01 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/15005/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - ДСГП «Ліси України», скаржник)
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренвель»
до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа»
про зобов'язання вчинити дії,
ДСГП «Ліси України» 26.09.2025 через Електронний суд звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить, зокрема, постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 (повний текст постанови складено 15.09.2025) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №910/15005/24 скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2025 у справі №910/15005/24. Крім того, скаржник у прохальній частині касаційної скарги просить зупинити виконання та дію оскаржуваних судових актів до закінчення їх перегляду в порядку касаційного провадження.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №910/15005/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
ДСГП «Ліси України» у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано (або помилково застосовано) висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо:
- моменту виникнення зобов'язання у відповідача відповідно до умов договору та встановлення моменту оплати (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі №909/595/21);
- застосування пункту 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України у спорі щодо належного виконання договору поставки товару (постанова Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №908/507/22);
- здатності заявленого способу захисту у реальному відновленні порушеного права (пункт 5.33 постанови Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №910/18962/20 тощо);
- ефективного способу захисту при порушенні боржником договірного зобов'язання за умов наявності попередньої передоплати (пункт 59 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Також, скаржник у касаційній скарзі за посиланням на пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає на унеможливлення встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, через які суд апеляційної інстанції у цій справі не дослідив зібрані у справі докази.
З огляду на викладене касаційна скарга ДСГП «Ліси України» подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, а саме пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України.
Відповідно до частини третьої статті 294 ГПК України питання про відкриття касаційного провадження у справі вирішується колегією суддів у складі трьох суддів не пізніше двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня надходження заяви про усунення недоліків, поданої у порядку, визначеному статтею 292 цього Кодексу.
Отже, на момент відкриття касаційного провадження доводи касаційної скарги не є очевидно неприйнятними, а відтак подані матеріали достатні для касаційного розгляду на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та частини третьої статті 310 ГПК України.
Касаційна скарга подана в межах строку на касаційне оскарження постанов у цій справі ураховуючи дату їх прийняття та складання їх повного тексту.
Щодо прохання скаржника, викладеного у прохальній частині касаційної скарги про зупинення виконання та дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/15005/24 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №910/15005/24 до закінчення їх перегляду в порядку касаційного провадження, яке мотивовано у описовій частині касаційної скарги тим, що, постанова Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/15005/24 набула чинності 16.07.2025, що зобов'язує ДСГП «Ліси України» поставити Товариству з обмеженою відповідальністю «Бренвель» необроблену деревину, відповідно до умов договору купівлі-продажу необробленої деревини згідно з біржового (аукціонного) свідоцтва за відсутності оплати вартості такого товару з боку позивача, що поставить відповідача у вкрай невигідне фінансове становище та унеможливить відновлення прав відповідача у разі задоволення цієї касаційної скарги та скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у цій справі з огляду на той факт, що до моменту касаційного розгляду товар буде використаний за призначенням позивачем (знищений або реалізований для власних потреб), а тому з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі №910/15005/24 унеможливлення порушення прав відповідача, а також запобігання невідворотним негативним наслідкам, які на думку скаржника, можуть виникнути з огляду на виконання постанови суду апеляційної інстанції, яка набрала законної сили, у випадку її скасування просить зупинити виконання та дію постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 у справі №910/15005/24 до закінчення її перегляду в порядку касаційного провадження.
З аналізу абзацу другого частини четвертої статті 294 та статті 332 ГПК України вбачається, що заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії має містити обґрунтування необхідності зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії.
Повноваження суду стосовно зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії унормовано положенням частини першої статті 332 ГПК України, відповідно до якого суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Однак необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Клопотання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, має бути мотивованим, містити підстави для зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, підтверджені належними доказами. У клопотанні заявник повинен навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судових рішень або зупинення їх дії у разі, якщо вони будуть скасовані.
Заява про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії повинна містити не лише посилання на правові норми, що надають суду можливість здійснити таку процесуальну дію, а й бути обґрунтованою посиланням на конкретні обставини (утруднення повторного розгляду справи, перешкоди у здійсненні повороту виконання, запобігання порушенню прав осіб, які брали/не брали участі у розгляді справи, але рішенням суду вирішено питання про їх права та обов'язки) та наявністю доказів в підтвердження таких обставин (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 28.10.2019 у справі №904/94/19).
Сумніви скаржника щодо дотримання судом попередньої інстанції норм права під час постановлення оскарженого судового рішення покладені в основу касаційної скарги та за умов дотримання їх відповідності нормам ГПК України є підставою для перегляду цього рішення судом касаційної інстанції. Водночас вони (аргументи для касаційного оскарження) не обґрунтовують підстави для зупинення виконання оскарженого рішення або зупинення його дії та не можуть аргументовано свідчити про таку необхідність.
Сама по собі незгода учасника судового процесу із судовим рішенням не є достатньою підставою для зупинення його виконання або для зупинення його дії, оскільки правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права суд касаційної інстанції перевіряє, переглядаючи по суті у касаційному порядку судові рішення.
Суд, вирішуючи питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії, враховує необхідність у цьому, зокрема, у разі ймовірності утруднення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, необхідності забезпечення збалансованості інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов'язки тощо.
У разі зміни або скасування судового рішення після його виконання статтею 333 ГПК України унормовано вирішення питання про поворот виконання рішення, постанови.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що навіть саме по собі проведення виконавчих дій не є безумовною підставою для зупинення судом касаційної інстанції виконання (дії) оскаржуваних рішень суду першої та апеляційної інстанцій, що набрали законної сили і є обов'язковими до виконання (стаття 129-1 Конституції України, стаття 326 ГПК України).
Суд має право зупинити виконання судового рішення, зокрема, якщо кінцеве рішення невідворотне та його негайне виконання може завдати значної шкоди. При цьому сторона, проти якої ухвалено судове рішення у справі, має обґрунтувати свою заяву належним чином і навести обґрунтування його вимог та довести, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасовано.
Разом з тим в ухвалі про зупинення виконання або дії судового рішення суд не вправі обґрунтовувати своє рішення припущеннями, суд має навести підстави для такого зупинення.
Саме по собі твердження скаржника, що судові рішення прийнятті з порушенням не свідчать про автоматичну необхідність їх зупинення. Право на оскарження само по собі не є причиною зупинення виконання або дії судового рішення.
Слід зауважити, що за змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.
Крім того, Касаційний господарський суд враховує те, що необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (§ 43).
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції»).
Суд враховує, що у заяві скаржника про зупинення виконання та дії судового рішення не наведені аргументовані та обґрунтовані доводи, що дають підстави для висновку про необхідність зупинення його виконання та дії, та не підтверджені поданими доказами. При цьому Суд виходить з того, що твердження не є такими, що є підставою для зупинення, адже відсутні будь-які докази на підтвердження факту необхідності зупинення виконання та дії оскаржуваного судового рішення та не обґрунтовують підстави для зупинення виконання та дії оскарженого рішення, оскільки аргументовано не свідчать про таку необхідність, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, або буде неможливим повернення виконання судового рішення або зупинення його дії у разі, якщо воно буде скасовані.
Враховуючи викладене, зупинення виконання та дії судового рішення в силу статті 332 ГПК України є правом, а не обов'язком суду, та беручи до уваги, що однією із засад (принципів) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення й з огляду на відсутність у суду касаційної інстанції належно обґрунтованих і підтверджених підстав для висновку про необхідність зупинення виконання та дії оскаржуваного судового рішення, в задоволенні заяви скаржника слід відмовити.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, які не є очевидно неприйнятними, письмову форму матеріалів справи №910/15005/24, з огляду на технічний стан функціонування та наповнення Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи на момент прийняття ухвали, Суд доходить висновку про необхідність витребування матеріалів справи.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 294, 314, 332 ГПК України, Верховний Суд
1. Відкрити касаційне провадження у справі №910/15005/24 за касаційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025.
2. Призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні Касаційного господарського суду на 28 жовтня 2025 року о 12:00 у приміщенні суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, кімн. №302.
3. Інші учасники справи мають право подати відзив на касаційну скаргу до 17 жовтня 2025 року до Верховного Суду Касаційного господарського суду шляхом надсилання / подання процесуальних документів через Електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремих підсистем (модулів), що забезпечує обмін документами. Реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі) не позбавляє права на подання документів у паперовій формі. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення.
4. Відмовити Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» у задоволенні клопотання про зупинення виконання та дії постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.07.2025 та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 у справі №910/15005/24 до закінчення їх перегляду в порядку касаційного провадження.
5. Довести до відома учасників справи, що їхня явка в судове засідання є необов'язковою. Суд роз'яснює, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду враховуючи наявність у Суду технічної можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції та/або з урахуванням воєнного стану сторони можуть подати до Верховного Суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
6. Витребувати матеріали справи №910/15005/24 Господарського суду міста Києва за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бренвель» до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська енергетична біржа» про зобов'язання вчинити дії.
7. Копії ухвали надіслати до Господарського суду міста Києва та Північного апеляційного господарського суду для виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Ю. Власов