01.10.2025 Справа № 363/4210/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області в складі головуючої судді Дьоміної О.П., секретаря судового засідання Ходасевич Д.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Харитонівська сільська рада Коростишівського району Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Так, доводи заяви обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявниці - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яку заявниця має намір успадкувати, до складу якої входить земельна ділянка, площею 2,8638, кадастровий номер 1822588400:10:000:0066 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Шахворівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області. На день смерті мати заявниці була зареєстрована за адресою: с. Дзензелівка Маньківського району Черкаської області, але через похилий вік та хворобу фактично протягом п'яти останніх років по день смерті проживала разом із донькою - заявницею за адресою: АДРЕСА_1 , де заявниця піклувалася про неї, здійснювала догляд, лікувала матір. Маючи намір прийняти спадщину, яка залишилась після смерті матері, заявниця звернулася до державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. але, у прийнятті заяви та видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у зв'язку з тим, що вона не звернулася до нотаріуса упродовж шести місяців із заявою про прийняття спадщини, крім того, не надала правовстановлюючих документів щодо належності майна спадкодавцеві. А відтак, заявниця змушена звернутися до суду з даною заявою про встановлення заявленого нею юридичного факту, що їй потрібно для подальшого оформлення спадкових прав.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 30.07.2025 року провадження у справі відкрито в порядку окремого провадження та призначено судовий розгляд.
В судове засідання заявниця та її представник не з'явилися, представник заявниці - адвокат Березинець К.Г. надала суду заяву, в якій просила розгляд справи провести за їх відсутності.
Представник заінтересованої особи - Харитонівської сільської ради Коростишівського району Житомирської області до суду не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що заявниця та заінтересована особа були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подану представником заявниці заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду вказаної справи за відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши та дослідивши письмові докази по справі, які мають юридичне значення для її розгляду, вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 28.08.2020 року Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка с. Харитонівка Коростишівського району Житомирської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 73 роки в м. Вишгороді.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 заявниця ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками зазначені: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 28.10.2021 року за №0033404223 - ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_5 04.03.2005 року, після реєстрації шлюбу прізвище дружини « ОСОБА_6 ».
Згідно Витягу з Реєстру територіальної громади від 14.02.2025 року за №2025/002208192 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно постанови державного нотаріуса Маньківської державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г. від 30.09.2021 року - ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, оскільки остання у встановлений строк не подала заяву про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пред'явила правовстановлюючого документу на земельну ділянку.
Зі змісту відповіді завідувача Маньківської державної нотаріальної контори Н.Шевченко від 12.08.2025 року за №767/01-16 вбачається, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 - спадкова справа не заводилася.
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 12.08.2025 року за №82182868 підтверджується факт того, що за параметрами запиту відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 - інформація про спадкову справу відсутня.
Відповідно до Акту від 30.06.2025 року, складеного секретарем Вишгородської міської ради - Труденко Л.І., ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактично проживала з 2013 року по 2020 рік в АДРЕСА_1 , разом з ОСОБА_1 (донька), ОСОБА_7 (зять), ОСОБА_8 (онука), ОСОБА_9 (онука).
Виписками із медичної картки стаціонарного хворого, виданих КЗ «ВЦРЛ», КНП «Вишгородська ЦРЛ», підтверджується, що ОСОБА_2 з 20.03.2015 року по 28.08.2020 рік постійно проходила лікування у вказаному медичному закладі, розташованому в м. Вишгороді та 28.08.2020 року було видано цим же закладом посмертний епікриз.
Встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем необхідно ОСОБА_1 для реалізації права на оформлення спадщини після смерті матері. Суд не вбачає наявність будь-якого спору про право у даному випадку.
Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України). При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та інший вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" за №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Зокрема, згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст. 29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.
Верховний Суд у справі за №404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої: відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, вказавши, що відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені ч. 3 ст. 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України - видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Перелік фактів, які підлягають встановленню судом в окремому провадженні, викладений в ч. 1 ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним (ч. 2 ст. 315 ЦПК України).
Так, ч. 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 в помешканні заявниці спільно, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи вищевикладене, а також, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне ОСОБА_1 для реалізації права на спадщину, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вишгороді на час відкриття спадщини, за адресою: АДРЕСА_1 .
Керуючись ст. ст.12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Харитонівська сільська рада Коростишівського району Житомирської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вишгороді, на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт за № НОМЕР_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: Харитонівська сільська рада Коростишівського району Житомирської області, код ЄДРПОУ: 04348740, юридична адреса: с. Харитонівка, вул. Перемоги, 23, Житомирська область.
Головуюча суддя О.П. Дьоміна