30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №320/1374/23
адміністративне провадження №К/990/30191/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу Державної аудиторської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та рішень,-
Комунальне підприємство «Київтеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Державної аудиторської служби України, в якому просило:
- визнати протиправними дії Державної аудиторської служби України із складання та підписання «Звіту про результати державного фінансово аудиту діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2021 року» від 05 грудня 2022 року № 05-21/2;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України про надання детальної інформації про стан виконання пропозицій та рекомендацій, поданих за наслідками аудиторського звіту та результатів їх впровадження, оформлену листом від 05 грудня 2022 року №000500-14/9827-2022;
- визнати протиправними дії Державної аудиторської служби України щодо проведення ревізії та складання Акту від 04 лютого 2022 № 05-21/2 планової виїзної ревізії діяльності комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» за період з 01 січня 2018 року по 30 червня 2021 року;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Державної аудиторської служби України, оформлену листом від 07 грудня 2022 року № 000500-14/9956-2022.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2023 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.
16 травня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
09 червня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2025 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
14 липня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач утретє надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року визнано неповажними, зазначені Державною аудиторською службою України, підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у цій справі. Касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку та надання відповідних доказів на їх підтвердження.
13 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржника надіслав до Верховного Суду клопотання про долучення заяви про усунення недоліків касаційної скарги у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2025 року заяву Державної аудиторської служби України про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у цій справі повернуто особі, яка її подала, без розгляду. Продовжено Державній аудиторській службі України строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у цій справі на десять днів із дня вручення ухвали про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги.
22 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав до Верховного Суду заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
В цій заяві зазначено, що Верховний Суд неодноразово повертав касаційну скаргу Держаудитслужбі у справі № 320/1374/25, аргументуючи повернення тим, що касаційні скарги не містять достатнього обґрунтування підстав касаційного оскарження. Скаржник вказує, що нові редакції касаційних скарг Держаудитслужба готувала у найкоротші строки, що вже свідчить про те, що формального підходу до підготовки нового проєкту процесуального документа не було. Скаржник зазначає, що готуючи нову редакцію касаційної скарги, детально описуючи кожну підставу касаційного оскарження (з урахуванням того, що наявні непоодинокі випадки, де Верховний Суд відкриває касаційне провадження взагалі без детального опису підстав касаційного оскарження та враховує лише посилання на частину четверту статті 328 КАС України), Держаудитслужба впевнена, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 328 КАС України.
Перевіривши викладені доводи, колегія суддів, врахувавши повторне подання касаційної скарги без зайвих зволікань та затримок після попередньо поданих касаційних скарг, дійшла висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження на підставі частини третьої статті 329 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суди не врахували висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 160/17775/21 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17.
Верховний Суд наголошує, що аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанови Верховного Суду та постанови Великої Палати Верховного Суду, проте саме конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду, скаржник не зазначив та не обґрунтував неправильного застосування судами попередніх інстанцій норми (норм) матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 3 четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 20-27 Порядку проведення Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами державного фінансового аудиту діяльності суб'єктів господарювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 2019 року № 252 (далі - Порядок № 252). Також скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 42-46 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Проаналізувавши доводи заявника, Суд доходить висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування пунктів 42-46 Порядку № 550, оскільки Державна аудиторська служби України, указавши про ці пункти Порядку № 550, не навела у касаційній скарзі належної аргументації як саме такий висновок щодо указаних норм, що стосуються порядку оформлення результатів ревізії, може вплинути на вирішення подібних спорів у інших справах, виходячи з обставин, установлених судами у цій справі, що мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Водночас обґрунтування скаржника стосовно наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування пунктів 20-27 Порядку № 252, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд
1. Заяву Державної аудиторської служби України про пновлення строку на касаційоне оскарження - задовольнити.
2. Поновити Державній аудиторській службі України строк на касаційне оскарження рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Київтеплоенерго» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправними дій та рішень.
3. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Державної аудиторської служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2025 року у цій справі.
4. Витребувати справу №320/1374/23 із Київського окружного адміністративного суду.
5. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
6. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: С.А. Уханенко
Судді: О.В. Кашпур
В.М. Соколов