Справа № 1-6/2003
Провадження № 1-в/191/760/24
іменем України
22 вересня 2025 року м. Синельникове
Колегія суддів Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції з власних технічних засобів клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про заміну виду покарання у вигляді довічного позбавлення волі на певний строк, -
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про заміну виду покарання у вигляді довічного позбавлення волі на певний строк, яке обґрунтовує тим, що ОСОБА_7 засуджений вироком апеляційного суду Запорізької області від 15.03.2003 року за ч.2 ст.86 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.142 КК України 1960 року - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.141 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі; за чт.69 КК України 1960 року - 13 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна; за ч.3 ст.142 КК України 1960 року - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.3 ст.357 КК України - до 2 років обмеження волі; за ч.2 ст.289 КК України до 6 років позбавлення волі; за ст.187 ч.4 КК України - до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст.93 КК України 1960 року - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. За рішенням Державної пенітенціарної служби України ОСОБА_7 , був визначений для відбування покарання у Слов'яносербській виправній колонії №60 Луганської області, звідки він і прибув. ОСОБА_7 на підконтрольну територію України не переведений. Останнім були зроблені спроби домогтися переведення на підконтрольну Україні територію, однак його не було евакуйовано на підконтрольну Україні територію в порушення вимог Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014 «Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях» №875/2014 від 14.11.2014. ОСОБА_7 , засудженому до довічного позбавлення волі, стало відомо про вимогу ЗУ від 18.10.2022 року №2689-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини та Закону від 18.10.2022 року №2689-ІХ «Про внесення змін до КУпАП, КК України, КПК України, щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини», які набули юридичної сили. У тому числі в частині застосування ст.82 КК України та ст. 81 КК України.
У зв'язку з цим, просить замінити ОСОБА_7 покарання у вигляді довічного позбавлення волі на певний строк, що становить 15 років позбавлення волі.
Усудовому засіданні ОСОБА_6 клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Засуджений ОСОБА_7 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду клопотання повідомити його виявилося неможливим, оскільки згідно клопотання він відбуває покарання на тимчасово окупованій території України, а саме в Слов'яносербській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№60), куди підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" не здійснюється доставка поштової кореспонденції. Інші засоби зв'язку із засудженим відсутні.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, оскільки на його думку, заявлені у клопотанні вимоги не ґрунтуються на нормах процесуального права України.
Заслухавши думку захисника, прокурора, дослідивши надані матеріали, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання з наступних підстав.
Вироком апеляційного суду Запорізької області від 15.03.2003 року ОСОБА_7 засуджений за ч.2 ст.86 КК України 1960 року до 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.142 КК України 1960 року - 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.2 ст.141 КК України 1960 року до 4 років позбавлення волі; за чт.69 КК України 1960 року - 13 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна; за ч.3 ст.142 КК України 1960 року - до 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ч.3 ст.357 КК України - до 2 років обмеження волі; за ч.2 ст.289 КК України до 6 років позбавлення волі; за ст.187 ч.4 КК України - до 15 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна; за ст.93 КК України 1960 року - довічне позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_7 відбуває у Слов'яносербській виправній колонії управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (№60) . Початок строку : 30.06.2001 року.
Згідно листа № 81/то/3/5-119 від 14.05.2025 року, мовою оригіналу - «Федеральное казенное учреждение Исправительная колония №18 по Ямало-ненецкому автономному округу» повідомляє, що засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_7 у виправну колонію №18 прибув 05.04.2025 року. Засуджений утримується у звичайних умовах відбуття покарання.
Але, колегія суддів не має законних підстав надати правову оцінку зазначеному листу, оскільки між Україною та росією відсутні дипломатичні відносини.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 80 КК України особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано протягом п'ятнадцяти років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років за особливо тяжкий злочин.
ОСОБА_7 призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, обвинувальний вирок стосовно нього набрав законної сили та був звернутий до виконання.
Знаходження на теперішній час виправної колонії, в якій засуджений відбуває покарання, на території України, на якій її державні органи тимчасово не здійснюють свої повноваження, не може вважатися приводом для звільнення від відбування покарання.
Також суд звертає увагу, що статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» № 1207 - VII від 15.04.2014 визначено, що тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Згідно з ч.4 ст.7 Кримінально-виконавчого кодексу України правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного покарання.
Вирок стосовно ОСОБА_7 набрав законної сили і є обов'язковим для виконання на всій території України.
Відповідно до ч.1, 3, 5 ст. 82 КК України невідбута частина покарання у виді обмеження, позбавлення волі або покарання у виді довічного позбавлення волі можуть бути замінені судом більш м'яким покаранням, строк якого обчислюється з дня заміни невідбутої частини покарання або покарання у виді довічного позбавлення волі більш м'яким. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.
Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення. Покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п'ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п'ятнадцяти років призначеного судом покарання.
Приписами ч. 12, 13 ст. 154 КВК України визначено, що разом із поданням щодо можливості представлення засудженого до довічного позбавлення волі до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким адміністрація виправної колонії подає до суду висновок щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі.
Визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі та складення висновку здійснюються за участю уповноваженого органу з питань пробації.
Порядок та методика визначення ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Основною метою подання висновку щодо ступеня виправлення засудженого до довічного позбавлення волі є забезпечення суду інформацією, що є необхідною для визначення можливості заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на більш м'яке та визначення в індивідуальному порядку строку позбавлення волі засудженому, стосовно якого вирішується зазначене питання.
Колегія суддів зазначає, що для розгляду питання щодо можливості заміни засудженому довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, до клопотання не додані документи, передбачені ст. 154 КВК України, дослідження яких є необхідним.
Крім того, суд зауважує, що питання про повернення засуджених на підконтрольну Україні територію не може вирішуватися шляхом звільнення від подальшого відбування покарання чи заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк, а регулюється іншими механізмами, зокрема, переведенням засуджених до установ виконання покарань на підконтрольній території або укладенням міжнародних угод щодо передачі засуджених. Як вбачається з матеріалів, доданих до клопотання, мати засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 зверталася до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини зі зверненням щодо переміщення його на підконтрольну органам державної влади України територію та його внесено до переліку таких осіб.
Таким чином, питання про повернення засуджених на підконтрольну Україні території та звільнення від подальшого відбування покарання чи заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк - це дві різні процедури, що регулюються різними правовими нормами. Враховуючи, що вирішення судом питання про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання чи заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на певний строк наразі є неможливим, оскільки суду не надані всі необхідні докази, а питання щодо повернення засуджених на підконтрольну Україні територію не належить до компетенції суду, колегія суддів доходить висновку про відмову у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 .
На підставі викладеного та керуючись ст. 537,539 КПК України, колегія суддів, -
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , про заміну виду покарання у вигляді довічного позбавлення волі на певний строк, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд протягом семи днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 24.09.2025 року.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді : ОСОБА_3
ОСОБА_2