30 вересня 2025 року
м. Київ
справа №440/5385/24
адміністративне провадження № К/990/48439/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколов В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року (суддя: Костенко Г.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року (судді: Катунок В.В., Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державна служба України з безпеки на транспорті, третя особа: Крюківський відділ державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпеки), за участю третьої особи: Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - третя особа), у якому просила:
- визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022601 від 14 листопада 2023 року.
На обґрунтування позову позивач зазначила, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність підстав для притягнення її до відповідальності за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідальність за таке порушення, згідно із цим Законом, застосовується виключно до автомобільних перевізників, а не до власників транспортних засобів, якими здійснюється перевезення вантажів.
Посадові особи відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області не встановили, що на момент виявлення порушення автомобіль вантажний бортовий тентовий ТАТА НОМЕР_1 перебував у безоплатному користуванні ОСОБА_2 на підставі договору позички транспортного засобу б/н від 02 січня 2023 року. Саме ОСОБА_2 , за твердженням позивача, є автомобільним перевізником та може бути суб'єктом відповідальності за порушення вимог зазначеного Закону.
Позивач наголосила, що їй не відомо, які саме перевезення відбувалися 23 жовтня 2023 року (дата виявлення порушення), на підставі яких документів та із застосуванням яких технічних засобів. Вона не є фізичною особою-підприємцем, не займає керівних посад в організаціях та установах суб'єктів господарювання, які здійснюють автомобільні перевезення
Таким чином, відповідач, не з'ясувавши належним чином усіх фактичних обставин справи, протиправно притягнув її до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. У зв'язку з цим постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу №022601 від 14 листопада 2023 року є протиправною та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції зазначив, що у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу транспортний засіб марки автомобіль вантажний бортовий тентовий ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , перебуває у власності ОСОБА_1 . При цьому в акті перевірки відсутні будь-які письмові пояснення водія щодо зазначених у ньому даних, зокрема щодо найменування автомобільного перевізника: ОСОБА_1 .
На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 є автомобільним перевізником і, відповідно, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, із чим погодився й апеляційний суд.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на товарно-транспортну накладну від 23 жовтня 2023 року №23/10-1, згідно з якою замовником перевезення та вантажоодержувачем визначено ПП «Фігура», а вантажовідправником - ТОВ «Згода-Плюс», суд апеляційної інстанції відхилив, указавши, що вказані юридичні особи виступають лише як замовник та вантажовідправник та не зазначені як автомобільний перевізник.
Крім того, апеляційний суд підкреслив, що під час перевірки не було надано жодних документів, які б підтверджували правові підстави користування транспортним засобом іншою особою, зокрема договорів оренди, позички чи тимчасових реєстраційних талонів. Жодних пояснень з цього приводу також не надавалося.
Окремо суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що позивач не надала доказів тимчасової реєстрації транспортного засобу, а саме тимчасового реєстраційного талона, який би підтверджував передачу транспортного засобу іншій особі відповідно до абзацу четвертого пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388.
Щодо копії договору позички транспортного засобу, наданої позивачем, апеляційний суд зазначив, що її подано лише разом із позовною заявою. При цьому подальше надання матеріалів на підтвердження користування транспортним засобом іншою особою не спростовує та не змінює фактичних обставин, зафіксованих безпосередньо під час проведення перевірки.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати їх судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, не врахувавши висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.
На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно визначили її автомобільним перевізником у спірних правовідносинах. Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізником є суб'єкт господарювання, який на законних підставах, відповідно до законодавства та одержаної ліцензії, здійснює перевезення вантажів за договором, використовуючи транспортний засіб. Відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена абзацом чотирнадцятим частини першої статті 60 цього Закону, застосовується саме до автомобільних перевізників, а не до власників чи користувачів транспортних засобів. При цьому перевезення може здійснюватися з використанням автомобіля, що належить іншій особі, але це не змінює статусу перевізника у правовідносинах. Тому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб. Аналогічний висновок міститься у згаданих постановах Верховного Суду, однак суди першої та апеляційної інстанцій його не врахували.
Скаржник також звертає увагу, що відповідач подав копію товарно-транспортної накладної від 23 жовтня 2023 року №23/10-1, у якій замовником перевезення та вантажоодержувачем вказано ПП «Фігура», а вантажовідправником - ТОВ «Згода-Плюс». Суд апеляційної інстанції встановив, що вказані юридичні особи зазначені саме як замовник (вантажоодержувач) та вантажовідправник, а не як автомобільний перевізник. Водночас зазначена товарно-транспортна накладна взагалі не містить відомостей про автомобільного перевізника.
На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій залишили без уваги вимоги абзацу третього статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», яким на вантажовідправника покладено обов'язок зазначати у товарно-транспортній накладній усі необхідні відомості, у тому числі і про перевізника. На місці зупинки водій відповідно до абзацу другого статті 48 зазначеного Закону зобов'язаний був надати необхідні документи відповідачу для перевірки. При цьому вимоги цієї норми стосуються як наявності товарно-транспортної накладної, так і її змісту.
Крім того, скаржник вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної оцінки її поясненням та поданим доказам стосовно того, що вона не здійснює ані на комерційній основі, ані за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) визнано поважними причини пропуску строку ОСОБА_1 на касаційне оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 440/5385/24; звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 440/5385/24; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року у справі № 440/5385/24.
Ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
23 жовтня 2023 року на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №008224 від 23 жовтня 2023 року відповідно до графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області за адресою а/д Н-31 Дніпро-Цаичанка- Кобеляки-Решетилівка 128 км було проведено перевірку додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення вантажних перевезень.
Під час перевірки було оглянуто вантажний бортовий тентовий автомобіль марки ТАТА, державний номер НОМЕР_1 .
Згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб марки автомобіль вантажний бортовий тентовий ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску - 2008, власником транспортного засобу є ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт проведення перевірки від 23 жовтня 2023 року №019490, у якому зафіксовано порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт перевізником ОСОБА_1 .
Зокрема, виявлено порушення статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт»: під час перевезення вантажів згідно з товарно-транспортною накладною №23/10-1 від 23 жовтня 2023 року транспортним засобом з повною масою понад 3,5 т перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною контрольною книжкою водія, чим порушив статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», наказ Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07 червня 2010 року, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» - перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт».
01 листопада 2023 року відповідач направив на адресу позивача ( АДРЕСА_1 ), зазначену у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, рекомендованим листом №0600057050109 повідомлення за вих. №84330/34/24-23 від 30 жовтня 2023 року про призначення розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 14 листопада 2023 року та необхідність з'явитися до Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області для участі у розгляді справи та надання відповідних пояснень/заперечень.
Надіслане поштове відправлення №0600057050109 було повернуто оператором поштового зв'язку на адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області через невручення адресату за закінченням встановленого терміну зберігання, що підтверджується копією відповідного поштового відправлення з довідкою про причини повернення/досилання.
14 листопада 2023 року Відділ державного нагляду (контролю) у Полтавській області прийняв постанову №022601 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погодившись із зазначеною постановою, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Процедура проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок №1567).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Пунктом 13 Порядку № 1567 передбачено, що графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За змістом пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом (абзац 2).
Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Відповідно до абзацу третього 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку прийняттям відповідачем оскаржуваної постанови про накладення на позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Позивач заперечувала правомірність цієї постанови, вказуючи, що вона не є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III, а відтак не може бути притягнута до відповідальність за порушення зазначеного законодавства.
Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, відхилили ці доводи та, посилаючись на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу й акт перевірки, встановили, що саме позивач є автомобільним перевізником і, відповідно, суб'єктом, відповідальним за порушення вимог Закону №2344-III.
Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, з огляду на доводи позивача про неврахування судами першої та апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 01 червня 2023 року у справі № 640/39442/21, від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.
В аспекті заявленої скаржницею підстави касаційного оскарження Верховний Суд має оцінити правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права при визначенні позивача - власника транспортного засобу - автомобільним перевізником у розумінні положень Закону №2344-III та притягненні його до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Перевіривши доводи касаційної скарги та враховуючи межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України, а також оцінюючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, Верховний Суд зазначає таке.
Питання відповідності особи, яка перевозить вантаж, критеріям автомобільного перевізника, визначеним Законом № 2344-III в аспекті правомірності притягнення власника автотранспортного засобу до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, через відсутність у водія документів, неодноразово досліджувалося Верховним Судом, зокрема у справах №№640/27759/21, 240/22448/20, 280/3520/22, 620/18215/21, 600/1407/22-а та 280/2150/23.
У постанові від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21 Верховний Суд указав, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов'язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов'язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.
Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.
Водночас нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв'язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.
В іншій постанові Верховного Суду (від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, на яку посилається скаржник) Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).
У постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 280/2150/23 Верховний Суд зазначив, що на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб'єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб'єкт (особа порушника), який, у розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-III, має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.
Отже, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.
З обсягу встановлених судами обставин цієї справи випливає, що посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті 23 жовтня 2023 року проведено перевірку транспортного засобу марки автомобіль вантажний бортовий тентовий ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , який, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, належить ОСОБА_1 , за кермом перебував водій ОСОБА_2 .
Під час проведення перевірки водієм ОСОБА_2 було надано товарно-транспортну накладну від 23 жовтня 2023 року №23/10-1 на перевезення вантажу, з якої вбачається, що замовником та вантажовідправником є Приватне підприємство «Фігура», а вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю «Згода-Плюс». Відомості про автомобільного перевізника у зазначеній товарно-транспортній накладній відсутні.
Позивач не заперечувала, що транспортний засіб зареєстрований на неї, однак наполягала, що на момент перевірки він перебував у користуванні ОСОБА_2 на підставі договору позички транспортного засобу б/н від 02 січня 2023 року, і використовувався останнім для власних потреб.
Суди першої та апеляційної інстанцій, врахувавши, що власником автомобіля є ОСОБА_1 , а акт перевірки №019490 від 23 жовтня 2023 року не містить пояснень водія щодо найменування перевізника, дійшли висновку, що саме ОСОБА_1 є автомобільним перевізником у розумінні Закону №2344-III.
Водночас суди попередніх інстанцій залишили без уваги доводи позивача про те, що між ОСОБА_1 (позичкодавцем) та ОСОБА_2 (користувачем) 02 січня 2023 року був укладений договір позички транспортного засобу, за умовами якого вона як позичкодавець передала автомобіль вантажний бортовий тентовий ТАТА, номерний знак НОМЕР_1 , 2008 року випуску у безоплатне користування користувачу.
Також залишено поза увагою доводи позивача про те, що вона не зареєстрована фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та господарських формувань, і що вона не займає керівних посад у суб'єктах господарювання, які здійснюють автомобільні перевезення.
Крім того, суди попередніх інстанцій залишили без уваги той факт, що у товарно-транспортній накладній від 23 жовтня 2023 року №23/10-1 ОСОБА_1 не зазначена як автомобільний перевізник, а інших доказів, які б підтверджували здійснення нею перевезення вантажу, відповідач не надав.
Суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи висновок про правомірність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, послався на ненадання нею тимчасового реєстраційного талону, який би підтверджував передачу належного їй транспортного засобу, щодо якого контролюючим органом здійснювалася перевірка, іншій особі.
Однак Верховний Суд у постановах від 06 липня 2023 року у справі № 560/514/22 та від 07 грудня 2023 року у справі № 600/1407/22-а указав, що на власника транспортного засобу у разі передачі права керування транспортним засобом іншій особі, не покладається обов'язок з оформлення тимчасового реєстраційного талону. Вирішення питання оформлення тимчасового реєстраційного талону чи ні законодавець залишив на розсуд самого власника.
Суд наголошує, що статус автомобільного перевізника визначається на підставі документів, які підтверджують укладення договору перевезення вантажу.
У постановах від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20, від 02 червня 2023 у справі №640/39442/21, на які посилається скаржник, Верховний Суд підкреслював, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону № 2344-III). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону №2344-III).
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відповідач не досліджував документи, на підставі який надалася послуга перевезення вантажу відповідно до товарно-транспортної накладної від 23 жовтня 2023 року № 23/10-1 в контексті визначення особи, яка має правовий зв'язок із перевезенням вантажу та безпосередньо надавала відповідну послугу, а зосередив свою увагу лише на реєстраційних документах на транспортний засіб позивача та відомостях акта проведення перевірки щодо відсутності передбачених законодавством документів.
Суд не заперечує того, що під час під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності. Але й адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з'ясувати, зокрема, особу порушника, адже видається очевидним, що автомобільний перевізник не може встановлюватися на основі самих лише слів водія транспортного засобу, які зафіксовані в акті проведення перевірки (додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом). Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі № 240/22448/20.
На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб'єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з'ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2023 року у справі №620/18215/21.
Отож відповідач був зобов'язаний під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт в органі Укртрансбезпеки встановити дійсного автомобільного перевізника, проте він цього не здійснив та, як наслідок, протиправно застосував відповідальність до власника транспортного засобу.
Під час розгляду справи відповідач не надав жодного доказу щодо того, що 23 жовтня 2023 року автомобільним перевізником була саме ОСОБА_1 . Іншими словами, відповідач не спростував доводи позивача про безпідставність застосування до неї адміністративної відповідальності за встановлене порушення.
Крім того, слід звернути увагу на те, що посадові особи відповідача в акті перевірки від 23 жовтня 2023 року не указали, на підставі яких документально підтверджених доказів ними було визначено автомобільним перевізником саме позивача та чи було їм надано під час перевірки документи, що засвідчують використання водієм ОСОБА_2 транспортного засобу на договірних умовах.
З огляду на зазначені обставини, Верховний Суд не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт. У цьому випадку відповідачем не доведено, що позивач в межах спірних правовідносин є автомобільним перевізником в розумінні вимог Закону № 2344-III і, відповідно, що вона є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт.
За таких обставин Верховний Суд вважає помилковими висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
Отже, доводи, покладені в основу касаційної скарги ОСОБА_1 щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної норм матеріального права знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 липня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2024 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №022601 від 14 листопада 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько В.М. Соколов