Справа №:755/9140/25
Провадження №: 2/755/8004/25
"30" вересня 2025 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді - Коваленко І.В.,
за участі секретаря судових засідань - Грищенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
21.05.2025 року через систему «Електронний суд» до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат - Спасова Лілія Миколаївна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, який укладений з відповідачем, обґрунтовуючи тим, що з 20.06.2024 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З перших днів подружнього життя у Позивача та Відповідача була сім'я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли в силу різних характерів та різних цінностей в житті, тому стосунки між ними зіпсувались. Спроби зберегти сім'ю результатів не дали та фактично всі шлюбні відносини припинилися з лютого 2025 року, коли Позивач та Відповідач почали проживати окремо. Наміру відновлювати стосунки Позивач та Відповідач не мають. Враховуючи, що Позивач та Відповідач не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя, подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 27.05.2025 року витребувано з Міністерства соціальної політики відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб інформацію (персональні дані) про взятих на облік осіб, які переміщуються з районів проведення воєнних (бойових) дій, щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
17.06.2025 року (вх.№ЕП-7064) з Міністерства соціальної політики України надійшли відомості з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб станом на 04.06.2025 року про те, що ОСОБА_2 перебуває з 19.09.2023 на обліку внутрішньо переміщених осіб. Фактично проживає/адреса для листування: АДРЕСА_2 .
20 червня 2025 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відповідності до ч.8 ст.279 Цивільного процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями ст.174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_4 до судового засідання не з'явилась, подала до суду заяву про розгляд справи проводити без її участі, позовні вимоги підтримує.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, проти розірвання шлюбу не заперечує.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом у судове засідання сторін, як це передбачено ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, з 20 червня 2024 року сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис №837, від шлюбу народилась дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З перших днів подружнього життя у Позивача та Відповідача була сім'я, заснована на почуттях любові, поваги та вірності один до одного, але з часом почуття любові, поваги та розуміння згасли в силу різних характерів та різних цінностей в житті, тому стосунки між ними зіпсувались. Спроби зберегти сім'ю результатів не дали та фактично всі шлюбні відносини припинилися з лютого 2025 року, коли Позивач та Відповідач почали проживати окремо. Наміру відновлювати стосунки Позивач та Відповідач не мають. Враховуючи, що Позивач та Відповідач не проживають однією сім'єю, не ведуть спільного господарства, не підтримують сімейні відносини як подружжя, подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного з них.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання, а згідно з вимогами ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
У відповідності до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Відповідно до ст. 109 Сімейного кодексу України, шлюб розривається судом, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їх права, а також права їх дітей.
Згідно п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
У статті 112 Сімейного кодексу України регламентовано, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони подружніх відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, проживають окремо. Позивач наполягає на розірванні шлюбу із відповідачем, оскільки примирення подружжя є неможливим, а відповідач проти розірвання шлюбу не заперечує.
Згідно ч. 4 ст.260 Цивільного процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим, причини, з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу, є обґрунтованими, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач не заперечує проти його розірвання, подавши заяву про визнання позовних вимог, подальше спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим та суперечить їхнім інтересам, поновлювати сімейно-шлюбні відносини сторони наміру не мають, а тому подальше примирення між ними неможливе, разом з тим суд, не має права продовжувати примушувати жінку або чоловіка до підтримання, збереження, продовження або відновлення сімейних відносин, оскільки це порушуватиме права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, що законодавчо закріплено у нормах Сімейного кодексу України, тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягають задоволенню.
Згідно з ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до положень ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватись цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Враховуючи наведене та керуючись Законом України «Про судовий збір», статтями 24, 55, 56, 110, 112, 114 Сімейного кодексу України, статтями 2, 4, 5, 6-13, 19, 82, 89, 142, 259, 263-265, 273, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, зареєстрований Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), 20 червня 2024 року, (актовий запис №837) - розірвати.
Відповідно до ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: