П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
30 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14368/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В. Місце ухвалення рішення: м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Лук'янчук О.В.
суддів - Бітова А.І.
- Ступакової І.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одеса адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні періоду роботи у Малому колективному підприємстві «Сіріус» з 23.02.1992 по 24.11.2005 року до страхового (трудового) стажу, що надає право на отримання пенсії за віком та скасувати рішення про відмову про призначення пенсії від 18.04.2025 №212950007863;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком, період роботи у Малому колективному підприємстві Сіріус з 23.02.1992 по 24.11.2005;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з моменту звернення із заявою про призначення пенсії 23.04.2024 із виплатою всіх належних сум з даної дати.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви були додані всі можливі документи, які б підтверджували стаж та, зокрема, копію трудової книжки. Однак, отримав відмову у призначенні пенсії за віком від 01.05.2024 (№212950007863) у зв'язку з відсутністю у трудовій книжці запису про звільнення з Малого колективного підприємства «Сіріус» (яке позивач заснував 23.02.1992 та став його керівником, запис №17 у трудовій книжці, сторінка 12-13) і йому було рекомендовано довести цей стаж іншим способом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду №420/21755/24 від 27.01.2025 відмову у призначенні пенсії за віком від 01.05.2024 (№212950007863) скасовано. Зобов'язано відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 23.04.2024 року, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду. Підставою скасування було те, що відповідач не здійснив всіх належних дій при розгляді заяви про призначення пенсії і після скасування незаконного рішення судом, відповідач не перевірив надані позивачем відомості про стаж з 23.02.1992 по 24.11.2005. Відповідачем отримано лист від 14.04.2025 №5744/5/16-31-24-04-03 від Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому вказано, що відповідно до даних інформаційної системи ДПС підприємство МКП «Сіріус» (ЄДРПОУ 14123947) перебувало на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області з 20.06.1997 по 01.06.2004. Вказана відповідь частково не співпадає з відповіддю ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м.Севастополі від 22.04.2024 №2291/6/2122-12-01-04, в якій вказано, що «за наявними даними Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб обласного рівня ОСОБА_1 з 20.06.1997 по 21.11.2005 був керівником, головним бухгалтером та одним із засновників МКП «Сіріус» (податковий номер 14123947). Таким чином, було документально доведено факт, що позивач перебував на посаді директора Малого колективного підприємства «Сіріус» з 23.02.1992 по 24.11.2005. Однак, відповідач при розгляді заяви про призначення пенсії від 23.04.2024 повторно відмовив (відмова від 18.04.2025 №212950007863), посилаючись на відсутність інформації про роботу та сплату підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду України, в Реєстрі відсутні дані про нарахування заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 24.11.2005.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №212950007863 від 18.04.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за його заявою від 23.04.2024.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, а тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що ним правомірно не враховано період навчання з 01.09.1985 по 28.06.1991 в Херсонському індустріальному інституті відповідно до диплома НОМЕР_1 , оскільки вказаний період співпадає з періодом роботи Позивача. В рішенні про відмову від 18.04.2025 повідомлялось про необхідність надання уточнюючої довідки передбаченої пунктом 8 Порядку № 637, однак свої правом позивач не скористався.
Стосовно періоду роботи в малому колективному підприємстві «Сіріус» з 23.02.1993 по 24.11.2005 вказано, що судом І інстанції не взято до уваги встановлений п. 18 Порядку № 637 механізм виклику свідків, а саме для підтвердження стажу на підставі показань свідків особа особисто звертається до сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду України (далі - сервісний центр) з відповідною заявою, в якій зазначає період роботи, назву підприємства, установи, організації, їх місце знаходження, посаду, на якій працювала, та дані про двох свідків. Діючи в межах своїх повноважень, Головним управлінням листом від 09.05.2024 за № 2100-0304-8/21881 повідомлено Позивача про можливість встановлення стажу роботи з 23.02.1993 по 30.06.2000 на підставі показань свідків за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів) відповідно до пункту 17,18 Порядку № 637.
Також зазначає, що судом І інстанції проігноровано, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 з 23.02.1993 року працював директором на підприємстві МКП “Сіріус», тому саме на нього покладається обов'язок своєчасної сплати страхових внесків.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , досягнувши пенсійного віку, 23.04.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Згідно листа наявного в матеріалах справи №2291/6/21-22-12-01-04 від 22.04.2024 Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому зазначено: «за наявними даними Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб обласного рівня ОСОБА_1 з 20.06.1997 по 24.11.2005 був керівником, головним бухгалтером та одним із засновників Малого колективного підприємства «Сіріус» (податковий номер 14123947).
Зауважуємо, що першоджерелом інформації щодо реєстрації фізичних осіб як суб'єктів підприємницької діяльності, засновників та керівників юридичних осіб є відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі державний реєстр). Окрім цього, відповідно до статті 7 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань» (далі Закон №755) Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб підприємців з Єдиного державного реєстру.
Органи державної податкової служби України отримують відомості з ЄДР відповідно до Податкового Кодексу України, ст. 13 Закону № 755 та на підставі Порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань й інформаційними системами Державної фіскальної служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 18.03.2016 № 759/5/371 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за №446/28576.
На даний час виконання окремих повноважень Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, зокрема, в частині здійснення функцій з приймання і комп'ютерної обробки податкової та іншої звітності платників та адміністрування ПДВ закріплено наказом ДПС від 28.03.2022 №173 «Про забезпечення безперебійної роботи територіальних органів ДПС» (зі змінами) за Головним управлінням ДПС у Полтавській області.
Враховуючи зазначене, з приводу надання інформації щодо звітності Малого колективного підприємства «Сіріус» (податковий номер 14123947) необхідно звернутися до Головного управління ДПС у Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Європейська, 4, e-mail:poltava.official@tax.gov.ua).
В інформаційній системі, яка використовується на даний час в ДПС України - ІКС «Податковий блок» відсутня інформація про сплату податків до 01 січня 2012 року, тому надати інформацію за період 1997-2005 роки неможливо.».
З довідки ГУ ПФУ в Херсонській області №269/05-16 від 18.03.2025 про сплату збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період до 01.01.2004 наявна наступна інформація:
- дата реєстрації МКП «Сіріус» в Головному управлінні (Олешківський район) - 14.10.1996, дата зняття з обліку - 04.07.2002;
- директор: ОСОБА_2 , бухгалтер: Закалюжна Ольга Іванівна; - за даними особового рахунку платника та поданої ним звітності заробітну плату найманим працівникам нараховано за січень - лютий 1997 року по 130,0 грн щомісяця.
Страховий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахований на фонд оплати праці, сплачено в повному обсязі. За період з березня 1997 року по грудень 2001 року звіти надано без нарахування фонду оплати праці та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звітність за січень - липень 2002 року відсутня.
У зв'язку з тим, що Олешківська міська територіальна громада перебуває на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, наразі відсутній доступ до архівних документів на паперових носіях, що зберігалися в Олешківському відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) Головного управління. Тому, надати більш детальну інформацію щодо реєстрації, нарахованого фонду оплати праці найманим працівникам МКП «Сіріус» та сплати збору/внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 23.02.1993 по 31.12.1996 на даний час не маємо можливості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року по справі №420/21755/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 05.01.2024 № 212950007863 про відмову у призначенні пенсії та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 23.04.2024, з урахуванням висновків, викладених у рішенні суду.
На виконання вище зазначеного рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняли рішення №212950007863 від 18.04.2025.
У вказаному рішенні зазначено, що висновки суду, викладені в мотивувальній частині рішення суду від 27.01.2025, трактують наступне:
«…. Головне управління ПФУ в Закарпатській області не здійснило всіх необхідних дій для прийняття всебічного та об'єктивного рішення з питання призначення пенсії за віком позивачу, та в порушення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не перевірено запропоновану інформацію з метою встановлення належного страхового стажу позивача, шляхом направлення відповідних запитів про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку стосовно позивача за період роботи з 20.06.1997 року по 24.11.2005 року МП Сіріус (податковий номер 14123947) та не опитано свідків для підтвердження роботи позивача в МП Сіріус, а отже прийняте рішення від 01.05.2024 року № 212950007863 є необґрунтованим»;
«…. відповідач не вчинив всіх необхідних дій для встановлення та перевірки наявних у пенсійній справі позивача документів ...».
На виконання рішення суду від 27.01.2025 заява від 23.04.2024 ОСОБА_1 повторно розглянута та 14.03.2025 за №2100-0304-8/9948 направлено запит до Головного управління ДПС у Полтавській області щодо підтвердження звітності Малого колективного підприємства «Сіріус» з 23.02.1993.
У відповідь на запит надійшов лист від 14.04.2025 № 5744/5/16-31-24-04-03 Головного управління ДПС у Полтавській області, у якому зазначена, що відповідно до даних інформаційної системи ДПС підприємство МКП «Сіріус» (код ЄДРПОУ 14123947) перебувало на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Херсонській області з 20.06.1997 по 01.06.2004, стан платника 16 - припинено (ліквідовано, закрито).
Відповідно до існуючого в органах ДПС програмного забезпечення передбачено збереження архівних даних по платнику з 01.01.2010. Електронна форма Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1 ДФ) вищезазначеного платника податків за період з 1997 по 2004 рік в автоматизованій системі відсутня.
Страховий стаж за наданими документами та індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО) склав 28 років 06 місяців 18 днів, для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 3.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 - 30 років 09 місяців 14 днів.
До страхового стажу не зараховано:
1. періоди роботи згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 від 13.10.1981:
- з 03.09.1985 по 31.03.1986 - в даті наказу про звільнення є виправлення, не завірене належним чином, порушено вимоги пункту 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 ( далі - Інструкція № 162);
- з 02.12.1991 по 23.02.1993 - відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів при звільненні, порушено вимоги пункту 4.1 Інструкції № 162 (для зарахування зазначених періодів роботи необхідно надати підтверджувальні довідки передбачені пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637));
- період роботи в малому колективному підприємстві «Сіріус» з 23.02.1993 по 24.11.2005, оскільки відсутня інформація про роботу та сплату підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду України, в Реєстрі відсутні дані про нарахування заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 24.11.2005;
2. період навчання з 01.09.1985 по 28.06.1991 в Херсонському індустріальному інституті відповідно до диплома НОМЕР_1 - співпадає з періодом роботи (для зарахування періоду навчання необхідно надати уточнюючу довідку передбачену пунктом 8 Порядку № 637);
3. період ведення підприємницької діяльності:
- з 19.02.2001 по 30.09.2001, з 01.01.2002 по 31.12.2003 - відсутня інформація щодо системи оподаткування та про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України;
- з 01.04.2005 по 30.06.2005, 01.04.2022 по 31.03.2024 - відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків в РЗО.
Оскільки у резолютивній частині рішення суду від 27.01.2025 відсутні зобов'язання щодо призначення пенсії, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області розглянуто повторно заяву від 23.04.2024 та, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (31 року), 18.04.2025 прийнято рішення № 212950007863 відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону № 1058.
Не погоджуючись із рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області №212950007863 від 18.04.2025, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.04.2025 №212950007863 є протиправним та таким, що належить до скасування та вказав на наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачу пенсію, оскільки отримавши заяву позивача від 23.04.2024, мав виконати покладені на них чинним законодавством обов'язки, зокрема, встановлені в пунктах 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 та статті 64 Закону № 1058 та вчинити всі належні дії для призначення позивачу пенсії за віком.
При цьому, надав оцінку підставам незарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи в малому колективному підприємстві «Сіріус» з 23.02.1993 по 24.11.2005, вказавши, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності чи недостовірності даних про застраховану особу, а право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації.
Також, вбачаючи підстави для виходу за межі позовних вимог, з метою належного способу захисту порушеного права, суд надав оцінку не зарахуванню періодів роботи з 03.09.1985 по 31.03.1986 року та з 02.12.1991 по 23.02.1993 роки, згідно трудової книжки, до страхового стажу позивача, вказавши на протиправність такого незарахування.
Колегія суддів надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апелянта виходить з наступного.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637, Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі, - Закон № 1058-IV), відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено умови призначення пенсій за віком.
Право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:
з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;
з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;
з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;
з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;
з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;
з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;
з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону № 1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.
Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до пп. 1.8., 1.9. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі Порядок № 22-1), звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною першою статті 56 Закону №1788-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) установлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , досягнувши пенсійного віку, 23.04.2024 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.
Водночас позивачу відмовлено в призначенні пенсії з підстав того, що страховий стаж за наданими документами та індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - РЗО) склав 28 років 06 місяців 18 днів, для визначення права на призначення пенсії відповідно до пункту 3.1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 - 30 років 09 місяців 14 днів.
Тобто підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу стало відсутність необхідного страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Позивач, звертаючись до суду з позовом вказав, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи в МКП «Сіріус», оскільки документально доведено факт, що позивач перебував на посаді директора підприємства з 23.02.1992 по 24.11.2005 року.
Так, надаючи оцінку щодо незарахування періодів роботи в малому колективному підприємстві “Сіріус» з 23.02.1993 по 24.11.2005, з підстав відсутності інформації про роботу та сплату підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду України, в Реєстрі відсутні дані про нарахування заробітної плати за період роботи з 01.07.2000 по 24.11.2005, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-IV.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону № 1058-ІV обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пп. 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 ст. 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону № 1058-IVстрахувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
При цьому згідно з ч. 12 ст. 20 Закону № 1058-ІV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (ч. 6ст. 20 Закону № 1058-ІV).
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 10 ст. 20 Закону № 1058-ІV).
У статті 24 цього Закону визначено, що страховий стаж після 1 січня 2004 року обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до набрання ним чинності - в порядку, визначеному раніше діючим законодавством.
Відповідно до ст. 106 Закону № 1058-ІV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, яке здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених нормативно-правових приписів свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну сплату або сплату не в повному обсязі страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення позивача права на перерахунок пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачу періоду його роботи.
Суд не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку, оскільки як і у справі, що розглядається, позивач в оскаржуваний період також перебував на посаді директора.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 340/1454/21.
Так, колегія суддів зазначає, що страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. З 1 січня 2004 року дані про сплату внесків відображаються в системі персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.
Так, як вбачається з копії трудової книжки НОМЕР_2 запис №17 містить відомості про прийняття на роботу з 23.02.1993, про що міститься відмітка про наявність відповідного наказу №1 від 23.02.1993 з проставлення відповідної печатки МКП “Сіріус». Однак не міститься запис про звільнення із вказаної посади, що вірно зазначено судом першої інстанції.
Натомість, колегія суддів звертає увагу, що згідно листа наявного в матеріалах справи №2291/6/21-22-12-01-04 від 22.04.2024 Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі, в якому зазначено: “за наявними даними Єдиного банку даних про платників податків юридичних осіб обласного рівня ОСОБА_1 з 20.06.1997 по 24.11.2005 був керівником, головним бухгалтером та одним із засновників Малого колективного підприємства “Сіріус» (податковий номер 14123947).
При цьому, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про держану реєстрацію припинення юридичної обоси внесено 24.11.2005 року, що підтверджує вищезазначену інформацію.
Суд першої інстанції правомірно зазначив, що враховуючи положення п. 3 Порядку, за відсутності в трудовій книжці необхідних записів, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Сукупний аналіз п. 3 Порядку доводить, що стаж роботи може бути підтверджено не вичерпаним переліком документів, основна вимога до цих документів щодо наявності відомостей про періоди роботи.
З матеріалів справи встановлено, що всі документи по підприємству були знищені внаслідок затоплення м. Олешки після підриву Каховської ГЕС Херсонської області, що позбавило позивача можливості надати додаткові докази.
Однак як зазначено у довідці ГУ ПФУ в Херсонській області №269/05-16 від 18.03.2025 про сплату збору (внесків) на обов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за період до 01.01.2004 зазначено, що страховий збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахований на фонд оплати праці, сплачено в повному обсязі. За період з березня 1997 року по грудень 2001 року звіти надано без нарахування фонду оплати праці та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Звітність за січень - липень 2002 року відсутня.
У зв'язку з тим, що Олешківська міська територіальна громада перебуває на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, наразі відсутній доступ до архівних документів на паперових носіях, що зберігалися в Олешківському відділі обслуговування громадян (сервісному центрі) Головного управління. Тому, надати більш детальну інформацію щодо реєстрації, нарахованого фонду оплати праці найманим працівникам МКП “Сіріус» та сплати збору/внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 23.02.1993 по 31.12.1996 на даний час не маємо можливості.
Колегія суддів зазначає, що обов'язок перевірки сплати роботодавцем відповідних страхових внесків покладається на орган Пенсійного фонду України. Особа, яка звернулася за призначенням пенсії, не відповідає за неможливість Пенсійного фонду підтвердити сплату страхових внесків.
Окрім того, статтею 14-1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи зобов'язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру та здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру.
Дані обов'язки Пенсійного фонду кореспондуються з нормами Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562.
Суд зазначає, що на особу не може покладатися тягар доведення достовірності чи недостовірності даних про застраховану особу.
Відсутність посилання чи неточних записів у відомостях Реєстру застрахованих осіб не може бути підставою для не включення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 по справі № 593/283/17, від 30.09.2019 по справі № 638/18467/15-а.
У той же час, право позивача на пенсійне забезпечення не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівниками, відповідальними за порядок ведення трудової документації. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці або індивідуальних відомостях про застраховану особу.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання Пенсійного органу на відсутність сплати внесків позивачем є безпідставним.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, стаж роботи установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі, - Порядок № 22-1) при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування;
проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку.
Суд першої інстанції правомірно звернув увагу, що у позовній заяві, позивач зазначив, що факт перебування на посаді в МКП “Сіріус» можуть підтвердити 2 свідка: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Проте, у рішенні №212950007863 від 18.04.2025, прийнятому за результатами повторного розгляду заяви позивача від 23.04.2024 про призначення пенсії, не наведено посилання на акти опитування свідків та не зазначено про вчинення дій щодо їх опитування.
Суд наголошує, що пенсійним органом, в порушення вимог пункту 12 Порядку не надано значення твердженням позивача про наявність свідків та не здійснено їх допиту.
В свою чергу, колегія суддів зазначає, що про наявність свідків які можуть підтвердити стаж позивача у період роботи на підприємстві та знищення внаслідок затоплення м. Олешки після підриву Каховської ГЕС Херсонської області всієї фінансової звітності, листування було наголошено ще при вирішенні справи у рішенні суду від 27.01.2025 у справі №420/21755/24, що не взято до уваги апелянтом, а тому посилання апелянта на те, що листом від 09.05.2024 за № 2100-0304-8/21881 повідомлено позивача про можливість встановлення стажу роботи з 23.02.1993 по 30.06.2000 на підставі показань свідків за умови документального підтвердження пошкодження чи знищення майна (документів) відповідно до пункту 17,18 Порядку № 637, є безпідставними.
Крім того, колегія суддів також звертає увагу пенсійного органу, що з урахуванням норм законодавства, у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу та сплати страхових внесків за цей період страхового стажу, відповідачі мали право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо, а не відмовляти позивачу у належному зарахуванні стажу.
Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших офіційних документах.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, отримавши заяву позивача від 23.04.2024, мав виконати покладені на них чинним законодавством обов'язки, зокрема, встановлені в пунктах 4.2, 4.3, 4.7 Порядку № 22-1 та статті 64 Закону № 1058 та вчинити всі належні дії, а посилання пенсійного органу на відсутність доказів на підтвердження періоду роботи позивача на підприємстві «Сіріус» та відсутності сплати внесків позивачем є безпідставним.
Крім того, колегія суддів зазначає про обґрунтованість дослідження судом першої інстанції обставин щодо не зараховування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності зокрема з 03.09.1985 по 31.03.1986 та з 02.12.1991 по 23.02.1993 та виходу за межі позовних вимог з метою належного способу захисту прав позивача та з даного приводу зазначає наступне.
Так, щодо зарахування періодів трудової діяльності з 03.09.1985 по 31.03.1986 року то відповідно до статті 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що на час заповнення трудової книжки позивача (дата початку заповнення 14.07.1983), діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412) (далі - Інструкція № 162).
У п. 2.2, 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, передбачено, що до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно пункту 2.12 Інструкції №162 зміни записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові та дату народження проводяться адміністрацією за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорти, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, імені, по батькові та ін.) та з посиланням на номер та дату цих документів.
Відповідно до пункту 8.1. Інструкції №162 контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок на підприємствах, здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. №656 “Про трудові книжки робітників і службовців».
В той же час, пунктом 18 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06 вересня 1973р. №656 “Про трудові книжки робітників і службовців» встановлено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках, іншу відповідальність.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника, а також проставлення печатки покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Виключно у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 291/99/17.
Дослідивши записи в трудовій книжці позивача за спірний період, колегія суддів зазначає, що досліджений період роботи містить всі необхідні відомості про роботу, тобто містяться записи, що підтверджують період виконуваної роботи, є посилання на відповідні накази як на підставу внесення записів, вони завірені печаткою підприємства, оформлені належним чином, що дає можливість встановить період роботи на підприємстві, та не викликає сумніву у зайнятості позивача у вказаний період на роботі на вказаному підприємстві.
Обов'язок належного оформлення трудової книжки покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Зі змісту самого запису про зміну дати народження позивача вбачається, що він був здійснений Начальником відділу кадрів Одеського облдорстрой “Міндорстрой» УССР та саме на цю особу повинна покладатися відповідальність на порушення порядку внесення записів у трудову книжку. Позивач не повинен нести негативних наслідків вказаних помилок.
Позиціями Верховного Суду, висловленими у постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17 зазначено, що відповідальність за можливі помилки або виправлення у трудовій книжці, у тому числі якість записів та відбитків печаток не може бути перекладена на працівника та призводити до позбавлення його права на врахування фактично відпрацьованого часу у складі трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці, в тому числі не зазначення наказів, і право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки.
Таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а, у якій вказав, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці чи незазначення підстави звільнення у трудовій книжці може бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів чи не зазначення підстави звільнення у трудовій книжці.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про безпідставне незарахування до стажу позивача періоду роботи з 03.09.1985 по 31.03.1986 роки.
Що стосується періоду трудової діяльності позивача в період з 02.12.1991 по 23.02.1993, оскільки відсутня печатка підприємства або печатка відділу кадрів при звільненні, то колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Водночас, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Колегія суддів, дослідивши записи №15 та 16 в трудовій книжці позивача, приходить до висновку, що вони відповідають вимогам Інструкції №162, зокрема містять усі необхідні реквізити, такі як дата, посада, підстава внесення (наказ), підпис уповноваженої особи та печатка.
Так, дійсно, у записі №16 міститься відбиток печатки з відповідним підписом, яким засвідчений запис про звільнення та є частково нечитабельний, однак, це не є підставою для не зарахування вказаного періоду до страхового стажу позивача, оскільки позивач не може нести відповідальність за чіткість проставленої працівником відділу кадрів печатки, що вірно зазначено судом першої інстанції.
В контексті обставин цієї справи та доводів ГУ ПФУ, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд апеляційної інстанції враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку матеріали справи не містять доказів звернення ГУ ПФУ до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
Відтак, роблячи висновок про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 03.09.1985 по 31.03.1986 та з 02.12.1991 по 23.02.1993 з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача (у здійсненні записів у ній), Головне управління, тягар доказування переклало на позивача, що не узгоджується із завданням адміністративного судочинства.
При цьому, колегія суддів також зазначає, що апелянтом не надано жодного доказу на підтвердження того, що спірні записи у трудовій книжці є недійсними та недостовірними, а отже доводи апелянта в цій частині висновків суду першої інстанції не спростовують.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 18.04.2025 №212950007863 та з урахуванням встановлених обставин зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити позивачу пенсію.
Так, з урахуванням ст. 308 КАС України, колегія суддів переглядає рішення суду в межах вимог і доводів апеляційної скарги.
При цьому колегія суддів не надає оцінку доводам апелянта щодо зарахування періоду навчання позивача, оскільки оцінка такому періоду не надавалася судом першої інстанції та позивачем у позові щодо такого періоду будь-яких доводів та вимог не заявлялося.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Керуючись ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів , -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Повний текст постанови складено та підписано 30 вересня 2025 року .
Головуючий суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А.І. Бітов
Суддя: І.Г. Ступакова