Справа № 646/3254/25
Провадження № 1-кп/646/1067/2025
01 жовтня 2025 року м. Харків
Основ'янський районний суд міста Харкова у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 62025170020004766 від 04.04.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
В Основ'янському районному суді міста Харкова перебуває вищевказане кримінальне провадження.
До обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, який останній раз продовжено ухвалою суду від 06.08.2025 строком на 60 днів.
Прокурором ОСОБА_3 заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів строку вказаного запобіжного заходу із збереженням встановленого розміру альтернативного запобіжного заходу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Прокурор у судовому засіданні підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з наведених у клопотанні підстав.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу не заперечували.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора та перевіривши його доводи матеріалами кримінальної справи, суд, вирішуючи клопотання про продовження обвинуваченому строку запобіжного заходу, виходить з наступного.
Як встановлено під час досудового розслідування, обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави.
Як встановлено під час судового провадження, обвинуваченому був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Безумовно, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, само по собі не може бути підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Разом з тим, приймаючи рішення щодо вищевказаного клопотання прокурора, суд бере до уваги не тільки тяжкість інкримінованого обвинувачення, але й інші обставини.
На цій стадії, вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, суд не оцінює докази наявності чи відсутності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину. Таку оцінку суд може надати лише у нарадчій кімнаті під час ухвалення рішення за результатами судового розгляду кримінального провадження. На цій же стадії судом перевіряється лише обґрунтованість підозри, тобто наявність інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин.
У даному випадку, перевіривши обвинувальний акт та доданий до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд приходить до висновку про наявність такої інформації про обвинуваченого щодо інкримінованого йому злочину без попереднього висновку щодо його винуватості.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Так, відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При продовженні строку дії запобіжного заходу має бути встановлена наявність трьох складових - чи є обґрунтованою підозра; чи наявні достатні підстави вважати, що існує хоча б один з передбачених ст. 177 КПК України ризиків, на які вказує прокурор, чи може запобігти існуючим ризикам застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам за ст. 177 КПК України.
Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд зобов'язаний врахувати вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку, обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
У межах цього кримінального провадження обвинуваченого повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України. При цьому, санкція такої норми Закону про кримінальну відповідальність передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що обвинувачений з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину (позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років) може вдатися до відповідних дій.
Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом не встановлено.
Зазначені обставини дають підстави для висновку, що запобіжний захід у виді тримання під вартою зможе ефективно попередити спроби обвинуваченого ухилитися від суду.
Отже, досліджені обставини провадження вказують на те, що на даний час не зникли ризики, які були підставою для застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого, а саме: є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідка у цьому к/п, перешкоджати к/п іншим чином та вчинити інше к/п. На даний час, суд не вбачає підстав зменшення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Враховуючи викладене, суд вважає, що продовження відносно обвинуваченого строку тримання під вартою узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини та викладеними правовими позиціями у вищенаведених рішеннях.
Відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
Таким чином, суду не надано даних, які свідчать про неможливість подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а також інших обставин які переважають над вказаними ризиками.
За викладених усіх вище обставин, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 3 та ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у вказаному кримінальному провадженні може але не зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.ст. 178, 182 КПК України.
Суд, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення та його наслідки з реальною можливістю забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що обвинувачений не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та з урахуванням ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2025 року складає 3028 грн., вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 90840,00 грн, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для нього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити та продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, визначивши строк дії цієї ухвали по 29.11.2025 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, визначених КПК України.
Встановити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки строком до 29.11.2025:
- прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з постійного місця перебування без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії даної ухвали - до 29.11.2025 включно.
Ухвала про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку через Основ'янський районний суд міста Харкова до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, крім випадків, встановлених КПК України.
Суддя ОСОБА_1