Справа № 308/14069/25
1-кс/308/5718/25
26 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_6 , погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_7 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42025072210000273 від 12.09.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Надвірне Івано-Франківської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утримані малолітню дитину, працюючого інспектором прикордонної служби 2 категорії відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону, учасника бойових дій, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 368, ч.3 ст. 332 Кримінального кодексу України, -
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072210000273 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що наказом начальника НОМЕР_1 прикордонному загону № 1184-ОС від 25.08.2025, ОСОБА_4 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 2 категорії - водій 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » НОМЕР_1 прикордонного загону.
Відповідно до Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», ОСОБА_4 займає посаду в органах охорони державного кордону, у зв'язку з чим є правоохоронцем.
Відповідно до посадової інструкції, ОСОБА_4 , у коло його службових обов'язків, серед іншого, входить запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Держприкордонслужби, а також виявлення і затримання правопорушників.
Таким чином, відповідно до положень ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів", прим. 1 до ст. 364 КК України, ОСОБА_4 є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Старший солдат ОСОБА_4 будучи службовою особою, у порушення вищевказаних вимог законодавства вчинив умисні корисливі злочини за наступних обставин.
У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, однак не пізніше 05.09.2025 у ОСОБА_4 , виник злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення осіб призовного віку, від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд за межі України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану».
Так, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, на виконання свого злочинного умислу щодо незаконного переправлення особи через держаний кордон України, з корисливих мотивів, після обіду 05.09.2025, перебуваючи у кафе «Три Горба», за адресою: вул.Залізнична, буд. 1, м. Ужгород, Закарпатська обл., повідомив ОСОБА_8 , про можливість ним, за грошову винагороду, сприяти в незаконному переправленні третьої особи, через державний кордон України.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, 19.09.2025, близько 18:40 год., перебуваючи у кафе «Віолета», що знаходиться в с. Паладь-Комарівці, Ужгородський р-н., Закарпатська обл., ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 деталі незаконного переправлення осіб через держаний кордон України, надавши вказівки та поради, як незаконно перетнути державний кордон України, не будучи виявленим та затриманим з боку військовослужбовців Державної прикордонної служби України.
Зокрема, ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 про необхідність дотримуватися його ( ОСОБА_4 ) вказівок при перетині кордону, вказав на маршрут, яким необхідно буде рухатися для здійснення такого перетину, показавши його на своєму мобільному телефоні у застосунку «GoogleMaps»; вказав розташування контрольного посту прикордонної служби та ділянки на кордоні де знаходяться відеокамери, які зафіксують рух особи, якщо вони опиняться в цій ділянці місцевості; пообіцяв інформувати ОСОБА_8 про всі обставини пов'язані з охороною державного кордону України, які будуть заважати успішному незаконному переправленню осіб через кордон; повідомив куди саме на ділянці кордону необхідно буде довести осіб (500 метрів від лінії державного кордону), звідки вони самі надалі повинні рухати в напрямку кордону; повідомив про необхідність конспірації при здійсненні даної протиправної діяльності, зокрема не згадувати його ( ОСОБА_9 ) ім'я; повідомив про необхідність надати йому грошові кошти за таке сприяння в незаконному перетині вже після того, як воно відбудеться.
В подальшому, ОСОБА_4 реалізовуючи свій злочинний умисл спрямований на незаконне переправлення осіб через державний кордон України, з використанням свого службового становища, з метою незаконного збагачення за рахунок таких протиправних дій, на виконання раніше обумовлених домовленостей, 23.09.2025, близько 14:30 год., зателефонував ОСОБА_8 через месенджер «Ватсап» та повідомив деталі незаконного переправлення особи через держаний кордон України, а саме: вказав що забезпечить безперешкодний проїзд транспортним засобом ОСОБА_8 та особі, яку незаконно переправлять через державний кордон України через контрольно-режимний пункт «Тарнівці», де він цей день, в прикордонному наряді, ніс службу.
При цьому, з метою реалізації їхніх домовленостей, ОСОБА_4 надав вказівку ОСОБА_8 здійснити перевезення особи, яка бажає незаконно перетнути кордон рухатися біля 17-18 год. 23.09.2025 через контрольно-режимний пункт «Тарнівці», та далі рухатися в напрямку місця, GPS координати якого він надіслав ОСОБА_8 на мобільний телефон, звідки особа, бажаюча незаконно перетнути кордон, безперешкодно зможе вибути з України в Словацьку Республіку.
Надалі, ОСОБА_4 23.09.2025, близько 20:20 год., зателефонував ОСОБА_8 через месенджер «Ватсап», запитав чи успішно відбулось незаконне переправлення особи через державний кордон України, після чого висловив ОСОБА_8 прохання надати йому неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ становило 123405,00 грн), за сприяння ним в незаконному переправленні особи через державний кордон України.
Після цього, ОСОБА_4 , перебуваючи в м.Ужгороді, по вул. Бабяка, 26, на території АСЗ «БРСМ», біля 21.25 год. 24.09.2025, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення з використанням службового становища, на виконання попередньої домовленості, одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, за сприяння ним, завдяки службовому становищу, у незаконному переправленні особи через державний кордон України, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме сприянні незаконному переправленні особи через державний кордон України, шляхом надання порад, вказівок, вчинене з корисливих мотивів службовою особою, з використанням службового становища та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дії, з використанням наданого службового становища.
Клопотання мотивоване тим, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти поданого клопотання, зазначив, що взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, коли інші менш суворі запобіжні заходи не можуть бути застосовані. Дійсно є підозра у вчиненні кримінального правопорушення, але сама по собі підозра не може бути підставою для обрання зазначеного запобіжного заходу.
Крім того, просив врахувати особу підозрюваного, те що він перебував в зоні бойових дій, має поранення та контузії, має міцні соціальні зв'язки, до цього не вчиняв жодного кримінального правопорушення. Не має підстав вважати, що підозрюваний буде переховуватися від слідства та суду. Просив обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м.Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42025072210000273 від 12.09.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України.
25 вересня 2025 року ОСОБА_4 , у встановленому ст. ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: допитом свідка ОСОБА_8 , протоколом огляду мобільного телефону, протоколом затримання, протоколом ідентифікації коштів, та іншими матеріали в сукупності.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч.1 ст. 368 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семі до дев'яти років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, те, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, зокрема вік підозрюваного, стан здоров'я, матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених КПК України, слід встановити в межах передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 111 400 грн.
Також слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Обрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 21 год. 28 хв. 24 вересня 2025 року до 22 листопада 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 151 400 грн. (сто п'ятдесят одна тисяча чотириста гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідками в даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків - два місяці.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29 вересня 2025 року о 08 год. 55 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1