Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа 511/1245/25
Номер провадження: 1-кп/511/238/25
01 жовтня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника-адвоката - ОСОБА_5 , (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162390000105 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.02.2025 року за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Степанівка Роздільнянського району Одеської області, з неповною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
Обвинувачений ОСОБА_4 , будучи відповідно до постанови Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.10.2024 (справа № 511/3204/24, провадження № 3/511/1951/24), яка набрала законної сили 25.10.2024, притягнутий за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП до адміністративного стягнення у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу, діючи умисно, з метою невиконання постанови суду, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, не виконав вказану постанову суду, сів за кермо та керував транспортними засобами, будучи позбавленим права їх керування, за наступних обставин.
ОСОБА_4 , будучи обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) роківза вказаною постановою Роздільнянського районного суду Одеської області, 11.12.2024 приблизно о 20 годині зупинений працівниками Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області на вулиці Середня села Степанівка Роздільнянського району Одеської області, під час керування ним транспортним засобом ВАЗ 2101, н.з. НОМЕР_1 , без посвідчення водія та без права керування будь-яким транспортним засобами.
Крім того, ОСОБА_4 , будучи обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) роківза вказаною постановою Роздільнянського районного суду Одеської області, 23.12.2024 о 13 годині 35 хвилин зупинений працівниками Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області на вулиці Набережній села Новокрасне Роздільнянського району Одеської області під час керування ним транспортним засобом ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія та без права керування будь-яким транспортним засобами.
Також ОСОБА_4 , будучи обізнаним про позбавлення його права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) роківза вказаною постановою Роздільнянського районного суду Одеської області, 02.02.2025 року о 17 годині 50 хвилин зупинений працівниками Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області на вулиці Європейська міста Роздільна Одеської області під час керування ним транспортним засобом ВАЗ 21063, н.з. НОМЕР_2 , без посвідчення водія та без права керування будь-яким транспортним засобами.
Своїми умисними діями ОСОБА_4 в період з 25.10.2024 рік по 02.02.2025 рік, достовірно знаючи, що він позбавлений права керувати транспортними засобами, всупереч рішення - постанови Роздільнянського районного суду Одеської області, яка набрала законної сили, маючи реальну можливість її виконати у встановлений вказаним судовим рішенням термін, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, в порушення норм, передбачених ч. 1 ст. 129-1 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання фізичними особами на всій території України, періодично продовжував керування вказаними транспортними засобами в межах Роздільнянського району Одеської області, чим умисно не виконав судове рішення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.382 КК України визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив фактичні обставини справи і суду пояснив, що дійсно він багато разів користувався різними автомобілями, які йому не належать, не маючи права на керування транспортним засобом, йому достовірно було відомо про те що поліцейські складали на нього багато адміністративних протоколів та судом виносились постанови, однак він продовжував користуватися транспортними засобами, які просив у знайомих, оскільки йому важко пересуватися, легше рухатись автомобілем. Так в нього не було можливості отримати в законному порядку посвідчення водія на право керування, але він дуже добре керує автомобілем. Так, оскільки йому необхідно було займатися перевезенням, щоб якимось чином прокормити свою сім'ю, ваін користувався чужими транспортними засобами. Штрафи за постановами він не сплачував, оскільки такі суми є для нього непід'ємними. Розкаявся та пообіцяв, що більше ніколи не буде порушувати правила дорожнього руху.
Таким чином показання обвинуваченого ОСОБА_4 повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не оспорює.
Також вина обвинуваченого підтверджується дослідженими судом письмовими доказами:
- витягом з Єдиного реєстру досудового розслідування про порушення кримінального провадження №12025162390000105 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12.02.2025 року за матеріалами правоохоронних органів, судових та контролюючих державних органів, правова кваліфікація ст.382 ч.1 КК України (а.к.п.52);
- постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.10.2024 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Постанова набрала законної сили 25.10.2024 року. (а.к.п.53-54);
- постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.01.2025 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. На підставі статей 30, 37 КУпАП до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднати ОСОБА_4 невідбуту частину стягнення, призначеного постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14 жовтня 2024 року по справі № 511/3204/24, у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком 4 роки 8 місяців 19 днів, та загальний строк покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами визначати - 9 років 9 місяців 1 день. Постанова набрала законної сили 04.02.2025 року. (а.к.п.55-56);
- постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 03.02.2025 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП та накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Постанова набрала законної сили 14.02.2025 року. (а.к.п.57-58);
- постановою про визнання предмету речовим доказом і залучення його до кримінального провадження від 18.02.2025 року, відповідно до якої транспортний засіб марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_2 , синього кольору визнано речовим доказом.. ( а.к.п.59-60)
Відтак обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення по всім обставинам пред'явленого йому обвинувачення, не оспорював фактичні обставини і не заперечував проти них.
Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд, вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні вище зазначеного кримінального правопорушення доведена, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрало законної сили.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Зазначене узгоджується із положеннями ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, якою встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжкого злочину, особу обвинуваченого та враховує ті обставини, що він посередньо характеризується за місцем проживання (а.к.п.62) є особою раніше не судимою (а.к.п.64), на обліку у лікаря психіатра та у лікаря нарколога не перебуває, ( а.к.п. 63)
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно наданої суду досудової доповіді відносно ОСОБА_6 Роздільнянським районним відділом ДУ «Центр пробації», вбачається, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі для окремих осіб). У разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення правопорушника від відбування покарання з випробуванням, уповноважений орган пробації вважає доцільним покладання на правопорушника обов'язків, передбачених ч.3 п 2 ст.76 КК України: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом пробації. (а.к.п.77-82 ).
Відповідно до ч.1 ст.7 ЗУ "Про пробацію" під час вирішення питання про застосування до особи пробації суд бере до уваги характер вчиненого кримінального правопорушення та соціально-психологічну характеристику особи обвинуваченого або засудженого, яку готує персонал органу пробації або адміністрація установи виконання покарань.
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 ЗУ "Про пробацію", досудова доповідь - письмова інформація для суду, що характеризує обвинуваченого.
За приписами ч.1 ст.368 КПК України ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.
Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суду необхідно виходити з класифікації злочинів, а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення, зокрема форми вини, мотиву і мети, способу, стадії вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, ролі кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали тощо.
Суд вважає, що згідно з вимогами діючого кримінального процесуального законодавства, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у мотивованих висновках суду при ухваленні вироку.
При цьому, щире каяття - це певний психічний стан особи винуватого, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї винуватості, розкриттям всіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної злочином шкоди, тобто визнання винуватості є складовою частиною щирого каяття особи. Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставин вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, досудової доповіді з інформацією про соціально психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_4 враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, враховуючи обставини, які пом'якшують покарання, якими відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_4 міру покарання передбачену санкцією ч.1 ст.382 КК України у вигляді штрафу.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Долю речових доказів по справі суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст.100, 349, 368, 369, 371,373,374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн.
Запобіжний захід до засудженого ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати
Речові докази: транспортний засіб марки ВАЗ 21063 реєстраційний номер НОМЕР_2 , синього кольору, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим власнику.
Цивільний позов по справі не заявлявся.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня отримання копії вироку учасниками судового провадження.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення
Суддя: ОСОБА_1