Справа № 158/2873/25
Провадження № 2-а/0158/91/25
29 вересня 2025 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - Корецької В.В.
за участю секретаря - Процик Л.В.
перекладача - Ібрагімова Б.Н.
представника позивача - Хоржевського Д.Е.
відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -
Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (далі ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області) звернулося до суду із адміністративним позовом до громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.03.2025 року працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області було виявлено громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Зазначає, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025 року відповідача було затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 6 (шість) місяців.
На підставі даного рішення відповідач поміщений до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС України (далі Волинське ПТПІ).
Для забезпечення виконання рішення суду про примусове видворення позивачем було вжито всіх заходів. Однак, станом на момент звернення до суду з позовною заявою відповідач не ідентифікований, відповіді від Консульського відділу Посольства Республіки Туреччина та Волинського ПТПІ не отримано.
Зазначає, що відповідач не має жодних документів, які надавали б йому право на перетин державного кордону України, а будь-якої відповіді з Консульського відділу Посольства Республіки Туреччини та Волинського ПТПІ не отримано, тому отримати інформацію з країни громадянської належності ОСОБА_1 з метою ідентифікації та подальшого оформлення документів необхідних для його виїзду наразі неможливо.
Враховуючи наведене, представник позивача просить суд продовжити строк затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України на строк 6 місяців.
Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні, щодо задоволення позову заперечив та просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення учасників процесу, кожного зокрема, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
Так, особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: 1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України; 2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією; 4) зобов'язання внести заставу.
Судом встановлено, що рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025 року відповідача затримано з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення строком на три місяці. Зазначене рішення відповідачем не оскаржувалось.
Частиною одинадцятою статті 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.
Частини дванадцята та тринадцята статті 289 КАС України встановлюють, що про продовження строку затримання не пізніш як за п'ять днів до його закінчення орган (підрозділ), за клопотанням якого затримано іноземця або особу без громадянства, кожні шість місяців подає відповідний адміністративний позов. У такому позові зазначаються дії або заходи, що вживалися органом (підрозділом) для ідентифікації іноземця або особи без громадянства, забезпечення виконання рішення про примусове видворення (реадмісію) або для розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.
Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця чи особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:
1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його ідентифікації;
2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.
Отже, нормами чинного законодавства передбачено, що у випадку відсутності співпраці з боку іноземця чи особи без громадянства під час процедури його ідентифікації та (або) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи, строк затримання такої особи може бути продовжено шляхом подачі відповідного адміністративного позову.
З метою забезпечення ідентифікації та забезпечення примусового видворення відповідача ЦМУ ДМС України у м. Києві та Київській області надіслано лист до Консульського відділу Посольства Республіки Туреччина.
Однак, станом на момент звернення позивачем до суду з адміністративним позовом відповіді з Консульського відділу Посольства Республіки Туреччина, щодо ОСОБА_1 не отримано, тому подальше оформлення документів необхідних для його виїзду наразі неможливо.
Крім того, пункт 22 статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлює, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, зобов'язані мати дійсний паспортний документ.
Згідно із пунктом 16 частини першої статті 1 вказаного Закону паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в'їзд або виїзд з держави і визнається Україною.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Судом встановлено, що у відповідача відсутні документи, що дають йому право на виїзд з України.
Відтак, враховуючи відсутність у відповідача документів, які дають йому право на перетин державного кордону (виїзд з України), та документів на підтвердження законності перебування на території України, не подання ним заяви про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав щодо продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
При цьому, суд звертає увагу на те, що представником позивача не доведено суду наявність обставин, які є досить значними для продовження строку затримання відповідача строком на 6 місяців.
Враховуючи вищевикладене, з метою завершення процедури примусового видворення відповідача до країни громадянської приналежності, суд дійшов висновку про необхідність продовження строку затримання відповідача з метою його ідентифікації та подальшого примусового видворення строком на 3 місяці.
Встановлення такого строку унеможливить допущення позивачем необґрунтованого зволікання щодо належного вжиття відповідних заходів у визначений чинним законодавством спосіб та порядку щодо примусового видворення відповідача, що, в свою чергу, дозволить уникнути порушення прав відповідача, гарантованих ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, у вигляді безпідставного тривалого утримання в пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.
Отже, враховуючи вищевикладене, заявлений позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 289 КАС України, суд, -
Позовні вимоги Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України - задовольнити частково.
Продовжити строк затримання громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, строком на 3 (три) місяці.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, адреса: м. Київ, вул. Березняківська, 4А, код ЄДРПОУ 42552598.
Представник позивача - Хоржевський Дмитро Едуардович, робоча адреса: м. Київ, вул. Березняківська, 4А.
Відповідач - громадянин Республіки Туреччини ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце перебування: АДРЕСА_1 .
Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька
Повний текст рішення суду виготовлено 30.09.2025 року.