печерський районний суд міста києва
Справа № 757/17222/25-к
19 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62024100120000863 від 29.10.2024, -
На розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшла заява адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62024100120000863 від 29.10.2024.
Обґрунтовуючи заяву, адвокат зазначає, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000863 за ч. 3 ст. 365 КК України. Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснює прокурор Київської міської прокуратури ОСОБА_5 .
Заявник вважає, що дії прокурора ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 62024100120000863 є такими, що не ґрунтуються на законі. В даному випадку з боку прокурора ОСОБА_5 , який безпідставно погодився з закриттям кримінального провадження № 62024100120000863, мали місце необ'єктивність та ймовірно матеріальна або інша нематеріальна зацікавленість в прийнятті вказаного рішення на користь третьої особи.
Так, 03.09.2024 року до Державного бюро розслідувань було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення. 29.10.2024 року було внесено відомості до ЄРДР за № 62024100120000863 за ч. 3 ст. 365 КК України.
26.12.2024 року слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 було прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 62024100120000863 за ч. 2 ст. 397 КК України на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
27.12.2024 року до ТУ ДБР у м. Києві було подано клопотання про здійснення слідчих і процесуальних дій у кримінальному провадженні № 62024100120000863.
13.01.2025 року слідчий Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 повідомив про неможливість розгляду клопотання від 27.12.2024 року.
07.02.2025 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 повідомив, серед іншого, про те, що 23.01.2025 року процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні скасовано постанову слідчого про закриття кримінального провадження у зв'язку з тим, що досудове розслідування, в порушення ч. 2 ст. 9 КПК України проведено не повно, без з'ясування всіх обставин, а вказане рішення про закриття кримінального провадження прийнято передчасно.
12.02.2025 року представником ОСОБА_4 прокурору Київської міської прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024100120000863, було подано заяву про ініціювання відсторонення слідчого Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 від проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000863. 19.02.2025 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 повідомив про те, що ним, з метою активізації стану досудового розслідування, було надано письмові вказівки, відповідно до вимог ст. 36 КПК України. Водночас, станом на 19.02.2025 року прокурором не встановлено наявність підстав для ініціювання відсторонення слідчого ОСОБА_6 від подальшого досудового розслідування.
У подальшому, 24.02.2025 року слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 було повторно прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 62024100120000863 за ч. 3 ст. 365 КК України на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Це насамперед було пов'язано з закриттям кримінального провадження № 62024100120000982.
04.03.2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва постановив: Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2024 про закриття кримінального провадження № 62024100120000982 від 19.12.2024 задовольнити. Постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2024 про закриття кримінального провадження № 62024100120000982 від 19.12.2024 скасувати.
Таким чином судом було підтверджено неправомірність дій слідчого Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 .
12.03.2025 року представником ОСОБА_4 прокурору Київської міської прокуратури, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 62024100120000863, було надіслано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження від 24.02.2025 року. Разом із скаргою було надано копію вступної та резолютивної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2025 року.
19.03.2025 року прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_5 було винесено постанову про відмову в задоволенні клопотання.
Постанова прокурора ОСОБА_5 є незаконною, та такою, що прийнята з порушенням належної правової процедури.
Насамперед слід зауважити про те, що представником ОСОБА_4 до Київської міської прокуратури було подано скаргу на постанову про закриття кримінального провадження № 62024100120000863, а не клопотання про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження № 62024100120000863 від 29.10.2024 року, яке було закрито на підставі п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, як вказано в резолютивній частині постанови прокурора від 19.03.2025 року.
У постанові прокурора ОСОБА_5 від 19.03.2025 року, серед іншого, вказано про те, що: «... Враховуючи, що постанову про закриття кримінального провадження № 62024100120000982, не скасовано, тому відповідно до вищевикладеного та керуючись п. 9-1 ч. 1 ст. 284 КПК України, відсутні підстави для скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження за № 62024100120000863 від 29.10.2024...».
Однак, 04.03.2025 року постанову про закриття кримінального провадження № 62024100120000982 було скасовано.
Це означає, що у прокурора ОСОБА_5 не було інших варіантів, як скасувати постанову від 24.02.2025 року про закриття кримінального провадження № 62024100120000863.
01.04.2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва постановив: «Скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 24.02.2025 про закриття кримінального провадження № 62024100120000863 від 29.10.2024 - задовольнити. Постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 24.02.2025 про закриття кримінального провадження № 62024100120000863 від 29.10.2024 - скасувати».
Це означає, що фактично чітко простежується причинний зв'язок між неналежним прокурорським наглядом прокурора ОСОБА_5 і наслідками у вигляді не забезпечення здійснення слідчим Другого СВ ТУ ДБР у м. Києві ОСОБА_6 повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000863.
Посилаючись на викладене, адвокат ОСОБА_3 просить заяву задовольнити та відвести прокурора Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62024100120000863 від 29.10.2024.
В судове засідання особа, яка звернулась із заявою про відвід - адвокат ОСОБА_3 , повідомлений про місце, дату та час розгляду справи належним чином, не з?явився, жодних заяв про суті розгляду справи до суду не направив.
Прокурор відділу Київської міської прокуратури, якому заявлено відвід - ОСОБА_5 , повідомлений про місце, дату та час розгляду справи належним чином, в судове засідання не з?явився, жодних заяв по суті розгляду справи до суду не надходило.
Слідчий суддя, дослідивши заяву про відвід з додатками, надходить наступного висновку.
Статтею 80 КПК України визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.
Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Виходячи з положень ч. 2 ст. 81 КПК України заяву про відвід прокурора під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя.
Положеннями статей 77 КПК України, передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь прокурора в кримінальному провадженні. Прокурор, слідчий, дізнавач не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України не містить визначення критеріїв упередженості, як підстави для відводу прокурора. Втім, системний аналіз норм статті 77 КПК України дозволяє визначити її як зацікавленість службової особи у певних результатах процесуальних дій чи рішень, які вчиняються цією особою. Вказана зацікавленість може носити як особистий характер, так і може бути обумовленою заздалегідь сформованими внутрішніми переконаннями службової особи щодо певних фактів і обставин. При цьому вона повинна мати ступінь, здатний вплинути на об'єктивність прокурора/слідчого при прийнятті ним рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
З огляду на мотивування заявленого відводу, в даному випадку правовою підставою для відводу, на яку посилається заявник, є п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України: існування обставин, що викликають обґрунтовані сумніви у неупередженості прокурора.
Для відводу прокурора з такої підстави необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно вказують на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу. Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
З наданих адвокатом ОСОБА_3 матеріалів вбачається, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024100120000863 від 29.10.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснює, зокрема прокурор першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_5 .
Як зазначав ЄСПЛ у своїх рішеннях «Тимошенко проти України», «Ходорковський проти Росії», структура Конвенції ґрунтується на презумпції добросовісності дій органів державної влади країн - учасниць. Дійсно, будь-яка державна політика чи окремий захід може мати «прихований мотив», а презумпція добросовісності є спростованою. Однак, заявник, який стверджує, що його права і свободи були обмежені з неналежних підстав, повинен переконливо довести, що справжня мета державних органів була не такою, як її було проголошено (або яка може обґрунтовано припускатись, виходячи з контексту). Простої підозри про те, що державні органи користувались своєю владою для іншої мети, ніж та, що передбачена Конвенцією, недостатньо, щоб довести порушення статті 18 Конвенції.
Доводи особи, яка заявила відвід, зводяться до незгоди із процесуальними діями та рішеннями прокурора під час досудового розслідування, оскільки адвокат зазначає, що прокурором ОСОБА_5 здійснюється неналежний прокурорський нагляд у даному кримінальному провадження, наслідком чого є не забезпечення здійснення слідчим Другого СВ ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 повного, швидкого та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100120000863.
Так, вказане, на думку адвоката, вбачається з того, що прокурор ОСОБА_5 незаконно прийняв постанову про відмову у задоволенні клопотання від 19.03.2025.
В свою чергу, прокурор в своїй процесуальній діяльності є незалежним та самостійно визначає підстави для прийняття відповідних процесуальних рішень. Тому відповідні посилання захисту не можуть бути прийняті слідчим суддею при вирішенні заяви про відвід як обставини, що вказують на упередженість прокурора.
Окрім того, адвокатом ОСОБА_3 безумовно не доведено, що прокурор ОСОБА_5 при прийнятті постанови про відмову у задоволенні клопотання від 19.03.2025 був обізнаний із тим, що було скасовано постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2024 про закриття кримінального провадження № 62024100120000982 від 19.12.2024, з урахуванням якої 24.02.2025 було винесено постанову про закриття кримінального провадження № 62024100120000863. Так, зокрема, адвокатом не доведено, що копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2025 у справі № 757/5135/25-к (якою скасовано постанову слідчого другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві ОСОБА_6 від 26.12.2024 про закриття кримінального провадження № 62024100120000982 від 19.12.2024) направлялася до Київської міської прокуратури. Також зі скарги від 12.03.2025, яка долучена як додаток до заяви про відвід, неможливо встановити, що саме вона була направлена до Київської міської прокуратури, та в подальшому на неї було надано прокурором ОСОБА_5 відповідь 20.03.2025, оскілки вказана скарга не містять жодних реквізитів та відміток про відправлення.
На підставі зазначеного та виходячи із загальних засад кримінального провадження, передбачених пунктами 15, 19 ч. 1 ст. 7 КПК України - змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості, диспозитивність кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що заявлений відвід не містить об'єктивних підтверджених даних про існування обставин, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості прокурора.
Таким чином, відсутні підстави згідно ст. 77 КПК України для відводу прокурора, у зв'язку з чим заяву слід залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 77, 81, 309 КПК України,-
В задоволенні заяви адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про відвід прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Київської міської прокуратури ОСОБА_5 від здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 62024100120000863 від 29.10.2024 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1