Справа № 192/1919/25
Провадження № 3/192/842/25
Іменем України
15 вересня 2025 року
Суддя Солонянського районного суду Дніпропетровської області Ковальчук Н.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у селищі Солоному Солонянського району Дніпропетровської області справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП,
встановила:
До суду від Відділення поліції № 1 Дніпровського районного управління поліції № 1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 405654 від 16.07.2025, 16 липня 2025 року близько 10 год 00 хв у АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив відносно своєї дружини ОСОБА_2 насильство в сім'ї, а саме умисні дії психологічного характеру, що полягали у висловлюванні в її сторону нецензурною лайкою та погрозою фізичною розправою, внаслідок чого могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 . Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Разом з протоколом суду надані такі документи: рапорт помічника чергового відділення поліції № 1 Дніпровського РУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області про надходження повідомлення зі служби «102», протокол прийняття заяви від ОСОБА_2 , датований 16.07.2025, письмове пояснення ОСОБА_2 за змістом якого 16.07.2025 близько 10:00 за місцем мешкання у неї з її чоловіком ОСОБА_1 виникла сварка, в ході якої ОСОБА_1 висловлювався нецензурною лайкою, намагався вдарити, розбив скло в автомобілі, на зауваження не реагував. після чого вона викликала поліцію, письмове пояснення ОСОБА_1 , за змістом якого близько 16.07.2025 близько 10:00 за місцем мешкання, у нього з дружиною ОСОБА_2 виникла сварка, в ході якої він висловлювався нецензурною лайкою, розбив скло в автомобілі, терміновий заборонний припис стосовно кривдника ОСОБА_1 від 16.07.2025 серії АА №357355, формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 , відповідно до якого визначено рівень небезпеки «середній»; копія постанови від 05.02.2025 Солонянського районного суду Дніпропетровської області, за змістом якої ОСОБА_1 був підданий адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, довідка за результатами розгляду звернення ОСОБА_2 , складеної інспектором СРПП відділення поліції № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Сергієм Денисюком, копії паспортів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
ОСОБА_1 у судовому засідання вказував на те, що не з усіма обставинами, викладеними у протоколі, він погоджується.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов таких висновків.
За приписами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
За змістом ст. 245 КУпАП до завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення належить, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Відповідно до п. 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказ Міністерства внутрішніх справ України 06.11.2015 № 1376, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема : у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Згідно зі ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів у справі про адміністративне правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діянні складу правопорушення.
Суд звертає увагу, що частиною 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Частиною 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Частиною 3 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Тобто, обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, є завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, в результаті дій ОСОБА_1 могла бути завдана шкода психічному здоров'ю ОСОБА_2 , а не була завдана така шкода.
Таким чином, викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 .
Суд наголошує, що суд здійснює розгляд протоколу виключно в межах пред'явленого особі обвинувачення за кваліфікацією, яка визначена працівником поліції та зазначена у протоколі, під час якого суддя встановлює наявність або відсутність в діянні особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення передбаченого конкретною частиною статті або статтею КУпАП.
Суд звертає увагу, що обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді, суд також не має права самостійно відшуковувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За приписами ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави (рішення від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції»).
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення у справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», «Кобець проти України» та ін.).
Враховуючи викладене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд доходить висновку про недоведеність вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин провадження у справі належить закрити.
Керуючись ст. 247 КУпАП,
постановила:
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв'язку відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови через Солонянський районний суд Дніпропетровської області.
Суддя Н.В. Ковальчук