Справа № 758/4628/25
(ЗАОЧНЕ)
17 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (далі- ТОВ «Фінпром Маркет») через систему «Електронний суд» звернулось до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року в сумі 16 778,31 грн, з яких 5 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 778,31 грн - заборгованість за відсотками.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_2 укладено договір позики № 75397994, який підписано відповідаче м електронним підписом одноразовим ідентифікатором bOOynHSnv5 (15.08.2021 17:16:26). Умовами кредитного договору передбачено, що сума кредиту становить 5 000 грн, строк кредитування 30 днів, зі сплатою процентів 1,99 % в день (базова процентна ставка фіксована), процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день; орієнтовна річна процента ставка - 29653,85%; орієнтовна загальна вартість позики 7 985,00 грн; дата повернення позики - 14.09.2021. На банківську картку позичальника 15.08.2021 року було перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. 21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 року, за умовами якого до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року. Крім того, 31.03.2023 року ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323 - ФК, за умовами якого до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року.
Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість перед ТОВ «Фінпром Маркет», яка становить 16 778,31 грн та складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000 грн, заборгованості за відсотками - 11 778,31 грн, яку не сплачено у позасудовому порядку, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 07.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. Подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач будучи повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та заяву про розгляд справи за своєї відсутності до суду не подав.
За змістом ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився без поважних причин або без повідомлення причин неявки, не подав відзив на позов, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку із тим, що відповідач своєчасно і належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, не використав наданого законом права на подачу відзиву на позовну заяву, тому суд, враховуючи згоду позивача, відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов наступного висновку.
15.08.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 75397994 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надає позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та оплатити за користування нею на умовах, що передбачені цим Договором (п. 1.1 договору).
Пунктом 2 договору позики № 75397994 від 15.08.2021 року визначено, що сума позики становить 5 000 грн, строк позики - 30 днів, зі сплатою процентів 1,99 % в день (базова процентна ставка фіксована), процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70% за день; орієнтовна річна процента ставка - 29653,85%; орієнтовна загальна вартість позики 7 985,00 грн; дата повернення позики - 14.09.2021.
Згідно з п. 4 договору проценти нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Відповідно до п. 5 договору позики № 75397994 від 15.08.2021 року підписанням цього договору Позичальник підтверджує, що ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-licens/ з повною інформацією щодо Позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, що розміщені на сайті та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгацї, які йому зрозумілі.
Відповідачу надано одноразовий ідентифікатор bOOynHSnv5 (18.05.2021 17:16:26) для підписання Договору позики № 75397994 від 15.08.2021 року.
Статтею 5 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що до фінансових платіжних послуг належать зокрема послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
Враховуючи викладене, 15.08.2021 року Позивачем (через партнера ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес», який діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку) ОСОБА_3 перераховано кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 5 000 грн (платіж № f2d1bb88-038c-4aaf-96a1-7dae9075ff44), що підтверджується довідкою ТОВ «Фінансова Компанія «Фінекспрес» № КД-000018782/ТНПП від 14.03.2025 року.
Отже встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу позику відповідно до умов укладеного договору. У свою чергу, відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного договору позики № 75397994 від 15.08.2021 року, шляхом прийняття виконання зобов'язання позикодавця.
21.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» укладено договір факторингу № 2112 від 21.12.2021 року, за умовами якого та згідно з актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором, а також Реєстру прав вимог № 4 до ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року.
21.03.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія Управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу № 310323- ФК від 31.03.2023 р., за умовами якого та згідно з актом прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором, а також Реєстру боржників до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року.
Суд бере до уваги те, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему Позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису Відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 16.20.2020 у справі № 561/77/19 за схожих обставин.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що договір позики № 75397994 від 15.08.2021 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Таким чином, суд вважає встановленою ту обставину, що відповідач отримав грошові кошти відповідно до умов договору, оскільки позивачем доведено факт надання грошових коштів відповідачу, який в свою чергу взяв на себе зобов'язання повернути позику у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов'язання згідно цього договору.
Разом з цим, згідно з розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 за Договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, станом на 25.03.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 16 778,31 грн, із яких: 5 000,00 грн - прострочена заборгованість за тілом позики; 11 778,31 грн - прострочена заборгованість за нарахованими процентами (при цьому, нарахування відсотків відбувалось з 16.08.2021 року по 13.12.2021 року).
З урахуванням вищенаведеного, перевіривши надані розрахунки заборгованості, суд погоджується з порядком нарахування позивачем заборгованості, яка відповідає вимогам закону та положенням Договору позики № 75397994 від 15.08.2021 року, та вважає, що факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог про стягнення заборгованості за договором позики знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими письмовими доказами і вважаються судом доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2, 3 та 4 статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема, достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Жодних доказів, які б спростовували висновки суду про чинність договору, відповідач не надав, в тому числі ним не спростовано розміру нарахованої суми заборгованості, як і не доведено виконання грошових зобов'язань перед позивачем належним чином.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позовних вимог знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, позивачем доведено неналежне виконання відповідачем умов договору та наявність заборгованості, що стороною відповідача спростовано не було, а відтак суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову та стягнення заборгованості із відповідача на користь позивача в примусовому порядку.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов'язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 579934488.1 від 28.03.2025 року про сплату судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, в порядку ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 2422,40 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 грн.
На підтвердження понесення втрат на правову допомогу позивач надав: договір про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024 року, витяг з акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20.03.2025, платіжну інструкцію кредитового переказу коштів № 579933657.1 від 20.03.2025 року про сплату 350 000,00 грн згідно акту № 10-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20.03.2025 року.
Суд вважає, що понесені витрати є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 75397994 від 15.08.2021 року в сумі 16 778 (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 31 коп., з яких 5 000 (п'ять тисяч) грн - заборгованість за основною сумою боргу; 11 778 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят вісім) грн 31 коп. - заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», місцезнаходження: 08200, місто Ірпінь, вул. М. Стельмаха, будинок 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346;
відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складено 22.07.2025 року.
Суддя Я.К. Левицька