Постанова від 10.09.2025 по справі 904/1266/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1266/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 про часткове визнання грошових вимог та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 за результатами попереднього засідання

у справі № 904/1266/23

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод"

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/1266/23, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині відхилення грошових вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" у сумі 1 603 254, 97 грн, прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" в розмірі 920 405, 00 грн - за зворотньо-фінансовою допомогою; 682 849, 97 грн - по авансових звітах; віднести кредиторську заборгованість до першої черги вимог кредиторів, з правом вирішального голосу у представницьких органах кредиторів (зборах та комітеті кредиторів); змінити ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 у справі № 904/1266/23 за результатом попереднього засідання та внести кредиторські вимоги ОСОБА_1 , вказані у п. 4 прохальної частини цієї апеляційної скарги, до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод".

В обґрунтування своїх доводів незгоди із судовим рішенням заявник вказує на те, що, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та порушив норми процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- зазначена ОСОБА_1 у заяві з грошовими вимогами до Боржника заборгованість ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» перед Кредитором за зворотньо-фінансовою допомогою в розмірі 920 405,00 грн підтверджена вказаними вище належними та допустимими доказами, даними бухгалтерського обліку ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» і відповідними документами, а саме: Довідкою №05 від 04.04.2023, Фінансовою звітністю малого підприємства на 01.01.2023 ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНОМЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за І квартал 2023, які долучені до матеріалів судової справи;

- висновки суду першої інстанції про не підтвердження Кредитором грошових вимог за зворотньо-фінансовою допомогою у сумі 920 405,00 грн через ненадання документів, що належно підтверджують операції з внесення ОСОБА_1 готівкових коштів до каси Товариства та невірне визначення головним бухгалтером ТОВ «ПМРЗ» призначення платежу щодо отриманої особисто від ОСОБА_1 зворотньо-фінансової допомоги, наявність заборгованості саме Кредитора перед Боржником у розмірі 399 670,00 грн є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності;

- зазначена у заяві з кредиторським вимогами заборгованість по авансовим звітам у сумі 682 849,97 грн повністю підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», Довідкою №05 від 04.04.2023, Фінансовою звітністю малого підприємства на 01.01.2023 ТОВ «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за І квартал 2023 та первинними документами, які долучені Кредитором до матеріалів судової справи;

- з метою встановлення всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення вищенаведеної заяви по суті, спростування відомостей, повідомлених Боржником господарському суду та Кредитору про відсутність заборгованості Товариства перед ОСОБА_1 , представником Кредитора до суду першої інстанції подано відповідне клопотання про витребування доказів. Проте, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.23 клопотання кредитора про витребування доказів задоволено частково, а саме суд вирішив витребувати у Головного управління статистики у Полтавській області статистичну звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», що була подана в період з 2011 року по теперішній час, витребувати у Головного управління ДПС у Полтавській області фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОЛТАВСЬКИЙ РЕМОНТНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», що була подана в період з 2011 року по теперішній час. В іншій частині відмовлено. Таким чином, питання дослідження розшифровки рядку 1690 фінансових звітів Товариства за період з 01.02.2011 року по 31.05.2023 в розрізі підзвітних осіб та інших зобов'язань під час судового розгляду заяви з кредиторськими вимогами залишилося невирішеним.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

24.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від боржника ТОВ «ПРМЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

24.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від розпорядника майна боржника ТОВ «ПРМЗ» арбітражного керуючого Штельманчука М.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

24.05.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора «РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023.

08.10.2024 до Центрального апеляційного господарського суду від кредитора «РОЯР ЛЮВІ ФІНАНС» надійшло клопотання про закриття апеляційного провадження, в якому просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023.

Відзив та клопотання заявника є ідентичними за змістом та обґрунтовані тим, що у скаржника відсутні будь-які, зокрема й поважні, причини пропуску піврічного строку на апеляційне оскарження ухвал господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023; скаржником не надано доказів та не обґрунтовано поважність піврічного пропуску строку на апеляційне оскарження; у Центрального апеляційного господарського суду наявні підстави для закриття апеляційного провадження.

Колегія суддів відхиляє означене клопотання, оскільки питання поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження досліджувалось апеляційним судом, суд встановив, що ухвалу скаржник не отримував, з повним текстом ухвали ознайомився 15.04.2024 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, а тому наявні підстави для визнання причини пропуску строку подання апеляційної скарги поважною, у зв'язку з чим ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 було поновлено строк на апеляційне оскарження. Поміж іншого, звертається увага на те, що колегія суддів відхилила аналогічні за змістом заперечення представника боржника на відкриття апеляційного провадження, оскільки доказів отримання ухвали апеляційного суду про закриття апеляційного провадження безпосередньо ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, про що зазначено в ухвалі Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024.

В судовому засіданні 10.09.2025 брали участь представник ОСОБА_1 (апелянта) та арбітражний керуючий розпорядник майна боржника. Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про місце, дату та час судового засідання, не з'явилися, явку уповноважених представників не забезпечили.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції").

«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.

Точкою відліку часу розгляду справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Отже, при здійсненні правосуддя судом мають враховуватися не тільки процесуальні строки, визначені ГПК України, а й рішення ЄСПЛ, як джерела права, зокрема, в частині необхідності забезпечення судового розгляду впродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 12-1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відтак, органи судової влади здійснюють правосуддя навіть в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Суд звертає увагу на висновки Європейського суду з прав людини, викладені у рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії", відповідно до якого заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Германії" (Тeuschler v. Germany).

Тобто сторона повинна демонструвати зацікавленість у найшвидшому вирішенні її питання судом, брати участь на всіх етапах розгляду, що безпосередньо стосуються її, для чого має утримуватись від дій, що можуть безпідставно затягувати судовий процес, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), «Карнаушенко проти України» (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 910/12842/17, від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18, від 07.07.2022 у справі № 918/539/16 відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Таким чином, згідно усталеної судової практики та позиції ЄСПЛ відкладення розгляду справи можливе з об'єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи положення ст. 7, 13, 14, 42-46 ГПК України, зокрема, щодо того, що учасники справи мають рівні права, якими вони повинні користуватися добросовісно, та несуть ризик настання тих чи інших наслідків, зумовлених невчиненням ними процесуальних дій, з огляду на те, що суд не визнавав обов'язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи містяться докази їх повідомлення про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні у справі вже оголошувалася перерва, а учасники справи надали свої пояснення щодо апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків провадження, обставини сприяння судом у наданні учасникам судового процесу достатнього часу для належної підготовки своєї позиції та викладення її в поданих процесуальних документах, а також в забезпеченні участі в судових засіданнях, в тому числі в режимі відеоконференції, і цими правами вони розпоряджаються на власний розсуд, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим продовжити розгляд та здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі учасників справи, які не з'явилися.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник апелянта в судовому засіданні 10.09.2025 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити: скасувати ухвали в оскаржуваній частині щодо відхилення грошових вимог та прийняти в цій частині нове рішення - про їх визнання та внесення до реєстру кредиторів грошових вимог заявника в повному обсязі.

Арбітражний керуючий розпорядник майна боржника заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши присутніх учасників справи, їх представників, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017р. №2147-VIII викладено Господарський процесуальний кодекс України у новій редакції, яка набрала чинності 15.12.2017р.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як передбачено ст. 9 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» № 2343-XII (який діяв до 21.10.2019 року) справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (зі змінами, що набрав чинності 21.10.2019р.) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Частиною 4 Прикінцевих та перехідних положень встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Ухвали господарського суду, постановлені у справі про банкрутство за результатами розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 9 КУзПБ).

За положеннями ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" (01133, місто Київ, вулиця Євгена Коновальця, будинок 31, код ЄДРПОУ 31966932) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" (49019, місто Дніпро, вулиця Ударників, будинок 27, код ЄДРПОУ 31966932).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.23 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" (код ЄДРПОУ 31966932). Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рояр Люві Фінанс" (код ЄДРПОУ 31966932) в розмірі 26840,00 грн. судового збору (1 черга задоволення), 60300,00 грн. суми авансування винагороди арбітражному керуючому (1 черга задоволення), 1550000,00 грн суми основного боргу (4 черга задоволення). Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто сімдесят календарних днів, до 08.09.2023. Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича (свідоцтво №194 від 28.02.2013). Призначено попереднє засідання суду на 22.05.2023 о 10:00 год.

24.03.2023 на офіційному веб-порталі судової влади України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод" (49019, місто Дніпро, вулиця Ударників, будинок 27, код ЄДРПОУ 31966932) за №70276.

20.04.2023 до відділу канцелярії суду надійшла заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з грошовими вимогами до боржника в загальному розмірі 1 864 806,79 грн. та судовий збір у сумі 5 368,00 грн.

22.05.2023 до відділу канцелярії суду розпорядник майна Штельманчук Михайло Сергійович подав повідомлення про розгляд заяв про визнання кредиторських вимог №01-32/50-1-05 від 18.05.2023 (том-1, арк.с. 38-42, вх. суду №24690/23 від 22.05.2023).

23.05.2023 Боржник подав до відділу канцелярії господарського суду заяву про долучення до матеріалів справи документів, зокрема, лист про розгляд кредиторських вимог від 17.05.2023, докази отримання листа, та клопотання про витребування оригіналів документів від кредитора (вх. суду №24933/23).

У попередньому засіданні суду 22.05.2023 під час огляду оригіналів документів наданих представником кредитора для огляду, суд дійшов висновку з власної ініціативи долучити оригінали документів до матеріалів справи.

05.06.2023 до відділу канцелярії суду представник боржника подав додаткові письмові пояснення від 02.06.2023 з додатками (том-1, арк.с. 61-77, вх. суду №2725/7/23).

05.06.2023 до відділу канцелярії суду розпорядник майна подав уточнення до повідомлення про розгляд заяв про визнання кредиторських вимог від 05.06.2023 вих. №01-32/07-06 (том-1, арк.с. 78-79, вх. суду 27188/23).

05.06.2023 до відділу канцелярії суду представник Кредитора подав письмові пояснення (том-1, арк.с. 80-82, вх. №27255/23), до пояснень додано копію довідки від приватного виконавця від 24.05.2023 про стан виконавчого провадження №70883553.

27.06.2023 до канцелярії суду представник Кредитора подав клопотання про витребування доказів (том-1, арк.с. 94-104) з додатками.

27.06.2023 до канцелярії суду представник Кредитора подав клопотання про долучення належним чином засвідчених копій (том-1, арк.с. 105-115).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.06.23 клопотання кредитора про витребування доказів (вх. суду №31326/23) задоволено частково, а саме суд вирішив витребувати у Головного управління статистики у Полтавській області статистичну звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРГІОУ 31966932), що була подана в період з 2011 року по теперішній час, витребувати у Головного управління ДПС у Полтавській області фінансову звітність Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтно-механічний завод» (код ЄДРПОУ 31966932), що була подана в період з 2011 року по теперішній час. В іншій частині відмовлено.

27.06.2023 до відділу канцелярії суду кредитор ОСОБА_1 подав заяву про долучення до матеріалів доказів (вх. №31520/23, том-1 з арк.с. 119 по том-7 арк.с. 195), серед яких додано копії первинних документів, реєстр звітів про використання коштів (том-1, арк.с. 126-131) на суму 387372,21 грн., рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 на загальну суму 372 865, 07 грн. (том-5, арк.с. 23-24).

25.07.2023 до відділу канцелярії суду представник Боржника подав додаткові письмові пояснення від 24.07.2023 (том-7, арк.с. 196-217, вх. суду №36964/23) з додатками.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 31.07.2023 Головне управління Державної податкової служби України у Полтавській області надало відповідь із доданням копій фінансової звітності ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" (том-8, арк.с. 4-39).

17.08.2023 на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 31.07.2023 Головне управління статистики у Полтавський області надало відповідь із доданням копій статистичної звітності Боржника за період з 2010 по 2023 роки (том-8, арк.с. 44- 228).

У попередньому засіданні суду 02.10.2023 представник боржника подав для долучення до матеріалів справи додаткові письмові пояснення від 29.09.2023 №б/н, до яких додано контррозрахунок (вх. суду №50022/23, том-8, арк.с. 233; том-9, арк.с. 16).

17.10.2023 через систему "Електронний суд" представник кредитора надіслав пояснення (вх. суду №52944/23).

17.10.2023 до відділу канцелярії суду представник боржника подав клопотання про долучення до матеріалів кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 1 864 806, 79 грн висновків експерта (вх. суду №52960/23) та клопотання про долучення пояснень (вх. суду №52961/23).

19.10.2023 до відділу канцелярії суду представник кредитора подав клопотання про долучення до заяви з грошовими вимогами на суму 1 859438,79 грн.

Суд зауважує, що в попередньому судовому засіданні неодноразово заслуховувались представники учасників справи та оголошувалась перерва у зв'язку з необхідністю вчинення тих чи інших процесуальних дій.

У попередньому судовому засіданні 19.10.2023 заслухано пояснення Кредитора, Боржника та розпорядника майна, досліджено матеріали заяви про визнання грошових вимог ОСОБА_1 , матеріали справи № 904/1266/23 про банкрутство ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод", оригінали документів наданих учасниками для огляду.

Судом встановлено, що Заява кредитора ОСОБА_1 на суму 1 864 806,79 грн. складається з вимог які випливають з

- рішення Київського районного суду м. Полтава від 18.11.2022 у справі № 552/5011/22 на суму 256183,82 гривень;

- заборгованість за зворотною фінансовою допомогою, яку кредитор надав боржнику в сумі 920 405,00 грн.;

- заборгованість по авансових звітах на суму 682 849,97 грн.

На підтвердження своїх вимог Кредитор надав суду докази, зокрема, контракт з директором ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" від 19.01.2011, довідку вих. №05 від. 04.04.2023 про заборгованість станом на 30.03.2023 на загальну суму 1 603 254,97 грн., документи фінансової звітності.

Протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07.06.2023 слідчим СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області Солом'ян В.Р. на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Полтава від 02.06.2023 з матеріалів заяви по справі №904/1266/23 було вилучено оригінал Контракту з директором ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" від 19.01.2011, копію Контракту долучено до матеріалів даної заяви (тмо-1, арк.с. 86-93).

При розгляді заяви кредитора ОСОБА_1 про визнання грошових вимог до Боржника судом досліджувались матеріали справи №904/1266/23 про банкрутство ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод.

04.09.2023 до відділу канцелярії суду надійшов лист вих. №55-114-14923 вих-23 від 01.09.2023 від прокурора Полтавської окружної прокуратури, за змістом якого повідомлено, що вилучені 07.06.2023 слідчим СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області документи ще деякий час перебуватимуть в матеріалах кримінального провадження. До листа прокурором додано копію висновку експерта №3028 від 11.08.2023 за результатами проведення судово-технічної експертизи по матеріалам досудового розслідування внесеного до ЄРДР 27.07.2022 (дані документи містяться в т-2, арк.с. 45-46 у справі №904/1266/23 про банкрутство ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод про визнання банкрутом).

Розпорядник майна Штельманчук М.С., за результатами розгляду заяви кредитора (з урахуванням уточнення до повідомлення), визнав грошові вимоги у загальному розмірі 163 970,92 грн., які складаються з:

- 158 602,92 грн - середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнутого за рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18.11.2022 по справі №552/5011/22, перша черга задоволення вимог кредиторів;

- 5 368,00 грн - судового збору, перша черга задоволення вимог кредиторів.

За результатом розгляду кредиторських вимог розпорядник майна повідомив, що рішенням Київського районного суду м.Полтави від 18.11.2022 по справі №552/5011/22 позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» про «Полтавський ремонтно-механічний завод» стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволені та стягнуто з ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі 245 182,00 грн., судові витрати в сумі 11 001,82 грн., всього 256 183,82 грн., яке набрало законної сили.

На виконання зазначеного судового рішення, за заявою ОСОБА_1 приватним виконавцем Райдою О.С. відкрите виконавче провадження, в рамках якого з ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» заборгованість, станом на 30.05.2023, складає 173 379,00 гривень, з яких 158 602,92 - направлено на користь кредитора, 14776,08 гривень - основна винагорода приватного виконавця.

З огляду на наведене, розпорядник майна Боржника визнав заборгованість ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» перед ОСОБА_1 підтверджену судовим рішенням по справі №552/5011/22 в розмірі 158 602,92 грн. та судовий збір в сумі 5 368,00 грн.

Стосовно заявленої серед кредиторських вимог ОСОБА_1 заборгованості за зворотно-фінансовою допомогою у розмірі 920 405,00 грн. розпорядник майна боржника зазначив, що ОСОБА_1 до заяви з кредиторськими вимогами не надано ані договору поворотної фінансової допомоги, ані жодних доказів її передачі та отримання ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод», зокрема, розписки, акту приймання-передачі, меморіального ордера, платіжного доручення, виписки тощо. За інформацією, наданою ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод», договір про надання поворотної фінансової допомоги у товариства відсутній та ніколи не укладався.

Відсутність договору поворотної фінансової допомоги не надає можливості визначити реальність, умови та порядок надання на користь ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» фінансової допомоги, її розмір, а також порядок і строки повернення.

Більш того, ОСОБА_1 не підтверджено і сам факт надання на користь ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» поворотної фінансової допомоги, а отже не доведено і факту існування між сторонами операції, яка полягає у наданні саме поворотної фінансової допомоги.

Стосовно грошових вимог ОСОБА_1 щодо відображення в бухгалтерському обліку ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» операції з отримання поворотної фінансової допомоги розпорядник майна заперечував, посилаючись на вимоги статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Так статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що:

- бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства;

- активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Статтею 9 Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинний документ же відповідно до статті 1 вище наведеного Закону - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, дані бухгалтерського обліку підприємства повинні ґрунтуватися виключно на складених, відповідно до законодавства, первинних документах.

Необхідність підтвердження наявності заборгованості первинними документами підтверджується також Верховним Судом (постанова від 12.09.2018 року у справі №910/22923/17).

Стосовно наданого ОСОБА_1 на підтвердження заборгованості Контракту від 19.01.2011 з директором ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» розпорядник майна Боржника заперечував вказавши, що відповідно до статті 59, пункту г статті 41 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, що діяла на дату, зазначену як нібито дата укладання Контракту), до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства.

Отже вбачається, що для призначення керівника товариства обов'язковим є рішення вищого органу управління (протокол загальних зборів). Договір (контракт) з керівником від імені товариства підписує особа, уповноважена на таке підписання загальними зборами учасників.

З огляду на наведене розпорядник майна Боржника зазначив, що сторонами контракту повинні та можуть бути особа, яка уповноважена загальними зборами (вищим органом управління товариства) на укладання контракту з керівником, та особа, яка призначається на посаду керівника.

За інформацією, отриманою від ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод», ОСОБА_1 на підписання такого договору від імені ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» загальними зборами ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод», як вищим органом управління товариства, не уповноважувався, будь яких рішень з цього приводу загальними зборами товариства не приймалось.

Довідка від 04.04.2023 №5 за підписом ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_2 стосовно наявності заборгованості ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» перед ОСОБА_1 не є первинним документом та належним доказом на підтвердження заявлених вимог.

Таким чином, ОСОБА_1 , на думку розпорядника майна Боржника, не підтвердив належними та допустимими доказами заявлені кредиторські вимоги щодо заборгованості по поверненню поворотної фінансової допомоги. Оскільки, боржником ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» отримання позики не підтверджується, укладення будь-яких договорів про надання поворотної фінансової допомоги з директором ОСОБА_1 , оформлення розписки позичальника заперечується, будь-які первинні документи, які б свідчили про надання ОСОБА_1 та отриманням ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» поворотної фінансової допомоги відсутні.

Стосовно заявлених ОСОБА_1 грошових вимог у сумі 682 849,97 грн. по авансових звітах, розпорядник майна Боржника вказав, що ОСОБА_1 до заяви з кредиторськими вимогами не надано жодних документів, які б підтверджували понесених ним витрат на користь ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та їх схвалення ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод», а також зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю товариства, зазначена заборгованість згідно даних обліку ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» не значиться, заявлені вимоги в цій частині боржником не визнані, первинними документами не підтверджені.

На підставі наведеного, розпорядник майна повідомив, що грошові вимоги заявлені як поворотна фінансова допомога, заборгованість по авансових звітах, є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними доказами, а отже не визнаються розпорядником майна ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод».

Заперечуючи проти заявлених грошових вимог Боржник надав письмові пояснення та контррозрахунки.

Боржник звернув увагу суду, на обставини укладання договору №1 між ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" від 05.01.2020 (Далі за текстом - Договір №1).

Даний Договір №1 укладено між ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод", як Позикодавцем, та ОСОБА_1 , як Позичальником безвідсоткової грошової допомоги.

Боржник заперечував проти наданих кредитором доказів, вказавши на порушення законодавства яке регулює здійснення бухгалтерського обліку на підприємстві та порушення порядку зберігання та обліку документів фінансової звітності:

пункт 29 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 (далі - Положення), яким врегульовано порядок ведення касових операцій на підприємствах;

пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за №736/27181.

Підсумовуючи свої висновки, Боржник вказував, що колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства. Кредитор - ОСОБА_1 не передавав відповідні документи підприємству, чим порушив відповідний порядок обліку та зберігання.

З огляду на наведене Боржник вважає, що докази, надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх кредиторських вимог за поворотною фінансовою допомогою, є такими, що отримані в незаконний спосіб, а отже не можуть бути прийняті судом.

За контррозрахунком Боржника ОСОБА_1 отримав від Боржника грошові кошти в розмірі 544 550,00 гривень, з них 144 880,00 гривень - повернув ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод", різницю в сумі 399670,00 грн. - не повернув.

Також Боржник зазначив, що суму 771 545,16 грн було надано Боржнику від засновника ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" ОСОБА_3 . Такі висновки Боржник зробив на підставі аналізу первинної документації наданої до матеріалів справи ОСОБА_1 , а саме, про отримання коштів від ОСОБА_3 свідчать записи в меморіальних ордерах, наданих ОСОБА_1 .

В свою чергу 22.06.2023 Кредитор надав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів від 21.06.2023 (вх. суду №31520/23, том-1, а.с.119-120), до якої додано копії первинних документів та реєстр звітів про використання коштів (том-1, арк.с. 126-131) на суму 387372,21 грн., рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 на загальну суму 372 865, 07 грн (том-5, арк.с. 23-24). Таким чином, за документальними даними кредитор надав докази на підтвердження лише частини суми вказаної у заяві про визнання грошових вимог від 19.04.2023. На запитання суду в судовому засіданні ОСОБА_1 повідомив, що інші документи в нього не збереглися. Проте, заяви про зменшення суми грошових вимог суду не подавав.

Заперечуючи проти тверджень боржника представник Кредитора адвокат Лебідь О.П. в поясненнях від 17.10.2023 зазначив наступне.

Заборгованість ТОВ «Полтавський ремонтно- механічний завод» перед Кредитором за зворотно-фінансовою допомогою складає 920405,00 грн, що підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та відповідними документами, а саме: Довідкою №05 від 04.04.2023, Фінансовою звітністю малого підприємства на 01.01.2023 ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за І квартал 2023, які долучені до матеріалів судової справи. Компенсація зазначеної заборгованості Кредитору з боку Товариства передбачена положеннями укладеного між ОСОБА_1 та Боржником Контракту від 19.01.2011. ОСОБА_1 був призначений на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтно-механічний завод» з 19.01.2011. За час перебування на вказаній посаді (з 2011 по 2023 роки) Кредитор, внаслідок виниклого корпоративного конфлікту тричі був незаконно звільнений із займаної посади, проте, в подальшому поновлений на ній, зокрема, на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 24.05.2022 у справі №917/1523/21 та Наказу Міністерства юстиції України від 31.03.2023 №1197/5.

У період вказаних вище незаконних звільнень ОСОБА_1 не мав доступу до документів підприємства, зокрема, бухгалтерської звітності та інших. Після поновлення на посаді зазначена документація йому попереднім директором не передавалася.

Первинні бухгалтерські документи, якими обґрунтовані вимоги заяв з кредиторськими вимогами, весь цей час перебували на підприємстві, у розпорядженні попереднього директора Товариства, та, як зазначалося вище за текстом, ОСОБА_1 в подальшому передані не були.

Відповідно до пункту 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення) це Положення розроблено відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності (далі - установи), фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі - фізичні особи - підприємці) (далі разом у тексті - суб'єкти господарювання), фізичними особами.

Згідно із пунктом 23 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, електронними розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних інструментів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки.

Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим (пункт 25 Положення)

З наведених причин Кредитор не має в своєму володінні та розпорядженні квитанцій, що є відривною частиною прибуткових касових ордерів, перелік яких зазначений у реєстрі «Рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 », водночас, має оригінали вказаних прибуткових касових ордерів.

Прибуткові касові ордери на загальну суму 917415,07 грн., перелік яких наведений у реєстрі «Рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 », складені відповідно до вимог Положення та мають всі необхідні для цього виду документу реквізити, а саме:

- назву та код ЄДРПОУ Товариства - ТОВ «ПРМЗ» ЄДРПОУ 31966932;

- номер з/п прибуткового касового ордеру, дата його складання;

- кореспондуючий рахунок - 746;

- ПІБ особи, від якої прийнято кошти - ОСОБА_1 ;

- підстава внесення коштів в касу Товариства - Зворотньо-фінансова допомога;

- сума внесених коштів визначена цифрами та словами;

- підписані уповноваженою особою Товариства - головний бухгалтер/ касир;

- мають печатку ТОВ «ПРМЗ», а відтак є належними та допустимими доказами в цій справі і первинними документами, в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Зазначена ОСОБА_1 у заяві з грошовими вимогами до Боржника у загальному розмірі 1859438,79 грн заборгованість ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» перед Кредитором за зворотньо-фінансовою допомогою в розмірі 920405,00 грн підтверджена вказаними вище належними та допустимими доказами, даними бухгалтерського обліку ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» і відповідними документами, а саме: Довідкою №05 від 04.04.2023, Фінансовою звітністю малого підприємства на 01.01.2023 ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за І квартал 2023, які долучені до матеріалів судової справи.

Згідно із пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22 (чинна на час виникнення спірних правовідносин) меморіальний ордер-розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунку платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» та нормативно-правових актів Національного банку.

Таким чином, меморіальні ордери, як похідні документи, або оформлені з порушенням, або помилково, не є документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак, належними та допустимими доказами в цій справі і не доводять, що кошти внесені ОСОБА_3 .

З огляду на наведене, представник кредитора заперечував висновки Боржника. Невірно визначене головним бухгалтером ТОВ «ПМРЗ» призначення платежу не може заперечувати факту отримання коштів від самого ОСОБА_1 .

Щодо заборгованості ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» перед ОСОБА_1 за авансовими звітами адвокат Кредитора, вказував, що зазначена заборгованість підтверджується даними бухгалтерського обліку ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та відповідними документами - Довідкою №05 від 04.04.2023, Фінансовою звітністю малого підприємства на 01.01.2023 ТОВ «Полтавський ремонтно-механічний завод» та Оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 3721 за І квартал 2023, які долучені до матеріалів судової справи.

ОСОБА_1 на підтвердження свої вимог надані до Суду первинні та звітні документи, які були ним самостійно відшукані на підприємстві та використані під час підготовки заяви з кредиторськими вимогами. Вказані документи підтверджують заборгованість в більшій частині заявлених вимог. В той же час, надати до Суду документи на підтвердження заборгованості в частині, що залишилася, Кредитор не має можливості з об'єктивних причин, які вказувалися вище за текстом цих пояснень.

В обґрунтування заявлених грошових вимог представник Кредитора також зазначив, що відповідно до Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №5 від 14.02.2023 складеного ОСОБА_1 , перевіреного бухгалтером Товариства, сума перевитрати грошових коштів складає 671245,70 гривень. А згідно відомостей Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №8 від 03.03.2023 складеного ОСОБА_1 , перевіреного бухгалтером Товариства, сума перевитрати грошових коштів складає 682849,97 гривень. З наведеного вбачається, що заборгованість ТОВ «ПРМЗ» перед ОСОБА_1 за авансовими звітами у сумі 682849,97 гривень обліковується на рахунках бухгалтерського обліку Товариства та відображена в балансі (форма №1-м, рядок 1690).

Посилання Боржника на зазначення у деяких рахунках-фактурах та видаткових накладних ТОВ «ПРМЗ», як покупця, жодним чином не спростовують законність вимог Кредитора, оскільки розрахунок за вказані у них матеріальні цінності здійснювався ОСОБА_1 за рахунок власних коштів, з подальшим оформленням відповідних звітів.

Посилання Боржника на неможливість ідентифікації товару, який закуповувався, неможливість використання цього товару ТОВ «ПРМЗ» адвокат заперечував, вказавши, що зі змісту авансових звітів вбачається, що товар (паливо-мастильні матеріали, інші витратні матеріали) оприбутковувались на відповідних рахунках бухгалтерського обліку «Запаси» (рахунок 20, 22) (форма №1-м, рядок 1100) та в подальшому списувався бухгалтерією по мірі витрачання на господарську діяльність Товариства.

За результатом розгляду справи суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового визнання грошових вимог ОСОБА_1 в наступній черговості в розмірі 5 368,00 грн (1 черга задоволення), 158 602,92 грн (1 черга задоволення). Натомість грошові вимоги ОСОБА_1 у сумі 1 700 835,87 грн, підлягають відхиленню.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апелянт оскаржує ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 лише в частині відхилених грошових вимог, відтак апеляційне провадження здійснюється в межах вимог апеляційної скарги і судом не перевіряється законність та обґрунтованість ухвали в іншій (неоскаржуваній) частині.

Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника (абз. 11 ст. 1 КУзПБ).

Згідно з абз. 5 ст. 1 КУзПБ грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.

Тобто грошовим зобов'язанням в абзаці п'ятому статті 1 КУзПБ законодавець визначає зобов'язання, змістом якого є право вимоги кредитора і кореспондуючий йому обов'язок боржника зі сплати коштів, що виникло відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших передбачених чинним законодавством України підставах (див. постанову судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.

Відповідний висновок наведений Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2021 у справі №916/4181/14, а також Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16.

Як передбачено п. 14 ст. 39 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення можуть здійснюватися лише у порядку, передбаченому цим Кодексом, та в межах провадження у справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 45 КУзПБ конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Частиною 4 ст. 45 КУзПБ визначено, що для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Таким чином, законодавцем у ч. 1 ст. 45 КУзПБ визначено строк для подання конкурсними кредиторами письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а також документів, що їх підтверджують, протягом 30-ти днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Пропуск кредитором зазначеного строку зберігає за ним статус конкурсного кредитора у разі обґрунтованості його вимог до боржника, однак, в силу абз. 3 ч. 4 ст. 45 КУзПБ позбавляє його права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.

Крім того, за приписами ч. 6 ст. 45 КУзПБ кредитор має право отримувати від розпорядника майна інформацію щодо вимог інших кредиторів. Такий кредитор може подати розпоряднику майна, боржнику та суду заперечення щодо визнання вимог інших кредиторів. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

Виходячи з вимог Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений саме на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у постановах від 07.06.2018 у справі № 904/4592/15, від 21.05.2018 у справі № 904/10198/15).

При цьому заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги, адже законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Водночас, покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора кореспондує його праву на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 04.10.2023 у справі № 902/77/22).

Відтак, саме на кредитора покладений обов'язок доказування наявності кредиторських вимог у справі про банкрутство, який передбачає подання сукупності документів, які дозволять суду переконатися в обґрунтованості грошових вимог кредитора. Неподання такої сукупності документів може мати наслідком відмову суду у визнанні спірних вимог кредитора (див. постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 918/1154/21, від 27.02.2024 у справі №902/1406/15).

Натомість обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (подібні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20, від 01.12.2022 у справі №918/1154/21, від 05.10.2023 у справі № 910/13889/21, від 27.02.2024 у справі № 902/1406/15).

Колегія суддів наголошує, що вирішуючи вимоги щодо визнання кредиторської заборгованості та внесення вимог до реєстру вимог кредиторів, господарський суд перевіряє обґрунтованість та законність дій розпорядника майна боржника і боржника, щодо розгляду грошових вимог, про що за результатами розгляду виносить ухвалу, в якій зазначає розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна або ліквідатором до реєстру вимог кредиторів, та розмір грошових вимог кредиторів, які підлягають відхиленню.

Визнання боржником/розпорядником майна/ліквідатором кредиторських вимог не є безумовною підставою для їх визнання судом, позаяк під час розгляду кредиторських вимог, суд з'ясовує правову природу таких вимог, надає правову оцінку доказам, поданим кредитором на підтвердження його грошових вимог до боржника, перевіряє дійсність заявлених вимог та з огляду на встановлене доходить вмотивованого висновку про наявність чи відсутність підстав для їх визнання.

Тобто, обставини визнання чи заперечення кредиторських вимог боржником та розпорядником майна не є вирішальним фактором при розгляді заявлених вимог.

Судом встановлено, що кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ПРМЗ» складаються, зокрема, з наданої на користь ТОВ «ПРМЗ» зворотної фінансової допомоги у розмірі 920 405,00 грн., та компенсації заборгованості по авансовим звітам у розмірі 682 849,97 грн.

Обґрунтовуючи свої кредиторські вимоги до ТОВ «ПРМЗ» зворотної фінансовій допомоги та по авансовим звітам в Заяві про грошові вимоги кредитора до боржника від 19.04.2023 ОСОБА_1 посилається на Контракт з директором ТОВ «ПРМЗ» та зазначає, що він був обраний на посаду директора ТОВ «ПРМЗ» з 19.01.2011 та діяв, як директор на підставі Статуту та Контракту.

Копія статуту ТОВ "ПРМЗ" станом на дату укладання контракту з директором 19.01.2011 до матеріалів заяви про грошові вимоги ОСОБА_1 на суму 1 859 438,79 грн. не надавалась.

Копія контракту з директором ТОВ "ПРМЗ" від 19.01.2011 додана до матеріалів заяви (том-1 арк.с. 14-15).

Листом Полтавської окружної прокуратури від 01.09.2023 №55-114-14923вих-23 до матеріалів справи про банкрутство ТОВ "Полтавський ремонтно-механічний завод" №904/1266/23 (том-2, арк.с. 46-56) надано висновок судово-технічної експертизи, складений 11.08.2023, яким встановлено, що відтиск печатки ТОВ «ПРМЗ» у Контракті з директором ТОВ «ПРМЗ» від 19.01.2011 нанесений не 19.01.2011, а у період з 13.04.2021 по 25.08.2021.

В свою чергу Кредитор заперечував проти висновків судового експерта, та наполягав на тому, що контракт був дійсно укладений у 2011 році та виконувався ним тривалий час.

Відсутність в матеріалах справи копії примірника статуту підприємства, який діяв станом на 19.01.2011, унеможливлює перевірку відповідності умов контракту з директором вимогам статуту підприємства.

З огляду на наведене, заперечення Боржника та розпорядника майна, щодо невідповідності порядку укладання Контракту вимогам статуту Боржника обґрунтовано не відхилені судом.

ОСОБА_1 дійсно виконував обов'язки директора ТОВ "ПРМЗ" на протязі тривалого часу, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується Боржником.

Висновки судового експерта №3028 від 11.08.2023 вказують орієнтовний час нанесення печатки підприємства, але не спростовують обставин складання та підписання документу 19.01.2011.

Відомостей про визнання Контракту недійсним в судовому порядку учасники справи суду не надали.

З огляду на наведене, наданий ОСОБА_1 . Контракт від 19.11.2011 є належним доказом.

Згідно пункту 4.1 Контракту, керівник, зокрема має право:

- Використовувати автомобіль Товариства для виконання службових обов'язків, з компенсацією вартості пального, закупленого за особисті кошти Керівника;

- вносити кошти на рахунок та у касу Товариства в якості зворотно-фінансової допомоги;

- отримувати компенсацію за придбані товарно-матеріальні цінності, а також за витрати, здійснені для забезпечення діяльності Товариства, отримувати кошти під авансові звіти, отримувати компенсацію за відповідні витрати на які не були забезпечені авансово-звітними виплатами;

- надавати повноваження на укладення договорів, угод та здійснення інших правочинів своїм заступникам, керівникам відокремлених підрозділів, іншим уповноваженим особам Товариства та третім особам.

Пунктом 4.2 Контракту передбачено, що зворотно-фінансова допомога надана Товариству, компенсації, а також витрати керівника не забезпечені авансово-звітними виплатами, на підставі статті 530 Цивільного кодексу України вважаються зобов'язаннями, строк погашення яких встановлений моментом пред'явлення вимоги. Керівник має право вимагати його виконання у будь-який час. Товариство повинно погасити таку заборгованість у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Також кредитор посилається на дані бухгалтерського обліку ТОВ «ПРМЗ», як доказ наявної перед ним у ТОВ «ПРМЗ» заборгованості. В підтвердження цьому надає підписану ним же, як директором, та бухгалтером ОСОБА_2 довідку від 04.04.2023 №05, фінансову звітність малого підприємства (Баланс) станом на 31.12.2022, оборотно-сальдову відомість по рахунку 3721 за 1 квартал 2023 року.

З метою підтвердження своїх кредиторських вимог по поворотній фінансовій допомозі, на вимогу суду, кредитором надані копії наступних документів:

- Договір №1 від 05.01.2020 про надання безвідсоткової поворотної позики;

- витяги з касової книги підприємства;

- прибуткові касові ордери;

- видаткові касові ордери;

- Інформацію про рух отримання та видання безвідсоткової поворотної позики ОСОБА_1 .

З метою підтвердження своїх кредиторських вимог по авансовим звітам, на вимогу суду, кредитором надані копії наступних документів:

- Звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт;

- Договір найму (оренди) транспортного засобу;

- реєстр звітів про використання коштів.

Як вже було зазначено, 22.06.2023 Кредитор надав суду заяву про долучення до матеріалів справи документів від 21.06.2023 (вх. суду №31520/23, том-1, арк.с. 119-120), до якої додано копії первинних документів та реєстр звітів про використання коштів (том-1, арк.с. 126-131) на суму 387 372,21 грн, рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 на загальну суму 372 865,07 грн. (том-5, арк.с. 23-24).

Таким чином, за документальними даними кредитор надав докази на підтвердження лише частини суми вказаної у заяві про визнання грошових вимог від 19.04.2023.

З пояснень кредитора слідує, що інші документи в нього не збереглися, проте кредитор просив суд розглянути заяву на підставі наявних матеріалів в межах заявлених грошових вимог. Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

За своєю суттю поворотна фінансова допомога є позикою, а отже правовою підставою для її надання є договір позики.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

ОСОБА_1 до заяви з кредиторськими вимогами не надано договору поворотної фінансової допомоги.

В свою чергу, ТОВ «ПРМЗ» зазначає, що договір про надання поворотної фінансової допомоги у товариства відсутній та ніколи не укладався.

Відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З наданих ОСОБА_1 , на підтвердження своїх вимог по поворотній фінансовій допомозі, документів, з урахуванням розрахунку, долученого до матеріалів справи ТОВ «ПРМЗ», судом встановлена арифметична різниця на користь ТОВ «ПРМЗ» у розмірі:

399 670,00 грн (544 550,00 грн - 144 880,00 грн = 399 670,00 грн.), яка виникла у результаті того, що:

- 544 550, 00 грн - отримано ОСОБА_1 від ТОВ «ПРМЗ» поворотної фінансової допомоги;

- 144 880, 00 грн. - повернуто ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги ТОВ «ПРМЗ»;

- 771 545, 16 грн - надано поворотної фінансової допомоги засновником ТОВ «ПРМЗ» ОСОБА_3 , що підтверджується долученими Боржником до матеріалів справи меморіальними ордерами.

Кредитором долучено до матеріалів справи Договір №1 від 05.01.2018 про надання безвідсоткової поворотної позики, відповідно до умов якого ТОВ «ПРМЗ», як Позикодавець, надав ОСОБА_1 , як Позичальнику, безвідсоткову поворотну позику, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Як зазначалось Боржником та встановлено судом, з характеру наданих ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог по поворотній фінансовій допомозі документів, вбачається наявність операцій, пов'язаних зі зняттям готівкових коштів з банківського рахунку підприємства та видачу готівки ОСОБА_1 в якості поворотної фінансової допомоги (коли ТОВ «ПРМЗ» надавало поворотну фінансову допомогу ОСОБА_1 ) та операції, які полягали в отриманні від ОСОБА_1 грошових коштів до каси ТОВ «ПРМЗ», які потім знову ж таки перераховувались на розрахунковий рахунок підприємства, відкритий в АТ «КБ «Приватбанк», (коли ОСОБА_1 повертав поворотну фінансову допомогу ТОВ «ПРМЗ»).

Так, Порядок ведення касових операцій на підприємствах регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, яке затверджене постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148 (далі - Положення), відповідно до пункту 25 якого приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером, підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.

Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.

Пунктом 29 цього Положення передбачено, що приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку та є підтвердженням оприбуткування готівки в касі суб'єктів господарювання, є:

1) квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, підписана відповідальними особами банку та засвідчена відбитком печатки банку (за потреби);

2) квитанція/чек банкомата чи програмно-технічного комплексу самообслуговування;

3) супровідний касовий ордер до сумки з цінностями;

4) чек платіжного термінала в разі проведення інкасації коштів у режимі реального часу з використанням платіжних терміналів.

Таким чином, з огляду на вище наведені норми Положення вбачається, що для належного підтвердження операцій з внесення фізичною особою готівкових коштів до каси підприємства необхідне надання:

- стосовно приймання готівкових коштів до каси - квитанції (відривної частини прибуткового касового ордера);

- стосовно здавання готівкових коштів до банку та як наслідок надходження їх на розрахунковий рахунок підприємства - відповідна квитанція банківської установи.

Відповідних документів кредитор суду не надав.

Окрім того, ОСОБА_1 заявляються грошові вимоги до ТОВ «ПРМЗ» по авансовим звітам як наслідок вчинення ним в інтересах товариства майнових дій.

Статтею 1160 ЦК України передбачено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії.

Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

Відповідно до статті 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Таким чином, підзвітна особа має право на відшкодування фактично понесених нею витрат, за умови, що вона надасть звіт з усіма підтвердними документами, а також всі товарно-матеріальні цінності, які було одержано, і цей звіт буде затверджено керівником, тобто буде підтверджена доцільність таких витрат.

Також відповідно до підпункту 170.9.2 пункту 170.9 статті 170 ПК України (в редакції, чинній до 01.04.2023, тобто на час виникнення правовідносин між сторонами) звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, подається до закінчення п'ятого банківського дня, що настає за днем, у якому платник податку або завершує таке відрядження, або завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що видала кошти під звіт.

Однак, ОСОБА_1 до заяви з кредиторськими вимогами не надано жодних документів, які б підтверджували понесення ним витрат на користь ТОВ «ПРМЗ» та їх схвалення ТОВ «ПРМЗ», а також зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю товариства.

У свою чергу, ТОВ «ПРМЗ» повідомлено, що зазначена заборгованість згідно даних обліку товариства не значиться, тому заявлені вимоги в цій частині боржником не визнані, первинними документами не підтверджені.

Суд зазначає, що Порядок надання підзвітною особою Звіту, станом на 01.01.2018 регулювався Порядком складання Звіту про використання коштів / електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 28.09.2015 №841, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2015 за №1248/27693 (зі змінами).

В той час, ОСОБА_1 в період з 08.01.2019 по 12.2020 складалися Звіти за формою Наказу Міністерства доходів і зборів України від 24.12.2013 №845, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2014 за № 104/24881, який втратив чинність 28.09.2015. З аналізу наданих кредитором документів вбачається, що ОСОБА_1 спочатку закуповувався товар/послуги, зазначені у звітах, а потім за рахунок подання Звітів кредитор заявляв відповідні суми до компенсації.

Проте, всупереч вимогам статті 1159 ЦК України з наданих документів не вбачається передача товарів ТОВ «ПРМЗ» та використання їх в господарській діяльності підприємства.

У матеріалах справи наявний Аналіз документів, наданих ОСОБА_1 на підтвердження заборгованості по авансовим звітам та зазначені у ньому факти, що ОСОБА_1 до суду надано документи на суму:

- 162 087,90 грн - відповідно до яких покупцем товарів / послуг було само ТОВ «ПРМЗ», про що свідчать виписані на його користь розрахункові документи та товарні накладні;

- 328 175,10 грн - документи, які неможливо прийняти у зв'язку з неможливістю ідентифікації товару, який закуповувався; неможливість використання цього товару ТОВ «ПРМЗ» (здебільшого це стосується паливно-мастильних матеріалів та деталей до автомобіля, який у ТОВ «ПРМЗ» в період такої закупівлі був відсутній). Кредитором наданий до суду лише Договір найму (оренди) транспортного засобу від 19.10.2022.

- 47 561,87 грн - по яким Звіти оформлені без явних недоліків, проте також не можуть бути враховані у зв'язку з їх заповненням по стандартам та нормам документу, який втратив чинність та відсутністю доказів передання товару, який закуповувався на користь ТОВ «ПРМЗ».

Щодо доказового характеру документів, долучених до матеріалів справи кредитором на підтвердження своїх вимог до ТОВ «ПРМЗ» по поворотній фінансовій допомозі та по авансовим звітам, слід зауважити, що відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Пунктом 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за №736/27181, під час зміни керівника установи наявність і стан документів (справ), що знаходяться в діловодстві структурних підрозділів та в архіві, а також облікових документів та довідкового апарату до них відбиваються окремим розділом в акті приймання-передавання установи. Відповідно до облікових даних служби діловодства та архіву в акті наводяться окремо кількість документів, що знаходяться в діловодстві, та кількість справ, що зберігаються в архіві, у тому числі кількість справ, що внесені до Національного архівного фонду.

Отже, колишній керівник товариства за актом приймання-передавання має передати новопризначеному керівнику товариства всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства.

З характеру наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що вони являються документами, які створюються та повинні зберігатися на підприємстві.

З пояснень кредитора суду першої інстанції стало зрозуміло, що надані ним документи залишились в нього в результаті його незаконного звільнення та не були повернути підприємству.

Таким чином, документи, які повинні зберігатися на підприємстві залишилися у ОСОБА_1 .

Приймаючи до уваги заперечення Боржника, відсутність повноти відображення дійсного порядку руху коштів, суперечливість даних які містять надані кредитором докази, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність можливості встановити законність походження (джерело отримання) доказів Кредитором та з'ясувати об'єктивні обставини розрахунків між Кредитором та Боржником.

Варто акцентувати увагу на тому, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 08.04.2021 у справі № 904/4262/17, використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання детального правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредитора до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника.

У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог.

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 11.02.2020 у справі № 904/8484/16, від 07.08.2019 у справі №922/1014/18.

Сутність підвищеного стандарту доказування у справах про банкрутство полягає, зокрема, в такому: перевірка обґрунтованості та розміру вимог кредиторів здійснюється судом незалежно від наявності розбіжностей щодо цих вимог між боржником та особами, які мають право заявляти відповідні заперечення, з одного боку, та кредитором, що заявив грошові вимоги до боржника, з іншого боку; при визнанні вимог кредиторів у справі про банкрутство слід виходити з того, що визнаними можуть бути лише вимоги, щодо яких подано достатні докази наявності та розміру заборгованості; під час розгляду заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство визнання боржником або арбітражним керуючим обставин, якими кредитор обґрунтовує свої вимоги (частина перша статті 75 ГПК України), саме по собі не звільняє іншу сторону від необхідності доведення таких обставин в загальному порядку (постанова Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 910/14923/20).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (подібні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 21.10.2021 у справі № 913/479/18, від 02.06.2022 у справі № 917/1384/20).

Розглядаючи кредиторські вимоги суд, в силу приписів статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі №913/479/18).

Системний аналіз цих приписів засвідчує, що законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом розгляду в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. Запроваджений законодавцем підвищений стандарт доказування у справах про банкрутство для кредиторів приводить у випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог до прийняття рішення судом про відмову у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (ст.76 ГПК України), допустимості (ст. 77 ГПК України), достовірності (ст.78 ГПК України) та вірогідності (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_1 у сумі 1 700 835,87 грн по поворотній фінансовій допомозі та авансовим звітам.

Доводи скаржника правильності цих висновків не спростовують та відхиляються судом з огляду на наступне.

У постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 911/1856/21 зазначено наступне: «…Верховний Суд враховує, що у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №902/221/22 викладено правовий висновок про те, що "за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику".

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду під час розгляду наведеної справи врахувала, що "згідно з усталеною правовою позицією боргова розписка підтверджує не лише факт укладення договору позики та погодження його умов між кредитором та боржником, а також вона засвідчує й безпосередньо факт отримання боржником від кредитора грошових коштів у певному розмірі або речей.

Втім, такий правовий висновок є застосовним у позовному провадженні, коли між кредитором та боржником за борговою розпискою існує відповідний спір, з метою вирішення якого сторона звертається із позовом до суду.

Натомість, у справах про неплатоспроможність існує певна відмінність у розгляді та визнанні господарським судом грошових вимог кредиторів до боржника, що виникли на підставі боргової розписки, від вирішення спору у позовному провадженні про стягнення заборгованості за борговою розпискою.

Зазначена відмінність, серед іншого, полягає у тому, що визнання господарським судом вимог певного кредитора породжує відповідні правові наслідки, що впливають на права інших кредиторів цього боржника у процедурі неплатоспроможності. При цьому у вказаній категорії справ існує ризик обопільної недобросовісної поведінки певного кредитора та боржника щодо створення фіктивної (неіснуючої, штучної) заборгованості останнього за борговою розпискою задля збільшення кількості голосів цього кредитора на зборах кредиторів та можливості впливу на саму процедуру неплатоспроможності фізичної особи, зокрема й у питанні формування та реалізації ліквідаційної маси боржника, що, у кінцевому результаті, впливатиме на обсяг задоволених вимог.

Беручи до уваги зазначені мотиви, судова палата дійшла висновку, що задля унеможливлення загрози визнання господарським судом фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, на кредитора-фізичну особу, як заявника грошових вимог на підставі боргової розписки, покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування у разі виникнення вмотивованих сумнівів сторін у справі про неплатоспроможність фізичної особи щодо обґрунтованості вимог такого кредитора.

За таких обставин, господарському суду під час розгляду заяви кредитора з відповідними грошовими вимогами до боржника варто керуватися не лише засадами, серед інших, належності (ст. 76 ГПК України) та допустимості (ст. 77 ГПК України) доказів, а й враховувати достатність (повноту та всебічність) поданих доказів як взаємозв'язок їх сукупності, що дозволяє суду зробити достовірний висновок про існування заборгованості за борговою розпискою.

Тож, у разі вмотивованих сумнівів інших кредиторів щодо реальності (дійсності) такої заборгованості, обґрунтування грошових вимог до боржника самим лише договором позики та/або борговою розпискою у справі про неплатоспроможність фізичної особи може бути недостатнім.

Необхідним, у такому випадку, може бути також документальне підтвердження джерел походження коштів, наданих фізичною особою-кредитором у позику фізичній особі - боржнику, подання інших додаткових доказів наявності між кредитором (позикодавцем) та боржником (позичальником) зобов'язальних правовідносин за відповідним договором позики.

У разі ж ненадання зазначеним кредитором сукупності необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема щодо підтвердження реальності грошового зобов'язання, господарський суд відмовляє у визнанні таких вимог у справі про неплатоспроможність фізичної особи.

При цьому визначена приписами ст. 204 ЦК України презумпція правомірності укладеного між сторонами правочину не спростовує відповідного обов'язку заявника- кредитора, вимоги якого підтверджені борговою розпискою, надати сукупність усіх необхідних доказів на обґрунтування своїх вимог, зокрема й зазначені вище докази джерел походження наданих у позику коштів".

Водночас, на підтвердження своїх вимог, всупереч вище наведеним положенням законодавства та правовому висновку Верховного Суду, кредитором навіть не наданий договір про надання поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ «ПРМЗ».

Стосовно наданих на підтвердження заборгованості по поворотній фінансовій допомозі: Контракту з директором ТОВ «ПРМЗ» від 19.01.2011; Довідки ТОВ «ПРМЗ» №05 від 04.04.2023 про заборгованість станом на 30.03.2023 на загальну суму 1 603 254,97 грн.; фінансової звітності малого підприємства на 01.01.2023; оборотно-сальдової відомість по рахунку 3721 за І квартал 2023, то відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Надані ОСОБА_1 документи, на підтвердження кредиторської заборгованості ТОВ «ПРМЗ» перед ним, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» не є саме первинними документами та не містять відомостей про господарську операцію, а є похідними документами від первинних, які створені самим же кредитором з метою формування заборгованості ТОВ «ПРМЗ» перед ним, а отже не мають доказового характеру та в силу статей 76, 77 ГПК України не можуть бути належними та допустимими доказами, які підтверджують заборгованість ТОВ «ПРМЗ» перед ОСОБА_1 .

Також, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що «З причин, наведених вище за текстом апеляційної скарги, Кредитор не має в своєму володінні та розпорядженні квитанцій, що є відривною частиною прибуткових касових ордерів, перелік яких зазначений у реєстрі «Рух про отримання та видання безвідсоткової поворотної позики по ОСОБА_1 », водночас, має оригінали вказаних прибуткових касових ордерів».

Відсутність квитанції (відривної частини прибуткового касового ордера) у себе ОСОБА_1 пояснює його звільненням з посади директора.

Проте, відповідне твердження є необґрунтованим, адже квитанції (відривна частина прибуткового касового ордера) повинні зберігатися у ОСОБА_1 , як у особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, а не у товариства.

З характеру наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що вони є документами, які створюються та повинні зберігатися на підприємстві. Наявність їх у розпорядженні ОСОБА_1 є недопустимим з огляду на те, що ОСОБА_1 наразі не є посадовою особою чи відповідальним уповноваженим працівником ТОВ «ПРМЗ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 робить висновок, що: «Таким чином, меморіальні ордери, як похідні документи, або оформлені з порушенням, або помилково, не є документами первинного бухгалтерського обліку, а відтак, належними та допустимими доказами в цій справі і не доводять, що кошти внесені ОСОБА_3 . Проте, всупереч вказаному, прийняті господарським судом до уваги та враховані під час ухвалення оскаржуваного судового рішення».

Проте, кредитором не враховано, що відповідно до статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (чинного на час виникнення правовідносин з надання ОСОБА_3 поворотної фінансової допомоги на користь ТОВ «ПРМЗ») меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України. Статтею 22 цього Закону передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Клієнт банку має право самостійно обирати види розрахункового документа (крім платіжної вимоги), які визначені цим Законом, для ініціювання переказу.

Підпунктом 26.3 Закону також передбачено, що договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком.

Відповідних висновків, стосовно можливості прийняття меморіального ордеру в якості доказу перерахування коштів дійшов Верховний Суд в постанові від 11.07.2023 у справі №910/5151/22

Окрім того, розрахунок заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ПРМЗ», зроблений на підставі долучених самим же ОСОБА_1 документів та враховуючи наявний в матеріалах справи Договір №1 від 05.01.2020 про надання безвідсоткової поворотної позики (відповідно до умов якого ТОВ «ПРМЗ», як Позикодавець, надав ОСОБА_1 , як Позичальнику, безвідсоткову поворотну позику, а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором).

Таким чином, заявлений ОСОБА_1 розмір кредиторських вимог до ТОВ «ПРМЗ» по поворотній фінансовій допомозі не підтверджується наданими ним документами.

В свою чергу, з характеру правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 та ТОВ «ПРМЗ» за результатами яких ОСОБА_1 заявляє до ТОВ «ПРМЗ» кредиторські вимоги по авансовим звітам вбачається, що підставою їх виникнення ОСОБА_1 зазначено вчинення майнових дій в інтересах ТОВ «ПРМЗ».

Статтею 1160 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії. Якщо особа, яка вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

Відповідно до статті 1159 ЦК України особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Отже, підзвітна особа має право на відшкодування фактично понесених нею витрат, лише за умови, що вона надасть звіт з усіма підтвердними документами, а також всі ТМЦ, які було одержано, і цей звіт буде затверджено керівником, тобто буде підтверджена доцільність таких витрат.

Водночас, ОСОБА_1 до заяви з кредиторськими вимогами не надано жодних документів, які б підтверджували понесення ним витрат на користь ТОВ «ПРМЗ» та їх схвалення ТОВ «ПРМЗ», а також зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю товариства.

Щодо Договору оренди транспортного засобу від 19.10.2022 (далі - Договір оренди транспортного засобу), то з нього неможливо встановити момент безпосередньої передачі транспортного засобу на користь ТОВ «ПРМЗ», так як відсутній акт прийому-передачі, а отже і факт його використання в господарській діяльності ТОВ «ПРМЗ».

Тобто відсутній зв'язок витрат, понесених ОСОБА_1 на обслуговування транспортного засобу з витратами понесеними у зв'язку з використанням автомобіля саме ТОВ «ПРМЗ».

З наданих ОСОБА_1 документів вбачається, що понесені ним витрати, які він заявляє до відшкодування з ТОВ «ПРМЗ» понесені ним ще до укладання Договору оренди транспортного засобу, це стосується витрат за паливо (заявляються до відшкодування починаючи з 2019 року), долучений Гарантійний талон на акумулятор до транспортного засобу з датою продажу 20.02.2022 та інші документи.

З цього приводу необхідно зауважити, що витрати на ПММ мають бути економічно обґрунтовані та підтверджені документально. Бухгалтерський облік та списання фактично використаних пально-мастильних матеріалів підприємства відбувається на підставі первинних документів: подорожнього листа, технічного завдання, які повинні містити дані про фактичний пробіг автомобіля, фактичні витрати пально-мастильних матеріалів, а також підтверджує виробничий характер маршруту руху транспортного засобу.

Відповідні підтверджуючі документи використання транспортного засобу в господарській діяльності підприємства разом з відповідними авансовими звітами ОСОБА_1 не надано, а отже заявлена сума відшкодуванню також не підлягає.

Поімж іншого, з наданого ОСОБА_1 обґрунтування своїх вимог, він спочатку закуповував відповідний товар / послуги, а потім за рахунок подання Звітів вимагав (вимагає) компенсації своїх витрат з боку підприємства.

Однак, всупереч вимогам статті 1159 ЦК України з наданих документів не вбачається передача товарів ТОВ «ПРМЗ» та використання їх в господарській діяльності підприємства.

Крім того, з характеру наданих ОСОБА_1 документів на підтвердження своїх кредиторських вимог по авансовим звітам, як і в ситуації з поворотною фінансовою допомогою вбачається, що вони являються документами, які створюються та повинні зберігатися на підприємстві.

Тому, з огляду на положення статті 77 ГПК України, з урахуванням пункту 1 розділу XV Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 22 червня 2015 року за № 736/27181, яким передбачено обов'язок колишнього керівника товариства за актом приймання-передавання передати новопризначеному керівнику всі документи, які знаходяться в діловодстві товариства, авансові звіти, долучені ОСОБА_1 до матеріалів справи на підтвердження його кредиторських вимог не можуть бути прийняті судом в якості доказів, з огляду на їх одержання з порушенням закону.

Правовий висновок про обґрунтованість відмови суду у визнанні грошових вимог до боржника внаслідок неподання заявником належних і достатніх документальних доказів відповідного зобов'язання при поданні заяви про визнання таких вимог сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.04.2019 у справі № 910/21939/15, від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19.

Аргументи апеляційної скарги про необхідність дослідження розшифровки рядка 1690 фінансового звіту Боржника, у витребуванні якої господарським судом було відмовлено, колегією суддів відхиляються як безпідставні, адже така розшифровка не є первинним документом, яким можуть підтверджуватися вимоги кредитора.

Усе вищенаведене у сукупності зумовлює відхилення грошових вимог ОСОБА_1 в цій частині судом.

Як передбачено ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства У попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна. За результатами розгляду вимог окремого кредитора господарський суд постановляє ухвалу про їх визнання чи відхилення (повністю або частково), що не може бути оскаржена окремо від ухвали господарського суду, постановленої за результатами попереднього засідання. У разі необхідності господарський суд може оголосити перерву в попередньому засіданні. За результатами попереднього засідання господарський суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються: розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде постановлено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про закриття провадження у справі про банкрутство, чи ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені частиною другою статті 44 цього Кодексу.

Розпорядник майна за результатами попереднього засідання вносить до реєстру вимог кредиторів відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями, наявність права вирішального голосу в представницьких органах кредиторів, черговість задоволення кожної вимоги.

Неустойка (штраф, пеня) враховується в реєстрі вимог кредиторів окремо від основних зобов'язань у шосту чергу.

Погашення неустойки (штрафу, пені) у справі про банкрутство можливе лише в ліквідаційній процедурі.

Ухвала попереднього засідання є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному конкурсному кредитору під час прийняття рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Для визначення кількості голосів для участі у представницьких органах кредиторів зі складу вимог конкурсних кредиторів виключається неустойка (штраф, пеня).

За змістом частини 1 статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому:

1) у першу чергу задовольняються: вимоги щодо виплати заборгованості з оплати за виконані роботи та/або надані послуги, а також інші кошти, належні гіг-спеціалістам за гіг-контрактами, укладеними згідно із Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із заробітної плати працюючим та звільненим працівникам банкрута, грошові компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки та додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, інші кошти, належні працівникам у зв'язку з оплачуваною відсутністю на роботі (оплата часу простою не з вини працівника, гарантії на час виконання державних або громадських обов'язків, гарантії і компенсації при службових відрядженнях, гарантії для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, гарантії для донорів, гарантії для працівників, які направляються на обстеження до медичного закладу, соціальні виплати у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів підприємства тощо), а також вихідна допомога, належна працівникам у зв'язку з припиненням трудових відносин, та нараховані на ці суми страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого на ці цілі; вимоги щодо виплати заборгованості із компенсації збитків, завданих Державному бюджету України внаслідок виконання рішень Європейського суду з прав людини, постановлених проти України; вимоги кредиторів за договорами страхування; витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді; витрати кредиторів на проведення аудиту, якщо аудит проводився за рішенням господарського суду за рахунок їхніх коштів;

2) у другу чергу задовольняються: вимоги із зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, у тому числі до Фонду соціального страхування України за громадян, які застраховані в цьому фонді, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, зобов'язань із сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інше соціальне страхування, крім вимог, задоволених позачергово, з повернення невикористаних коштів Фонду соціального страхування України, а також вимоги громадян - довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються: вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); вимоги центрального органу виконавчої влади, що здійснює управління державним резервом;

4) у четверту чергу задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного капіталу підприємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

В свою чергу, у відповідності до положень ч. 3 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.

За таких обставин, зважаючи на непідтвердження кредитором своїх вимог до боржника в розмірі 1 700 835,87 грн та їх правомірне відхилення ухвалою від 19.10.2023 у відповідній частині, апеляційний суд вважає правильним невнесення їх до реєстру вимог кредиторів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський ремонтно-механічний завод".

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, не встановлено.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, свого підтвердження не знайшли, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваних ухвалах, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, наслідком чого є відсутність підстав для зміни чи скасування ухвал Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі положень ст. 129 ГПК України покладаються на її заявника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 про часткове визнання грошових вимог та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 за результатами попереднього засідання у справі № 904/1266/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 про відхилення грошових вимог та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 19.10.2023 за результатами попереднього засідання у справі № 904/1266/23 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 01.10.2025

Головуючий В.Ф. Мороз

Суддя О.Г. Іванов

Суддя А.Є. Чередко