печерський районний суд міста києва
Справа № 757/46630/25-ц
01 жовтня 2025 року суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
22.09.2025 до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, яку передано судді Ільєвій Т.Г. 29.09.2025, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.
У відповідності до частини 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_2 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
Пунктом 2 частини 3 статі 175 ЦПК України визначено, що в позовній заяві позивач окрім іншого зазначає відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача, проте в порушення вказаних приписів представник позивача вказаних відомостей не зазначив щодо сторін у справі.
Також, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Так, позивач посилаючись на статтю 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст. 136 ЦПК України просить його звільненити від сплати судового збору.
Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону N 1023-XII, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 р. "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов.
У даному випадку позивач просить суд:
-зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» протягом одного місяця після набрання рішенням у справі законної сили припинити дії щодо стягнення заборгованостей та привести банківські рахунки ОСОБА_3 до безперешкодної можливості користування ними.
-визнати облік заборгованості згідно рахунку «BadCard» протиправним та зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» закрити рахунок НОМЕР_1 протягом одного місяця після набрання рішенням у справі законної сили;
-зобов'язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» відшкодувати на користь ОСОБА_3 набуті без належної правової підстави кошти що надходили в рахунок погашення заборгованостей із урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних;
-стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 кошти за завдану моральну шкоду з 15.04.2025 року по дату ухвалення рішення у справі внаслідок обліку даних про наявність заборгованостей за кредитним договором від 05.10.2011 року № б/н (SAMDN50000051092543) та за кредитним договором від 16.05.2017 року (НОМЕР_2);
-стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» на користь ОСОБА_3 кошти за завдану моральну шкоду з 15.05.2025 року по дату ухвалення рішення у справі внаслідок обліку даних про наявність заборгованостей за кредитним договором від 05.10.2011 року (№ НОМЕР_3 у кредитному звіті) та за кредитним договором від 16.05.2017 року (№ 1769211 від 22.05.017 року у кредитному звіті).
Тобто, права особи як споживача охоплюються і мають місце на стадії придбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Отже, як вбачається з даного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживача" (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи їх захисту, передбачених цим Законом), а за своєю суттю являється незгодою позивача з порядком виконання судового рішення відповідачами.
Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від 12.04.1996р.«Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов'язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).
У частині третій статті «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа № 757/40852/17, провадження № 61-3024св21, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Тому доводи представника позивача про звільнення його від сплати судового збору з покликанням на ч.3 ст.22 Закон України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Таким чином відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Суд також наголошує, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001. У цих рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Таким чином, позивачем при зверненні до суду не доведено, що порушені його прав, як споживача в розумінні Закону України «Про захист прав споживачів», у зв'язку з чим не вбачає підстав для застосування положень ст. 22 вказаного Закону.
Згідно з ч. 2 ст.133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною четвертою статті 177 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Приписами пункту 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
За вказаних підстав, позивачу необхідно сплатити судовий збір та надати оригінал документу, що підтверджує оплату судового збору за подання позову у розмірах, визначених відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" та ст.8 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік".
Так, з прохальної частини вбачається три вимоги немайнового характеру та дві миоги майнового та відповідно позивачу необхідно сплатити судовий збір 1211.20 грн. * 3 (вимоги немайнового характеру)+ 1211,20 грн. + 1211,20 грн. (вимоги майнового характеру).
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, провадження у справі не може бути відкрито, а тому відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України її слід залишити без руху з вказаних вище підстав та надати позивачеві строк для усунення недоліків, протягом десяти днів з дня отримання позивачем ухвали.
В разі невиконання відповідно до цієї ухвали вимог ст. 177 ЦПК України, позовна заява відповідно до ч.3 ст.185 ЦПК України буде вважатися неподаною і повернута позивачу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, ст.185, ст.ст.258-259, 260-261, ст.ст.353 ЦПК України суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій», про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня одержання ухвали суду усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст. 175 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА