров'ю дитини в Україні, що могло б виправдати вивезення.
Це рішення іноземного суду підтверджує виключно односторонні дії ОСОБА_2 , що вже призвели до міжнародного правового спору та поставили під загрозу психологічне благополуччя дитини ОСОБА_3 .
Після повернення ОСОБА_2 та дитини ОСОБА_3 в Україну, ОСОБА_1 , у зв'язку із переховуванням ОСОБА_2 від нього дитини ОСОБА_3 , не надання йому можливості бачитися та спілкуватися з дочкою, звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року у справі № 607/16246/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1 , наступних способів спілкування з дитиною ОСОБА_3 : кожного вівторка, четверга місяця в часовий проміжок з 17:30 години до 21:00 години, кожної неділі місяця в часовий проміжок з 10:30 години до 17:30 години, 03 грудня кожного року, в часовий проміжок з 17:30 години до 21:00 години, в інші дні та години місяця спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або за допомогою сервісу зв'язку або відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype.
Побачення та спілкування з дитиною повинні відбуватися, за згодою дитини, без присутності матері ОСОБА_2 , в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з обов'язковим здійсненням повернення дитини за місцем проживання матері ОСОБА_2 и, або за місцем визначеним ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 , не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , придбати та передати ОСОБА_2 , мобільний пристрій з підтримкою зв'язку або сервісу відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype, з постійною оплатою послуг зв'язку та Інтернету, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, навчати, матеріально допомагати та слідкувати за станом її здоров'я.
Зобов'язано ОСОБА_2 , поважати батьківські права ОСОБА_1 , здійснювати передачу дитини у визначені дні та години, повідомити місце повернення дитини, організовувати спілкування дитини за попередньою їх згодою в режимі зв'язку або відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 .
ОСОБА_2 у своєму позові посилається на воєнний стан в Україні, як на загрозу для життя і здоров'я дитини ОСОБА_3 , проте така аргументація є абстрактною та не підтверджена жодним конкретним доказом.
Навпаки в Західному регіоні України, зокрема в місті Тернополі та Тернопільській області, а також у Волинській області, місті Луцьк, де наразі проживає дитини ОСОБА_3 , військової загрози немає. Отже, дитина ОСОБА_3 має можливість успішно та повноцінно розвиватися як фізично, так і духовно в українських дошкільних закладах (дитячих садочках), а згодом і в українській школі, зростаючи в усіх сферах свого дитячого життя.
В місті Тернополі у дитини ОСОБА_3 є можливість проживати у власному комфортному будинку, де є достатньо життєвого простору для здорового зростання та розвитку.
ОСОБА_1 свою відмову на наданні дозволу на виїзд дитини ОСОБА_3 аргументує рівністю прав і обов'язків обох батьків у вихованні спільної дитини.
Тому виїзд дитини ОСОБА_3 за кордон позбавить ОСОБА_1 , як батька, живого спілкування з дитиною, його участі в турботі, вихованні та задоволенні різноманітних її потреб. Вивіз дитини за кордон негативно вплине на її благополуччя, розлука з батьком, проживання в невідомих умовах, несприятливий клімат для дитячого організму, мовний бар'єр тощо.
В інтересах дитини ОСОБА_3 проживання в стабільному середовищі, підтримання емоційного зв'язку з обома батьками, а не лише з матір'ю, соціалізація у знайомому культурному просторі, безперешкодне навчання та адаптація до навчального закладу в Україні.
Крім того, дитина ОСОБА_3 втрачає зв'язок з державою громадянства, національною ідентичністю, культурою та рідною мовою.
Позовна заява ОСОБА_2 за своїм змістом свідчить про намір вивезти дитину ОСОБА_3 за кордон для постійного проживання, а не тимчасової поїздки, оскільки у заяві не вказано жодної конкретної інформації щодо тривалості перебування дитини за межами України, мети виїзду, конкретної країни та місця проживання, що унеможливлює оцінку доцільності та безпечності такого виїзду з урахуванням найкращих інтересів дитини.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_2 мають на меті отримання судового дозволу на безстрокове та невизначене місце проживання дитини ОСОБА_3 за кордоном, без зазначення конкретної країни, мети, умов та тривалості виїзду, що суперечить принципу визначеності правового статусу дитини та не відповідає її найкращим інтересам, а також це призведе до порушення батьківських прав ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_1 заперечує щодо заявленого розміру судових витрат, які очікує понести ОСОБА_2 в зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн, зважаючи на те, що справа є незначної складності, обсяг фактично наданих послуг, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи, є незначний. Водночас ОСОБА_1 очікує понести судові витрати в зв'язку із розглядом справи на професійну правничу допомогу в розмірі 21 000,00 грн.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 червня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокатка Стретович І. С. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити у повному обсязі. Пояснювала, що позивачка не чинить перешкод у спілкуванні відповідача з донькою, а тимчасове перебування дитини на території іноземної держави відповідає найкращим інтересам ОСОБА_5 , оскільки там вона буде у безпеці, що не вплине на участь батька у житті та вихованні дитини.
Відповідач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Варода П. Б. позову не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав, які наведені у відзиві. ОСОБА_1 суду пояснював, що ОСОБА_2 без його згоди у січні 2023 році вивезла їх спільну дочку ОСОБА_7 за кордон, а тому він змушений був звертатися до судової установи Великої Британії про примусове повернення дитини на територію України, про що є рішення іноземного суду. У липні 2024 року ОСОБА_2 повернулася з дитиною до України та на даний час мешкає у м. Луцьк, куди він регулярно їздить у визначений судовим рішенням час, та де дитина з вересня пішла до першого класу. Під час перебування дитини в іншій країні відповідач був позбавлений будь-якого спілкування з дочкою, не був обізнаний про стан її здоров'я, як влаштовано її побут, дозвілля, що є порушенням його прав батька, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано передбачає повторення такої поведінки позивачки, що не відповідає якнайкращим інтересам дитини, яка любить батька, однак буде позбавлена спілкування з ним. Позивачка звернулася до суду не задля отримання дозволу на виїзд дитини за кордон, а щоб позбавити батька можливості бачитися з донькою, спілкуватися з нею, взагалі бути присутнім у її житті.
Представник третьої особи Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради в судові засідання не з'являвся, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, що не перешкоджає суду вирішувати спір по суті.
Ознайомившись із позовною заявою, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові докази, які сторони надали в обґрунтування заяв по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/1365/23 від 18 травня 2023 року, розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 21 жовтня 2004 року відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області України, актовий запис № 1518 (а.с. 28-33, 142-147).
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 вересня 2023 року у справі № 607/1365/23, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 травня 2023 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення таке твердження: «Такі обставини, на думку суду, свідчать про наявність у ОСОБА_2 вагомих підстав для здійснення цих дій. Даними підставами, зокрема, але не виключно, можуть бути побоювання за власне життя та здоров'я, а також здоров'я, в тому числі психологічне, малолітньої дитини сторін». В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 34-39, 148-152).
У шлюбі в сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області складено актовий запис № 27 29 та видано свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 (а.с. 50).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі № 607/388/24 від 13 вересня 2024 року, визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 40-49).
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 липня 2024 року відкрито провадження у справі № 607/16246/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини (а.с. 51-52).
У справі № 607/16246/24 органом опіки та піклування складався висновок, який затверджено рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 18 грудня 2024 року № 1925, та яким рекомендовано ОСОБА_1 здійснювати свою участь у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до графіку спілкування, а саме: кожної І, ІІІ суботи місяця з 11:00 год. до 14:00 год.; кожної ІІ, ІV неділі місяця з 11:00 год. до 14:00 год. Побачення повинні відбуватися у місцях культурно-розважального характеру, за бажанням дитини та в присутності матері дитини. Інші побачення з дитиною повинні відбуватися за домовленістю між батьками та за бажанням дитини (а.с. 15-20).
Позивачка ОСОБА_2 та малолітня дочка сторін ОСОБА_3 перебували з 20 січня 2023 року до 14 липня 2024 року на території Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, що сторонами визнається та підтверджується відмітками про перетин кордону, які містяться у паспорті громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_8 НОМЕР_4 , який видано органом 6190 31 липня 2018 року (а.с. 21-24).
14 березня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до ОСОБА_1 із листом про надання дозволу на виїзд дитини ОСОБА_3 за кордон у супроводі позивачки, а саме до країн Європейського Союзу, згідно наведеного у листі переліку, та до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, а також на тимчасове перебування дитини у зазначених країнах до завершення дії воєнного стану в Україні та стабілізації ситуації в Україні (а.с. 25), який надіслала поштовим відправленням 17 березня 2025 року (а.с. 14).
Щодо документів, які подані стороною позивача на іноземній мові (а.с. 12-13, 26), то відповідно до частин 2-5 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Пунктом 2 гл. 8 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), визначено: якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Отже, докази, не перекладені з іноземної мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат», не є належними документами, оскільки вони не оформлені в установленому законом порядку. Така позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 910/20940/21, від 03 березня 2025 року у справі № 910/628/20.
За змістом Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024211040002373 від 11 жовтня 2024 року, до Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області із письмовою заявою звернувся ОСОБА_1 про те, що його колишня дружина ОСОБА_2 умисно, систематично вчиняє психологічне насильство відносно заявника, що призводить до погіршення якості життя та психологічних страждань (а.с. 114).
Рішенням комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 28 квітня 2025 року № 106, вирішено недоцільним встановлення участі у вихованні дитини та у разі потреби порядку побачень з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батька ОСОБА_1 у зв'язку з перебуванням дитини разом з матір'ю за межами України; рекомендовано батькові повернутися до розгляду даного питання після повернення ОСОБА_2 разом з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на територію України (а.с. 123-124).
Рішенням Відділення з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу від 01 грудня 2023 року у справі № FD23Р00307, що набрало законної сили 01 грудня 2023 року, постановлено (п. 11): дитина, ОСОБА_9 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_3 ), повинна бути негайно повернена матір'ю-відповідачем до Республіки Україна, на підставі ст. 12 Гаазької Конвенції 1980 року про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей 1980 року. До цього пункту відноситься попередження про кримінальну відповідальність; дія пункту 13 вище зупиняється до 25:59 (за британським часом) 29 лютого 2024 року [за умови, що жодна зі сторін не подасть клопотання про зміну дати повернення на більш ранню або більш пізню]; позивач повинен якнайшвидше подати до українського суду копію цього наказу (яка має бути перекладена на українську мову в прискореному порядку) за рахунок британських адвокатів відповідача разом із заявою про визнання наказу, винесеного цим судом, таким, що підлягає виконанню в судах України відповідно до статті 26 Гаазької конвенції 1996 року; після того, як копія цього скріпленого печаткою наказу та Додатку А буде подана до українських судів, батько-заявник через своїх адвокатів у Великій Британії надасть адвокатам матері докази, того, що ці документи були отримані судом.
Згідно із Додатком «А» до рішення Відділення з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу від 01 грудня 2023 року у справі № FD23Р00307, наказано відповідно до статті 24 Гаазької конвенції 1996 року про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року:
1. батькові забороняється застосовувати насильство або погрожувати насильством щодо матері та він не повинен заохочувати до цього будь-яку іншу особу до судового розгляду справи після повернення матері та дитини в Україну;
2. батькові забороняється переслідувати, докучати, домагатися, приставати або іншим чином втручатися в життя матері, а також не повинен заохочувати або давати вказівки будь-якій іншій особі вчиняти такі дії до судового засідання після повернення матері з дитиною в Україну;
3. не відвідувати будь-яке житло, в якому мати проживає разом з ОСОБА_10 , до слухання справи в суді після повернення матері та дитини в Україну;
4. за винятком контактів, погоджених сторонами в письмовій формі, батькові заборонено контактувати з матір'ю або Анною до слухання справи в суді після повернення матері та дитини в Україну;
5. батько зобов'язаний заздалегідь оплатити вартість проїзду з ОСОБА_11 в Україну для повернення матері та дитини в Україну;
6. батько не буде подавати (і не подавав) жодних кримінальних або цивільних позовів або процесів, покарань або переслідувань у зв'язку з незаконним вивезенням дитини з України шляхом арешту, утримання під вартою або накладення штрафу на матір-відповідачку;
7. батько сплатить або забезпечить сплату та внесення на банківський рахунок матері-відповідачки у Великій Британії частинами, або повну суму, яка має бути підтверджена адвокатами матері до 16:00 04 січня 2024 року наступного року: 1200 фунтів стерлінгів (суму, еквівалентну тримісячному утриманню з дати повернення), а потім, починаючи з четвертого місяця після повернення дитини (якщо до цього часу не відбулося слухання в Україні), щомісячні виплати в розмірі 400 фунтів стерлінгів, які триватимуть до першого слухання в українському суді; 1350 фунтів стерлінгів (суму, еквівалентну загальній вартості тримісячної оренди житла за конфіденційною адресою з дати повернення), а потім, починаючи з четвертого місяця після повернення дитини (якщо слухання в Україні не відбулося до цього часу), щомісячні виплати в розмірі 450 фунтів стерлінгів до першого слухання в українському суді, оплата витрат на проїзд відповідно до пункту 5 вище;
8. батько звернеться до українського суду з питань сім'ї із заявою про призначення слухання за повідомленням якнайшвидше після повернення матері та дитини під юрисдикцію України;
9. до Додатку А відноситься попередження про кримінальну відповідальність (а.с. 125-137).
Рішення Високого суду юстиції (Відділення з сімейних справ) від 01 грудня 2023 року в справі № FD23Р00307 в частині додаткової постанови «Додатку А», набрало законної сили і є предметом до виконання, про що надано підтвердження факту набуття рішенням суду законної сили, засвідчене Відділенням з сімейних справ Високого суду юстиції 17 квітня 2024 року (а.с. 138-141).
15 лютого 2023 року на заяву ОСОБА_1 , працівниками ПП «Загребелля» в присутності сусідів, складено акт про встановлення факту проживання громадянина, яким засвідчено, що з 2015 року до грудня 2019 року в АДРЕСА_1 , проживали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а з дня народження ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 до 20 січня 2023 року сторони проживали за цією адресою з дитиною. З 20 січня 2023 року по 15 лютого 2023 року у будинку по АДРЕСА_1 , проживає без реєстрації ОСОБА_1 (а.с. 154-155).
За змістом інформації від Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Тернопільській області № П-21, № П-22 від 05 жовтня 2023 року, відомості про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до адміністративної відповідальності, станом на 05 жовтня 2025 року, відсутні. До кримінальної відповідальності заявник не притягувався, не знятої та не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 156-157).
Довідка б/н від 29 березня 2023 року, видана КНП «ТОМЦСНЗ» ТОР ОСОБА_1 засвідчує, що він з приводу розладів психіки та поведінки, внаслідок вживання алкоголю та інших психоактивних речовин, не звертався (а.с. 158).
Довідка № 229 від 29 березня 2023 року, видана КНП «ТОКПН» ТОР ОСОБА_1 засвідчує, що він ознак психічного захворювання не виявляє (а.с. 159).
22 липня 2024 року ПП «ПРОДЕКСПОРТ» видало ОСОБА_1 довідку про те, що він з 01 листопада 2017 року подень видачі довідки, працює на посаді менеджера з розвитку цього підприємства (а.с. 160), де позитивно характеризується (а.с. 161), та отримує дохід, який за період з січня 2023 року по грудень 2023 року складає загальну суму 115 800,00 грн (а.с. 162).
За ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб SKODA RAPID, реєстраційний номер НОМЕР_5 , про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 Центр ДАІ 6101 (а.с. 163-164).
Аркуші справи 165-169 містять фото внутрішнього вигляду, оздоблення будинку по АДРЕСА_1 , в якому попередньо проживали сторони та їх малолітня дочка ОСОБА_3 .
Платіжними інструкціями за період з березня до травня 2025 року підтверджується переказ власних коштів ОСОБА_1 на рахунок ОСОБА_2 в якості аліментів, на лікування дитини, за навчання в художній школі та без призначення платежу (а.с. 170-178).
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2025 року у справі № 607/16246/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у вихованні дитини.
Усунуто перешкоди ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з боку матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , шляхом визначення батькові дитини ОСОБА_1 , наступних способів спілкування з дитиною ОСОБА_3 : кожного вівторка, четверга місяця в часовий проміжок з 17:30 години до 21:00 години, кожної неділі місяця в часовий проміжок з 10:30 години до 17:30 години, 03 грудня кожного року, в часовий проміжок з 17:30 години до 21:00 години, в інші дні та години місяця спілкування можуть відбуватися за попередньою домовленістю між батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , або за допомогою сервісу зв'язку або відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype.
Побачення та спілкування з дитиною повинні відбуватися, за згодою дитини, без присутності матері ОСОБА_2 , в місцях культурно-розважального характеру, призначених для повноцінного відпочинку дітей, з обов'язковим здійсненням повернення дитини за місцем проживання матері ОСОБА_2 , або за місцем визначеним ОСОБА_2 .
Зобов'язано ОСОБА_1 , не порушувати графік спілкування з дитиною ОСОБА_3 , придбати та передати ОСОБА_2 , мобільний пристрій з підтримкою зв'язку або сервісу відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype, з постійною оплатою послуг зв'язку та Інтернету, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її, навчати, матеріально допомагати та слідкувати за станом її здоров'я.
Зобов'язано ОСОБА_2 , поважати батьківські права ОСОБА_1 , здійснювати передачу дитини у визначені дні та години, повідомити місце повернення дитини, організовувати спілкування дитини за попередньою їх згодою в режимі зв'язку або відеозв'язку через програми Telegram, Viber, WhatsApp, Zoom, Skype та не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 (а.с. 179-188).
27 березня 2025 року ОСОБА_1 адресував ОСОБА_2 відмову на виїзд доньки ОСОБА_5 до країн Європейського Союзу, згідно наведеного переліку, та до Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, яку надіслав поштовим відправленням (а.с. 189-192) Обґрунтував своє рішення тим, що виїзд дитини за кордон позбавить його, як батька живого спілкування з дочкою, що вже мало місце під час першого незаконного вивезення ОСОБА_5 з України в Грецію, а в подальшому до Великої Британії.
Наданий диск з фотографіями та відеоматеріалами, який було оглянуто у судовому засіданні (а.с. 204), свідчить про те, що ОСОБА_1 активно бере участь у вихованні та розвитку спільної дочки сторін ОСОБА_12 , дитина любить батька, радіє його присутності у своєму житті, безтурботно проводить з ним дозвілля, святкування дня народження.
За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального і процесуального права.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 5 ЦПК України визначає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Аналіз змісту наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що захисту підлягає лише порушене або оспорюване право або інтерес, при цьому за змістом принципів змагальності (статті 12, 81 ЦПК України) та диспозитивності (ст. 13 ЦПК України) саме позивач повинен, зокрема, обґрунтувати та довести факт порушення або оспорення суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною чи перебування з нею в іншому місці, країні.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.
Виниклий між сторонами спір має місце між колишнім подружжям, у якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка - ОСОБА_3 . З часу її народження і до січня 2023 року сторони разом із дитиною проживали у АДРЕСА_1 . У січні 2023 року ОСОБА_2 без згоди батька дитини - ОСОБА_1 вивезла їх спільну дочку за кордон, де з нею перебувала до липня 2024 року. Повернення позивачки відбулося примусово, на підставі рішення Відділення з сімейних справ Високого суду юстиції Англії та Уельсу від 01 грудня 2023 року у справі № FD23P00307, в частині додаткової постанови «Додатку А» щодо вжиття відповідно до статті 24 Гаазької конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей від 19 жовтня 1996 року, захисних заходів. На даний час батько має можливість бачитися із дитиною згідно графіку, встановленого судом України. Водночас, суд звертає увагу, що перебування дитини з матір'ю у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії супроводжувалось відсутністю будь-якого спілкування ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_10 . Після повернення дитини в Україну ОСОБА_1 , з урахуванням висновку органу опіки та рішення суду у справі № 607/16246/24 від 17 березня 2025 року, активно бере участь у вихованні та розвитку спільної дочки сторін ОСОБА_12 , дитина любить батька, радіє його присутності у своєму житті, безтурботно проводить з ним дозвілля, що суд встановив з наданих фото та відеоматеріалів. Вже в ході судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_4 у вересні 2025 року пішла до першого класу однієї зі шкіл м. Луцьк, де вона мешкає разом із мамою ОСОБА_2 . Разом з тим, позивачка вважає, що введення воєнного стану, постійні тривоги та атаки російської федерації на територію України не є безпечним та спокійним середовищем для проживання малолітньої дитини, а тому звернулася до суду із вимогами до ОСОБА_1 про дозвіл на виїзд за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері, без згоди та супроводу батька; зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод у виїзді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордон у супроводі матері та перебуванні дитини з матір'ю у країнах Європейського Союзу а також у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії на період дії на території України воєнного стану.
Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, рішенням у справі "М. С. проти України" від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
За вимогами статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Разом з тим, частина п'ята статті 157 СК України передбачає механізм тимчасового виїзду дитини за межі України як за згодою одного із батьків так і без отриманої такої згоди.
14 липня 2016 року внесено зміни до Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України", які набрали чинності з 01 жовтня 2016 року, з нього вилучено норми, що регулювали питання виїзду дитини за кордон, у тому числі можливість виїзду на підставі рішення суду в разі відсутності згоди одного з батьків.
Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Статтею 313 ЦК України встановлено, що фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.
Пунктами 3, 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 встановлено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:
1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;
2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:
якщо другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджується записом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній у пункті пропуску;
якщо у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державний кордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка (штамп) про взяття на постійний консульський облік у закордонній дипломатичній установі України або перебування такого громадянина на постійному консульському обліку підтверджується довідкою про перебування на консульському обліку, яка формується з використанням засобів інформаційно-комунікаційної системи “е-Консул»;
у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій:
свідоцтва про смерть другого з батьків;
рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері);
довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
свідоцтва про народження дитини, виданого компетентним органом іноземної держави, що не містить відомостей про батька дитини, легалізованого або засвідченого апостилем, а також без будь-якого додаткового засвідчення у випадках, передбачених міжнародним договором України.
3) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця під час пред'явлення рішення суду або органу опіки та піклування (районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі його утворення), сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади) або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав, у якому визначено (підтверджено) місце проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною або який уповноважив на це нотаріально посвідченою згодою інших осіб;
4) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків у разі тимчасового виїзду з України на строк до одного місяця та більше дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на захворювання, передбачені частиною п'ятою статті 157 Сімейного кодексу України, під час пред'явлення таких документів або їх копій, засвідчених нотаріально чи органом, який їх видав:
довідки, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, про наявність заборгованості із сплати аліментів (у разі коли сукупний розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці);
документа, виданого лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу, в порядку та за формою, встановленими МОЗ (у разі коли сума заборгованості по аліментах становить понад три місяці, але не більше чотирьох місяців).
Отже, тимчасовий виїзд дитини за кордон передбачений законодавством як за згодою одного із батьків так і без такої згоди.
При цьому, виходячи з положень зазначених норм матеріального права, дозвіл на виїзд малолітньої дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку й закінчення.
До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18) вказавши, що дозвіл на тимчасовий виїзд за кордон дитини у супроводі того з батьків, з ким визначено її місце проживання, за відсутності другого з батьків може бути наданий на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Предметом позовних вимог ОСОБА_2 не є конкретний одноразовий виїзд з визначенням його початку і закінчення. Саме формулювання «на період дії на території України воєнного стану» є невизначеним періодом, адже воєнний стан в Україні запроваджено 24 лютого 2022 року, він неодноразово продовжувався і на час вирішення спору судом діє до 05 листопада 2025 року. В умовах російської агресії проти України подальше продовження воєнного стану є очікуваною процедурою, а тому надання дозволу на виїзд позивачки з дитиною за кордон на період дії в Україні воєнного стану без згоди батька, суперечитиме якнайкращим інтересам дитини. ОСОБА_4 народилася і проживала в Україні до січня 2023 року, у липні 2024 року примусово повернута до місця проживання, про що суд уже зазначав, проживає з ОСОБА_2 в м. Луцьк, де пішла до школи, і за цим місцем проживання дитини батько, на виконання рішення у справі № 607/16246/24 від 17 березня 2025 року, бере участь у вихованні та розвитку спільної дочки сторін, згідно графіку, визначеного судом. В країнах Європейського Союзу та у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії позивачка не має постійного місця проживання, не працевлаштована, попереднє перебування ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_10 у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії мало місце без згоди батька дитини - ОСОБА_1 , який з січня 2023 року до липня 2024 року був позбавлений можливості бачитися з дочкою ОСОБА_10 та спілкуватися з нею у будь-який спосіб. Така поведінка позивачки є порушенням прав дитини на безперешкодне спілкування з батьком, принципу рівності прав батьків у вихованні дитини та спілкуванні з нею, а також впливає на обов'язок батька брати участь у вихованні дочки.
Тимчасовий виїзд дитини за кордон не повинен використовуватися як спосіб обмеження прав батька на спілкування з дитиною, яке повинно реалізовуватися задля підтримки родинних зв'язків та емоційного контакту малолітньої дитини з батьком.
Покликання на те, що малолітня ОСОБА_3 повинна перебувати у безпеці і саме це є основною метою виїзду позивачки з дитиною за кордон без згоди батька, суд вважає необґрунтованим, адже місце проживання дитини визначено з матір'ю, яка не має обмежень у короткостроковому виїзді з дитиною за межі України, що вже врегульовано законом. В ході розгляду цієї справи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виїжджали за кордон, де тимчасово перебували і повернулися в Україну, що сторонами визнається. Отож, за умови виникнення небезпеки для спільної дочки сторін, позивачка не має перешкод у виїзді за межі України з дитиною на строк до одного місяця, без згоди ОСОБА_1 .
У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Бондар проти України" від 17 грудня 2019 року (заява № 7097/18) зазначено, що право взаємного спілкування одного з батьків та дитини становить основоположний елемент "сімейного життя" у розумінні статті 8 Конвенції (див., серед інших джерел, рішення у справі "К. і Т. проти Фінляндії" [ВП] (K. and T. v. Finland) [GC], заява № 25702/94, пункт 151, ЄСПЛ 2001-VII). Загальні принципи щодо позитивного зобов'язання держави стосовно права батьків на спілкування описані у згаданому рішенні у справі "Вишняков проти України" (Vyshnyakov v. Ukraine), пункти 35 - 37 з подальшими посиланнями).
Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов'язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов'язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (див. рішення ЄСПЛ у справі Йохансен проти Норвегії», 07 серпня 1996 року).
Відтак, оцінивши доводи учасників справи, надані в їх обґрунтування докази, суд дійшов до висновку, що надання дозволу на виїзд за кордон ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у супроводі матері, без згоди та супроводу батька, суперечитиме інтересам дитини, оскільки позивачка не визначила конкретний період такого виїзду, дату його початку і закінчення, а передбачений законом короткостроковий виїзд матері з якою визначено місце проживання дитини, надає можливість ОСОБА_2 забезпечити перебування спільної дочки сторін у безпеці, за умови виникнення такої необхідності.
Встановлені судом обставини, в сукупності із зібраними доказами, є підставою для відмови ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Вимога ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкод у виїзді ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за кордон у супроводі матері та перебуванні дитини з матір'ю у країнах Європейського Союзу а також у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії на період дії на території України воєнного стану, є похідною від першої позовної вимоги, в задоволенні якої суд відмовив, а тому підстави для її задоволення також відсутні.
Відповідно до частини 1, пункту 2 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи слід віднести на рахунок ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355Цивільного процесуального кодексу України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради про надання згоди на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків, зобов'язання не чинити перешкод у виїзді - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Позивач: ОСОБА_2 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , остання відома адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ;
Третя особа: Управління сім'ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, код ЄДРПОУ: 43459222, адреса місця знаходження: бульвар Т. Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль, 46001.
Повний текст рішення суду складено 29 вересня 2025 року.
Головуючий-суддя О.Герчаківська