печерський районний суд міста києва
Справа № 753/1739/19-ц
16 січня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Підпалого В.В.,
при секретарі - Дахно С.С., Кирилюк Н.С., Луцюк А.В.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м. Києві за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків за договором купівлі-продажу приміщення, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту - Позивач) звернулась з позовом до суду до ОСОБА_2 (надалі по тексту - Відповідач-1), до ОСОБА_3 (надалі по тексту - Відповідач -2), в якому просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь 701 264, 34 грн. відшкодування збитків, судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 06.10.2017 р. ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 попередню оплату за купівлю-продаж приміщення АДРЕСА_1 . Сторони погодили здійснити купівлю-продаж приміщення за 230 000 дол., з врахуванням того, що ОСОБА_2 буде отримано всю необхідну дозвільну документацію для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (oфіс) з влаштуванням окремої вхідної групи (сходів). Mіж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість про те, що до 15 січня 2018 р., ОСОБА_2 передає їй ключі на дане приміщення. Питання укладення договору-купівлі продажу було відтерміновано з вини ОСОБА_2 , оскільки останній не отримав погодження контролюючих органів для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої вхідної групи (сходів). Дане питання вирішувалось до травня 2018 р. Крім цього, в даному приміщенні проводились ремонтні роботи позивачем зa власнi кошти. 22.05.2018 р. між відповідачами та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення № 21, що знаходиться по АДРЕСА_2 . Під час продажу даного об'єкту відповідачі заявляли та гарантували, що необхідну дозвільну документацію для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштуванням окремої вхідної групи (сходів), вони отримали встановленому законом порядку і будь-яких претензій до них від контролюючих органів та третіх осіб не має, ніяких реконструкцій нежитлового приміщення не проводилось (п 1.5 Договору купівлі-продажу). Кpiм тoго, ОСОБА_2 неодноразово заявляв, що у нього є домовленості з інспектором КП «Київблагоустрій» щодо отримання погодження на тимчасове порушення благоустрою АДРЕСА_2 та його відновлення. Однак, всі гарантування та заяви зі сторони відповідачів були обманом.
Внаслідок порушення відповідачами умов договору купівлі-продажу від 22.05.2018 р., недотримання ними вимог законодавства щодо отримання дозвільної документації для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштування окремої вхідної групи (сходів), недоотримання Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київради від 25.12.2018 р., яке потягло за собою проведення демонтажу сходів та прибудови, протиправними діями відповідачів завдано позивачу збитки в розмірі 701 264, 34 грн.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 11.02.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Печерського районного суду міста Києва.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.05.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.
08 квітня 2020 року від представника відповідачів надійшов відзив по справі в якому останній заперечив з приводу задоволення позову посилаючись на наступні обставини.
Предметом договору є нежитлове приміщення АДРЕСА_1 загальною площею 51, 5 кв.м., а ганок загальною площею 2,04 кв.м. , що відповідає технічному паспорту, що виготовлений 07 травня 2018 року. Жодних додаткових квадратних метрів приміщення на момент продажу не мало, жодних коштів окрім, як за площу самого приміщення 41,5 кв.м., що відповідає даним технічного паспорту та даним, що містяться в реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідачі від позивача нe отримували, про жодні прибудови, надбудови, збільшену площу нежитлового приміщення, які могли бути предметом договору і які існували на момент його вчинення - не існувало та не було. B той же час, відповідно до п.8 укладеного договору, нежитлове приміщення було оглянуто позивачем неодноразово; недоліків, які перешкоджають використанню такого нежитлового приміщення за цільовим призначенням на момент огляду, виявлено не було; жодних претензій до відповідачів щодо якісних характеристик саме нежитлового приміщення площею 41,5 кв.м., що було предметом Договору не встановлено та не виявлено. Крім того, у відповідності до п.10 договору, сторони такого договору, підтвердили (засвідчили підписом), що досягли згоди з усіх істотних умов договору, у них відсутні будь-які заперечення щодо кожної з її умов, вони однаково розуміють значення договору, умови та правові наслідки для кожної з сторін та цей договір відповідає їх внутрішньому волевиявленню. Відтак, договір було укладено за відсутності впливу тяжких обставин та обставин, що спонукають вчинити його на вкрай невигідних умова та він не є фіктивним та удаваним. Будь - які попередні домовленості, які мали місце до укладення договору і не відображені у його тексті, не мають правового значення. Таким чином, відповідачами, як продавцями, були виконані усі умови договору, зокрема,щодо переведення квартири АДРЕСА_3 під нежитлове приміщення з урахуванням вимог чинного законодавства щодо таких дій та передачу такого приміщення позивачу, як покупцю самe загальною площею 41,5 кв.м. і це було достеменно відомо самому позивачу. Основоположні умови, про які вказується вище мають значення, оскільки як вбачається з тверджень самого позивача, які містяться у позовній заяві, саме нею 15.01.2018 p. отримано попередньо доступ до вказаного приміщення з метою проведення ремонтних робіт. Подальші самостійні дії позивача, після укладення договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, щодо значного несанкціонованого збільшення площі прибудови до нежитлового приміщення (близько 30 додаткових кв. м.), яку жодним чином не здійснювали відповідачі та не отримували кошти за зазначені квадратні метри, призвели до цілком зрозумілих наслідків його демонтажу, що і підтверджується самим позивачем в тому числі наданими до суду фото-матерiaлaми. Обов'язок відповідачів щодо переведення приміщення в нежитловий фонд, було чітко виконано у відповідності до вимог законодавства і жодних претензій на момент укладення правочину у позивача не було. Так, відповідачами була здійснена довготривала процедура, у тому числі, був отриманий дозвіл на переведення житлового приміщення в нежитлове та вхідну групу (ганок), розроблено проектну документацію та здійснено подальшу процедуру оформлення реконструкції, що передбачена Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: реєстрація декларації про початок виконання будівельних робіт, оформлення нового технічного паспорту, реєстрація декларації про готовність об'єкту до експлуатації, реєстрація права власності на уже нежитлове приміщення та відображення їх в Реєстрі речових прав на нерухоме майно, що дозволило здійснити відповідну угоду купівлі-продажу приміщення, що є предметом позову. Якісні характеристики нежитлового приміщення, що придбано позивачем у власність, як покупцем, його план та площа зазначені у технічному паспорті, який також передавався при укладені угоди щодо купівлі-продажу. Окрема вхідна група (ганок) становила всього 2,04 кв.м. і не містила жодних інших прибудов пов'язаних із несанкціонованим збільшенням площі. Будь-які роботи, які б не стосувалися робочого проекту відповідачами не проводилось, а усі подальші дії щодо добудови, змінення фасаду приміщення, несанкціоноване збільшення площі приміщення та будівельні роботи з надбудови МАФ здійснювалось без виключно без відома відповідачів та самостійними силами та засобами після його купівлі позивачем 22 травня 2018 року, тобто після зміни власника приміщення,за що остання несе персональну відповідальність. А відтак, будь-якої вини або ж причетності до несанкціонованих робіт відповідачі немають, приміщення відчули виключно у тому стані, який відповідає його реальній площі, про що відомо позивачу, та жодної відповідальності за самостійні дії позивача нести не можуть.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились, про розгляд справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяв та клопотань до суду не надходило.
Судовим розглядом встановлено, що 06.10.2017 р. ОСОБА_2 було отримано від ОСОБА_1 попередню оплату за купівлю-продаж приміщення АДРЕСА_1 . Сторони погодили здійснити купівлю-продаж приміщення за 230 000 дол. Mіж ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість про те, що до 15.01.2018 р., ОСОБА_2 передає їй ключі на дане приміщення.
22.05.2018 р. між відповідачами та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу приміщення № 21, що знаходиться по АДРЕСА_2 .
Відповідно до п. 1 вищевказаного договору продавці передають у власність покупцю, а продавець приймає від продавців нежитлове приміщення група приміщень АДРЕСА_1 і сплачують за нього грошову суму в розмірі та в порядку оплати визначеного договором. Загальна площа нежитлового приміщення становить 41, 5 кв.м., яке складається з: А - нежитлове приміщення група приміщень № 21, та - ганок.
Згідно з п. 8 вищевказаного договору нежитлове приміщення оглянуто покупцем, недоліків які перешкоджають використанню нежитлового приміщення за його цільовим використанням на моменту огляду не виявлено. У покупця немає претензій до продавців щодо якісних характеристик нежитлового приміщення.
22.05.2018 р. інспектором КП «Київблагоустрій» винесено припис № 1808967 з вимогою надати дозвільну документацію на розміщення прибудови за адресою АДРЕСА_2 , в разі відсутності документації - здійснити демонтаж власними силами.
30.05.2018 р. Департаментом міського благоустрою надано доручення на знесення вищевказаної прибудови.
12.10.2018 р. демонтовано прибудову за адресою АДРЕСА_2 , про що складено акт демонтажу № ОЗ - 461.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені статтею 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
В позовній заяві позивач стверджує, що внаслідок порушення відповідачами умов договору купівлі-продажу від 22.05.2018 р., недотримання ними вимог законодавства щодо отримання дозвільної документації для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштування окремої вхідної групи (сходів), недоотримання Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київради від 25.12.2018 р., яке потягло за собою проведення демонтажу сходів та прибудови, протиправними діями відповідачів завдано позивачу збитки в розмірі 701 264, 34 грн.
Проте договір купівлі-продажу від 22.05.2018 р. не містить домовленостей між сторонами щодо отримання дозвільної документації для переведення квартири АДРЕСА_1 під нежитлове приміщення (офіс) з влаштування окремої вхідної групи (сходів). Інших доказів на підтвердження вищевказаних домовленостей між позивачем та відповідачами позивачем до суду не надано.
Окрім того, на підтвердження понесених збитків позивачем надано квитанції на придбання будівельних матеріалів у період з 20.04.2018 р. по 05.10.2018 р., а саме до укладення договору купівлі-продажу від 22.05.2018 р.
Верховний Суд України у своїй постанові від 03.06.2015 року, справа №6-305цс15 висловив правову позицію за якою цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі статті 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявність шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою та вина в заподіянні шкоди.
Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Так як під час розгляду справи не було встановлено неправомірних дій з боку відповідачів, а тому оскільки судом не встановлено всіх елементів складу цивільного правопорушення, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди не можуть бути задоволені.
За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 19, 76-82, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення збитків за договором купівлі-продажу приміщення, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 .
Суддя В.В. Підпалий