ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.09.2025Справа № 910/6636/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО"
до Акціонерного товариства "Антонов"
про стягнення 105 227,18 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Антонов" з вимогою про стягнення суми компенсаторних витрат у розмірі 105 227,18 грн, з яких - 86 121,81 грн - інфляційні витрати, 19 105,37 грн - 3% річних.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.06.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.
19.06.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому вказав на відсутність підстав для звернення позивачем в суд з указаним позовом, оскільки на період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу зупиняється. Також вказував на не вірно здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.
20.06.2025 позивач подав відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував. Також просив зменшити розмір позовних вимог на 38,69 грн., остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь 86 121,81 грн. інфляційних втрат та 19 066,68 грн. 3% річних.
25.06.2025 відповідач подав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких проти викладених позивачем у відповіді на відзив обставинах заперечував.
02.07.2025 позивач подав суду додаткові пояснення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
що рішенням Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2023 року у справі № 910/466/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07 лютого 2024 року позов ТОВ «ГРІНЕКС ЕКО» задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО» 457 774,44 грн (чотириста п'ятдесят сім тисяч сімсот сімдесят чотири гривні 44 копійки) вартості фактично виконаних робіт та 6 866,62 грн (шість тисяч вісімсот шістдесят шість гривень 62 копійки) судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15 серпня 2023 року частково задоволено заяву ТОВ «ГРІНЕКС ЕКО» про стягнення з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО» 35 371,62 грн (тридцять п'ять тисяч триста сімдесят одну гривню 62 копійки) витрат на адвокатські послуги.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 березня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО» про розподіл судових витрат у справі № 910/466/22 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" 18 000 (вісімнадцять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
Додатковою постановою Верховного Суду від 18 червня 2024 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/466/22 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства «АНТОНОВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕКС ЕКО» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів у суді касаційної інстанції.
Частиною 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Враховуючи викладене обставини, які встановлені у судових рішеннях у справі № 910/466/22, які набрали законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач своєчасно не виконав свої зобов'язання, а тому просить суд стягнути з відповідача 86 21,81 грн. інфляційних втрат та 19 066,68 грн. 3% річних за період з 08.02.2024 по 23.04.2025.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Здійснивши перевірку заявлених до стягнення позивачем 86 121,81 грн. інфляційних втрат та 19 066,68 грн. 3% річних, судом задовольняються вказані вимоги в межах поданого розрахунку, оскільки вказані розрахунки є вірними, а заперечення відповідача з цього приводу необгрунтовані.
Посилання відповідача на відсутність підстав для звернення позивачем в суд з указаним позовом у зв'язку з дією воєнного стану під час якого вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень, боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу зупиняється є безпідставними, оскільки вказані законодавчі положення не впливають на право кредиторів звертатися в суд з позовами про стягнення сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Антонов" (03062, місто Київ, вулиця Мрії, будинок, 1, код 14307529) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНЕКС ЕКО" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок, 16а, офіс, 2, код 40107752) 86 121 (вісімдесят шість тисяч сто двадцять одну) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 19 066 (дев'ятнадцять тисяч шістдесят шість) грн. 68 коп. 3% річних, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.
Суддя О.М.Ярмак