Провадження № 11-кп/803/2683/25 Справа № 176/1892/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 вересня 2025 року м. Кривий Ріг
колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю
секретаря: ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)
захисника: ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції)
прокурора: ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Дніпровського апеляційного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025052620000092 від 26.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-
Обставини встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця с. Улямівка Конотопського району Сумської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, одруженого, учасника бойових дій, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, водія 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «молодший сержант», раніше не судимого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, вирішено питання пропроцесуальні витрати, речові докази та арешт майна.
За встановлених судом обставин та детально викладених у вироку суду 26.02.2025 року приблизно о 01:00, молодший сержант ОСОБА_6 знаходячись на проїжджій частині за адресою: АДРЕСА_2 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, нехтуючи елементарними правилами поведінки, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки у суспільстві, з хуліганських мотивів, із особливою зухвалістю, розуміючи, що його дії можуть призвести до спричинення тілесних ушкоджень та пошкодження майна інших громадян, діючи в умовах воєнного стану, взяв закріплений за ним автомат Калашникова АКС-74У № НОМЕР_2 та безпідставно здійснив не менше ніж 54 постріли у напрямку узбіччя, де знаходилися припарковані транспортні засоби марки ПАЗ моделі 3205 без номерних знаків, марки «КамАЗ» моделі 45143 номерний знак « НОМЕР_3 », марки «Mitsubishi» моделі «Outlander» номерний знак НОМЕР_4 , марки «ГАЗ» моделі «Волга» номерний знак НОМЕР_5 , марки «Skoda» моделі «Fabia» номерний знак НОМЕР_6 , марки «Mitsubishi» моделі «PajeroSport» номерний знак НОМЕР_7 , марки «Nissan» моделі «Navara» номерний знак НОМЕР_8 , чим пошкодив їх.
Після чого, продовжуючи свої хуліганські дії, з метою залякування громадського населення, порушуючи нормальні умови життя та спокійний відпочинок мешканців вказаного будинку, а саме ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , підійшов до подвір'я, де із застосуванням вищевказаної зброї, здійснив не менш ніж 16 (шістнадцять) пострілів по будинку, чим грубо порушив громадський порядок, нормальні умови життя та спокійний відпочинок мешканців вказаного будинку, створюючи при цьому реальну загрозу для життя та здоров'я громадян, та, як наслідок, заподіяв потерпілому ОСОБА_11 тілесне ушкодження у вигляді відкритого вогнепального осколкового сліпого поранення лівого стегна, яке відноситься до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень з короткостроковим розладом здоров'я, яке потребує для свого загоєння та лікування терміну більше 6-ти, але менше 21-го дня (3-х тижнів).
Далі, молодший сержант ОСОБА_6 здійснив 1 (один) постріл у напрямку транспортного засобу марки «Hyudai» моделі «SantaFe» номерний знак НОМЕР_9 , чим пошкодив його.
Вимоги, викладені в апеляційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала.
З вказаним судовим рішенням не погодився захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та оскаржив в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі просить вирок суду першої інстанції змінити в частині призначення покарання. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з випробуванням, з іспитовим строком 1 (один) рік та покласти обов'язки, визначені ст. 76 КК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник не оспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, зазначає про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок його суворості.
Зазначає, що призначаючи покарання судом не в повній мірі враховано особу обвинуваченого та можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, його позитивну характеристику, той факт, що останній щиро розкаявся та сприяв розкриттю кримінального правопорушення.Крім того, потерпілий не мав претензій до обвинуваченого та просив не позбавляти його волі, а також той факт, що тілесні ушкодження, завданні потерпілому є легкими, з короткостроковим розладом здоров'я.
Сторона захисту вважає, що призначення покарання у виді позбавлення волі є надмірно суворим, враховуючи позитивні характеристики ОСОБА_6 , його щире каяття, відсутність обтяжуючих обставин, позицію потерпілого, а також його готовність відшкодувати завдану матеріальну шкоду. Натомість, враховуючи обставини справи та особу засудженого, доцільним є застосування ст. 75 КК України зі звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Позиції учасників апеляційного провадження:
В судовому засіданні захисник підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити з підстав зазначених в ній.
Обвинувачений в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду:
Заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За правилами ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Як убачається з вироку суду, судовий розгляд було проведено відповідно до положень ч.3 ст. 349 КК України, без дослідження доказів щодо фактичних обставин кримінального провадження, які було враховано судом першої інстанції та в результаті відповідно кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч.4 ст. 296 КК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведення винуватості та кваліфікації його дій, які в апеляційній скарзі не оскаржуються, у відповідності з нормами ч.2 ст.394, ст.404 КПК України в апеляційному порядку не перевіряються.
Доводи апелянта в частині невідповідності призначеного ОСОБА_6 покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, внаслідок суворості, є непереконливими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання. Зазначене роз'яснення надав Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 716/1224/19.
При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_6 суд першої інстанції взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином, врахував особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується таким чином, що скарг на його поведінку від мешканців не надходило, за місцем служби обвинувачений характеризується посередньо, має відзнаки та грамоти за сумлінне виконання військових обов'язків, його ставлення до скоєного в якому обвинувачений кається.
Також судом встановлено обставини, що відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, обставини, які б обтяжували покарання судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
За змістом ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення обвинуваченого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують та обтяжують.
Згідно з абз. 2 п. 1 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Перевіряючи матеріали кримінального провадження колегія суддів погоджується зі встановленими обставинами, які впливають на вид і розмір покарання та вважає, що суд першої інстанції в повній мірі врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, при яких вони були вчинені, та дані про особу винного у зв'язку з чим доводи апелянта в цій частині колегія суддів визнає безпідставними .
Будь-яких обставин, які б залишилися поза увагою суду та впливали на покарання, стороною захисту в апеляційній інстанції не наведено.
Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив про неможливість застосування ст. 69 КК України, оскільки для застосування судом положень ст. 69 КК повинні бути встановлені виключні обставини, що істотно знижують ступінь тяжкості саме вчиненого кримінального правопорушення. У будь-якому разі встановлені обставини, що пом'якшують покарання, мають настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого, що призначення винуватому навіть мінімального покарання в межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Законодавець надав дискреційні повноваження судам при призначенні покарання, а також при визначенні можливості звільнення від покарання з випробуванням. Однак така дискреція діє лише в межах, установлених законом.
Оскільки при розгляді кримінального провадження не встановлено таких обставин, застосування положень ст. 69 КК України є неможливим.
Зваживши в сукупності зазначені обставини, суд дійшов вмотивованого висновку про те, що виправлення ОСОБА_6 можливе тільки в умовах ізоляції від суспільства та призначив йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією закону, за яким його засуджено. Колегія суддів погоджується із таким покаранням та вважає, що воно відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації, ступеню суспільної небезпечності його дій, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень. Підстав вважати призначене ОСОБА_6 покарання явно несправедливим внаслідок суворості колегія суддів не вбачає.
Також колегія судів зазначає, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення обвинувачених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, яка підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення обвинуваченого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення особи без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість кримінального правопорушення, особу винного, але й інші обставини справи.
Виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого, стан здоров'я, врахувавши обставини, які пом'якшують обвинуваченому покарання, вказують на те що останній умисно вчинив кримінальне правопорушення, яке виражене у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю вчиненому із застосуванням вогнепальної зброї та бажав його настання.
Обставини, що ОСОБА_6 , відповідно до матеріалів кримінального провадження щиро розкаявся у скоєному, що пом'якшує його покарання, в даному випадку не є підставою для звільнення від відбування покарання з випробуванням, оскільки це не спростовує встановлених судом обставин і висновків та не дає підстав вважати, що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання. Тому, застосування до нього ст. 75 КК України суд вважає безпідставним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що санкція ч.4 ст. 296 КК України передбачає покарання від 3-х до 7-ти років позбавлення волі, разом з цим, судом першої інстанції призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, тобто в мінімальній межі відповідної санкції статті кримінального закону.
На твердження сторони захисту, що судом не враховано думку потерпілого, колегія суддів зазначає, що думка потерпілого може враховуватись судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною. Саме тому доводи захисника щодо прийняття апеляційним судом рішення всупереч позиції потерпілого, не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення, дана правова позиція висловлена в рішенні Верховного Суду колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 752/8309/16-к.
Враховуючи той факт,що обвинувачений перебуваючи на військовій службі, діючи в умовах воєнного стануза допомогою закріпленої за ним зброї, вчинив кримінальне правопорушення, яке виражалось у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, прагнучі показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки у суспільстві та відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, колегія суддів не вбачає можливості перевиховання обвинуваченого без ізоляції від суспільства з покладенням відповідних обов'язків та вважає, що таке покарання не є стимулюючим фактором для виправлення обвинуваченого та запобіжником вчинення ним нових кримінальних правопорушень .
Крім того,призначення обвинуваченому більш м'якого виду покарання, враховуючи характер вченого кримінального правопорушення та наявність воєнного стану в Україні не забезпечить реалізацію запобігання вчиненню аналогічних нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами, крім того формуватиме уявлення про безкарність чи незначну караність вчинення військовослужбовцями кримінальних правопорушень в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, рішення суду першої інстанції є справедливим та достатнім для досягнення мети покарання, таким, що відповідає принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги щодо невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування кримінального закону, які могли б вплинути на правильність, і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які є безумовною підставою для його скасування, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407, 408, 419КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 16 червня 2025 року у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за №12025052620000092 від 26.02.2025 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді: