П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 487/1858/25
Головуючий в 1 інстанції: Нікітін Д.Г. Дата і місце ухвалення: 30.07.2025 р., м. Миколаїв
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,-
В березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Миколаєва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд скасувати постанову серія ЕНА № 4272737 від 15.03.2025 р. інспектором БПП в м. Кременчук УПП в Полтавській обл. Семеськом Дмитром Володимировичем про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Крім іншого, у позовній заяві позивач клопотав про відшкодування витрат на правничу допомогу та зазначив, що орієнтовний розмір складає 4000,00 грн.
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
04.07.2025 року від представника позивача адвоката Пінчука М.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій він просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. та надав суду докази понесення таких витрат.
Додатковим рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 про вирішення питання про судові витрати у справі задоволено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Департаменту патрульної поліції, на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 гривень.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду про розподіл судових витрат, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у стягненні з відповідача судових витрат у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що ухвалюючи додаткове рішення у справі, судом першої інстанції необґрунтовано зазначено, що вартість та обсяг виконаної адвокатом роботи у розмірі 5000 грн є належною та обґрунтованою. При цьому, судом взагалі не були прийняті до уваги аргументи та доводи відповідача, викладені у клопотанні, поданому в порядку ст. 134 КАС України, та в запереченні на заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо неспівмірності та необґрунтованості заявленого розміру витрат на правничу допомогу.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції прийняти до уваги, що зважаючи на справу, яка є незначної складності, розмір стягнутих судом витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн. є неспівмірним з розміром стягнення накладеного на позивача у вигляді штрафу за порушення ч. 2 ст.122 КУпАП в сумі 510,00 грн та перевищує розмір штрафу майже у десять разів.
Також, апелянт наводить висновки Верховного Суду з цього питання та згідно яких, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до норм частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до норм пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Колегія суддів наголошує на тому, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи у яких конкретизовано справу у якій таку допомогу надано.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі 5000 грн., представником позивача суду надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.11.2024 р. між адвокатом Пінчуком М.А. та ОСОБА_1 № 01-10/11-24, за умовами якого адвокат зобов'язується надати замовникові правничу (правову) допомогу протягом дії договору.
Відповідно до пункту 1.1. та 1.2 договору від 10.11.2024 р. № 01-10/11-24, Додаткової угоди № 5 від 25.03.2025 р. адвокат може надати наступні види правничої допомоги: - складення та подача заяв, скарг, клопотань, пояснень, заперечень, відзивів та будь-яких інших процесуальних чи непроцесуальних документів правового характеру; - представництво інтересів юридичної особи у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та кримінального судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами без обмеження повноважень.
Відповідно до п. 4.2 договір укладається на невизначений строк, до припинення потреби Клієнта в наданні йому правничих (правових) послуг.
Пунктом 4.1. визначено, що послуги за цим Договором надаються платно. Грошова винагорода сплачується за кожну годину надання Адвокатом Клієнту правничої (правової) допомоги. При цьому час, витрачений Адвокатом на прибуття до суду та у зворотному напрямку вважається часом надання правничої (правової) допомоги.
Клієнт зобов'язаний відшкодувати Адвокату витрати, понесені ним у зв'язку з виконання завдань за цим Договором.
Між сторонами було складено та підписано Додаток № 5 до договору, в якій сторони погодили, зокрема, вартість послуг визначається відповідно до актів виконаних робіт. У довідці від 03.07.2025 р. та акті від 03.07.2025 р. прийому-передачі наданих послуг детально розписано надані послуги.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач дійсно отримав правову допомогу від адвоката Пінчука М.А., що підтверджує понесені позивачем витрати на правничу допомогу по справі.
Разом з тим вирішуючи питання щодо конкретної суми, яка підлягає стягненню на користь позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI).
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 5076-VI адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: договір про надання правничої допомоги; довіреність; ордер; доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:
1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;
4) надання правничої допомоги свідку у кримінальному провадженні;
5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;
6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;
7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
8) надання правничої допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань;
9) захист прав, свобод і законних інтересів викривача у зв'язку з повідомленням ним інформації про корупційне або пов'язане з корупцією правопорушення.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності.
В свою чергу, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 листопада 2019 року у справі №826/15063/18 виклав висновки, згідно яких: "…суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Отже, колегія суддів наголошує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг".
Так, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі "Ботацці проти Італії" (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Надаючи оцінку співмірності заявленого представником позивача розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень, оскільки дана справа відноситься до категорії справ незначної складності, по яким вже є стала судова практика, а представництво інтересів ОСОБА_1 не потребувало значного обсягу юридичної та технічної роботи для адвоката, як і значних затрат часу, враховуючи надані представником позивача докази та їх оформлення.
З огляду на викладене, додаткове рішення суду першої інстанції, яким задоволено заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі хоч і прийнято з дотриманням норм процесуального права, однак сума присуджених до стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу є завищеною та не співмірною з обсягом виконаних адвокатом робіт.
Враховуючи встановлені обставини справи та їх правове регулювання, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви ОСОБА_1 шляхом стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції скасуванню та з прийняттям рішення про часткове задоволення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 252, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції задовольнити частково.
Додаткове рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 11 серпня 2025 року скасувати.
Ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук