Cправа № 127/30546/25
Провадження № 1-кс/127/12073/25
Іменем України
27 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12025020040000608 внесеного до ЄРДР 16.09.2025, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в місті Суми Сумської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло вищевказане клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_6 , яке погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 ..
Клопотання мотивовано тим, що слідчим провадиться досудове розслідування кримінального провадження № 12025020040000608, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.09.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, в ході розслідування якого виникла необхідність у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_4 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що ОСОБА_4 , 15.09.2025 близько 19 години 08 хвилин, перебував поблизу будинку № 18 по вулиці Рєпіна в місті Вінниці, де побачив автомобіль марки «LEXUS RX 350», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 , який був попередньо залишений законним володільцем ОСОБА_7 , на місці для паркування транспортних засобів біля 5 під'їзду вищезазначеного будинку.
В цей час, у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований
на незаконне заволодіння зазначеним транспортним засобом.
З метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 близько 05 години 00 хвилин 16.09.2025, прибув до 5 під'їзду будинку № 18 по вулиці Рєпіна в місті Вінниці та, усвідомлюючи протиправний і суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи їх настання, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що транспортний засіб марки «LEXUS RX 350», 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , серійний номер кузова НОМЕР_2 , йому не належить, діючи з корисливих мотивів, умисно та незаконно, невстановленим слідством способом проник до вказаного автомобіля, після чого, запустивши двигун автомобіля, що надало йому змогу вільно на ньому рухатись, розпоряджатися та керувати ним, залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок своїх протиправних дій ОСОБА_4 заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 860 920,00 гривень, що підтверджується експертним висновком за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи.
На підставі здобутих доказів 26.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Суми Сумської області, громадянину України, зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимому, однак відносно якого до Дзержинського районного суду міста Харкова скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - тобто незаконне заволодіння транспортним засобом, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
Протоколами допиту потерпілого ОСОБА_7 .
Протоколом огляду місця події від 16.09.2025.
Протоколами обшуків від 25 та 26 вересня 2025 року.
Протоколами зняття показань з телекомунікаційних мереж від 25.09.2025.
Протоколами огляду відеозаписів від 25.09.2025.
Протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком від 25.09.2025.
Іншими матеріалами кримінального провадження.
У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція ч. 3 ст. 289 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
• переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки підозрюваний усвідомлює тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні. Окрім цього, про ризик переховування від органу досудового розслідування свідчать і дії підозрюваного, зокрема спроба переховуватись у м. Одесса.
• незаконний вплив підозрюваного на потерпілого та свідків, оскільки згідно ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Перебуваючи на волі підозрюваний матиме можливість незаконно впливати на свідків, оскільки вказані особи йому відомі та підозрюваний володіє інформацією щодо вказаних осіб, з метою покращення свого процесуального становища або ж уникнення кримінальної відповідальності.
• іншим чином впливати на результати кримінального провадження з метою уникнення відповідальності за скоєне.
• вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки підозрюваний ОСОБА_4 попередньо притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння майнових злочинів, наразі на розгляді Дзержинського районного суду міста Харкова перебуває обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у підозрюваного відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт є недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки підозрюваний усвідомлює тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а тому він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
Всі вищевказані обставини, у своїй сукупності свідчать про те, що застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу до підозрюваного в рамках даного кримінального провадження є недоцільним та малоефективним, оскільки вони не можуть запобігти наявним ризикам.
При цьому, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків. (потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора).
При цьому, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 Кримінального процесуального кодексу України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 та «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним покладених процесуальних обов'язків. (потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора).
Застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_4 є недоцільним, оскільки, як убачається з довідки з УІАП ГУНП в Харківській області, він вже перебував під дією запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн., визначеного Дзержинським районним судом м. Харкова в межах кримінального провадження № 12020000000000232 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України. Незважаючи на це, підозрюваний знову вчинив нове умисне особливо тяжке кримінальне правопорушення, що свідчить про його зневажливе ставлення до визначених судом процесуальних обов'язків та невиправданість сподівань на те, що внесення застави зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти наявним ризикам. У зв'язку з цим застосування застави у даному кримінальному провадженні не може вважатися ефективним засобом запобігання вчиненню нових злочинів і забезпечення виконання ОСОБА_4 процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам, керуючись вимогами ст. 40, 131, 132, 176-178, 183, 184, 194 КПК України, слідчий просила слідчого суддю клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала, слідчому судді пояснила, що по кримінальному провадженні існує ризик, зокрема те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, тому може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, чинити тиск на свідків, потерпілих, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, що унеможливлює обрання йому менш суворого запобіжного заходу. Також пояснила, що відносно ОСОБА_4 до Дзержинського районного суду міста Харкова було скеровано обвинувальний акт за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, та в рамках вказаного кримінального провадження ОСОБА_4 вже перебував під дією запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 340 500 грн., яку порушив та знову вчинив кримінальне правопорушення, тому просила суд не визначати ОСОБА_4 розмір застави.
Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, просили застосувати запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Слідчий суддя, вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Стаття 177 КПК України, передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 183 КПК України, передбачає, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам.
Відповідно до вимог ст. 184 КПК України під час досудового розслідування слідством встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться наданні сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначених у клопотанні.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох дітей, працює фізичною особою підприємцем, раніше не судимий.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення. Враховуючи обставини кримінального правопорушення, тяжкість покарання за злочин, особу підозрюваного, відсутність у нього соціально стримуючих факторів, а також ту обставину, що відносно останнього до Дзержинського районного суду міста Харкова скеровано обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12020000000000232, за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2. ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, тому слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що перебуваючи на волі підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що унеможливлює обрання йому більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
При цьому, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу ОСОБА_4 слідчий суддя не вбачає.
На час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України - обґрунтована.
Прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею.
З урахуванням того, що як встановлено в судовому засіданні та з матеріалів клопотання, до підозрюваного ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді застави у розмірі 340 500 грн., визначений Дзержинським районним судом м. Харкова в кримінальному провадженні № 12020000000000232, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, тому слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав для визначення підозрюваному розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 309, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , тобто до 01 години 25 хвилин 24 листопада 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 24 листопада 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя Вінницького міського суду
Вінницької області ОСОБА_8