Справа №705/1833/24
2/705/485/25
30 вересня 2025 року м.Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі головуючого судді Піньковського Р.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Уманської окружної прокуратури, в інтересах держави в особі: Ладижинської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
Заступник керівника Уманської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Уманською окружною прокуратурою в ході реалізації повноважень, передбачених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено факт невідшкодування спричиненої навколишньому-природному середовищу майнової шкоди, що не може залишатись без відповідного реагування.
Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 у справі №705/3390/23 у кримінальному провадженні № 12022250320001094 від 02.09.2022, який набрав законної сили 25.08.2023, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, та призначено покарання у виді двох років позбавлення волі, звільнено від відбування призначеного покарання в порядку ст. 75 КК України на 1 рік.
Згідно з вироком суду встановлено, що 01.09.2022 близько 16 год. 00 хв. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у полезахисній лісосмузі, що розташована в адміністративних межах с. Ропотуха (за межами населеного пункту) Ладижинської територіальної громади Уманського району Черкаської області, заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, без передбаченого законом дозволу, в порушення ст. ст. 12, 38, 40 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 69 Лісового кодексу України, Постанови КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», не маючи лісорубного квитка (ордера), а тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано,за допомогою бензинової пили марки «Tatra garden MS - 185», здійснив незаконну порубку у захисному лісовому насадженні, тобто повністю відокремив від кореня до ступеню припинення росту, дерев породи «дуб» у кількості 4 шт., з них: дуб червонолистий (№ 1) діаметром у корі біля шийки кореня 16 см., дуб (№ 2) діаметром у корі біля шийки кореня 17 см., дуб (№ 3) діаметром у корі біля шийки кореня 36 см., дуб (№ 4) діаметром у корі біля шийки кореня 39 см.; та дерев породи «липа дрібнолиста» у кількості 1 шт., діаметром у корі біля шийки кореня 20 см., які в подальшому, для зручності їх перевезення, розпиляв за допомогоювище вказаної пили на 51 колоду різної довжини, завантажив до причепу мотоблоку помаранчевого кольору марки ZUBR моделі ХА-31Е, номер двигуна НОМЕР_1 , для доставки їх до місця свого проживання, однак, не зміг перевести останні, так як був поміченим старостою села Ропотуха Стричук А.І.
Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав матеріального збитку державі в особі Ладижинської об'єднаної територіальної громади на загальну суму 23 217 гривень 10 копійок, що підтверджується висновком судової інженерно - екологічної експертизи № СЕ-19/124-22/13425-ЕЛ від 27.01.2023, а також істотну шкоду для довкілля, а саме: локально на ділянці, де відбувалась незаконна порубка дерев, погіршилися природний склад, якість насаджень, захисні та ґрунтозахисні важливі екологічні властивості лісосмуги, виникли певні труднощі у відтворенні залісення даної ділянки, що підтверджується висновком судової інженерно - екологічної експертизи № 2059/23-27 від 08.06.2023.
В добровільному порядку ОСОБА_1 не відшкодував завдані збитки, про які йому було відомо, оскільки під час проведення досудового розслідування він ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження, де вказано розмір спричиненої ним шкоди.
Вказана шкода також не була охоплена позовною роботою Ладижинської сільської ради, ні під час досудового розслідування, ні під час судового розгляду кримінального провадження.
Розрахунок суми, що підлягає стягненню повністю відповідає сумі вказаній у вироку суду, та становить 23 217 гривень 10 копійок.
Просить суд, стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь держави шкоду, заподіяну порушенням вимог природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 23 217 гривень 10 копійок, які перерахувати на користь Ладижинської сільської ради на розрахунковий рахунок UA108999980333179331000023695, отримувач ГУК у Черкаській області/тг с. Ладижинк/24062100, код ЄДРПОУ: 37930566, зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
Ухвалою судді у справі відкрито провадження та призначений розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику сторін. Судом також роз'яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву або пред'явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі.
Відповідачу було направлено копію ухвали судді про відкриття провадження та примірник позовної заяви рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач відзив на позовну заяву або зустрічну позовну заяву не подавав.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлено, що вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.07.2023 у справі №705/3390/23, який набрав законної сили 25.08.2023, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України і призначено йому покарання у виді двох років позбавлення волі з іспитовим строком на один рік.
Так, зі змісту зазначеного вироку вбачається, що ОСОБА_1 01.09.2022 близько 16 години 00 хвилин, перебуваючи у полезахисній лісосмузі, що розташована в адміністративних межах с.Ропотуха (за межами населеного пункту) Ладижинської територіальної громади Уманського району Черкаської області, заздалегідь знаючи, що діє неправомірно, без передбаченого законом дозволу, в порушення ст.ст. 12,38 ЗУ « Про охорону навколишнього середовища », ст.69 Лісового кодексу України, Постанови КМУ від 23.05.2007 року № 761 «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів», не маючи лісорубного квитка (ордера), а тим самим не маючи права здійснювати порубку дерев, діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно та цілеспрямовано, за допомогою бензинової пили марки « Tatra garden MS -185 », здійснив незаконну порубку у захисному лісовому насадженні, тобто повністю відокремив від кореня до ступеню припинення росту, дерев породи « дуб » у кількості 4 шт., з них: дуб червонолистий (№ 1) діаметром у корі біля шийки кореня 16 см, дуб ( №2 ) діаметром у корі біля шийки кореня 17 см., дуб (№3) діаметром у корі біля шийки кореня 36 см, дуб (№4) діаметром у корі біля шийки кореня 39 см.; та дерев породи «липа дрібнолиста» у кількості 1 шт., діаметром у корі біля шийки кореня 20 см, які в подальшому, для зручності їх перевезення, розпиляв за допомогою вище вказаної пили на 51 колоду різної довжини, завантажив до причепу мотоблоку помаранчевого кольору марки ZUBR моделі XA-31E, номер двигуна НОМЕР_3 , для доставки їх до місця свого проживання, однак, не зміг перевести останні, так як був поміченим старостою села Ропотуха Стричук Аллою Іванівною.
Такими своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав матеріального збитку державі в особі Ладижнської об'єднаної територіальної громади на загальну суму 23217 грн. 10 коп., що підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №СЕ-19/124-22/13425-ЕЛ від 27.01.2023, а також істотну шкоду для довкілля, а саме: локально на ділянці, де відбувалась незаконна порубка дерев, погіршилися природний склад, якість насаджень, захисні та ґрунтозахисні важливі екологічні властивості лісосмуги, виникли певні труднощі у відтворенні залісення даної ділянки, що підтверджується висновком судової інженерно-екологічної експертизи №2059/23-27 від 08.06.2023.
Частина 4 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з розрахунком проведеним ДП «Уманське лісове Господарство» Черкаського обласного управління лісового господарства ДА Лісових ресурсів України від 09.09.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23 липня 2008 року «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» істотної шкоди заподіяної самовільною рубкою дерев в адміністративних межах Ропотуської сільської ради, внаслідок вчинення кримінального правопорушення, шкоди навколишньому природньому середовищу склала 23217 грн. 12 коп.
Згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України №СЕ-19/124-22/13425-ЕЛ від 27.01.2023 - розмір шкоди, заподіяний незаконною порубкою дерев в лісосмузі в адміністративних межах с.Ропотоха Ладижинської ОТГ Уманського району Черкаської області, відповідно до протоколу огляду місця події від 09.09.2022 року, складає 23217,10 грн.
Згідно висновку експерта Кропивницького відділення КНДІСЕ №2059/23-27 від 08.06.2023 за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи у кримінальному провадженні №12022250320001094 внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах с.Ропотуха Ладижинської ОТГ, Уманського району Черкаської області, завдано шкоду для довкілля за окремими ознаками істотності, а саме: локально на ділянці, де відбулась незаконна порубка дерев, погіршилися породний склад, якість насаджень, захисні та ґрунтозахисні важливі екологічні властивості лісосмуги, виникли певні труднощі у відтворенні заліснення даної ділянки.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду із позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій скарзі заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і порядку, що визначені законом.
Згідно приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів громадянина або держави в суді у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: 1) звертатися до суду з позовом (заявою, поданням); 2)вступати у справу, порушену за позовом (заявою, поданням) іншої особи, на будь-якому етапі судового провадження; 3) ініціювати перегляд судових рішень, у тому числі у справі, порушеній за позовом (заявою, поданням) іншої особи; 4) брати участь у розгляді справи; 5) подавати цивільний позов під час кримінального провадження у випадках та порядку, визначених кримінальним процесуальним законом; 6) брати участь у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справі, в якій прокурором здійснювалося представництво інтересів громадянина або держави в суді; 7) з дозволу суду ознайомлюватися з матеріалами справи в суді та матеріалами виконавчого провадження, робити виписки з них, отримувати безоплатно копії документів, що знаходяться у матеріалах справи чи виконавчого провадження (ч. 6 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Таким чином, наведена вище норма закону передбачає різні форми представництва прокуратурою в суді, серед яких є, зокрема, така форма представництва як звернення до суду з позовом.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99. Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
З врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
У позовній заяві прокурор обґрунтовує наявність підстав для подання позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради, яке полягає у несплаті відповідачем заподіяної шкоди, завданої незаконною порубкою лісу.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Аналогічні положення також викладені у ст. 324 ЦК України, відповідно до якої земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Згідно з рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 прокурор або його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає і обґрунтовує в чому саме відбулося порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як встановлено підпунктом 1 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Уманською окружною прокуратурою Черкаської області до Ладижинської сільської ради направлено лист №53-220вих.-24 від 22.01.2024, в якому повідомлено, що незважаючи на виявлені збитки за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 23217,10 грн, що завдана незаконною порубкою лісу правопорушником ОСОБА_1 , шкода в добровільному порядку не відшкодована та поставлено питання перед сільською радою про необхідність повідомлення, які вжиті заходи щодо відшкодування заподіяної шкоди або причини чому нічого не здійснено.
Згідно відповіді Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області №02-24/02-10/224 від 14.02.2023, сільська рада не зверталась з позовом до ОСОБА_1 та найближчим часом звертатися до суду з цього питання не планує. Просить, в межах наданих прокуратурі повноважень, звернутись до суду для пред'явлення позову в інтересах держави в особі Ладижинської сільської ради про стягнення з ОСОБА_1 вартості збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до положень Закону України «Про прокуратуру» прокурор набуває право на представництво інтересів держави в суді, зокрема, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно, що виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень (він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається).
З наведених положень процесуального законодавства вбачається, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 910/3486/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 (п.6.43) зазначає, що сам факт незвернення відповідного державного органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф. В. проти Франції»).
Водночас, є категорія справ, де Європейський суд з прав людини відзначив, що сторонами цивільного провадження є позивач та відповідач, яким надаються рівні права, зокрема право на юридичну допомогу. Підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян або коли потрібно захистити інтереси держави (п.35).
У зв'язку із зазначеним, суд прийшов до висновку, що звертаючись до суду з позовом, прокурор відповідно до вимог ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» належним чином обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визнав у чому полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з цим позовом в інтересах держави.
Відповідно до ст. 66 Конституції України, кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на всій території України.
Відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно з вимогами ст.ст. 105, 107, 108 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законодавством України. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню, а у разі неможливості їх вилучення, стягується їх вартість.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Крім того, постановою Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц встановлено, що законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювала шкоди. Доведення відсутності вини у спричиненні шкоди відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України покладено на відповідача.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Своєю чергою відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.
Згідно зі статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища. Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно із чинним законодавством.
Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 29, пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного Кодексу України, стягнення за шкоду заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 30 відсотків та до спеціального фонду місцевих бюджетів в розмірі 70 відсотків тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків. Враховуючи наведені положення законодавства, завдана шкода навколишньому природному середовищу підлягає стягненню до Державного бюджету України та місцевих бюджетів (аналогічна позиція викладена також і у постанові Вищого господарського суду України № 5017/2376/2012 від 06.03.2013).
Невжиття цивільно-правових заходів щодо стягнення вказаної шкоди до спеціального фонду Державного бюджету України та до спеціального фонду місцевих бюджетів порушує інтереси держави. При цьому пунктом 9 Порядку організації роботи органів Державної казначейської служби України у процесі казначейського обслуговування державного та місцевих бюджетів за доходами та іншими надходженнями, затвердженого наказом Державної казначейської служби України від 09.08.2013 № 128, регламентовано, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в Головних управліннях Казначейства на ім'я органу Казначейства за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевим бюджетами» Плану рахунків в розрізів територій та кодів класифікації доходів бюджету.
З огляду на викладене, шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, підлягає відшкодуванню до відповідних бюджетів органів місцевого самоврядування за місцем заподіяння такої шкоди, в даному випадку на спеціальний фонд Ладижинської сільської ради, на території якої здійснено незаконну рубку деревини.
Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За приписами ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком суду, який набрав законної сили, було встановлено, що внаслідок злочинних дій відповідача, а саме порушенням вимог природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев на території Ладижинської сільської ради було заподіяно шкоду в розмірі 23217,10 грн, та зазначену шкоду відповідач в добровільному порядку не відшкодував та доказів зворотному матеріали справи не містять
За встановлених обставин, з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Суд вважає, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та доведеними, а тому завдана шкода, заподіяна незаконною рубкою дерев, в розмірі 23217,10 грн. підлягає відшкодуванню відповідачем, який її заподіяв, оскільки його дії були неправомірними, між діями і заподіяною шкодою є безпосередній причинний зв'язок, а вина ОСОБА_1 у вчиненому доведена відповідним судовим рішенням.
У зв'язку із зазначеним, судом в ході розгляду справи встановлено правомірність та обґрунтованість звернення з даним позовом, що надає підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки позивач згідно п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, з врахуванням ціни позову суд приходить до висновку, що судовий збір у розмірі 3028 грн., підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 66 Конституції України, ст. ст. 7, 105, 107 Лісового Кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», ст. 1166 ЦПК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Ладижинської сільської ради Уманського району Черкаської області (код ЄДРПОУ 26261436) шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 23217 гривень 10 копійок, які перерахувати на розрахунковий рахунок UA108999980333179331000023695, отримувач ГУК у Черкаській області/тг с. Ладижинк/24062100, код ЄДРПОУ: 37930566, зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності».
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збіру розмірі 3028 гривень 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Р. В. Піньковський