ЄУН 337/4605/25
2-а/337/67/2025
26 вересня 2025 року Хортицький районний суд м.Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Мурашової Н.А.
за участю секретаря - Бессарабової Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце знаходження: АДРЕСА_2 , про скасування постанови про накладання адміністративного стягнення,
04.09.2025 позивач ОСОБА_1 в особі свого представника - адвоката Сухорукової Н.М. через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відносно нього 20.06.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 складено протокол №55/893 про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, за те, що 20.06.2025 він як військовозобов'язаний не мав при собі військовий документ, чим порушив вимоги ч.6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розгляд зазначеного протоколу було призначено на 27.06.2025 і постановою №55/893 від 27.06.2025 на нього було накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00грн. Він не згоден з вказаною постановою, оскільки, по-перше, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено місце, час вчинення і суть адміністративного
правопорушення. Свідки вчиненого правопорушення відсутні. Єдиним доказом відсутності у нього військово-облікового документу є зазначені в протоколу його особисті про те, що «ВОД забув вдома», однак такі пояснення він особисто не писав, це зробив за нього співробітник ТЦК, його особистий підпис в протоколі відсутній. В додатках до протоколу зазначена копія довідки особистості, однак при ознайомленні адвоката з матеріалами справи цей документ не був наданий для ознайомлення. Інші докази на підтвердження вчинення адміністративного правопорушення у матеріалах справи відсутні. Крім того, 20.06.2025 під час перевірки його документів він на вимогу співробітника ТЦК пред'явив військово-обліковий документ, сформований в електронній формі в мобільному застосунку «Резерв+», що є правомірним. Однак співробітник ТЦК відмовився приймати його до уваги і повідомив, що інформація в застосунку «Резерв+» не свідчить про наявність військово-облікового документа. Як вбачається з долученого до позовної заяви військово-облікового документу, він оновив свої дані через застосунок «Резерв+» 20.05.2024, у зв'язку з чим станом на 20.06.2025 мав при собі електронний військово-обліковий документ, що відповідає Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженому постановою КМУ №559 від 16.05.2024. При цьому, в примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи. Крім того, в силу положень ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Вказані вимоги застосовуються з 17.07.2024. В даному випадку вказані норми законодавства були порушені уповноваженими посадовими особами ТЦК, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, у зв'язку з чим винесена постанова про накладання адміністративного стягнення є протиправною і підлягає скасуванню.
Просить скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 55/893 від 27.06.2025, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відносно нього, ОСОБА_1 за
вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Одночасно заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, посилаючись на те, що справа була розглянута і оскаржувана постанова винесена в його відсутність, копію постанови він не отримував, таку копію отримав його представник - адвокат
Сухорукова Н.М. тільки 26.08.2025, що є поважною причиною пропуску встановленого законом 10-денного строку оскарження.
Ухвалою суду від 08.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сухорукова Н.М. не прибули, представник подала заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують, просять позов задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 в судове засідання не прибув за невідомими причинами, про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, відзиву на позов чи будь-яких інших заяв/клопотань по суті спору не подав.
Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
Суд встановив, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №55/893 від 27.06.2025 на позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено адміністративне стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн.
За змістом вказаної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим в тому, що 20.06.2025 як військовозобов'язаний не мав при собі військового документу, чим порушив вимоги ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сухорукової Н.М. 04.09.2025 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Згідно з ч.1 ст.5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАСУ позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно з ч.1 ст.121 КАСУ суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Оцінивши обставини справи, суд вважає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом з пропуском строку звернення, встановленого ч. 2 ст.286 КАСУ, але відповідно до ч.1 ст.121 КАСУ за клопотанням позивача суд вважає можливим поновити цей строк, оскільки обставини, на які посилається позивач в своєму клопотанні, - розгляд справи у його відсутність, невручення копії постанови - є істотними, дійсними та об'єктивними перешкодами, тобто поважними причинами пропуску строку.
Зокрема, суд враховує, що оскаржувана постанова складена у відсутність ОСОБА_1 , її копія направлена йому рекомендованим листом 03.07.2025, але поштове відправлення повернуто без вручення з поміткою «за закінченням терміну зберігання». Інших доказів вручення копії постанови позивачу відповідач суду не надав. За наявними у справі матеріалами копію оскаржуваної постанови отримав представник позивача - адвокат Сухорукова Н.М. після звернення до ІНФОРМАЦІЯ_3 із відповідним запитом від 30.07.2025.
Відповідно до ч.1,2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з ст.7,245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно з ст.251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст.256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Так, ч.3 ст.210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період.
Відповідно до ст.235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в ід імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014р., коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Указом Президента України від 24.02.2022р. № 69/2022 оголошена загальна мобілізація, проведення якої також продовжено до цього часу.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Так, відповідно до ч.6 ст.22 цього Закону у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Встановлено, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 р. згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджений постановою КМУ №560 від 16.05.2024.
Відповідно до п.49 зазначеного Порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Відповідно до п.52 цього Порядку під час перевірки військово-облікового документа (військовооблікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Згідно з п.54 Порядку у ході перевірки документів перевіряється приналежність громадян щодо військового обов'язку, звіряються їх персональні дані, дані військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки). Із зазначеною метою представники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів охорони державного кордону або їх структурних підрозділів Держприкордонслужби та поліцейські можуть використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів затверджений постановою КМУ №559 від 16.05.2024.
Відповідно до п.2 цього Порядку військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації) (ця норма застосовується з 18 червня 2024 року); -у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Відповідно до п.5,6 Порядку військово-обліковим документом в електронній формі є відображення в електронній формі відомостей про громадянина України, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також відомостей щодо звернення або повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення до Національної поліції.
Такий документ формується засобами: - Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; - Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; - Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Згідно з п.7 Порядку формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку. У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі - QR-код військово-облікового документа).
Відповідно до п.9 Порядку військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Відомості про сформований військово-обліковий документ в електронній формі відображаються у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (п.10 Порядку).
Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення (п.11 Порядку).
При цьому, відповідно до примітки до ст.210 КУпАП, положення статей 210,210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Згідно з ч.1, п.3,5 ч.2, ч.5 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» Держателем Реєстру є Міністерство оборони України. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.
Держатель Реєстру організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри»; надає органам адміністрування та ведення Реєстру право доступу до бази даних Реєстру.
Органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, оцінивши наявні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до висновку про протиправність постанови №55/893 від 27.06.2025 про накладання на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн.
У своїх рішеннях, в тому числі і проти України, ЄСПЛ неодноразово наголошував на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності (як кримінальної, так і адміністративної).
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в т.ч. вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
В той же час, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за відсутності будь-яких інших доказів не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи і не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який передбачає співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій.
У зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст.9,77 КАСУ розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У відповідності до вимог ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Як вже зазначалось, справа про адміністративне правопорушення відносно позивача ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП була розглянута та оскаржувана постанова винесена 27.06.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 у відсутність ОСОБА_1 на підставі протоколу №55/893 про адміністративне правопорушення, складеного 20.06.2025 і за змістом якого (суть адміністративного правопорушення) 20.06.2025 військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , при собі не мав, чи відмовився пред'явити військовий документ, чим порушив ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Виносячи оскаржувану постанову, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 не зазначив належні та допустимі докази, передбачені ст.251 КУпАП, які ним були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується його висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, належним чином не мотивував свого висновку про винуватість позивача, що є порушенням вимог ст.7,245,252,280,283 КУпАП.
Приймаючи рішення про накладання на позивача адміністративного стягнення, уповноважена посадова особа ІНФОРМАЦІЯ_3 лише зазначила, що зі слів ОСОБА_1 (викладені в протоколі), він забув військово-облікові документи вдома, чим визнав факт відсутності у нього відповідних документів на момент перевірки, що суперечить принципу презумпції невинуватості, в силу якого, як вже зазначалось, обов'язок доведення вини особи покладається на відповідну посадову особу уповноваженого органу, який виявив факт адміністративного правопорушення.
В даному випадку в протоколі про адміністративне правопорушення, оскаржуваній постанові не зазначено і суду не надано жодних інших належних та допустимих доказів, які б достовірно та беззаперечно доводили винуватість позивача в зазначеному адміністративному правопорушенні, зокрема, фото- і відеоматеріалів фіксації процесу пред'явлення та перевірки документів відповідними технічними приладами, обов'язковість застосування яких прямо передбачена ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також п.52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ №560 від 16.05.2024.
Факт відсутності у позивача на момент перевірки 20.06.2025 військово-облікового документу, оформленого відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №559 від 16.05.2024, в т.ч. в електронній формі, відповідачем не доведений і відповідно доводи позивача про наявність у нього такого документу не спростовані.
В той же час, з наданих позивачем та його представником сканкопій з мобільного застосунку «Резерв+» вбачається, що військово-обліковий документ в електронній формі був сформований первісно 20.05.2024 і в подальшому оновлювався.
Крім того, суд враховує, що у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, положення, зокрема, ст.210-1 цього Кодексу не застосовуються.
Отже, з урахуванням вказаного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, належними, допустимими та беззаперечними доказами «поза розумним сумнівом» не доведена, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується судом на його користь.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що оскаржувана постанова про накладання адміністративного стягнення на позивача ОСОБА_1 є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративні правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно нього закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Таким чином, позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі вказаного, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь позивача сплачений ним за подання цього адміністративного позову судовий збір в сумі 605,60грн.
Керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою КМУ №560 від 16.05.2024, Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою КМУ №559 від 16.05.2024, ст.7,9,210,210-1,235,245,250-252,254,256,268,277-280,283 КУпАП, ст.2,5,9,72-79,90,121,242-246,262,268-272,286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №55/893 від 27.06.2025 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17000,00грн. - скасувати.
Провадження у справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄРДПОУ НОМЕР_2 , понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60грн (шістсот п'ять гривень 60 копійок).
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м.Запоріжжя протягом десяти днів з його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.А.Мурашова
26.09.2025