19.09.2025 Справа № 756/2697/24
Справа № 756/2697/24
1-кп/756/684/25
19.09.2025 місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судових засідань ОСОБА_2 ,
проводячи відкрите підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12022100100001857 від 22.07.2022 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Воронівка Черкаської області, зареєстрованого у цьому ж населеному пункті ( АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ), працевлаштованого на посаді водія взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя цього АДРЕСА_3 , такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України, уродженця міста Києва, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_4 , такого, що в силу ст. 89 КК України судимості немає,
кожного окремо за ч. 3 ст. 307 КК України,
а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянки України, уродженки міста Києва, зареєстрованої та жительки АДРЕСА_5 , раніше несудимої,
за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України
за участю учасників судового провадження:
прокурор ОСОБА_7 ,
обвинувачені ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
ОСОБА_11 (в режимі відеоконференці),
захисники ОСОБА_12 ,
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (в режимі відеоконференції),
29.02.2024 до провадження Оболонського районного суду міста Києва надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, підготовче судове провадження на підставі якого не закінчено. Також з 01.10.2024 на розгляді суду перебувають клопотання захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу та повернення застави, про скасування арешту майна та про закриття кримінального провадження стосовно останнього на підставі пункту 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Відповідно до матеріалів справи захист інтересів обвинуваченого ОСОБА_8 здійснюють захисники ОСОБА_17 (ордер на надання правничої (допомоги) серії АА №1388483 від 02.04.2023 на підставі договору про надання правової допомоги від 07.01.2023 № кс-0-01/2023, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 3886 від 29.10.2009, видане Київською міською КДКА на підставі рішення від 29.10.2009 №35-6-36) та ОСОБА_15 (ордер на надання правничої (допомоги) серії АР №1200605 від 04.10.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001401 від 30.08.2017, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення від 30.08.2017 №15).
15.09.2025 в судове засідання не з'явилися захисники ОСОБА_17 та ОСОБА_15 .
При цьому, в матеріалах судового провадження міститься клопотання захисника ОСОБА_17 про участь у судовому засіданні 15.09.2025 о 14:00 в режимі відеоконференції, однак останній у визначений день та час до конференції не приєднався, був відсутній у мережі.
Натомість, від захисника ОСОБА_15 до початку проведення судового засідання 15.09.2025 о 14:00 жодних клопотань не надходило.
Суд, на виконання вимог частин 1, 3 ст. 324 КПК України, запропонувавши обвинуваченому ОСОБА_8 вирішити питання участі захисника на власний вибір, відклав судове засідання на 19.09.2025 о 14:15.
15.09.2025 електронною поштою до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_15 про участь у судовому засіданні 19.09.2025 о 14:15 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису відповідно до прохальної частини. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник зазначив, що «суд не має право відмовляти захиснику у доступі до правосуддя в будь-який спосіб, в тому числі відмовляти в участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису».
19.09.2025 захисник ОСОБА_15 був присутній у судовому засіданні дистанційно.
19.09.2025 судове засідання не з'явився захисник ОСОБА_17 , надіславши клопотання про відкладення судового розгляду через зайнятість в іншому судовому провадженні в Подільському районному суді міста Києва (справа №758/8864/25).
Суд, вирішуючи клопотання захисника ОСОБА_17 про відкладення проведення підготовчого судового засідання, враховуючи участь у судовому засіданні захисника ОСОБА_15 , зваживши на тяжкість злочинів, які інкриміновано кожному з обвинувачених, коло учасників судового провадження, тривалість підготовчого судового провадження, прийняв рішення про продовження проведення підготовчого судового засідання, оскільки право на захист обвинуваченого ОСОБА_8 було дотримано та забезпечено участю захисника ОСОБА_15 .
19.09.2025 у судовому засіданні захисник ОСОБА_15 після того, як суд поставив на обговорення питання наявності та/або відсутності підстав для призначення судового розгляду на підставі вищевказаного обвинувального акта, під час заслуховування позиції прокурора стосовно клопотань захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу та повернення застави, про скасування арешту майна та про закриття кримінального провадження стосовно останнього на підставі пункту 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, від'єднався від конференції, був відсутній у мережі, в телефонному режимі повідомив про відсутність електроенергії.
Суд, поставивши на обговорення питання участі захисника ОСОБА_15 в судовому провадженні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали судового провадження, приходить до такого висновку.
29.02.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями до провадження судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшов даний обвинувальний акт.
Санкція ч. 3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років із конфіскацією майна, що є особливо тяжким злочином відповідно до положень ч. 6 ст. 12 КК України, з огляду на що участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов'язковою згідно ч. 1 ст. 52 КПК України.
Протягом підготовчого судового провадження реально відбулося двадцять судових засідань.
Обвинуваченим ОСОБА_8 на підставі договору про надання правничої допомоги від 03.10.2024 №177 до кримінального провадження залучено в якості захисника - адвоката ОСОБА_15 та 04.10.2024 в судовому засіданні останнім надано повноваження захисника ордер на надання правничої (допомоги) серії АР №1200605 від 04.10.2024 та копія свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001401 від 30.08.2017, видане Радою адвокатів Запорізької області на підставі рішення від 30.08.2017 №15).
06.03.2025 вперше захисник ОСОБА_15 звернувся до суду з клопотанням про участь у судовому провадженні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису відповідно до прохальної частини. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник зазначив, що він «не може з'явитися до суду, відтак є підстава проводити судове засідання за його участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду».
З вищевказаної дати відбулось реально шість судових засідань (06.05.2025, 11.06.2025, 22.07.2025, 22.08.2025, 19.09.2025), в яких захисник ОСОБА_15 брав участь дистанційно, не дивлячись на відсутність у клопотаннях захисника належного обґрунтування наявності підстав для здійснення дистанційного судового провадження за його участі, а також на звернення до суду з такими клопотаннями про проведення судового засідання за його участі в такому форматі всупереч положень частин 1, 4 ст. 336 КПК України.
15.09.2025 електронною поштою до суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_15 про відкладення судового засідання, в якому відповідно до прохальної частини захисник просив проводити судове засідання 19.09.2025 о 14:15 за його участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису відповідно до прохальної частини. Обґрунтовуючи своє клопотання, захисник зазначив, що «суд не має право відмовляти захиснику у доступі до правосуддя в будь-який спосіб, в тому числі відмовляти в участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису».
Суд звертає увагу на те, що 23.02.2024 прийнято Закон України №3604-IX «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи» і наразі законодавчо закріплено можливість учасників кримінального провадження брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів і кваліфікованого електронного підпису, що прямо передбачено ч. 5 ст. 336 КПК України.
Відповідно до вказаної норми КПК України підставами для здійснення дистанційного судового провадження законодавцем визначено, серед іншого: неможливість безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні з поважних причин (п. 1 ч. 1 ст. 336 КПК України); необхідність вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження (п. 4 ч. 1 ст. 336 КПК України); введення воєнного стану (п. 4-1 ч. 1 ст. 336 КПК України); інші підстави, визначені судом достатніми (п. 5 ч. 1 ст. 336 КПК України).
Згідно з правилами ст. 336 КПК України дистанційне судове провадження може здійснюватися в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій під час здійснення судового провадження з будь-яких питань, розгляд яких віднесено до компетенції суду; виключно суду надано повноваження на ухвалення рішення про здійснення дистанційного судового провадження як за власною ініціативою так і за клопотанням сторони чи інших учасників кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 336 КПК України учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.
Ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. У разі технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку в учасника кримінального провадження, участь якого є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд. Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні (ч. 6 ст. 336 КПК України).
Насамперед слід зазначити, що з 06.05.2025 захисник ОСОБА_15 був присутній у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, з цього дня жодного разу особисто до суду не прибув.
З матеріалів судового провадження вбачається, що, подаючи до суду клопотання про дистанційне судове провадження (участь у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису), захисник ОСОБА_15 жодного разу не дотримався положень частин 1, 4 ст. 336 КПК України, оскільки кожного разу клопотання про дистанційне судове провадження було подано захисником усупереч строку, передбаченого вказаною нормою закону, кожне з цих клопотань не містить жодного обґрунтування існування достатніх підстав для прийняття судом рішення про проведення процесуальних діи? у режимі відеоконференціі? під час судового провадження у такому форматі.
Ба більше, матеріали справи взагалі не містять таких клопотань захисника, поданих до початку судового засідання, на дати 11.06.2025, 22.07.2025.
Однак суд, зважуючи на положення ст. 28 КПК України та тривалість підготовчого судового провадження, тяжкість злочину у кримінальному провадженні, кількість учасників судового провадження та їх професійну зайнятість, кожного разу допускав захисника ОСОБА_15 та надавав йому можливість брати участь в кожному з вищевказаних судових засідань у режимі відеоконференції відповідно до процедури, врегульованої Положенням про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021, оскільки участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов'язковою згідно ч. 6 ст. 12 КК України та ч. 1 ст. 52 КПК України.
Натомість, 19.09.2025 під час судового засідання захисник ОСОБА_15 після того, як суд поставив на обговорення питання наявності та/або відсутності підстав для призначення судового розгляду на підставі вищевказаного обвинувального акта, під час заслуховування позиції прокурора стосовно клопотань захисника ОСОБА_17 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну запобіжного заходу та повернення застави, про скасування арешту майна та про закриття кримінального провадження стосовно останнього на підставі пункту 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, без дозволу суду від'єднався від конференції, був відсутній у мережі, на телефонний дзвінок секретаря судового засідання повідомив про відсутність електроенергії.
Відповідно до ч. 6 ст. 336 КПК України ризики технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку тощо несе учасник кримінального провадження, який подав відповідне клопотання. У разі технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку в учасника кримінального провадження, участь якого є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд. Якщо технічна неможливість участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку мають ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, суд своєю вмотивованою ухвалою може позбавити учасника кримінального провадження права участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні.
Таким чином, приймаючи рішення про здійснення судового провадження за участю захисника ОСОБА_15 в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, суд, враховуючи вищевказані обставини в сукупності, зваживши на процесуальну поведінку останнього протягом підготовчого судового провадження, яка, на переконання суду, має ознаки зловживання правом з метою затягування судового розгляду, приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для участі захисника ОСОБА_15 в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів у цьому кримінальному провадженні, а тому в задоволенні такого клопотання захисника слід відмовити.
Зазначені захисником ОСОБА_15 підстави для здійснення судового провадження в такому форматі як «не можу з'явитися до суду, відтак є підстава проводити судове засідання за його участі в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів поза межами приміщення суду» та/або «суд не має право відмовляти захиснику у доступі до правосуддя в будь-який спосіб, в тому числі відмовляти в участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису» не є підставами, що можуть бути визнані судом достатніми для проведення дистанційного судового провадження, оскільки ст. 336 КПК України не містить імперативних приписів для проведення судового засідання в режимі відеоконференції навіть при зазначених у ній випадках. Прийняття рішення про проведення процесуальних діи? у режимі відеоконференціі? під час судового провадження віднесено до дискреційних повноважень суду. Тобто, для ухвалення рішення про здійснення дистанційного судового провадження не достатньо тільки бажання особи взяти участь у судовому засіданні у такому форматі, так як така особа повинна довести суду, що для цього є достатні підстави.
До того ж, на переконання суду, дистанційна участь обох захисників обвинуваченого ОСОБА_8 , котрий обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, коли останній перебуває в залі судового засідання, може позбавити обвинуваченого на ефективну допомогу адвоката.
Крім того, згідно із ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а за ч. 3 ст. 6 Конвенції, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: c) захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Статтею 63 Конституції України визначено, що підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з ч. 1 ст. 20 КПК України підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим кодексом, а ч. 3 ст. 20 цього Кодексу визначено, що у випадках, передбачених цим кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. Згідно з ч. 2 ст. 28 цього Кодексу проведення досудового розслідування у розумні строки забезпечує прокурор, слідчий суддя (в частині строків розгляду питань, віднесених до його компетенції), а судового провадження - суд.
Наведені норми кореспондуються із згаданими вище положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та покликані забезпечити, аби обвинувачений не залишався занадто довгий час під тягарем обвинувачення, обґрунтованість якого має бути доведена (рішення ЄСПЛ у справах «Вемхофф проти Німеччини» від 27.06.1968, «Карт проти Туреччини» від 08.07.2008).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право на першу вимогу мати захисника і зустріч із ним незалежно від часу в робочі, вихідні, святкові, неробочі дні до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, а також після першого допиту - зустрічі без обмеження в часі та кількості у робочі, вихідні, святкові, неробочі дні; на участь захисника у проведенні допиту та інших процесуальних діях; на відмову від захисника в будь-який момент кримінального провадження; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів для оплати такої допомоги.
Частиною 2 статті 48 КПК України встановлено, що захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням у випадках та в порядку, визначених статтями 49 та 53 цього Кодексу.
Згідно із частиною 1 статті 49 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо: 1) відповідно до вимог статті 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника; 2) підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити самостійно; 3) слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його. Захисник може бути залучений слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом в інших випадках, передбачених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.
У даній справі захисники обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокати ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , незважаючи на завчасно узгоджені дати підготовчого судового засідання, неодноразово допускали неявку в підготовчі судові засідання, направляли до суду клопотання про відкладення підготовчого судового засідання без надання доказів поважності причин неприбуття, самостійно залишали судове засідання під час участі в ньому в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, внаслідок чого суд був змушений відкладати підготовче судове засідання на іншу дату.
При цьому, в дане судове засідання захисник ОСОБА_17 не прибув, направивши до суду чергове клопотання про неможливість прибуття в підготовче судове засідання через зайнятість у іншій справі, а захисник ОСОБА_15 , беручи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, самостійно без дозволу суду залишив судове засідання.
Такі дії сторони захисту, на думку суду, свідчать про свідоме затягування підготовчого судового провадження, що впливає на дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження.
Обставини даного кримінального провадження, з огляду на кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 відповідно до пред'явленого обвинувачення, вимагають постійної участі захисника, оскільки висунуте обвинувачення стосовно ОСОБА_8 є особливо тяжким злочином, а тому вкрай важливим є дотримання державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, закріплених у ст. 59, ч. 2 ст. 63, п. 5 ч. 2 ст. 129 Конституції України та міжнародних актах, які є складовою національного законодавства щодо прав людини і основоположних свобод.
На думку суду, з метою дотримання усіх державних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина, необхідно зобов'язати суб'єкта надання безоплатної вторинної правової допомоги забезпечити безперервну участь захисника за призначенням незалежно від подальшої участі у судових засіданнях захисників, обраних обвинуваченим, тобто до використання всіх національних засобів правового захисту.
Таке положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, за якою останній розглядає право вибору адвоката як таке, що не є абсолютним і може зазнавати обмежень з метою належного відправлення справедливого правосуддя. Європейський суд з прав людини у низці рішень обґрунтовує застосування обмежень права вибору захисника, перш за все при наданні безоплатної правової допомоги. У цьому випадку основним критерієм є інтерес правосуддя.
Так, згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, відображеною, зокрема, у справі «Мефтах та інші проти Франції» від 26.07.2002 Суд вказав, що право кожного обвинуваченого використовувати правову допомогу захисника, обраного на власний розсуд, не є абсолютним і може бути обмежено за наявності відповідних підстав в інтересах правосуддя. Хоча ведення захисту по суті є справою обвинуваченого та його адвоката, національні суди не повинні пасивно спостерігати за випадками неефективного представництва (рішення ЄСПЛ у справах «Санніно проти Італії» від 27.04.2006, «Кускані проти Сполученого Королівства» від 24.09.2002).
У справах «Круассан проти Німеччини» від 25.09.1992, «Прен проти Німеччини» від 24.08.2010 ЄСПЛ зазначив, що уникнення пауз або перерв відповідає інтересам правосуддя і цілком може виправдати призначення адвоката всупереч побажанням обвинуваченого. У цих рішеннях Суд наголошує, що стаття 6 пункт 3 (с) Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає право будь-якого обвинуваченого на захист адвокатом «за власним вибором». Однак, незважаючи на важливість довірчих відносин між адвокатом і клієнтом, це право не можна вважати абсолютним. Воно неминуче піддається певним обмеженням в питанні безоплатної юридичної допомоги, а також в разі, коли судам суди повинні вирішувати, чи вимагають інтереси правосуддя, щоб обвинуваченого захищав призначений ними адвокат. Призначаючи адвоката захисту, національні суди, безумовно, повинні враховувати побажання обвинуваченого, але вони можуть бути скасовані, коли є відповідні та достатні підстави вважати, що це необхідно в інтересах правосуддя.
Так само, ЄСПЛ у рішенні у справі «Гювеч проти Туреччини» від 20.01.2009 зазначає, що згідно з усталеною практикою Суду держава не може зазвичай відповідати за дії або рішення адвоката обвинуваченого, тому що поведінка захисту є по суті справою обвинуваченого та його адвоката незалежно від того, чи призначається він за схемою безоплатної правової допомоги або фінансується приватно. У цій справі адвокат, який представляв заявника, не був призначений за схемою правової допомоги. Проте Суд вважає, що явна нездатність його адвоката належним чином представляти його інтереси та, нарешті, його численні відсутності на слуханнях, повинні були спонукати суд першої інстанції вважати, що заявник терміново потребує належного юридичного представництва. Дійсно, обвинувачений має право на призначення адвоката судом за власним клопотанням «коли цього вимагають інтереси правосуддя».
З урахуванням зазначеної прецедентної практики ЄСПЛ, призначаючи адвоката національний суд повинен, безумовно, враховувати побажання обвинуваченого. Однак, інтереси обвинуваченого можливо обійти, якщо існують достатні підстави вважати, що інтереси правосуддя цього вимагають.
Суд відмічає, що на даний час, незважаючи на те, що справа перебуває в провадженні суду з 29.02.2024, кримінальне провадження знаходить на стадії підготовчого судового провадження.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 ЄСПЛ роз'яснив, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 у справі №1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень. При цьому, відповідно до ч. 2 вказаної статті проведення судового провадження у розумні строки забезпечує суд.
Касаційним кримінальним судом Верховного Суду в ухвалі від 30.05.2018 у справі №676/7346/15-к (провадження №51-1512ск18) констатовано, що хоча у Кримінальному процесуальному кодексі України не передбачено загального положення про заборону зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання такими є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.
Крім того, Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у постанові від 09.04.2019 у справі №306/1602/16-к (провадження №51-1925км18) зауважує, що процесуальний закон забезпечує дотримання прав осіб, а не використання їх для зловживання.
У рішенні від 10.07.1984 у справі «Гінчо проти Португалії» ЄСПЛ передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов'язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п. 1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.
ЄСПЛ, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов'язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості знівелювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21.11.1995), оскільки в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08.11.2005).
Суд враховує, зокрема, й висновки, сформульовані в рішеннях ЄСПЛ у справах «Цихановський проти України» від 06.09.2007 та «Коновалов проти України» від 18.10.2007 про те, що на національні суди покладено обов'язок створення умов для того, щоб провадження було швидким та ефективним. Наприклад, суд має вирішувати, чи вживати якихось заходів щодо сторін, чия поведінка спричиняє невиправдані затримки з розглядом справи.
З урахуванням обставин даної справи, процесуальної поведінки захисників обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатів ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , суд констатує, що направлення до суду численних клопотань про відкладення підготовчого судового засідання, випадки неодноразової неявки вказаних захисників в підготовчі судові засідання без надання на вимогу суду доказів поважності причин неприбуття, самостійне залишення судового засідання під час участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису, не ґрунтуються на принципах ефективного захисту, враховуючи таке обвинувачений ОСОБА_8 залишається без ефективних механізмів юридичного захисту внаслідок відсутності в судовому засіданні обраних ним захисників. Суд розцінює таку поведінку захисників як зловживання стороною захисту своїми правами з метою затягування розгляду справи, що негативно впливає на належне відправлення правосуддя, адже призводить до появи значних перерв у підготовчому судовому провадженні та впливає на ефективність судового розгляду та розумні строки.
Такі дії сторони захисту суд розцінює як такі, що направлені на затягування розгляду справи та свідчить про «зловживання правом» в розумінні цього визначення, розтлумаченого Європейським судом з прав людини, а саме шкідливе здійснення права її власником в такий спосіб, який явно не відповідає або суперечить цілям, для яких таке право надано, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ (рішення у справах «S.A.S. проти Франції» від 01.07.2014 та «Миролюбов та інші проти Латвії» від 15.09.2009).
У рішенні у справі «Камазінскі проти Австрії» від 19.12.1989 ЄСПЛ встановив, що з незалежності юридичної професії від держави випливає, що ведення захисту є, по суті, справою між підсудним та його адвокатом, незалежно від того, чи призначений адвокат за схемою правової допомоги, чи фінансується приватно, однак компетентні національні органи влади зобов'язані згідно зі статтею 6 § 3 (c) втручатися у випадку, якщо нездатність адвоката, який надає правову допомогу, забезпечити ефективне представництво є очевидною або достатньо доведеною до їхнього відома якимось іншим чином.
До того ж, відсутність в залі суду вільно обраних обвинуваченим ОСОБА_8 захисників з причин їх зайнятості у інших судових засіданнях, може вплинути на ефективність захисту прав обвинуваченого (як, до прикладу, вказане було констатовано ЄСПЛ у справі «Артіко проти Італії» від 13.05.1980).
Відповідно до положень статей 13, 14 Закону України від 02.06.2011 №3460-VI «Про безоплатну правничу допомогу» підозрюваний, обвинувачений має право на безоплатну вторинну правову допомогу (далі - Закон №3460-VI).
Одним із суб'єктів надання безоплатної вторинної правової допомоги є відповідні центри, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 15, ст. 16 вищезазначеного Закону №3460-VI.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 17 Закону №3460-VI передбачено, що центр з надання безоплатної правничої допомоги забезпечує участь захисника під час здійснення досудового розслідування та судового провадження у випадках, якщо захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 14 Закону №3460-VI право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається захисник для здійснення захисту за призначенням, - на правничі послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, а також на правничі послуги, передбачені пунктом 2 частини другої статті 13 цього Закону, у разі застосування до таких осіб насильства, катувань, інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження.
Згідно наказу Координаційного центру з надання правової допомоги №24 від 07.06.2024 дія доручення припиняється у зв'язку з припиненням надання безоплатної вторинної правничої допомоги або заміною адвоката, з підстав, передбачених статтями 23 і 24 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», статтями 47, 54 та 78 Кримінального процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання про необхідність залучення для розгляду даного кримінального провадження адвоката/захисника для здійснення безперервного (незалежно від наявності інших захисників, в тому числі залучених на підставі договору) захисту за призначенням в порядку, передбаченому ст.49 КПК України, на стадії судового провадження, з числа адвокатів Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Таке залучення захисника жодним чином не обмежує та не порушує право обвинуваченого на залучення інших обраних нею захисників, натомість покликане забезпечити ефективний захист обвинуваченого у кримінальному провадженні, обставини якого вимагають постійної участі захисника. Також, таке залучення захисника дозволить уникнути випадків затягування розгляду справи та порушення розумних строків її розгляду.
У разі отримання постанови слідчого, дізнавача, прокурора, ухвали слідчого судді, суду про залучення захисника для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії осіб, зазначених у пунктах 7, 8 частини першої статті 14 цього Закону, центр з надання безоплатної правничої допомоги зобов'язаний негайно прийняти рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги (ч. 3 ст. 19 Закону №3460-VI).
Керуючись статтями 336, 369-372 КПК, суд, -
Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_15 про участь у судовому провадженні кримінального провадження в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожного окремо за ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та кваліфікованого електронного підпису.
Доручити Північному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченому ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для здійснення безперервного захисту за призначенням у порядку, передбаченому ст. 49 КПК України, (незалежно від наявності інших захисників, в тому числі залучених на підставі договору) на стадії судового провадження кримінального провадження в суді першої інстанції за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожного окремо за ч. 3 ст. 307 КК України, а також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 317 КК України, та забезпечити його прибуття у підготовче судове засідання, призначене на 07.10.2025 о 15:00 в приміщення Оболонського районного суду міста Києва за адресою: місто Київ, вул. Л.Лук'яненка, 2є (каб. №13, поверх 3), разом із документами на підтвердження повноважень, попередньо ознайомившись із матеріалами судового провадження (справа № 756/2697/24).
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою праці захисника, покласти на державу.
Копію ухвали скерувати до Північного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги для виконання.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1