Справа № 145/604/20
Провадження №2/145/26/2025
"22" вересня 2025 р. селище Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Копилової Л. В. ,
за участю секретаря Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панама» про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні,
ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою, обгрунтовуючи яку посилалася на те, що у період з 01 жовтня 2016 року по 04 грудня 2019 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем. За період її роботи з 01 січня 2018 року по 04 грудня 2019 року відповідачем їй своєчасно була невиплачена заробітна плата в сумі 105 964 грн. 22 коп. Однак за січень 2018 року заробітну плату їй перераховано в лютому 2018 року, а за травень 2018 року - в червні 2018 року. 04 грудня 2019 року вона була звільнена з посади за власним бажанням. Однак відповідач так і не виплатив їй заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористані дні щорічної і додаткової відпустки. У зв'язку з наведеним, просить суд стягнути з відповідача:
-заборгованість по заробітній платі в сумі 105 964 грн. 22 коп.;
-компенсацію за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки в сумі 8 719 грн. 38 коп.;
-середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 06 травня 2020 року судді Ратушняка І.О. відкрито спрощене позовне провадження у даній справі.
01 червня 2020 року відповідачем подано заяву із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 січня 2021 року судді Ратушняка І.О. ухвалено розгляд вказаної справи здійснювати за правила загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 березня 2023 року судді Ратушняка І.О. закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 20 червня 2025 року судді Копилової Л.В. прийнято справу до провадження у зв'язку із заміною складу суду.
Ухвалами Тиврівського районного суду Вінницької області від 10 липня 2025 року призначено розгляд справи, визнано явку позивачки в судове засідання обов'язковою.
Відповідачем надано суду відзив, в якому він заперечує проти поданої позовної заяви посилаючись на те, що відповідно до наказу ТОВ «Панама» від 07 червня 2018 року позивачці - менеджеру по роботі з клієнтами відділу по роботі з клієнтами надано відпустку по догляду за дитиною до досягненням трирічного віку починаючи з 07 червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 включно. Таким чином позивачка в цей період перебувала у відпустці, нарахування їй заробітної плати відбулося внаслідок технічної помилки, яка була виявлена після отримання копії позовної заяви. Ця помилка надала можливість позивачці отримати відповідний витяг з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених та утриманих податків. Відповідачем було подано відповідний звіт, в якому здійснено коригування надлишково нарахованої заробітної плати позивача у бік зменшення. Зазначає, що позивачка за 2018 -2019 роки як кандидат на посаду адміністратора ЦНАП Гніванської міської ради подала декларацію про доходи, в якій відобразила, що отримала державну допомогу по догляду за дитиною в сумі 18 060 грн.
Також представник відповідача вказує, що при звільненні дійсно позивачці не було компенсовано 20 календарних днів відпустки, до виплати складало 3 680 грн., тому відповідач готовий перерахувати цю суму позивачці у найкоротші терміни після надання нею реквізитів банківської картки для зарахування компенсації (а.с.27-28,38,48).
Позивачка ОСОБА_1 на розгляд справи до суду не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи в її відсутність.
Представник відповідача на розгляд справи до суду не з'явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 у період з 01 жовтня 2016 року по 04 грудня 2019 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем, звільнена за власним бажанням (а.с.12).
07 червня 2018 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про надання їй відпустки до досягнення дитиною трирічного віку з 07 червня 2018 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що було видано відповідний наказ (а.с.30-31).
Згідно листка тимчасової непрацездатності від 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному за вагітністю та пологах терміном 126 днів (а.с.88).
З 10 грудня 2019 року позивачку було прийнято на іншу посаду до ЦНАП, де вона подавала декларації про доходи з відображенням про отримання допомогу на дитину з 01 квітня 2018 року по 31 березня 2021 рік (а.с.159-181).
Згідно наданих довідок УПСЗН позивачка протягом вказаного періоду отримувала таку допомогу в сумі по 860 грн. (а.с.182-184).
На підтвердження факту нарахованої, але невиплаченої заробітної плати позивачкою надано суду відомості з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків про суми виплачених коштів на особовий рахунок за період ІУ квартали 2018 року, І,ІУ квартал 2019 року та довідка банку про відсутність зарахування коштів на особовий рахунок (а.с.4-9).
Згідно наданої відповідачем копії Звіту про суми нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, надбавок, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, починаючи з лютого 2018 року по грудень 2019 року було здійснено коригування надлишково нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 у бік зменшення.
Помилково нарахована заробітна плата відображена у графі 18 Таблиці як від'ємне значення (а.с.72-74).
За змістом частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
У статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується робітникам регулярно в робочі дні в строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погоджені з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з статтями 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, обов'язок по виплаті заробітної плати робітнику несе роботодавець.
Водночас з урахуванням положень статей 77, 81 ЦПК України саме працівник має належними та допустимими доказами довести факт порушення роботодавцем його трудових прав.
Для вирішення питання щодо заборгованості по заробітній платі позивачу необхідно довести розмір заробітної плати, яка встановлена за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки).
Надані позивачкою відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків містять індивідуальні відомості про застраховану особу або ж суми задекларованих до виплати коштів і сплачених податків та відомості з карткового рахунку, не доводять факту невиплати відповідачем їй заробітної плати. Такими документами можуть бути розрахункові листки, табелі обліку робочого часу, накази роботодавця про нарахування зарплати, відомість про виплату готівки та / або касові ордери, які підписані відповідачем (працівником). Відповідач підтвердив, що фактично була допущена помилка у нарахуванні заробітної плати при подачі Звіту про єдиний соціальний внесок, однак під час розгляду справи в суді така помилка виявлена і ним здійснено коригування надлишково нарахованої заробітної плати позивачки у бік зменшення.
Інших доказів, які підтверджують наявність заборгованості по заробітній платі у відповідача перед позивачкою станом на день її звільнення суду не надано.
Більш того, як свідчать письмові докази ОСОБА_1 в період з 01 лютого 2018 року по 06 червня 2018 року перебувала у відпустці по вагітності та пологах, а з 07 червня 2018 року по 04 грудня 2019 року у відпустці по догляду за дитиною.
Враховуючи наведене вимоги позивачки про стягнення заробітної плати у розмірі 105 964 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо компенсації за невикористану відпустку слід зазначити наступне.
Як зазначала позивачка, що не визнавав відповідач їй було виплачено заробітну плату в сумі 4 282 грн. 13 коп. за травень 2018 року, незважаючи на перебування нею в цей період у відпустці по вагітності та пологах, що підтверджується також випискою з банківського рахунку позивачки від 27 квітня 2020 року. Водночас відповідач зазначав, що ці виплати ним враховані як компенсація невикористаної відпустки у розмірі 3 680 грн., суму якої він визнавав. Тому заборгованості немає.
Суд позбавлений можливості перевірити доводи обох сторін, так як жодного доказу як на наявність факту невиплаченої компенсації за відпустки позивачці, так і на його спростування суду не надано. З цих підстав вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні основної вимоги, вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, яка є похідною, задоволенню також не підлягає.
Позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору, тому при зверненні до суду його не сплачувала.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог повністю, судовий збір на підставі ст.141 ЦПК України слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст.115-116 КЗпПУ, ст.ст.79,81, 263-265 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Панама" про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, відмовити.
Судові витрати у виді судового збору компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 01 жовтня 2025 року.
Суддя Копилова Л. В.