Справа № 761/12180/22
Провадження № 2/761/4583/2023
(заочне)
13 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - ОСОБА_8,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні майном, стягнення заборгованості та відшкодування шкоди,-
ФОП ОСОБА_2 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні майном, стягнення заборгованості та відшкодування шкоди.
У своїй позовній заяві просив суд:
1) Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заборгованість з орендної плати та інших платежів за Договором оренди житлового приміщення N? 5 від 01.09.2021 року у розмірі 55 271,00 грн (у тому числі з орендної плати за червень 2022 року у розмірі 52 366,00 грн, компенсації витрат на оплату комунальних послуг за травень 2022 року у розмірі 2 905,00 грн).
2) Стягнути з ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) матеріальну шкоду у розмірі 75 360,00 грн та понесені збитки у розмірі 6 060,00 грн.
3) Розірвати Договір оренди житлового приміщення N? 5 від 01.09.2021 року;
4) Усунути перешкоди у користуванні фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_3 шляхом виселення з такої квартири ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (чоловіка) та членів їх сім?ї (дітей) без надання їм іншого житла.
5) Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати.
Свої вимоги обґрунтував тим, що ОСОБА_2 є власником нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 . Крім того, Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і здійснює господарську діяльність, зокрема, по наданню в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.
Між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_3 був укладений Договір оренди житлового приміщення N? 5 від 01.09.2021 року.
13 квітня 2022 року ОСОБА_2 дізнався про залиття квартири. Після проведення оцінки завданої шкоди згідно із висновком про вартість відновлювального ремонту від 08 червня 2022 року, здійсненого ТОВ «ЦНЕО», ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту компенсована не була.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 липня 2022 року було відкрито провадження у справі.
18 серпня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. ОСОБА_3 зазначила, що розірвання договору та усунення перешкод у користуванні майном є безпідставними вимогами. Зазначає, що нарахування заборгованості за орендну плату, комунальні послуги та стягнення заставного платежу з Відповідача підлягають поверненню Відповідачу. Також вважає, що Акт ОСББ «Тургенівський 45-49» від 13.04.2022 року складений з порушенням законодавчо встановлених вимог до такого акту. ОСОБА_3 вважає, що Висновок про вартість ремонту від 06.06.2022 не є об'єктивним та таким, що містить завищену вартість відновленого ремонту підлоги.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 лютого 2023 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.
За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №256114826 ОСОБА_2 є власником нерухомого майна: квартири АДРЕСА_4 .
ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа-підприємець у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і здійснює господарську діяльність, зокрема, по наданню в оренду й експлуатацію власного нерухомого майна.
Між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_3 був укладений Договір оренди житлового приміщення N? 5 від 01.09.2021 року.
13 квітня 2022 року ОСОБА_2 дізнався про залиття квартири. Після проведення оцінки завданої шкоди згідно із висновком про вартість відновлювального ремонту від 08 червня 2022 року, здійсненого ТОВ «ЦНЕО», ОСОБА_3 вартість відновлювального ремонту компенсована не була.
Відповідно до п. 1.1 Договору №5 Орендодавець зобов?язується передати, а Орендар зобов?язується прийняти у строкове платне користування житлове приміщення (квартира) за адресою: АДРЕСА_5 , парко-місце N? 14 та іншого майна, що знаходиться в квартирі. Об?єкт оренди надається для проживання сім?ї у складі чотирьох осіб (подружжя і двоє дітей) та може використовуватися Суборендарем для власних потреб, що не суперечать чинному законодавству України та цільовому призначенню приміщення (п.1.2 Договору).
Квартира за адресою: АДРЕСА_6 , з майном згідно додатку та з ключами до неї, а також парко-місце були передано ОСОБА_3 на підставі Акта приймання-передачі від 30.09.2021. Актом сторони Договору засвідчили, що Квартиру і майно після огляду Відповідачем передано йому в належному стані, придатному для нормальної експлуатації, відповідно до санітарних, протипожежних, технічних та інших вимог, встановлених чинним законодавством України, та без жодних зауважень та претензій з боку Орендаря.
У відповідності до п.п.4.1, 4.2 Договору №5 розмір базової орендної плати за один місяць користування Об?єктом оренди (Квартирою з майном та парко-місцем) за цим Договором складає 1 790 доларів США, що в гривневому еквіваленті перераховується по офіційному курсу НБУ на перше число кожного місяця (дата виписки рахунку на оплату). Орендна плата, у розмірі визначеному п.4.1. Договору №5, підлягає сплаті Орендодавцю щомісячно до п?ятого числа місяця, що оплачується.
Згідно з п.4.3 Договору №5 комунальні платежі (включаючи, але не виключно плату за користування послугами гарячого і холодного водопостачання та водовідведення, опалення, електроенергії, телефонного зв?язку, інтернету, охорони, обслуговуючої організації, тощо) підлягають відшкодуванню Орендарем щомісячно до десятого числа, що слідує за місяцем використання комунальних послуг, відповідно до рахунків обслуговуючих організацій.
У зв?язку із введенням на території України воєнного стану, ОСОБА_2 на прохання ОСОБА_3 зменшив розмір орендної плати за березень і квітень 2022 року до 5 240,00 грн, за травень 2022 року - до 26 185,00 при цьому жодних додаткових угод про зміну умов Договору сторонами не підписувалось.
ОСОБА_3 згідно з умовами п.4.5 Договору №5 ОСОБА_2 передана заставна сума у розмірі, передбаченому п.4.1 Договору №5.
13 квітня 2022 року ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_2 (через його представника - ОСОБА_5 , який діє на підставі довіреності від 01.09.2021 року) про підтоплення Квартири АДРЕСА_3 .
13 квітня 2022 року представниками управляючої компанії (УК «Голді-Сервіс»), а саме ОСОБА_9 (управитель, голова комісії), ОСОБА_6 (майстер, член комісії), ОСОБА_7 (слюсар-сантехнік, член комісії) був складений Акт про залиття, аварію, що трапилась в системі центрального опалення гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) квартири 47 .
Причиною залиття в акті вказано підривний клапан бойлеру в кв. 47 та зняття дренажного шлангу.
Після проведення на замовлення ОСОБА_2 оцінки завданої шкоди, що підтверджується Висновком про вартість відновлювального проведення відновлювального ремонту від 08 червня 2022 року, здійсненого ТОВ «ЦНЕО», згідно з кошторисом розрахунку вартості ремонтних робіт, зазначеного у звіті та висновку експерта, ОСОБА_2 завдана матеріальна шкода у розмірі 123 500,00 грн.
ОСОБА_2 виявив бажання розірвати Договір №5, укладений між ним та ОСОБА_3 , про що неодноразово повідомляв останню. У відповідності до п.4.6 Договору №5 у випадку припинення або дострокового припинення (розірвання) цього Договору з зазначених у ньому підстав, заставна сума, сплачена Орендарем відповідно до п. 4.5 цього Договору, повертається Орендарю за умови виконання умов, визначених п.п.2.7-2.8 цього Договору. Пунктами 2.7 і 2.8 Договору передбачено, що до повернення Об?єкта оренди, Орендар зобов?язується попередньо звільнити приміщення від власних речей, обладнання, документації, товарно-матеріальних цінностей Орендаря, а також сміття. Орендар зобов?язується за власні кошти у строк, передбачений п. 2.6. цього Договору, замовити прибирання Об?єкта оренди, залучаючи до цього професійну клінінгову компанію. При передачі Орендарем Об?єкта оренди Орендодавцю, Орендодавець має право вимагати підтвердження здійснення такого прибирання (договору про надання послуг, рахунку-фактури, акт наданих послуг тощо).
П.2.9 Договору №5 передбачено, що якщо Орендар поверне Об?єкт оренди Орендодавцю у стані гіршому, ніж був на момент передачі Об?єкта оренди у користування, з урахуванням його нормального фізичного зносу, Орендодавець залишає у себе заставний платіж (або його частину), визначений п.4.6 цього Договору, у сумі, яка пропорційна втратам Орендодавця на усунення пошкоджень Об?єкту оренди.
Відповідно до положень п. 6.2. п. 6 Договору №5 сторона має право ініціювати дострокове припинення (розірвання) цього договору за умови письмового повідомлення іншої сторони про припинення цього договору за 30 календарних днів до дати такого припинення шляхом направлення про це письмового повідомлення.
ОСОБА_3 була виконана вказана вимога Договору, проте, ОСОБА_2 (його представник) не реагували на такі повідомлення щодо припинення (розірвання) договору оренди, що підтверджуються усними, письмовими повідомленнями ОСОБА_3 , що були надіслані представнику ОСОБА_2 за допомогою СМС - повідомлень а також письмового повідомлення представника ОСОБА_2 .
12.08.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було підписано Акт прийому-передачі об?єкта оренди, проте ОСОБА_3 не була надана можливість зафіксувати зауваження до Акту прийому передачі квартири, що було відображено на відеозаписі.
Майно, яке перебувало в квартирі та було передане ОСОБА_3 ОСОБА_2 під час підписання Договору оренди №5, відповідно до додатку № 1 до Договору № 5 від 01.09.2022 було передано ОСОБА_2 за Актом прийому-передачі від червня 2022.
ОСОБА_2 у своїх позовних вимогах посилається на Акт залиття від 13 квітня 2022 року як на доказ, що підтверджує шкоду, заподіяну нерухомому майну - квартирі АДРЕСА_3 .
Пунктом 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 №76 визначено, що у разі залиття квартир складається відповідний акт за формою, встановленою Додатком 4 до цих Правил.
В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); Прізвища, ініціали та займані посади членів комісії; Прізвище, ім?я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; Адреса квартири, поверх, форма власності; Прізвище, імя, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття; Адреса квартири, поверх, форма власності; Характер залиття та його причини; Завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); Висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.
Також, Акт обов?язково має бути підписаний всіма членами комісії. Відмова від підпису складеного акта присутніми особами від потерпілої сторони та з боку винної не впливає на його чинність (у такому випадку в акті має бути зазначено, що згадані особи (прізвище, ім?я, по батькові) підписувати складений акт відмовилися).
У листі Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 29.12.2009 № 12/20-11-1975 «Щодо ремонту квартири після залиття» також зазначено, що при складанні акту про залиття присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов?язковою. Якщо винуватець події відмовляється підписувати акт, необхідно запросити свідків з числа сусідів. Вони також можуть засвідчити факт затоплення та скласти опис пошкоджень та зіпсованого майна.
Тобто, факт залиття квартири, характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок - залиття речей та їх орієнтовна вартість) та його наслідків має бути зафіксований актом комісійного обстеження квартири, складеним за обов?язкової участі винної особи.
Так, у Акті від 13 квітня 2022 року відсутні відомості про власника та орендаря об?єкта оренди квартири, посилання на час виникнення пошкоджень. Відсутня інформація про завдану матеріальну шкоду (обсяги необхідного ремонту приміщення квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість). Відсутні підписи власника та орендаря об?єкта оренди. Також, в Акті від 13 квітня 2022 року відсутні висновки щодо встановлення вини особи, яка вчинила залиття.
Таким чином, наданий ОСОБА_2 Акт ОСББ "Тургенівський 45-49" від 13.04.2022 складений в порушення вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76, оскільки акт від 16.11.2018 року не відповідає зазначеній вище нормі, а саме не містить: даних про саму подію - залиття, дати залиття; даних про власника квартири що зазнала шкоди, а містить лише номер квартири та будинку, найменування вулиці та прізвище; характер залиття та його причини; не містить обсягів необхідного ремонту приміщень квартири, при зазначенні переліку пошкоджень внаслідок залиття речей, не містить орієнтовну вартість шкоди; висновок комісії щодо встановлення вини власника квартири, не містить даних про власника квартири; відсутні дані що при складанні Акту були присутні власники (або представники власника) квартири, що підтверджувало б надання для огляду комісії такої квартири, а у разі відмови власників квартир від надання доступу для їх огляду комісією, відомості щодо такої відмови; відсутні дані що власники квартири, або їх представники обізнані із складеним Актом.
Враховуючи, що Акт ОСББ "Тургенівський 45-49" від 13.04.2022, не містить необхідних даних, які 6 визначали дату залиття квартири, дані про власника житла, яке зазнало залиття, зафіксовану причину такого залиття, дані про власника житла, з вини якого відбулося залиття, участь власників залитої та винної квартир та висновок комісії щодо винності саме власника квартири, не містить визначення меж залиття, обсягу пошкоджень, орієнтовної суми на відшкодування, та родових ознак речей, що пошкоджені, а тому Акт ОСББ "Тургенівський 45-49" від 13.04.2022 - такий, що складений в порушення до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року No927/11207, передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил), згідно до ч. 1 ст. 78 ЦПК України, ст. 79 ЦПК України, ст. 80 ЦПК України, не може бути прийнятий судом до уваги, як допустимий, достовірний та достатній доказ, оскільки оформлений в порушення зазначених вимог не містить даних, які 6 надали можливість встановити дійсні обставини.
Обгрунтовуючи позов, ОСОБА_2 зазначає, що вартість відновлювального ремонту покриття підлоги становить 123 500 грн. На підтвердження зазначеного, надає Висновок про вартість від 06.06.2022 року.
Так, у Висновоку про вартість від 06.06.2022 року зазначається про найменування робіт і витрат, а також об?ємів, зокрема про навантаження сміття вручну в об?ємі 1,5 тонни та перенесення паркетної дошки вагою 1 тонна. Вага 1 кв.м2. паркетної дошки з дубу перевищує 15 кг. 15 кг. х 47 кв.м2 = 705 кг., що в два рази менше від ваги, що зазначена оцінювачем. Вагу паркетної дошки з деревини дуба зазначено на сайті виробника паркету http://kivdok.com/enc-weight.html.
В локальному кошторисі на будівельні роботи в розділі найменування робіт і витрат, оцінювач зазначає встановлення штучного паркету з деревини дуба. Однак, вибір такого виду деревини (дуба) для покриття підлоги не обгрунтовується, адже ОСОБА_2 не надано доказів, що під час укладення договору оренди підлога була встановлена саме з штучного паркету з деревини дуба. Також, в казаному розділі не зазначено марки паркету його виробника.
В своєму позові ОСОБА_2 просить суд стягнути з ОСОБА_3 завдану матеріальну шкоду в результаті залиття квартири на загальну суму 123 500 грн., що включає в себе відновлювальний ремонт та податок на додану вартість.
Відповідно до таблиці Договірна ціна відновлювального ремонту покриття в квартирі АДРЕСА_3 , вартість відновлювального ремонту складає 102 882 грн., також ПДВ 20 % - 20 576 грн., а всього 123 459 грн.
Статтею 22 ЦК України визначено, що реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Збиток у вигляді ПДВ виникає при проведенні ремонтних робіт платником зазначеного податку. Проведення ремонтних робіт особою, що не є платником ПДВ збиток у вигляді ПДВ не виникає і тому не може включатися до складу витрат, пов?язаних із відновлювальним ремонтом.
ОСОБА_2 не було надано документів, які 6 підтверджували надання йому послуг з проведення ремонтних робіт в квартирі і відповідної сплати ПДВ.
ОСОБА_2 стверджує, що оскільки причиною залиття зазначена несправність інженерного обладнання в Квартирі, то вина у її залитті, і відповідно, завдання шкоди, лежить на ОСОБА_3 .
Договір оренди квартири №5 не містить зобов?язань орендаря обслуговувати бойлер, що призначений для нагрівання води. Також, ОСОБА_2 не передавав ОСОБА_3 актом прийому-передачі бойлер.
Відповідно до 3.14 Розділу ІІІ Державних будівельних норм України «Внутрішній водопровід та каналізація» ДБН В.2.5-64:2012, внутрішній водопровід - система трубопроводів, обладнання (насосні установки, запасні та регулюючі ємкості) та пристроїв, які забезпечують подачу води до санітарно-технічних приладів, пожежних кран-комплектів та технологічного обладнання, яка обслуговує будинок, будівлю або споруду і має вузол обліку витрат води. В свою чергу, накопичувальний електричний водонагрівач (бойлер) це - підігрівач води із водопровідної мережі. З викладеного можна зробити висновок, що до внутрішньої водопровідної мережі належать всі труби, пристрої та обладнання, які забезпечують обслуговування будинку та забезпечують подачу води до відповідних приладів та обладнання. Отже, бойлер не вхоидть до внутрішньої водопровідної системи.
Аналіз ст. 151 ЖК України та ст. 322 ЦК України дозволяє зробити висновок, що тягар утримання майна лежить на власнику квартири.
Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст.43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Інші доводи сторін, які наведені у позові, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При розгляді справи принципи змагальності учасників процесу та рівності між собою є основоположними. Засада рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в частині 1 статті 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного частиною 1 статті 24 Основного Закону, і стосується, зокрема, сфери судочинства.
Слід зважати, що рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав. При цьому слід зважати, що рівність учасників процесу встановлюються не обмежено в конкретному судовому процесі, а стосовно всіх суб'єктів, які звернулися до суду за захистом своїх прав. Рівність має забезпечуватися навіть в окремих непов'язаних судових провадженнях.
Європейський суд з прав людини приділяє особливу увагу дотриманню аналізованих принципів як невід'ємної складової права на справедливий суд, практичне застосування яких відбувається при дослідженні доказів та оскарженні невмотивованих рішень суду, коли влучні аргументи сторін судом просто проігноровані.
Рішенням у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» від 23.05.1993 р. ЄСПЛ вказав, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, а також, що вкрай важливо, відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії», заява №12952/87 від 23.05.1993 року).
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №18390/91 від 09 грудня 1994 року).
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суомінен проти Фінляндії», заява №37801/97 від 01 липня 2003 року).
За таких обставин, враховуючи, що позивачем належних та допустимих доказів, що вказували б на відсутність у відповідача правової підстави для набуття спірного об'єкта нерухомого майна, позивачем не надано, доводи відповідача на свій захист позивачем не спростовані, тому оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні поданого позову слід відмовити у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі ст. 11, 15, 16, 322 ЦК України, керуючись ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд
Позовну заяву ФОП ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору, усунення перешкод у користуванні майном, стягнення заборгованості та відшкодування шкоди - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників справи:
ФОП ОСОБА_2 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,
ОСОБА_3 , адреса місцезнаходження - АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлений 21 квітня 2023 року.
Суддя: