1 УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа № 335/6678/25 2/335/2929/2025
про залишення позовної заяви без руху
26 вересня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Романько О.О., за участю секретаря судового засідання Корсунової Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданої через представника - адвоката Крушинську Антоніну Андріївну до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
07.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом поданим через представника-адвоката Крушинську А.А. до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
11.07.2025 ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 поданої через представника - адвоката Крушинську Антоніну Андріївну до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, направлено до Верховного Суду для визначення підсудності відповідно до ст. 29 ЦПК України.
24.07.2025 ухвалою судді Верховного суду у визначенні підсудності цивільної справи № 335/6678/25 за позовом ОСОБА_1 поданим через представника - адвоката Крушинську Антоніну Андріївну до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу відмовлено. Матеріали цивільної справи № 335/6678/25 повернуто до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.
11.08.2025 ухвалою суду Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя було відкрито провадження та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження на 03.09.2025, яке було відкладено на 26.09.2025 у зв'язку з неявкою відповідача.
В судове засідання сторони не з'явилися. Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає приписам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Розглянувши позовну заяву та додані матеріали, приходжу до висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст.175, 177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Пункти 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України передбачає, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Представник позивача сформувавши позовну заяву через систему «Електронний суд» невірно зазначила засоби зв'язку позивача, а саме некоректно вказаний номер телефонного зв'язку позивача оскільки такий номер телефону не обслуговується, що суд позбавляє об'єктивної можливості повідомити позивача додатково шляхом складення телефонограми чи надіслання sms-повідомлень про призначення судових засідань, оскільки конверт, який був надісланий за її зареєстрованим місцем проживання повернувся без вручення адресату.
Позивачем та представником позивача не зазначено жодних актуальних відомостей про відповідача, зокрема щодо його дійсного місця проживання, паспортних даних, громадянства, засобів зв'язку та інше.
Так, відповідно до листа Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області № 2301.4-9339/23.3-25 від 20.08.2025 встановлено, що за обліками Управління громадянин Федеративної Республіки ОСОБА_3 з заявами щодо документування посвідкою на постійне чи тимчасове проживання на території України - не звертався. Інформація про його місце проживання - відсутня.
Відповідно до ст. 29 ЦПК України підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами, а також справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України, визначається суддею Верховного Суду у порядку, передбаченому статтею 33 цього Кодексу, одноособово.
Зі змісту указаної норми процесуального права вбачається, що Верховний Суд визначає підсудність справ про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства за умови, якщо обидві сторони проживають за межами України. Іншого тлумачення указана норма не допускає.
На такі ж положення законодавства звернув увагу Верховний Суд в своїй ухвалі по цій справі від 24.07.2025.
У Постанові Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, зазначено, що Верховний Суд України визначає підсудність справи про розірвання шлюбу тільки в разі, якщо ніхто з подружжя не проживає в Україні. Разом з тим, у п. 5 вказаної постанови зазначено, що у разі розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, один з яких проживає в Україні, питання підсудності визначається за загальними правилами.
Так, порядок розірвання шлюбу, укладеного між громадянином України та іноземцем, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Отже, якщо подружжя є громадянами різних держав, спільно проживали на території України, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу провадиться за законодавством України. Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої він є (стаття 16 Закону України «Про міжнародне приватне право»).
За ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Крім того, за змістом ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Позивачем зазначається, що дітей сторони не мають, але відповідач не хоче в добровільному порядку розірвати шлюб та відмовляється з'явитися до органів РАЦСу для розірвання шлюбу. Але позивач навіть не зазначає, що вона сама наразі перебуває на території України і зверталася з таким проханням до її чоловіка.
Таким чином, подана позовна заява не відповідає вимогам п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, а саме вона не містить відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, а також відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
Також, відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 175 та ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви та позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Однак, позовна заява не містить доказів надсилання відповідачу копій поданих до суду документів.
І за встановлених судом обставин щодо відсутності у нього на території будь-якого зареєстрованого місця проживання чи перебування виконання позивачем чи її представником зазначених норм законодавства підлягає додатковому уточненню.
Таким чином, суд вчергове зауважує, що відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Крім того, частиною першою статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», зокрема передбачено, що суди України можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо на території України юридичної відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної особи - відповідача, а також, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території. До такої події можна віднести укладання шлюбу між громадянином України і іноземцем на території України і видання відповідного свідоцтва про шлюб.
Відповідно до ч. 1 ст. 107 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Тому, для з'ясування дійсних підстав для розірвання шлюбу та чи подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення, суд може вбачати підстави для визнання обов'язкової явки позивача в судове засідання.
З огляду на зазначене, позивачу необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви, а також привести позовну заяву у відповідність до ст. 175, 177 ЦПК України з урахуванням наведених вище правових норм.
Частинами 11-13 ст.187 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що провадження у справі вже відкрито, суд приходить до висновку, що позов у відповідно до ст.ст.185, 187 ЦПК України підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вищезазначених недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. 175, ст. 185, ч. 11 ст. 187, ст. ст. 260-261, 353 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Крушинську Антоніну Андріївну до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк у п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Роз'яснити, що у випадку невиконання зазначених вимог у встановлений строк позов буде залишено без розгляду відповідно до п. 8 ч. 1 ст.257 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складено 30.09.2025.
Суддя: О.О. Романько