вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
(додаткова)
"23" вересня 2025 р. Справа№ 910/14619/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
при секретарі: Реуцька Т.О.
представники сторін не з'явились.
розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" адвоката Деркач Олександри Володимирівни про ухвалення додаткового рішення
за розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС"
на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2025
у справі №910/14619/24 (суддя Карабань Я.А.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг"
до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС"
про стягнення 177 007, 54 грн,
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2025 позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" 170 000 грн 00 коп. основного боргу, 5 655 грн 90 коп. інфляційних втрат, 1 351 грн 64 коп. 3% річних та 3 028 грн 00 коп. судового збору.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/14619/24; скасувати рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2025 по справі №910/14619/24; ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" до товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" про стягнення 177 007, 54 грн; судові витрати покласти на позивача.
За результатами розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2025 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі №910/14619/24 залишено без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі №910/14619/24 залишено без змін.
18.06.2025 до суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, у якій позивач просить стягнути з відповідача 20 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2025 залишено без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подану після розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" на рішення господарського суду міста Києва від 24.02.2025 у справі №910/14619/24, в зв'язку з пропуском процесуального строку на подання заяви.
30.07.2025 через канцелярію суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" адвоката Деркач Олександри Володимирівни надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить: поновити позивачу строк на подачу доказів понесення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, як такий, що був пропущений з поважних причин; винести додаткову постанову у справі №910/14619/25 про стягнення з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОБАС СЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 43260056) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДЕБЕТ КРЕДИТ АУТСОРСИНГ" (код за ЄДРПОУ 38021467) судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи у сумі 20 000, 00 грн (двадцять тисяч гривень нуль копійок).
05.08.2025 через канцелярію суду від представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОБАС СЕРВІС" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Листом Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14619/25.
08.09.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/14619/25.
Як зазначалося вище, позивач просить суд поновити строк на подачу доказів понесення судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу як такий, що був пропущений з поважних причин, обґрунтовуючи клопотання зазначила, що не мала змоги здійснити відповідну процесуальну дію у зв'язку із виконанням бойового завдання у складі Добровольчого формування Кролевецької міської територіальної громади №1 "Тризуб" у період з 28 травня 2025 року по 07 червня 2025 року, з 09 червня 2025 року по 17 червня 2025 року, а також з 26 червня 2025 року по 26 липня 2025 року, що підтверджується посвідченням добровольця територіальної оборони №187 від 10 травня 2022 року, довідками, №364 від 19 червня 2025 року, №365 від 19 червня 2025 року та №426 від 06 липня 2025 року.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 поновлено строк на подачу доказів понесених судових витрат, призначено заяву представника ТОВ "Дебет Кредит Аутсорсинг" адвоката Деркач Олександри Володимирівни щодо розподілу судових витрат до розгляду на 23.09.2025.
У судовому засіданні, 23.09.2025 представники сторін не з'явились про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце справи сторони повідомлялись належним чином, а саме шляхом направлення процесуальних документів до їх електронних кабінетів через систему «Електронний суд», що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа. (а.с.139-142)
Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету.
Частинами 5 та 7 ст. 6 ГПК України визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Таким чином, колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов'язковою, дійшла висновку про можливість розгляду заяви за відсутності представників сторін у судовому засіданні 23.09.2025.
Розглянувши заяву про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з апеляційним розглядом справи, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс у зв'язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції становлять 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (а.с. 7 том 2).
18.06.2025 та 30.07.2025 до суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, в якій представник просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн (а.с. 93, 118 том 2).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявником, зокрема, надано:
- Договір №25/10-24 про надання правової допомоги від 25.10.2024 (а.с.12 т.1);
- Ордер серія АІ №1869819 від 10.04.2025 (а.с.14 т.2);
- Рахунок на оплату № 7 від 11.04.2025 (а.с.55 т.2);
- Платіжна інструкція №75 від 16.04.2025 (а.с.56 т.2);
- Платіжна інструкція №127 від 17.06.2025 (а.с.98 т.2)
З поданих доказів вбачається, що 25.10.2024 між позивачем, як клієнтом, та адвокатським бюро Олександри Деркач укладено договір про надання правової допомоги №25/10-24 (а.с. 12 том 2), в якому сторони погодили, зокрема, що оплата правової допомоги здійснюється на підставі рахунків, виставлених бюро, в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити бюро, зазначені у відповідних рахунках, у два етапи (п. 4.4 договору): аванс у розмірі 50% від суми, зазначеної у рахунку - протягом 3 робочих днів з дати виставлення рахунку (п.4.4.1); фактична оплата у розмірі 50% від суми, зазначеної у рахунку - протягом 3 робочих днів з дати підписання сторонами відповідно акту (п.4.4.2). У разі необхідності, за попередньою домовленістю між сторонами, клієнт компенсує бюро витрати, понесені в інтересах клієнта. Сума додаткових витрат підтверджується відповідними розрахунковими документами. (п.4.5 договору).
11.04.2025 адвокатське бюро виставило позивачу рахунок на оплату №7 за послуги «правнича допомога у справі №910/14619/24 (апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Автобус Сервіс») (а.с.55 т.2)
Платіжними інструкціями №75 від 16.04.2025 (10 000,00 грн) та №137 від 17.06.2025 (10 000,00 грн) позивачем було сплачено адвокатському бюро 20 000,00 з призначенням платежу «за правничу допомогу у справі №910/14619/24 згідно виставленого рахунку №7 від 11.04.2025» (а.с.55,56,98 т.2).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
05.08.2025 через канцелярію суду від представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "АВТОБАС СЕРВІС" надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (а.с. 130 том 2), в обґрунтування якого представник вказував, що заявлений позивачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним, оскільки доводи і позиція сторін протягом розгляду справи не змінювалися і доводи у відзиві на апеляційну скаргу суттєво не відрізнялися від доводів позовної заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, враховуючи подане відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу, беручи до уваги те, що правова позиція позивача була сталою, і адвокат Деркач О.В. надавала правову допомогу позивачу в цій справі в суді першої інстанції і правова позиція була незмінна, а тому, відповідно, була обізнана з усіма обставинами цієї справи, та те, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, суд апеляційної інстанції вважає справедливим та розумним задовольнити подане клопотання позивача частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн за супровід справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статями 86, 123, 126, 129, 244 ГПК України, суд,-
Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" адвоката Деркач Олександри Володимирівни про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/14619/24 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОБАС СЕРВІС" (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), буд. 64, код ЄДРПОУ 43260056) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" (02095, м. Київ вул. Княжий Затон, будинок 10 А, код ЄДРПОУ 38021467) 10 000 грн 00 коп. за супровід справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю "Дебет Кредит Аутсорсинг" адвоката Деркач Олександри Володимирівни про розподіл витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 910/14619/24 повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому статтями 286-291 ГПК України.
Повний текст додаткової постанови складено 30.09.2025
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук