Справа № 642/1526/25
Провадження № 2/642/848/25
30 вересня 2025 р. м. Харків
Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Балабая С.С.,
за участю секретаря судового засідання - Ажиппо О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання,
21.03.2025 представник комунального підприємства "Харківські теплові мережі" Шевченко В.Я. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 31.03.2025 по справі відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач не подав до суду відзиву на позов та заяви про розгляд справи за його присутності.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з такого.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
КП «ХТМ» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.
Як вбачається з довідок про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 06.03.2025 та від 26.03.2025 року у квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
КП «ХТМ» за вказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 , що свідчить про надання позивачем відповідачам послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції до 01 травня 2019 року (далі - Закон), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до статті 13 Закону в редакції до 01 травня 2019 року, одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.
Статтею 20 Закону в редакції до 01 травня 2019 року передбачено, що споживачі зобов'язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Статтею 5 Закону визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Приписами пункту 5 частини другої статті 7 Закону встановлено, що індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до статті 9 Закону в редакції з 01 травня 2019 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім, випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», в редакції Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV до 01 травня 2019 року відповідні відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово - комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Статтею 13 даного Закону № 1875-IV визначено, що централізоване постачання гарячої води та централізоване опалення відноситься до комунальної послуги.
Пунктом 1 статті 20 Закону 1875-V унормовано, що споживачі зобов'язані укласти договір на надання житлово-комунальні послуги, підготовлений виконавцем такої послуги на основі типового договору. Аналогічна норма закріплена і в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року №2189-VIII в редакції з 01 травня 2019 року (далі Закон № 2189-VIII), а саме в пункті 1 частини другої статті 7 Закону 2189-VIII.
Після офіційного опублікування виконавцем (виробником) комунальної послуги на своєму офіційному сайті типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води відповідачі не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин, не припинив споживання зазначених послуг, здійснювали нерегулярно оплату за надані послуги, отже, здійснювали дії, що свідчать про укладення публічного договору приєднання до умов вказаного договору (частина сьома статті 26 Закону № 1875-IV та частина п'ята статті 13 Закону № 2189-VIII).
Таких висновків суд дійшов також з урахуванням норм статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Нормою статті 641 ЦК України встановлено, що пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Враховуючи встановлені вище обставини та норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачами укладено договір в порядку статей 633, 634, 638, 642 ЦК України про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення на умовах типового договору, що був офіційно опублікований та розміщений на сайті позивача. Отже, між сторонами на підставі публічного договору склалися фактичні договірні відносини щодо послуг з теплопостачання. Крім того, суд наголошує, що договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води не потребує обов'язкового двостороннього підписання письмової форми договору.
Крім того, обов'язок вносити плату за комунальні послуги, отримані споживачами таких послуг, закріплений положеннями Української РСР.
Відповідно до статті 68 ЖК Української РСР наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги у жилому приміщенні, що належить громадянинові, береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, у строки, визначені угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.
Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» встановлено обов'язок споживача оплатити надані послуги.
Відповідно до положень Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб'єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» встановлені тарифи на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню КП «Харківські теплові мережі».
Згідно з п. 37 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2022 року № 85, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитих послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиті послуги), якщо інший порядок та строки не визначені договором. За бажанням споживача оплата послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів.
Згідно з пунктом 32 Правил вартість послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення визначається за обсягом спожитих послуг та встановленими відповідно до законодавства тарифами. Інформування споживачів про намір зміни (коригування) тарифів на послуги з обґрунтуванням такої необхідності здійснюється виконавцем відповідно до законодавства. У разі зміни (коригування) тарифів протягом строку дії договору нові розміри тарифів застосовуються з моменту їх введення в дію та не потребують внесення сторонами додаткових змін до договору. Виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті. У разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну (коригування) цін/тарифів на послуги виконавець у строк, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу в один із способів, що гарантують доведення інформації до споживачів, які зазначені у пункті 11 цих Правил, з посиланням на рішення відповідного органу.
Таким чином, пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Обов'язок щодо оплати споживачем комунальної послуги унормовано також в пункті 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII в редакції з 01 травня 2019 року.
Аналіз вищенаведених положень законодавства свідчить про те, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
На підставі викладеного, у відповідачів виникли зобов'язання щодо сплати заборгованості за надані комунальні послуги. Не укладення письмового договору про надання послуг не є підставою для звільнення відповідача як споживача від оплати відповідних послуг.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 221/515/15-а, згідно з якою, споживачі зобов'язані оплатити житлово - комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному розмірі, а також в постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 7128916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року). Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Згідно з пунктом п'ятим частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Враховуючи викладене, споживач зобов'язаний оплатити отримані ним житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов'язання відповідача оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду України, викладені у постановах від 30 жовтня 2013 року по справі № 6-59цс13 та від 25 листопада 2014 року у справі №3-184гс14.
Щодо нарахування абонентської плати суд зазначає наступне.
Cтаттею 1 Закону України "Про Житлово-комунальні послуги" визначено, що плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов'язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).
КП «Харківські теплові мережі» з 01.07.2022 виконало нарахування плати за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання. Вартість ремонту внутрішньобудинкових систем зазначена у Публічному договорі з технічного обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання багатоквартирних будинків житлового фонду комунальної та інших форм власності, який розміщено на сайті www.hts.kharkov.ua. Відповідач не сплатив плату за обслуговування внутрішньобудинкових систем у розмірі 387 грн. 84 коп.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Положеннями частини першої статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з положеннями статті 629 ЦПК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Власники несуть відповідальність за своєчасність здійснення платежів за комунальні послуги незалежно від використання приміщень особисто чи надання належних їм приміщень в оренду, якщо інше не передбачено законом.
В ухвалі ВССУ від 20 листопада 2013 року по справі № 6-29503св13 зазначено, що у разі, коли жиле приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа. Участь інших осіб, які проживають у жилому приміщенні, у таких випадках визначається його власником і обов'язки з оплати вказаних послуг виникають у них лише перед останнім (стаття 156 ЖК України).
Матеріали справи свідчать, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», в тому числі за адресою: АДРЕСА_1 .
У порушення вимог чинного законодавства відповідачі не в повному обсязі сплачували вартість наданих послуг, внаслідок чого у відповідачів перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги за період з 01.02.2015 по 31.01.2025 в розмірі 33227 грн. 61 коп., що підтверджується відомістю про нарахування та оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежа.
Суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачі відмовлялися від споживання послуг з теплопостачання у встановленому порядку, чи зверталися до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в квартирі та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов'язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг суду.
Таким чином, відповідачі, маючи обов'язок своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов'язання, не сплачують заборгованість добровільно.
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, зокрема, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок по оплаті отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша стаття 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з 01.02.2015 по 31.01.2025 в розмірі 33227 грн. 61 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
У зв'язку з наявністю заборгованості на прострочену суму позивачем також нараховані інфляційні витрати в розмірі 364,05 грн та 3% річних в розмірі 145,93грн.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, якою передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
За таких обставин, розглядаючи справу на підставі наданих позивачем доказів, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за опалення і гарячу воду з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних витрат у розмірі 364,05грн та 3% річних в розмірі 145,93 грн., в межах заявлених позовних вимог, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Статтею 81 ЦПК України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України.
Згідно з частинами першою, другою, п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріали справи свідчать, що позивачем при поданні позовної заяви сплачений судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № 5356 від 14.03.2025, який підлягає стягненню з відповідачів, в рівних частках, по 605 грн. 60 коп., з кожного з відповідачів.
Щодо квитанцій про понесені витрати, пов'язані із відправкою, суд зазначає таке. Надані поштові квитанції на суму 220 гривень засвідчують відправку відповідачам копії позовної заяви та додатків до неї, ці витрати пов'язані із розглядом справи та підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.02.2015 по 31.01.2025 в розмірі 28301 (двадцять вісім тисяч триста одна) грн. 98 коп., 940 (дев'ятсот сорок) грн 80 коп. за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 31.01.2025, 1052 (одна тисяча п'ятдесят дві) грн. 45 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.07.2022 по 31.01.2025; три відсотки річних у розмірі 145 (сто сорок п'ять) грн. 93 коп., інфляційні витрати у розмірі 364 (триста шістдесят чотири) грн. 05 коп.
Стягнути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати в розмірі 2642 грн. 40 коп., в рівних частках по 660 (шістсот шістдесят) грн 60 коп з кожного.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня виготовлення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»; адреса місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11; код ЄДРПОУ: 31557119.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Балабай