печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22451/13-ц
30 березня 2020 року Печерський районний суд міста Києва
у складі: головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі судових засідань - Маленівській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. у справі № 757/22451/13-ц, від 19.10.2016 року № 476/24, -
Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» звернувся до суду із скаргою на повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. у справі № 757/22451/13-ц, від 19.10.2016 року, мотивуючи свої вимоги безпідставністю повернення виконавчого документу державним виконавцем без прийняття до виконання.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 04.10.2016 року представник стягувача звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження. 19.10.2016 року державним виконавцем винесено повідомлення про повернення виконавчого документу без виконання, у зв'язку із тим, що виконавчий документ надійшов без квитанції про сплату авансового внеску. Дії виконавця вважає незаконними та просить скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу, оскільки зазначає, що заяву про відкриття виконавчого провадження було направлено представником 04.10.2016 року, тобто до вступу у законну силу Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає необхідність подачі квитанції про сплату авансового внеску.
Представник Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заяву про розгляд справи без їх участі.
Державний виконавець в засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, направив на адресу суду заперечення на скаргу, в якій просив відмовити у її задоволенні.
Суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписом ст. 2 цього Закону № 1404-VIII засадами виконавчого провадження є верховенство права; обов'язковість виконання рішень; законність; диспозитивність; справедливість; неупередженість та об'єктивність; гласність та відкритість виконавчого провадження; розумність строків виконавчого провадження; співмірність заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Згідно ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
19.10.2016 року повідомленням головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. повернуто виконавчий документ № 757/22451/13-ц від 19.06.2014 року без прийняття до виконання, яке мотивоване тим, що стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження не додано квитанції про сплату авансового внеску, разом з тим, всупереч вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень до заяви про примусове виконання рішення, згідно яких до заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. Однак, заяву про відкриття виконавчого провадження подано представником Мельниченко Д.М. та зареєстровано у системі Мін'юсту 07.10.2016 року, термін дії довіреності закінчився 06.10.2016 року.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам , передбаченим цією статтею, або якщо стягував не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо стягував не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи, як передбачено частиною першою статті 447 ЦПК України.
Виходячи з вищевикладеного, суд не знаходить підстав для визнання дій незаконними державного виконавця та скасування повідомлення державного виконавця про повернення виконавчого документа, яке є обґрунтованим та прийнятим з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заявником не надано суду належних доказів, які б підтверджували той факт, що ним було направлено заяву про відкриття виконавчого провадження до вступу Закону України «Про виконавче провадження», що звільняло б заявника від подачі квитанції про сплату авансового внеску, крім того, заявником ніяким чином не обґрунтовано доводи державного виконавця, які були викладені ним у повідомленні про повернення виконавчого документу, про сплив терміну дії довіреності на момент подачі заяви про відкриття виконавчого провадження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що у задоволенні скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1-19, 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 ЦПК України, суд, -
У завдоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на повідомлення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Назаровця А.Т. у справі № 757/22451/13-ц, від 19.10.2016 року № 476/24, - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя В.В. Підпалий