29 вересня 2025 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання ОСОБА_4
за участю сторін судового провадження:
прокурора ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
перекладача ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12025262020000022 від 03.01.2025 року, за апеляційною скаргою з доповненням обвинуваченого ОСОБА_6 та за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_9 на вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Хряцька Чернівецького району Чернівецької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , румуна, неодруженого, із середньою освітою, непрацюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз: вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 04.09.2018 року за ч. 3 ст. 186, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, 30.10.2018 року вирок змінено ухвалою Чернівецького апеляційного суду в частині призначеного покарання - визначено відбувати покарання у виді 4 років позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України та за їх вчинення призначено йому покарання: - за ч. 4 ст. 186 КК України, у виді 7 (семи) років позбавлення волі; - за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
ЄУНСС: 714/308/25 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_10
НП: 11-кп/822/186/25 Суддя-доповідач: ОСОБА_1
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення покарань, остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_6 визначено рахувати з часу його затримання - 14 год 00 хв. 11.01.2025 року (а. к. п. 79).
До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_6 витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні у сумі 25 041 (двадцять п'ять тисяч сорок одну) грн 91 коп. за проведення судової молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/126-25/1046-БД від 24.02.2025 17 878 (сімнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн 81 коп. (а. к. п. 125), судової комплексної вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/126-25/1044 від 28.01.2025 в сумі 7 163 (сім тисяч сто шістдесят три) грн 10 коп. (а. к. п. 137), всього на суму 50 083 (п'ятдесят тисяч вісімдесят три) грн 82 коп.
Вирішено долю речових доказів.
Судом першої інстанції та апеляційним судом було встановлено, що 02 січня 2025 року приблизно о 16 год 15 хв ОСОБА_6 , перебуваючи неподалік будинку по вул. Руській, 263-А в м. Чернівці, помітив раніше незнайому йому ОСОБА_11 , яка тримала в лівій руці сумку. У цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна.
У цей час, ОСОБА_6 , реалізовуючи раптово виниклий злочинний умисел направлений на відкрите викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 року, та продовженого до цього часу, переслідуючи мету особистого матеріального збагачення, діючи умисно, відкрито, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний та протиправний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що його дії очевидні для самої потерпілої та оточуючих осіб, підбіг до ОСОБА_11 , різко вдарив її рукою по лівій руці, після чого шляхом ривка відібрав її сумку, всередині якої знаходився гаманець із грошовими коштами в сумі 700 гривень, електронний проїзний квиток та пенсійне посвідчення, видані на її ім'я, тобто відкрито заволодів майном, яке належить потерпілій, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення втік, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, тобто у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану.
Також, ОСОБА_6 при невстановлених обставинах, точному місці та часі, але не пізніше 11.01.2025 року, керуючись прямим умислом, придбав гранату «РГД-5» з підривником «УЗРГМ-2», та для використання у власних цілях, не маючи на це відповідного дозволу, почав носити при собі, чим порушив вимоги Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992 року (зі змінами), а також «Про порядок придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів» (зі змінами), затвердженої наказом МВС України № 622 від 21.08.1998 року.
Вже 11.01.2025 року близько 14 год 00 хв ОСОБА_6 , перебуваючи в с. Хряцька Чернівецького району Чернівецької області, носив при собі вказані гранату та підривник, коли був затриманий поблизу будинку № 418 по вул. Зеленій працівниками поліції у порядку ст.208 КПК України, під час чого у нього виявлено та вилучено вказані предмети.
Відповідно до висновку судової комплексної вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/126-25/1044 від 28.01.2025 року під час затримання у ОСОБА_6 виявлено та вилучено ручну осколкову гранату РГД-5 із запалом УЗРГМ-2, які відноситься до бойових припасів та вибухових пристроїв промислового виготовлення, які були придатні для здійснення вибуху та виготовлені промисловим способом.
Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, тобто у придбанні та носінні бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_9 , кожен окремо, подали апеляційні скарги з доповненнями.
Зі змісту апеляційної скарги з доповненнями обвинуваченого ОСОБА_6 вбачається, що останній просить скасувати оскаржуваний вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що районний суд ухвалив оскаржуваний вирок на підставі недопустимих доказів та при наявності підстав для виправдання та закриття провадження по справі, допустив неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та справедливе рішення.
Стверджує, що він є румуном по національності, розмовляє виключно на румунській мові та погано розуміє українську мову, однак не дивлячись на ці обставини, суд не призначив останньому перекладача, чим порушив його право на захист.
Вказує, що гранату йому підкинули поліцейські.
Зазначає, що потерпіла не була в судовому засіданні та її не допитували. При цьому, ним було відшкодовано шкоду потерпілій в повному обсязі і вона до нього жодних претензій не мала.
Звертає увагу суду на те, що призначене йому покарання є занадто суворим.
Зі змісту апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 , - адвоката ОСОБА_9 вбачається, що він просить скасувати оскаржуваний вирок в частині призначеного покарання за ч. 4 ст. 186 КК України. Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Стверджує, що надані пояснення під час судового засідання були надані ОСОБА_6 невірні, та в подальшому після уточнюючих запитань захисника ОСОБА_9 , ОСОБА_6 пояснив відомі йому обставини справи, а саме, те, що ОСОБА_6 затримали біля хвіртки на території домоволодіння, де він проживає, при затриманні відносно нього одразу було застосовано фізичну силу та ударами від працівників поліції повалено на землю. ОСОБА_6 був притиснутий працівниками поліції обличчям до землі близько години часу. В подальшому, на місці затримання з'явилися двоє осіб у військовій формі, які підкинули обвинуваченому в кишеню гранату.
Зазначає, що його підзахисний ОСОБА_6 розуміє українську мову, проте важко дає пояснення на ній, оскільки, в постійному побуті користується румунською мовою, у зв'язку із чим, захисником ставились до нього уточнюючі питання для отримання відповіді. Окрім того, такі свідчення були надані ОСОБА_6 під час допиту на досудовому слідстві.
Вказує, що його підзахисний розуміє наслідки невизнання вини відносно інкримінованого злочину за ч. 1 ст. 263 КК України, проте, визнати вину у діянні яке ним не вчинялося відмовляється.
Вважає, що з урахуванням встановлених судом першої інстанції пом'якшуючих обставин, щирого каяття та активного сприяння розкриття кримінального правопорушення, добровільного відшкодування шкоди потерпілій з боку ОСОБА_6 , віку та стану здоров'я обвинуваченого, є підстави для застосування ст. 69 КК України.
Від інших учасників судового розгляду апеляційних скарг та заперечень не надходило.
Потерпіла ОСОБА_11 , будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового розгляду, до апеляційного суду не з'явилася, при цьому, не повідомила суд про поважність причини її неявки, що у відповідності до положень ч. 4 ст. 405 КПК України, не перешкоджає подальшому судовому розгляду.
Заслухавши доповідь судді, який виклав суть вироку та вимоги апеляційних скарг з доповненням, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційні скарги з доповненням та просили їх задовольнити з підстав, у них зазначених, думку прокурора ОСОБА_5 , яка заперечувала проти задоволення апеляційних скарг, вважавши вирок районного суду законним та обґрунтованим, надавши учасникам судового провадження слово в судових дебатах, а обвинуваченому ОСОБА_6 і останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження з підстав зазначених в апеляційних скаргах та обговоривши наведені у них доводи, колегія суддів доходить такого.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Приписами ч. 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Також, як неодноразово зазначав у своїх рішеннях ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).
Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами попередніх інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України за обставин, наведених у вироку.
В судових засіданнях районного суду обвинувачений свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України визнав повністю в межах обвинувачення за даною статтею. Також додав суду, що шкода потерпілій ОСОБА_11 відшкодована їй в повному обсязі, вона до нього немає ніяких претензій ні морального, ні матеріального характеру. Відносно визнання вини, передбаченої ч. 1 ст. 263 КК України, пояснив наступне, що 11 січня 2025 року після обіду він перебував по місцю свого проживання в с. Хряцька Чернівецького району Чернівецької області. В цей час до нього додому прийшли працівники поліції та витягнули його з будинку, побили його. Він лежав на ліжку в будинку в той час як його витягували працівники поліції на вулицю. Кинули на дворі його на землю та він не зміг піднятися, хоча перед цим він приймав пігулки. Двоє працівників поліції тримали його на землі голову до низу, щоби він не бачив що відбувається та добре били ногами. У нього в кармані нічого не було. Вважав, що йому поклали до кишені дану гранату тоді коли він лежав головою до землі, працівники поліції.
В судовому засіданні апеляційного суду, пояснив, що сумку потерпілої ОСОБА_11 він взяв із землі, а не виривав із рук, а тому вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України не визнає. Щодо обвинувачення за ч. 1 ст. 263 КК України надавав пояснення того ж змісту, які ним були надані в районному суді.
Водночас, незважаючи на невизнання обвинуваченим вини у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, суд 1-ої інстанції, мотивував доведеність його вини у вчиненні інкримінованих злочинів, показаннями обвинуваченого та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема, даними, які містяться у:
- витягу з ЄРДР (а. к. п. 1-8, 14);
- заяві потерпілої ОСОБА_11 від 11.02.2025 року, з якої вбачається, що ОСОБА_6 відшкодував останній шкоду в сумі 700 грн (а. к. п. 34);
- постанові про зняття показань технічних приладів від 06.01.2025 - зі швейної майстерні, що по АДРЕСА_2 (а. к. п. 57-58);
- протоколі про зняття показань технічних приладів від 06.01.2025 року - зі швейної майстерні, що по вул. Руській, 263-А в м. Чернівці (а. к. п. 59);
- протоколі огляду від 09.01.2025 - відеозапису камери спостереження зі швейної майстерні, що по вул. Руській, 263-А в м. Чернівці - один файл з назвою «document_5188631071243135091», тривалістю 01 хв 01 сек, дата - 02.01.2025, о 16.15.40 - з'являються потерпіла і обвинувачений, зафіксовано подію злочину (а. к. п. 60-68);
- відеозаписі камери спостереження зі швейної майстерні, що по вул. Руській, 263-А в м. Чернівці, яким безпосередньо зафіксовано подію злочину (а. к. п. 69);
- протоколі огляду від 06.01.2025 року (за участі свідка ОСОБА_12 - відеозаписів камер спостереження приміщення пункту обміну валют, що по вул. Руській, 253 в м. Чернівці - два файли з назвою «Руська 253 Вікно» (тривалістю 09 хв 59 сек, дата - 02.01.2025, з 15.54.42 до 15:55:18 - зафіксовано обвинуваченого) та «Руська 253 Каса» (тривалістю 09 хв 59 сек, дата - 02.01.2025, з 15.54.24 до 15:55:14 - йому міняють 1 (один) долар США) (а. к. п. 72-74);
- відеозаписі камери спостереження з приміщення пункту обміну валют, що по вул. Руській, 253 в м. Чернівці, яким додатково підтверджено, що на відеозаписі з місця вчинення злочину, особою, яка відкрито заволодіває майном потерпілої ОСОБА_11 , є обвинувачений ОСОБА_6 (а. к. п. 75);
- протоколі затримання особи за ст. 208 КПК України від 11.01.2025 - 11.01.2025 о 14.00 год по вул. Зеленій, 414 в с. Хряцька Чернівецького району слідчий ОСОБА_13 у присутності понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, затримано ОСОБА_6 , під час чого виявлено та вилучено: 1) корпус ручної осколкової гранати типу «РГД-5», що упаковано до сейф-пакету № АВ 1002724; 2) підривник типу «УЗРГМ-2», що упаковано до сейф-пакету № АВ 1009753; 3) грошові кошти в сумі 2 617 грн, що упаковані до сейф-пакету PSP1014053; 4) змиви з корпусу гранати та запалу на 2 ватних іплікаторах, що упаковані до паперового конверту (а. к. п. 79-81);
- фото таблицях до протоколу обшуку від 11.01.2025 року обвинуваченого за адресою с. Хряцька Чернівецького району Чернівецької області у якого з заднього карману справа вилучено ручну гранату на дорозі та грошові кошти (а. к. п. 82-91);
- висновку експерта № СЕ-19/126-25/1043-БД від 24.02.2025 за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи, висновки: 1) встановлено генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_6 ; 2-3) на змивах з корпусу та запалу виявлено поодинокі клітини з ядрами та встановлено їх генетичні ознаки, які є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем; 4) генетичні ознаки клітин зі змивів з корпусу гранати та запалу, є змішаними та придатними для ідентифікації лише за домінуючим ДНК-профілем, збігаються між собою та збігаються з генетичними ознаками букального епітелію ОСОБА_6 (а. к. п. 110-124);
- висновку судової комплексної вибухово-технічної експертизи № КСЕ-19/126-25/1044 від 28.01.2025 під час затримання у ОСОБА_6 виявлено та вилучено ручну осколкову гранату РГД-5 без запалу та запал УЗРГМ-2, які є частинами одного пристрою - ручної осколкової гранати РГД-5, яка відноситься до бойових припасів та вибухових пристроїв промислового виготовлення, яка була придатна для здійснення вибуху (а. к. п. 138-147);
- слідчому експерименті з обвинуваченим ОСОБА_6 від 18.02.2025 року, під час якого останній вказав на обставини вчинення злочину (а. к. п. 192-195) та іншими матеріалами справи.
Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Так, дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненому повторно, вчиненому в умовах воєнного стану; як придбання та носіння бойових припасів, вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази, а тому доводи апеляційної скарги обвинуваченого та сторони захисту щодо неналежності вищевказаних доказів є надуманими.
Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК України, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Також колегією суддів враховується, що обвинуваченим не надано суду переконливих та об'єктивних доказів, які б спростовували сукупність досліджених доказів, та які переконливо вказують на те, що обвинувачений вчинив інкриміновані йому кримінальні правопорушення.
Версія та доводи сторони захисту про незгоду з обвинувальним актом, а також щодо суперечливості та відсутності достовірних доказів на підтвердження вини його підзахисного, відсутності умислу у вчиненні інкримінованих йому злочинів, мають суб'єктивний та безпідставний характер, пов'язаний з обраним способом захисту, що обумовлює необхідність відхилення судом його версії подій.
Відтак, колегія суддів ретельно дослідила докази по справі, які мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного, встановила обставини та спосіб вчинення злочинів, поведінку винного і всі інші обставин, що мали відношення до справи.
Версія сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_6 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового та апеляційного розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані злочини були вчинені і обвинувачений є винним у їх вчиненні, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
На думку апеляційного суду, всі доводи апеляційних скарг фактично зводяться до декларативної незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції щодо оцінки доказів, які були досліджені судом та наведені у вироку.
При цьому, апеляційний суд переконаний, що твердження апелянтів про невинуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, спростовуються фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими судом першої інстанції.
Покарання призначене ОСОБА_6 відповідно до вимог ст. 65 КК України, в межах санкцій інкримінованих йому статей. Судом враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного та наявність обставин, що пом'якшують покарання: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданої шкоди, та обтяжують покарання: рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, високу соціальну небезпеку скоєних обвинуваченим злочинів, і призначено покарання, із врахуванням ч. 1 ст. 70 КК України, яке є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Вказане покарання у виді позбавлення волі, на думку судової колегії, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєних злочинів, їх обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Судом першої інстанції та судовою колегією апеляційного суду, не встановлено підстав для застосування ст. 69 КК України, у зв'язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані.
Щодо доводів апеляційної скарги з доповненням обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що він у повній мірі не розуміє зміст обвинувачення, не володіє українською юридичною термінологією, а судом першої інстанції не було роз'яснено право виступати рідною мовою або ж залучати перекладача, то вони на думку судової колегії є надуманими, оскільки, як було встановлено апеляційним судом при прослуховуванні робочої копії судових засідань районного суду, обвинувачений ОСОБА_6 вільно розмовляв на українській мові та без перешкод відповідав на запитання головуючого судді, при встановлені особи обвинуваченого головуючий суддя питав у обвинуваченого чи зрозуміло йому обвинувачення, однак останній стверджував, що все йому зрозуміло. Окрім цього, під час розгляду даного кримінального провадження Чернівецьким апеляційним судом було залучено перекладача ОСОБА_8 , однак ОСОБА_6 жодного разу під час судового засідання не звернувся до перекладача ОСОБА_8 за допомогою чи роз'ясненням незрозумілих йому слів, останній вільно виражав свої пояснення українською мовою, відповідав на запитання колегії, а тому відсутні підстави для скасування оскаржуваного вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, як про це просив обвинувачений ОСОБА_6 .
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни оскарженого вироку при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, не встановлено.
Керуючись ч. 2 ст. 376, ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу з доповненням обвинуваченого ОСОБА_6 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 , залишити без задоволення, а вирок Герцаївського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2025 року по обвинуваченню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 263 КК України, - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Суддя-доповідач: Судді:
____________ _______________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3