Справа № 308/13901/25
1-кс/308/5687/25
25 вересня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12025070000000264 від 30.05.2025 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ессу Лане Віруского району, Естонія, проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , громадянина України, із среденьою загальною освітою, одруженого, маючого на утриманні 5 дітей, учасника бойових дій, раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України:
З клопотання та доданих до нього матеріалів встановлено, що слідчими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000264 від 30.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 29 травня 2025 року близько 22 год. 30 хв. ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Ford», моделі «Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , разом з пасажиром ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який знаходився на передньому правому пасажирському сидінні вказаного транспортного засобу, рухаючись ділянкою автодороги державного значення Н-09 сполученням «Мукачево - Рогатин - Львів», із двостороннім рухом, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, а саме, між населеними пунктами Зубівка та Залужжя, Мукачівського району, Закарпатської області, зі сторони м. Мукачево у напрямку м. Хуст, у нічний час доби, без опадів та будь-яких інших атмосферних явищ, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, грубо порушуючи вимоги п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пп. «в» п. 14.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, будучи самовпевненим, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, на відстані 302.2 метри до дорожнього знаку 1.39 «Аварійно-небезпечна ділянка дороги» перетнув дорожню горизонтальну розмітку п.п. 1.5 п.34 (переривчаста лінія), виїхав на зустрічну смугу руху та розпочав виконувати маневр обгону попутно-рухаючись у той час, по його правій смузі руху вантажним транспортним засобом марки «Scania» моделі «R450» реєстраційний номер НОМЕР_2 з напівпричепом з реєстраційним номером країни Словенії «KREK-930» під керуванням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечив безпеку дорожнього руху, діючи всупереч вимогам п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пп. «в» п. 14.2 «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, продовжив здійснювати маневр обгону на ділянці дороги, яка має заокругленість, де допустив зіткнення з транспортним засобом марки «Renault» моделі «Megane e-tech» реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка в той час рухалась у зустрічному напрямку зі сторони м. Хуст у напрямку м. Мукачево, разом з пасажирами ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди:
- пасажир транспортного засобу «Ford», моделі «Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження політравма, закритий гвинтоподібний перелом с/3 діафізу лівої плечової кістки із зміщенням, травматичний забій нижнього полюсу лівої нирки з поширенням гематоми в межах фасції Герота, травматичний забій нижнього полюсу лівої нирки з поширенням поширенням гематоми в межах фасції Герота. Забій легень. Переломи 10-11 ребер зліва з діастазом до 6 мм. Травматичний розрив лобкового симфіза (лонного зчленування) та ілеосакрального зчленування. Перелом тіла крижа без зміщення. ЗХСТ. Перелом дужок L5 S1. Перелом поперекового хребця на рівні L5. Закритий двокісточковий перелом гомілковоступневого суглобу зі зміщенням, що підтверджено даними КТ від 30.05.25р та даними рентгенографії № 6509 від 30.05.2025 року. Всі вищевказані тілесні ушкодження відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, згідно п.2.2.2.» Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень» ,як такі,що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день;
- водій транспортного засобу марки «Renault» моделі «Megane e-tech» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: інші уточнені травми із залученням декількох областей тіла. Політравма. Перелом кульшової западини (ямки). Закритий черезацетабулярний перелом лівої клубової кістки з пролабуванням головки стегна. Перелом сьомого шийного хребця. ЗХСТ. Закритий перелом остистого відростку С7 без поширення на дужки. Відкрита рана інших частин гомілки. Забійна рвана лоскутна рана верхньої третини лівої гомілки. ЗТГК. Забій та множинні садна грудної клітки. Відкрита рана черевної стінки. Забійна рана передньої черевної стінки. Перелом остистого відростку 7 шийного хребця без поширення на дужки, закритий черезацетабулярний перелом лівої клубової кістки з пролабуванням голівки стегна з приводу чого їй було проведено оперативне втручання від 04.06.25р. «Відкрита репозиція уламків, МОС поперечного компоненту перелому ацетабулярної западини пластиною та гвинтами» та «фіксація лівого ілео-сакрального зчленування гвинтом», «Відкрита репозиція поперечного перелому ацетабулярної западини та задньої стінки,МОС пластинами (задній доступ)» від 06.06.25р. Дані тілесні ушкодження відноситься до групи тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості,згідно п.2.2.2.» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ,як такі, що потягли за собою розлад здоров'я на строк понад 21 день;
- пасажир транспортного засобу транспортного засобу марки «Renault» моделі «Megane e-tech» реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді рубця в проекції 5 міжребер'я по аксілярній лінії, (внаслідок надання спеціалізованої мед. допомоги), сліду від садна на лівій нижній кінцівці у верхній третині гомілки по зовнішній поверхні та сліду від садна на лівій нижній кінцівці в нижній третині гомілки по зовнішній поверхні, ЗТГК. Закритий перелом 6-7 ребер зліва. Забій паренхіми правої легені. Травматичний гемоторакс. Правобічний посттравматичний гемоторакс, що підтверджується даними КТ, цифрової рентгенографії легень від 30.05.25 та з приводу чого йому було проведено оперативне втручання від 30.05.25р. Торакоцентез. Дренування правої ПП по Бюлау. Вищевказані тілесні ушкодження, як такі, що небезпечні для життя в момент їх спричинення, відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, згідно п.2.1.3. «Л» Правил судово-медичного визначення ступені тяжкості тілесних ушкоджень».
Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пп. «в» п. 14.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.
Невиконання водієм ОСОБА_4 вимог п. п. 1.3, п. 1.5, пп. «б» п. 2.3, пп. «а» п. 2.9, пп. «в» п. 14.2 Правил дорожнього руху знаходиться у прямому причинному зв'язку із наслідками, що настали, а саме: заподіянням потерпілому ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, спричинення потерпілій ОСОБА_9 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, спричиненням потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України, а саме, порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
Клопотання мотивоване тим, що необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена необхідністю забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків,експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 заперечувала проти поданого клопотання, зазначила, що ризики необґрунтовані, матеріали клопотання не містять доказів, що ОСОБА_4 умисно вчиняє дії з метою переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнути від кримінальної відповідальності. Також відсутній ризик впливу на учасників кримінального провадження, оскільки відповідних заяв від цих осіб не надходило.
Крім того, просила врахувати особу підозрюваного, його характеристики та нагороди,те що він є учасником бойових дій, а також врахувати те, що підозрюваний також постраждав у даній ДТП, продовжує проходити реабілітацію, намагається відшкодувати завдану шкоду всім потерпілим. Наразі відсутні претензії до підозрюваного від потерпілого ОСОБА_7 .
Просила обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, дослідивши подане клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Слідчим суддею встановлено, що слідчими Головного управління Національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове у кримінальному провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025070000000264 від 30.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України.
23 вересня 2025 року ОСОБА_4 , у встановленому ст. ст. 276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 Кримінального кодексу України.
Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 30.05.2025 та схемою до нього, допитами свідків в межах кримінального провадження, проведеними слідчими експериментами, висновками експертиз, повідомленням про підозру, а також іншими наявними матеріалами кримінального провадженнями.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При дослідженні доданих до клопотання доказів, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України. Обґрунтованість підозри стверджується наявними в долучених на обґрунтування клопотання документах даними, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином. Санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються в сукупності всі обставини, в тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, суду, незаконний вплив на свідків, спростовують доводи захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя, враховує дані, що характеризують особу підозрюваного, те, що вчинене підозрюваним кримінальне правопорушення має високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та низки об'єктивних обставин, а також практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, вважає за доцільне, з урахуванням виключних обставин, клопотання слідчого задовольнити.
Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчинені тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_12 обов'язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахує як характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, так і дані про особу підозрюваного, зокрема вік підозрюваного, стан здоров'я, матеріальний стан підозрюваного, слідчий суддя приходить до переконання, що розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених КПК України, слід встановити в межах передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, а саме в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн.
Також слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Слідчий суддя вважає за необхідне роз'яснити, що згідно з ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк тримання під вартою ОСОБА_4 обчислювати з 10 год. 30 хв. 25 вересня 2025 року по 21 листопада 2025 року включно.
Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним своїх обов'язків, передбачених цим Кодексом в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн. (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят гривень).
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії покладених на підозрюваного обов'язків - два місяці.
Строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали оголошено 29 вересня 2025 року о 08 год. 55 хв.
Слідчий суддя ОСОБА_1