Справа № 473/2797/25
іменем України
"29" вересня 2025 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Ліхачової А.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 31679,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07 березня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало з відповідачкою договір кредитної лінії № 00-9643644. Відповідно до договору ТОВ «Макс Кредит» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (дата остаточного повернення кредиту 02 березня 2025 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,47 % на день (стандартна процентна ставка), 0,25 % на день (знижена процентна ставка, яка підлягає застосуванню в якості заохочення та діє виключно за умови належного виконання умов договору та протягом 15 днів користування кредитом), одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 250,00 грн.
21 жовтня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ»» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №211022024-МК/Ейс, за яким ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 00-9643644 від 07 березня 2024 року.
Відповідачка свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконала, в зв'язку з чим виникла заборгованість за договором у розмірі 31679,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5250,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 26429,00 грн.
Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідачки в повному обсязі.
16 липня 2025 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 5000,00 грн визнала, проте в задоволенні позовних вимог у частині стягнення заборгованості за процентами просила відмовити, оскільки розмір заборгованості є несправедливим та не підтверджений належними доказами. Крім цього, звертала увагу суду на те, що не була повідомлена про заміну кредитора в зобов'язанні. Одночасно відповідачка просила розстрочити виконання рішення суду, з огляду на скрутне матеріальне становище.
21 липня 2025 року представник позивача ОСОБА_2 надіслав відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відзиву. При цьому вказував, що відповідні нарахування за кредитним договором здійснені у повній відповідності до умов договору, з якими погодилася відповідачка, укладаючи кредитний договір. Також матеріали справи містять належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за кредитним договором. Водночас, неповідомлення первісним кредитором боржника про відступлення прав вимоги за договором новому кредитору не є підставою для невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
26 липня 2025 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшли заперечення щодо відповіді на відзив, в яких остання надала обґрунтування, аналогічне зазначеному у відзиві на позов.
В подальшому позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої зменшив розмір заборгованості за процентами до 11400,00 грн (з огляду на положення ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).
В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без його участі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 07 березня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ» уклало з відповідачкою договір кредитної лінії № 00-9643644. Відповідно до договору ТОВ «Макс Кредит» зобов'язалося надати та надало відповідачці кредит у розмірі 5000,00 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, а відповідачка зобов'язалася вчасно повернути кредит (дата остаточного повернення кредиту 02 березня 2025 року), а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 2,47 % на день (стандартна процентна ставка), 0,25 % на день (знижена процентна ставка, яка підлягає застосуванню в якості заохочення та діє виключно за умови належного виконання умов договору та протягом 15 днів користування кредитом), одноразово сплатити комісію за надання кредиту в розмірі 5 % від суми кредиту, що складає 250,00 грн.
21 жовтня 2024 року ТОВ «МАКС КРЕДИТ»» уклало з ТОВ «ФК «ЕЙС» договір факторингу №211022024-МК/Ейс, за яким ТОВ «МАКС КРЕДИТ» відступило позивачу за плату право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов'язаннями, що виникли з кредитного договору № 00-9643644 від 07 березня 2024 року.
Згідно ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ч. 1ст. 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, згідно ч. 1ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Згідно ч. 2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що учасники кредитних правовідносин з дотриманням положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» уклали між собою кредитний договір в електронній формі, узгодили в ньому усі істотні умови, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» позичальниця підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Таким чином відповідачка набула статусу, прав та обов'язків позичальниці в кредитних правовідносинах.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст.611,612,623-625,1049,1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512, ст.514 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (ст. 517 ЦК України).
В зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
При цьому, неповідомлення первісним кредитором боржника про відступлення прав вимоги за договором новому кредитору не є підставою для невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань, оскільки наслідком такого є виключно право боржника здійснити платіж (погасити заборгованість) на користь первісного кредитора (ч. 2 ст. 1082 ЦК України).
Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідачки, остання не здійснила жодного платежу для погашення заборгованості за кредитним договором ні на користь первісного кредитора, ні його правонаступника. Доказів на спростування наведеного, відповідачкою не було надано суду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка має заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 16650,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 11400,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 250,00 грн (будь-яких обмежень щодо можливості встановлення комісії за надання кредиту (на відміну від комісії за обслуговування кредиту, яка регулюється спеціальними правилами встановлення та відповідними обмеженнями) Закон України «Про споживче кредитування» не містить).
Відповідно до ч. 3 ст.12, ч.ч. 1, 5, 6 ст.81,78 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Між тим відповідачкою не спростовано розрахунок заборгованості за кредитним договором, не надано доказів його неправильності або альтернативного розрахунку.
Тому вказана заборгованість на підставі ст.ст. 526, 530 ЦК України підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Згідно ч.1ст.141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати (судовий збір) у розмірі 2422,40 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до ч.ч.2-5 ст.137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача до позовної заяви надано копію договору про надання правничої допомоги від 07 квітня 2025 року №07/04/25-02, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери», з додатками у вигляді копій протоколу узгодження тарифів, додаткової угоди від 07 квітня 2025 із реєстром боржників, акту приймання-передачі наданих послуг від 07 квітня 2025 року, що містять перелік, опис та узгоджену сторонами вартість виконаних робіт, необхідних для надання правничої допомоги. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 7000,00 грн (складання позовної заяви, дослідження матеріалів справи, підготовка та звернення з клопотанням про витребування інформації).
Проте у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу стягнення заборгованості за кредитним договором.
Даний спір є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, справа не передбачає необхідності виконання значного обсягу дій та робіт, необхідних для її підготовки та розгляду.
При цьому, подача запитів, клопотань не можуть бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені в ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також є необґрунтованим виокремлення адвокатом як самостійного виду адвокатської послуги дослідження матеріалів справи, оскільки охоплюється діями адвоката із складання позовної заяви.
З огляду на викладене, подане відповідачкою клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця, у випадках, встановлених законом, встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи, тяжке захворювання її самої чи членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу, як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення вищевказаних питань суд обов'язково має враховувати також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Між тим, відповідачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість виконання рішення суду.
За таких обставин, суд вважає, що відсутні виключні підстави в розумінні ст. 435 ЦПК України, ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» для розстрочення виконання рішення суду, а тому заява відповідачки про розстрочення виконання судового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.12,13,76-83,141,259,263-265 ЦПК України, суд
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ідентифікаційний код 42986956, заборгованість за договором кредитної лінії № 00-9643644 від 07 березня 2024 року в розмірі 16650,00 грн, у тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 5000,00 грн, заборгованість за процентами в розмірі 11400,00 грн, заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 250,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ідентифікаційний код 42986956, судові витрати в розмірі 4422,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя Л.В.Лузан