25.09.25
Справа № 635/4730/24
Провадження № 1-кп/635/644/2025
25 вересня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника - адвоката ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
обвинуваченої - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 111-2 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
До суду надійшло клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В обґрунтування клопотання обвинувачена зазначила, що прокурором не доведено наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Крім того, просила суд звернути увагу на те, що в неї є діти та онуки, які потребують підтримки з її боку, а вона потребує медичного обстеження і лікування.
Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання підзахисної та зазначив, що прокурор до своїх клопотань про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою жодного разу не надав доказів наявності ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Захисник зазначає, що ОСОБА_4 має ряд захворювань, раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягається вперше.
Прокурор ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання обвинуваченої, зазначивши, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які існували на момент обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжують існувати, застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не може запобігти зазначеним ризикам.
Суд, заслухавши думку учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до наступного.
Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосований запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, в тому числі, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити зазначені дії.
Підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника можуть бути нові обставини, що виникли після постановлення ухвали про застосування запобіжного заходу та які безпосередньо свідчать про зменшення встановлених у провадженні ризиків з плином кримінального провадження та/або які впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Тобто суд не перевіряє обґрунтованість самих підстав застосування запобіжного заходу і не переглядає судове рішення про його застосування, а на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, що виникають у зв'язку з плином часу і можуть вплинути на застосований до обвинуваченого запобіжний захід або спосіб його виконання. Такий висновок узгоджується з положеннями частини 5 статті 201 КПК України, яка унеможливлює подання обвинуваченим, його захисником клопотання про зміну запобіжного заходу протягом тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу.
Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2024 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави - до 12 квітня 2024 року включно.
В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченої неодноразово продовжувався Харківським районним судом Харківської області, останній раз - на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 06 серпня 2025 року продовжено ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів - до 04 жовтня 2025 року включно, без визначення розміру застави.
Як вбачається з ухвали слідчого судді Харківського районного суду Харківської області від 13 лютого 2024 року про застосування запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_4 , ухвал Харківського районного суду Харківської області про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, стороною обвинувачення було доведено наявність трьох ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України: можливість переховування обвинуваченої від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень чи продовження кримінального правопорушення, у якому вона обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» у справі №30671/04 від 23 січня 2012 року наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінюючи можливість обвинуваченої переховуватися від суду, суд погоджується з імовірністю існування такого ризику на даний час, оскільки цей ризик є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконного впливу обвинуваченої на свідків. При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачена стає обізнаною про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак остання може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі.
Також продовжує існувати ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення інших кримінальних правопорушень який обумовлений тим, що обвинувачена ОСОБА_4 дійсно має міцні соціальні зв'язки, але разом з тим вказані зв'язки, а саме з сином та його родиною, підтверджують її зв'язок з державою-агресором, де останні проживають. Відтак, ОСОБА_4 може передавати їм данні, що можуть мати негативні наслідки та становити новий склад кримінального правопорушення, зокрема у вигляді передачі даних про місце розташування військових чи інших стратегічних об'єктів. Вказані обставини в сукупності об'єктивно свідчать про наявність ризику вчинення нею інших кримінальних правопорушень, в тому числі проти основ національної безпеки України, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
З огляду на викладене, суд вважає, що встановлені ризики, а саме переховування від суду, можливість незаконного впливу на свідків, вчинення інших кримінальних правопорушень не втратили свою актуальність та продовжують існувати, а обвинуваченою не надано доказів на їх спростування.
Посилання обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_3 на міцні соціальні зв'язки обвинуваченої та характеризуючи данні обвинуваченої, на думку суду не є безумовною підставою для зміни останній запобіжного заходу, оскільки вказані факти не стали стримуючими факторами при вчиненні нею злочинної діяльності, у зв'язку з чим не спростовує та не мінімізує наявних ризиків, запобігти яким в даному випадку може лише такий винятковий запобіжний захід, як тримання під вартою.
Твердження обвинуваченої та її захисника про недоведеність існування ризиків, суд вважає безпідставними, оскільки існування ризиків, в тому числі і втечі від суду, об'єктивно вбачається з відомостей, що є наявними у кримінальному провадженні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що обвинувачена не довела наявності нових обставин, які б підтверджували значне зменшення або зникнення встановлених раніше ризиків, які б давали підстави для зміни обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжного заходу, у зв'язку з чим вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший запобіжний захід ,не пов'язаний з триманням під вартою - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 30 вересня 2025 року.
Суддя ОСОБА_1