П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 518/754/25
Перша інстанція: суддя Гуржій А.В.,
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,
суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,
секретар - Афанасенко Ю.М.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 ,
представника ГУ НП в Одеській області - Чегодар С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року у справі № 518/754/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -
Короткий зміст позовних вимог.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив :
- скасувати постанову серії ЕНА №4531232 від 18.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що передбачена ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що порушення ним не вчинялось, оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку її прийняття, відсутні жодні докази порушення ним Правил дорожнього руху.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що старший інспектор поліції Шоломінський I.O., встановивши в діях позивача порушення Правил дорожнього руху, в межах наданих йому повноважень, цілком правомірно склав оскаржувану постанову та застосував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу за порушення Правил дорожнього руху, а відтак правові підстави для скасування постанови від 18.04.2025 серії ЕНА № 4531232, відсутні.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Ширяївський районний суд Одеської області рішенням від 05 червня 2025 року позов задовольнив частково.
Визнав протиправною та скасував постанову старшого інспектора відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Шоломінського Івана Олександровича, серії ЕНА №4531232 від 18.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення надіслати до відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області на новий розгляд.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Стягнув з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 302,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- суд першої інстанції відмовився дослідити докази наявні у справі, а саме «службове посвідчення» поліцейського ОСОБА_2 . З даного посвідчення не можливо зрозуміти чи проходить службу капітан поліції ОСОБА_2 в ВП №2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, та на якій посаді. Жодних інших документів, які б підтверджували повноваження капітана поліції ОСОБА_2 щодо покладених на нього обов'язків із забезпечення безпеки дорожнього руху та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі відповідачами не надано.
- суд першої інстанції в порушення норм процесуального права залучив другого відповідача ;
- зазначені в рішення суду першої інстанції відеозаписи не містять доказів того, що саме позивач керував, автомобілем марки ВАЗ 21099 який десь порушив ПДР та саме він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а також, даний відеозапис не містить доказів того, що правопорушення було скоєно позивачем біля будинку №6 по вулиці Шклярука , с.Ширяєве;
- суд першої інстанції не правильно підрахував судові витрати понесені позивачем: судові витрати складають судовий збір 605,60 та сплата відсотків «Приватбанк» за перерахування судового збору у розмірі 25 грн. Тому судові витрати складають 630,60 коп.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління Національної поліції в Одеській області також подало апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:
- не правильним є твердження суду першої інстанції, що під час розгляду справи інспектором поліції не зазначено, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності проведено не в повному обсязі, роз'яснення обов'язків не проведено, дослідження доказів не проводилося, прийняте за результатами рішення не оголошено, але лише вручена письмова постанова, адже поліцейський згідно ст. 285 КУпАП ознайомив позивача із змістом зазначеної постанови по справі про адміністративне правопорушення та позивач поставив свій підпис, щодо ознайомлення з постановою, як вбачається із копії самої постанови від 18.04.2025 ;
Обставини справи.
Суд першої інстанції встановив, що 18 квітня 2025 року старшим інспектором відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Шоломінським Іваном Олександровичем винесено постанову серії ЕНА № 4531232 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
За змістом зазначеної оскаржуваної постанови, 18.04.2025 о 14:35 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки ВАЗ 210994-20, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Грушевського в смт. Ширяєве, не виконав вимоги знаку пріоритету 2.2 Stop (проїзд без зупинки заборонено), чим порушив п. 8.4.б Правил дорожнього руху - порушення вимог знаків пріоритету.
Водія притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у сумі 340 грн.
Розгляд справи фіксувався інспектором поліції, посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, міститься у п. 7 оскаржуваної постанови - 001008.
Не погоджуючись із постановою серії ЕНА № 4531232 від 18.04.2025 позивач звернувся із цим позовом до суду.
Висновок суду першої інстанції.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що під час розгляду справи інспектором поліції не зазначено, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності проведено не в повному обсязі, роз'яснення обов'язків не проведено, дослідження доказів не проводилося, прийняте за результатами рішення не оголошено, але лише вручена письмова постанова, що свідчить про неповноту дотримання ним всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Встановивши недотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції та суд першої інстанції дійшов висновку про скасування постанови та направлення справи на новий розгляд.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку, що частина позовних вимог щодо закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення є передчасними та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, КУпАП.
Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
На підставі статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 122).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Поліція відповідно до покладених нею завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (п. 11 ч. 1 ст. 23).
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (абз 1 п. 4 розділ 1 Інструкції).
Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою, третьою і п'ятою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою статті 152-1 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч.ч 2, 4 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами та доповненнями, далі ПДР).
За пунктом 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9).
Згідно з положеннями п. 2.3 розд. 2 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний, серед іншого, бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.
Пунктом 1.9 розд. 1 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, п.п. «б» п. 8.4. ПДР - дорожні знаки поділяються на групи: б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП унормовано, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
При цьому, відповідно до приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) установлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Приписами ч. 1 ст. 72 КАС України визначено - доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, які ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд зауважує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд першої інстанції під час розгляду справи встановив, що у підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення Головним управлінням Національної поліції в Одеській області подані фотознімки (скріншоти з відеозапису) та відеозапис з відеореєстратора закріпленого у службовому автомобілі поліції, відеозапис з нагрудної камери поліцейського.
Зазначені докази досліджені судом першої інстанції безпосередньо у судовому засіданні.
Дослідженням зазначених матеріалів суд першої інстанції встановив, що зафіксовані події мали місце, 18.04.2025 у період часу з 14:32 години до 15:20 години, за участі, зокрема, старшого інспектора відділення поліції № 2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області Шоломінського Івана Олександровича та Шпильового Ігоря Петровича.
Відповідно до ст. 279 КУпАП - «Порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення» - розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 визначає процедуру оформлення поліцейськими підрозділів поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Відповідно до пунктів 9, 10 зазначеної Інструкції, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Дослідивши матеріали справи суд першої інстанції слушно зауважив, що розгляд поліцейським справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 відбувся у скороченому провадженні, - фіксація інспектором поліції факту адміністративного правопорушення, розгляд справи, та накладання адміністративного стягнення безпосередньо на місці його вчинення.
Отже, суд першої інстанції , дослідивши відеозапис з пристрою для запису інформації з нагрудної камери поліцейського щодо подій, які мали місце 18 квітня 2025 року між позивачем та поліцейським, встановив, що інспектором поліції недотримано порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що під час розгляду справи інспектором поліції не зазначено, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснення прав особі, яка притягається до адміністративної відповідальності дійсно проведено не в повному обсязі, роз'яснення обов'язків не проведено, дослідження доказів не проводилося, прийняте за результатами рішення не оголошено, але лише вручена письмова постанова, що свідчить про неповноту дотримання ним всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Колегія суддів вважає, що встановлені судом обставини є свідченням того, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям, встановленим п.п. 1, 3ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки обов'язок доказування в даних справах покладається на відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що саме відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення по відношенню до позивача ним виконані вимоги ст. 268 КУпАП, у зв'язку з чим погоджується з висновком суду першої інстанції , що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Водночас, встановивши недотримання порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції та дійшовши висновку про скасування постанови та направлення справи на новий розгляд, суд першої інстанції виснував, що частина позовних вимог щодо закриття справи про адміністративне правопорушення за відсутності події та складу адміністративного правопорушення є передчасними та задоволенню не підлягає.
Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення, на які юрисдикція адміністративних судів, в силу приписів пункту 3 частини другої статті 19 КАС України, не поширюється.
Повноваження ж адміністративних судів у справах про накладення адміністративного стягнення обмежуються лише переглядом в порядку статті 286 КАС України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності.
За таких обставин, оскаржувана у цій справі постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягала скасуванню саме з процедурних підстав.
Крім того, скасування постанови у справі про адміністративні правопорушення з процесуальних підстав потребує повторного розгляду справи про адміністративне правопорушення в порядку, встановленому законом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.11.2021 №185/8460/16-а, від 25 травня 2022 року справа № 465/5145/16-а .
Враховуючи викладене та керуючись вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що справа про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає направленню на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Доводи апеляційної скарги.
Доводи та міркування апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Відхиляючи посилання ОСОБА_1 на те, що суд першої інстанції відмовився дослідити докази наявні у справі, а саме «службове посвідчення» поліцейського ОСОБА_2 , а саме що з даного посвідчення не можливо зрозуміти чи проходить службу капітан поліції ОСОБА_2 в ВП №2 Березівського районного відділу поліції ГУНП в Одеській області, та на якій посаді. Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції ґрунтовно відхилив доводи позивача щодо можливих ознак підробки службового документу, як необґрунтовані, оскільки фактів звернення позивачем не наведено та не подано доказів його звернення щодо факту фальсифікації службового посвідчення поліцейського до відповідного органу.
Також не надано належних та допустимих доказів щодо факту фальсифікації службового посвідчення поліцейського і до суду апеляційної інстанції.
Принагідно слід зазначити, що позивач не був позбавлений права зателефонувати на гарячу лінію 102 та сповістити про те, що постанова про адміністративне правопорушення відносно нього складена не уповноваженою особою.
Щодо посилань апелянта на те, що зазначені в рішення суду першої інстанції відеозаписи не містять доказів того, що саме позивач керував, автомобілем марки ВАЗ 21099 який десь порушив ПДР та саме він скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 122 КУпАП, а також, даний відеозапис не містить доказів того, що правопорушення було скоєно позивачем біля будинку № 6 по вулиці Шклярука , с.Ширяєве, колегія суддів зазначає, що питання наявності чи відсутності в діях позивача складу адміністративного правопорушення підлягає встановленню під час розгляду уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання накладення адміністративного стягнення.
На користь цього висновку свідчить і надане до суду апеляційної інстанції 30.09.2025 клопотання про долучення доказів ГУ НП в Одеській області (фото на підтвердження встановлення знаку STOP (проїзд без зупинки заборонено); відповідь ГУНП в Одеській області № 134482 2025 від 29.09.2025 (484144).
Так відповідно до відповіді ГУНП в Одеській області № 134482 2025 від 29.09.2025 (484144), Відділенням поліції № 2 Березівського РВП ГУНІІ в Одеській області було направлено запит № 192288-2025 від 24.09.2025 до ІІІиряївської селищної ради, Березівського району, Одеської області про надання інформації, а саме: Рішення органу місцевого самоврядування або інший офіційний документ по встановленню знаку 2.2 STOP «Проїзд без зупинки заборонено» на дорозі місцевого значення, та надання їх копій (схеми організації дорожнього руху СОДР, який виготовлявся проектною організацією та погоджувався підрозділом поліції, Рішення сесії або виконкому селищної ради, договору на встановлення та утримання, акт приймання-передачі, копія правовстановлюючих документів на дорогу, витяги ДСТУ та ін.), щодо встановлення дорожнього знаку 2.2 STOP «Проїзд без зупинки заборонено» на перехресті вулиць Грушевського кут Захисників України (колишня Ломоносова), проте відповідь наразі не отримано.
До того ж суд апеляційної інстанції відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині залучення другого відповідача судом відхиляються оскільки у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за №724/716/16-а.
Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не правильно підрахував судові витрати понесені позивачем: судові витрати складають судовий збір 605,60 та сплата відсотків «Приватбанк» за перерахування судового збору у розмірі 25 грн. Тому судові витрати складають 630,60 коп., з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини другої статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
При цьому, банківська комісія - це грошові суми, що списуються з рахунків клієнтів як плата за обслуговування рахунку або за надання спеціальних послуг. Банківська комісія береться також за оплату чеків, розміщення депозитів, виконання постійних доручень, пряме дебатування.
З огляду на вказане колегія суддів суду відхиляє посилання ОСОБА_1 , що стягненню на його користь підлягають виключно судові витрати із врахуванням комісії, оскільки банк було обрано ним самостійно, та банківська комісія за своєю суттю не є частиною судового збору чи судовими витратами, який встановлюється державою відповідним нормативно-правовим актом та є обов'язковим до сплати. Комісію за обслуговування було стягнуто обраним позивачем банком за надання йому банківської послуги.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд і постановах від 25 січня 2023 року у справі № 523/12032/18, від 22 квітня 2020 року у справі № 522/19433/17, від 06 листопада 2019 року у справі № 490/7071/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц.
Доводи апеляційної скарги відповідача спростовуються відеозаписами , які наявні у матеріалах справи, з яких чітко вбачається, що поліцейський порушив процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а саме до моменту прийняття постанови не роз'яснив повністю позивачу його права на обов'язки як того вимагає ст.268 КУпАП.
Колегія суддів вважає, що належна реалізація позивачем прав, встановлених ст. 268 КУпАП, у випадку їх роз'яснення до моменту прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, мала можливість вплинути на прийняте інспектором поліції рішення у справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.
При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001)
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -.
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Національної поліції в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 05 червня 2025 року у справі № 518/754/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький
Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик