печерський районний суд міста києва
Справа № 757/43977/25-к
пр. 1-кс-37159/25
11 вересня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого в ОВС Головного слідчого управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №42025113330000018 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -
На розгляд слідчого судді надійшло вказане клопотання.
Обґрунтовуючи клопотання слідчий зазначає, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань розслідується кримінальне провадження № 42025113330000018 від 20.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у перешкоджанні законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
21.07.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
21.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
23.07.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.09.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Слідчий зазначає, що в ході досудового розслідування не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені у п. п. 1, 2, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Дія попередньої ухвали про тримання під вартою ОСОБА_5 закінчується 13.09.2025, однак завершити досудове розслідування у вказаний термін не виявляється за можливе, у зв'язку із необхідністю: встановити інших осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення; отримати висновки призначених у даному кримінальному провадженні експертиз; повідомити про завершення досудового розслідування вказаного кримінального провадження; скласти обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування та скерувати на затвердження до Київської міської прокуратури; провести інші слідчі (розшукові) дії, у яких виникне необхідність.
Посилаючись на викладене, слідчий просив продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 строком 60 днів без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з викладених в ньому підстав, просила задовольнити, вважала, що в умовах СІЗО підозрюваний не позбавлений можливості пройти медичний огляд за необхідності.
Захисник ОСОБА_4 проти клопотання заперечував, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що відсутні обставини, які виправдовують тримання ОСОБА_5 під вартою, у зв'язку з чим просив змінити підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати цілодобово місце проживання. Вважає, що не наведено жодних фактичних обставин, що обґрунтовують подальше утримання ОСОБА_5 під вартою, а також просив зважити на позитивні характеристики останнього.
Окрім того, зазначив, що підставою для зміни запобіжного заходу ОСОБА_5 є його проблеми зі здоров'ям, а саме глибока травма на лівій кінцівки ноги та лівої руки, отриманої внаслідок ДТП, що потребує оперативного втручання, через що ОСОБА_5 до ув'язнення стояв у черзі на операцію, ненадання необхідної медичної допомоги призведе до можливої втрати кінцівки. Зазначене також підтверджується тим фактом, що на адвокатський запит захисника Київською міською медичною частиною було підтверджено наявність у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень після обстеження та консультування лікарем хірургом-травматологом, а також він обстежений лабораторно, ЕКГ та консультований лікарем-терапевтом, який поставив діагноз: артеріальна гіпертензія, у зв'язку з чим просив забезпечити конвоювання ОСОБА_5 у заклад охорони здоров'я для проведення магнітно-резонансної томографії, обстеження з подальшим проведенням оперативного втручання на коліні, а також забезпечити проведення огляду стану здоров'я у зв'язку з його іншими скаргами.
Підозрюваний ОСОБА_5 повністю підтримав думку свого захисника.
Вислухавши позиції сторін, дослідивши матеріали клопотання, письмові заперечення сторони захисту та долучені до них документи, клопотання про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя надходить наступних висновків.
Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань розслідується кримінальне провадження № 42025113330000018 від 20.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, та за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
21.07.2025 ОСОБА_5 затримано на підставі ст. 208 КПК України.
21.07.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
23.07.2025 слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва щодо підозрюваного ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 13.09.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 09.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025113330000018 продовжено до 3 місяців, тобто до 21.10.2025.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні, копії яких долучено до матеріалів клопотання, а саме у: протоколі за результатами контролю за вчиненням злочину від 11.06.2025 /а. м. 43-82/, протоколі огляду місця події від 21.07.2025 /а. м. 103-107/, протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 21.06.2025 /а. м. 120-124/, протоколі за результатами негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж від 31.07.2025 /а. м. 124-126/, протоколах допиту свідка ОСОБА_8 , від 22.07.2025 /а. м. 127-130/.
Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважаю їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_5 на даній стадії кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість переховування від слідства та суду, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , та суворість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України, яке передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років. Така суворість та невідворотність покарання може спонукати особу переховуватись від органу досудового розслідування, суду з метою уникнення відповідальності, а у разі застосування запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Окрім того, слідчий суддя зважує на наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час органом досудового розслідування не встановлено всі речі (речових доказів) та документи, які могли зберегти на собі сліди кримінального правопорушення та містити інші відомості, які можливо використати, як доказ факту чи обставин кримінального правопорушення, саме на вказаній стадії досудового розслідування підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може знищити або сховати вказані матеріальні об'єкти та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, може дистанційно видалити переписку та інструктажі щодо вчинення злочину та повідомити можливих спільників про розкриття їх злочинної діяльності.
Серед іншого, слідчий суддя вбачає наявність існування ризиків, що передбачені п. 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки у даному кримінальному провадженні останні не допитані, не встановлено коло усіх осіб з якими підозрюваний підтримував стосунки у повсякденному житті, відтак не відомо про обізнаність таких осіб щодо протиправної діяльності ОСОБА_5 та можливої участі пособництві для вчинення злочину у змові з ним таких осіб, не встановлені усі спільники підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, яким останній може повідомити про факт виявлення їх злочинної діяльності та обставини, які стали відомі їй у ході проведення досудового розслідування, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності всіх винних осіб. При цьому, доказове значення для суду мають тільки ті показання, які суд сприймав безпосередньо під час судового засідання (або ж отриманих в порядку, передбаченому ст. 225 КПК України), тому до допиту осіб в суді такий ризик залишається актуальним.
Поряд із цим, діяльність ОСОБА_5 має системний характер в умовах воєнного стану та триваючої збройної агресії РФ, яка була спрямована на перешкоджання законній діяльності збройних сил України та інших військових формувань в особливий період, а тому перебуваючи на волі, останній може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення в якому він підозрюється, що обумовлює існування ризику, визначеного п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Твердження сторони захисту про відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження існування визначених ст. 177 КПК України ризиків та їх необґрунтованість є безпідставними з огляду на вищевикладене.
При цьому слідчий суддя приймає доводи захисту щодо позитивних характеристик ОСОБА_5 , проте вказані обставини, враховуючи конкретні обставини провадження та характер ризиків, наявності таких ризиків не спростовують.
Крім того, долучені стороною захисту матеріали в обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу наявних ризиків щодо ОСОБА_5 жодним чином не спростовують, оскільки вони існували і під час застосування до останнього запобіжного заходу.
Об'єктивних відомостей на підтвердження того, що стан здоров'я ОСОБА_5 перешкоджає його утриманню під вартою, слідчому судді не надано.
Слідчим суддею встановлено, що по кримінальному провадженню досудове розслідування не закінчено, існує потреба в проведенні ряду слідчих та процесуальних дій, у зв'язку із чим постановою заступника Генерального прокурора ОСОБА_7 від 09.09.2025 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42025113330000018 продовжено до 3 місяців, тобто до 21.10.2025.
Отже, слідчим суддею встановлено наявність щодо ОСОБА_5 обґрунтованої підозри, існування визначених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, на які посилаються слідчий, прокурор, неможливість запобігти встановленим ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу, оскільки більш м'які запобіжні заходи не зможуть убезпечити від ризиків переховування та впливу на інших учасників провадження.
На підставі викладеного, з урахуванням встановлення обґрунтованості підозри, суспільної небезпечності інкримінованого ОСОБА_5 злочину, продовження існування ризиків відносно ОСОБА_5 , які не відпали з часу застосування запобіжного заходу, та яким не можна запобігти шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема цілодобового домашнього арешту, неможливості завершити досудове розслідування до закінчення строку дії ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя доходить висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою.
Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, під час дії воєнного стану, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 114-1 КК України.
З урахуванням вказаних положень, обставин інкримінованого злочину, який є тяжким та вчинений під час дії воєнного стану, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави при продовженні строків тримання під вартою.
Поряд із цим, слідчий суддя враховує положення Конституції України, згідно з якими людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст.3); ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню (ст.28); кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст.55); кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст.68) знайшли своє втілення у статті 11 КПК України.
Зокрема, вимогами статті 11 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищати усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.
Так, ч. 6 ст. 206 КПК України передбачає, що якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Статтею 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) покладає на державу обов'язок захищати фізичне здоров'я ув'язнених, яке має адекватно охоронятись.
Відповідно до п.135 Рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ), у справі "Кушнір проти України" від 11 березня 2014 року (заява № 42184/09), Суд зазначає, що влада повинна забезпечити всеосяжне спостереження за станом здоров'я затриманого та його лікування під час перебування під вартою, своєчасні і правильні діагнози й лікування та, якщо цього вимагає медичний стан ув'язненого, регулярний і систематичний контроль і всебічну терапію, спрямовану, по можливості, на лікування захворювань затриманого або запобігання їх загостренню, а не на усунення симптомів. Влада повинна також показати, що були створені всі необхідні умови для призначеного лікування. У той самий час при оцінці адекватності лікування слід керуватися перевіркою на належне старання, бо зобов'язання держави надати лікування важко хворому затриманому є зобов'язанням дії, а не зобов'язанням результату.
Пунктом 66 рішення ЄСПЛ у справі "Барило проти України" від 16 травня 2013 року (заява №9607/06) Суд також зазначає, лише той факт, що ув'язненого оглянув лікар та призначив певний вид лікування, автоматично не може привести до висновку, що медична допомога була достатньою.
Органи влади мають забезпечити повну фіксацію стану здоров'я особи, яка тримається під вартою, та лікування, яке ця особа отримувала під час перебування під вартою чи позбавлення свободи; забезпечити своєчасність та правильність діагнозів та догляду; а також, у разі необхідності та залежно від характеру захворювання, забезпечити регулярний та систематичний нагляд, який включає в себе всебічний план лікування, що має бути спрямований на лікування захворювань ув'язненого та запобігання їх погіршення, а не на усунення симптомів. Державну органи також повинні довести, що були створені умови, необхідні для призначеного лікування, щоб це лікування було дійсно отримано.
Викладені в рішеннях Європейського суду з прав людини вимоги, є такими, що підлягають обов'язковому застосуванню відповідними державними інституціями, в тому числі для забезпечення належного медичного обстеження та лікування будь-якої особи, яка тримається під вартою, тобто знаходиться під юрисдикцією держави.
Відповідно до положень Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально - виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров'я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров'я. Керівництво СІЗО забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.3.). У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку (п. 2.7.). Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров'я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров'я (п.2.8.).
Таким чином, виходячи з норм чинного національного законодавства, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 на даний час продовжує утримуватися у ДУ "Київський слідчий ізолятор", відповідно до наданих захисником результатів медичних обстежень потребує додаткових консультацій та обстеження лікарів задля попередження погіршення його стану здоров'я, слідчий суддя уважає необхідним зобов'язати керівництво Київської медичної частини Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області негайно забезпечити проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , за його скаргами (запалення коліна) в профільному закладі охорони здоров'я, який входить до орієнтованого переліку для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, в порядку, визначеному спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012, а також забезпечити відповідне лікування останнього згідно постановленого діагнозу, за необхідності (за призначенням лікаря) - стаціонарне лікування.
Керуючись ст. ст. 3, 28, 29, 55 Конституції України, ст. ст. 177, 178, 182, 183, 184, 197, 199, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - до 21.10.2025.
При продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою розмір застави не визначати.
В порядку ст. 206 КПК України зобов'язати керівництво Київської медичної частини Філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби» в м. Києві та Київській області негайно забезпечити проведення медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за його скаргами (запалення коліна) в профільному закладі охорони здоров'я, який входить до орієнтованого переліку для надання медичної допомоги особам, узятим під варту, в порядку,. визначеному спільним наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України №239/5/104 від 10.02.2012, а також забезпечити відповідне лікування останнього згідно постановленого діагнозу, за необхідності (за призначенням лікаря) - стаціонарне лікування.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена в частині продовження запобіжного заходу протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, в іншій частині - оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1