Справа № 761/2684/23
Провадження № 6/761/456/2023
30 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Фролової І.В.,
секретаря судового засідання - Коломійця А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла,-
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , вказавши, що у провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 щодо виконання судового наказу №759/17420/22, виданого 29.12.2022 року Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 14.11.2022 року у розмірі 250000 (двісті п?ятдесять тисяч) гривень 00 копійок.
Постановою приватного виконавця від 04.01.2023 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. Постановою приватного виконавця від 06.01.2023 р. накладено арешт на кошти боржника, однак коштів не виявлено. 06.01.2023 р. боржнику скеровано вимогу щодо надання доступу до квартири за адресою: АДРЕСА_3 . На виконання постанови приватного виконавця боржником повідомлено, що він не ухиляється від виконання рішення суду.
Заявник вважає, що будь яких дій спрямованих на виконання рішення суду від 29.12.2022 року боржником не здійснено, а тому приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 і належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Відповідно до ч.2 ст. 439 ЦПК України суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
У провадженні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича перебуває виконавче провадження НОМЕР_3 щодо виконання судового наказу №759/17420/22, виданого 29.12.2022 року Святошинським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП НОМЕР_2 заборгованість за договором позики від 14.11.2022 року у розмірі 250000 (двісті п?ятдесять тисяч) гривень 00 копійок.
Постановою приватного виконавця від 04.01.2023 року відкрито виконавче провадження№НОМЕР_3. 05.01.2023 року постанова направлена на адресу ОСОБА_1 , яка вказана у виконавчому документі. Відправлення надійшло до відділення поштового зв?язку ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 отримав наручно постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_3, про що зроблена відповідна відмітка на копії постанови про відкриття вказаного виконавчого провадження.
Згідно відповіді ПФ України № 153526183 від 04.01.2023 р. боржник є само зайнятою особою.
Відповідно до Закону від 15.03.2022 № 2129-1Х «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).
Згідно відповіді Державної фіскальної служби України №153526184 від 04.01.2023 року боржник має відкриті розрахункові рахунки.
Постановою приватного виконавця від 06.01.2023 р. накладено арешт на кошти боржника, однак коштів не виявлено.
Згідно з інформаційною Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна №319897057, ОСОБА_1 на праві власності належить квартира яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 .
Приватним виконавцем 06.01.2023 року боржнику скеровано вимогу №589 щодо надання доступу до квартири яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , для проведення опису нерухомого та рухомого майна.
На вимогу приватного виконавця, 06.01.2023 року ОСОБА_1 надано заяву в якій повідомлено, що останній не ухиляється від виконання рішення суду, проте доступ до квартири знаходиться за адресою АДРЕСА_3 з метою опису майна надасть у випадку надання вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла ОСОБА_1 .
Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. Згідно ст. 311 ЦК України, житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.
Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно - правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.
Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.
Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.
Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).
Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.
Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу.
Отже, як вбачається з аналізу ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 439 ЦПК України, умовами примусового проникнення до житла боржника для арешту майна, яке там знаходиться, є неможливість виконання рішення в інший спосіб, зокрема за рахунок звернення стягнення на кошти боржника та інше його майно.
Відповідно до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року).
За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння.
Примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи боржника є крайнім засобом для примусового виконання рішення суду, у разі, якщо виконавцем були виконані усі інші можливі спроби виконати рішення суду у відповідності до норм діючого законодавства без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Крім того, приватним виконавцем не надано доказів на підтвердження того, що в указаному домоволодінні, до якого потрібно здійснити примусове проникнення, знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб.
Окрім того, суб'єктом здійснення виконання рішення суду залишились нез'ясованими причини непогашення боржником заборгованості, оскільки вони можуть бути як суб'єктивного характеру, коли боржник свідомо ухиляється від виконання, маючи змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин, так і об'єктивними, як то внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби, тощо.
Суд ще раз наголошує на тому, що примусове проникнення до житла людини є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, оскільки пов'язане з обмеженням конституційного права людини на недоторканість житла чи іншого володіння.
При вирішенні подання про надання дозволу на примусове проникнення до володіння боржника, суд має переконатися, що боржник перешкоджає виконанню рішення суду, що унеможливлює його примусове виконання, чим порушує права стягувача.
Таким чином, приватний виконавець не навів обґрунтованих фактів на підтвердження необхідності проведення виконавчих дій із проникненням до домоволодіння та виконання усіх інших можливих спроб виконати рішення суду, у відповідності до норм діючого законодавства, без примусового проникнення до житла чи іншого володіння особи.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
За таких обставин та зважаючи також на те, що проникнення до житла є крайньою мірою, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні подання слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 439 ЦПК України, суд,
Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павлюка Назара Васильовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про примусове проникнення до житла - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Реквізити сторін:
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павлюк Назар Васильович, адреса місцезнаходження - АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст ухвали виготовлений 03 лютого 2023 року.
Суддя: