П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 вересня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/32132/24
Головуючий в 1 інстанції: Хлімоненкова М.В. Дата і місце ухвалення: 05.06.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
У жовтні 2024 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, в якому позивачка просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: №2972065-2410-1517-UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 4338,94 грн.; №2972069-2410-1517- UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 6013,20 грн.; №2972072-2410-1517-UА51100110000098468 від 06.12.2023 року на суму податкового зобов'язання 32571,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що належне їй складське приміщення для зберігання сільськогосподарської продукції площею 1002,2 кв.м. відноситься до будівель сільськогосподарського призначення, в оренду не здається, використовується позивачкою у власній сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарського товаровиробника. Позивачка звертає увагу, що згідно п. «ж» ст.266.2.2 ПК України, у редакції Закону №2628-VIII від 23.11.2018, не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку (у редакції з 01.01.2019). Згідно ДК018-2000, до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) належить клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» охоплює такі підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». Витягом з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (реєстраційний номер документу: TI01:3094-2366-5152-1496) від 01.02.2024 зазначено групу нежитлових приміщень, які є самостійним об'єктом нерухомого майна, загальною площею 1002,2 кв.м та, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Також, згідно указаного вище Витягу, згідно з ДК 018-2000, ці об'єкти нерухомого майна віднесено до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) та зазначено клас 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші». За вказаного, позивач вважає протиправними прийняті Головним управлінням, податкові повідомлення-рішення, адже вона займається вирощуванням зернових культур, тобто є сільськогосподарським виробником, у використовує належні їй будівлі як складське приміщення для зберігання продукції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка зазначає, що є власником земельної ділянки, яка має цільове призначення особисте селянське господарство, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав. В складському приміщенні, відносно якого оскаржуються податкові повідомлення-рішення, використовуються за прямим його призначенням зберігання зерна отриманого за результатом використання земельних ділянок. Частина цього зерна реалізовується, а частина перероблюється на корма для свійських тварин та птахів. Переробка зерна в кормову складову здійснюється також в цьому приміщенні.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду, а тому просить відмовити в її задоволенні.
Відповідач зазначає, що сільськогосподарським виробником є фізична або юридична особа, яка здійснює виробництво і самостійну переробку власно-виробленої продукції рослинництва і тваринництва. Це визначення пов'язується лише з виробництвом і переробкою сільськогосподарської продукції незалежно від її подальшої долі (використання у власному господарстві або реалізації). Таким чином, наведене визначення "сільськогосподарський товаровиробник" є результатом поєднання процесів виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має у власності (форма власності приватна) об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, загальною площею (кв.м): 1002,2; Опис: вагова - літ.З; будівля охорони - літ. И; адміністративна будівля - літ.К; склад - лат.Н; тамбур - літ.н3;н4; літній табір - 1; брукування - ІІ,VII; силосна яма - V; огорожа - №1, ворота - №2, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно матеріалів справи, ГУ ДПС в Одеській області прийняло та направило позивачу податкові повідомлення-рішення:
- № 2972072-2410-1517- НОМЕР_1 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік у розмірі 32571,50 грн.;
-№ 2972069-2410-1517- НОМЕР_1 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік у розмірі 6030,20грн.;
-№ 2972065-2410-1517- НОМЕР_1 відповідно до якого згідно з пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України та пп. 266.7.2 п. 266.7 ст.266 ПК України, ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплаченої фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік у розмірі 4338,94 грн.
Позивач не погоджуючись з нарахуванням податкового зобов'язання, вважаючи рішення контролюючого органу протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася з позовом до суду.
Розглядаючи справу суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. Суд зазначив, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно, у вигляді звільнення від його сплати, є правовий статус будівлі та використання цієї будівлі за її призначенням, однак у межах даної справи, об'єкт нерухомості не класифіковано.
Щодо статусу позивача суд першої інстанції, враховуючи правові висновки Верховного Суду зазначив, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Суд зазначив, що жодними належними та допустимими доказами позивачка не підтверджує свій статус сільськогосподарського товаровиробника. Відсутні в матеріалах справи докази наявності у позивачки статусу суб'єкта господарювання/підприємництва.
Виходячи із встановлених обставин по справі, суд першої інстанції зазначив, що на підтвердження факту використання нежитлової будівлі, загальною площею 1002,2кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 г саме як об'єктів сільськогосподарської інфраструктури, позивачем жодних доказів не надано.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Так, спірні правовідносини врегульовано нормами Податкового кодексу України (далі, у тому числі - ПК України).
Статтею 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регламентовано елементи податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з пп.266.1.1, 266.1.2 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За приписами пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпунктом 266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Так, відповідно до підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України (в редакції, яка діяла до 01.01.2019р.) не є об'єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Законом України № 2628-VIII від 23.11.2018р., який набрав чинності 01.01.2019р., внесено зміни до ПК України й підпункт «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України викладено в такій редакції: не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.
Умовою звільнення таких об'єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.
Також слід зазначити, що встановлена підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.
Аналізуючи наведені приписи норми підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, колегія суддів приходить до обґрунтованого висновку про те, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Залежно від періоду (до і після 01.01.2019р.) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
У постановах Верховного Суду, зокрема від 01.04.2021 у справі № 820/6752/16, від 17.02.2021 у справі №820/3707/17, від 24.04.2020 у справі № 540/2206/19, від 10.04.2020 у справі № 823/1751/17, Верховний Суд зазначав, що відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно - правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Визначення поняття "сільськогосподарський товаровиробник" також міститься у ст.1 Закону України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років" від 18.01.2001 № 2238-III під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття "виробники сільськогосподарської продукції".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про сільськогосподарський перепис" виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Застереження в п. п. 14.1.235 п. 14.1 статті 14 ПК України щодо цілей глави 1 розділу XIV ПК України не означає, що у інших випадках, передбачених цим Кодексом, термін "сільськогосподарський товаровиробник" має інше змістовне навантаження.
Поняття "сільськогосподарський товаровиробник", що міститься у Законі України "Про сільськогосподарський перепис" та у ПК України, не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене законодавцем у п. п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, має чітко обмежену сферу застосування та, як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень п. 5.3 статті 5 ПК України.
Отже, що в розумінні п. п."ж" п. п. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають юридичні/фізичні особи, які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власновиробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що оскільки вона вирощує зернові культури, то будівлі, що є предметом дослідження у цій справі, вона використовує як складські приміщення для зберігання зернової продукції, проте, що як вірно зазначив суд першої інстанції в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 має статус сільськогосподарського товаровиробника, а також відсутні докази наявності у позивачки статусу суб'єкта господарювання/підприємництва.
Таким чином, сам факт зазначення про те, що позивачка вирощує зернові культури та зазначення про те, що вона використовує спірні об'єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
В свою чергу, як вже було зазначено, позивачка, наполягаючи на наявності у неї пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надала жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання нею вищезазначених об'єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності, а надане до апеляційної скарги фото не спростовує таких висновків суду.
Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2023 у справі №380/18104/21, згідно з якими фізична особа, яка є лише власником нерухомості відповідного класу, і не займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією, не звільняється від сплати податку на нерухомість за підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Тобто, значення має не тільки вид нерухомості (зокрема, її призначення), а й безпосередньо сама діяльність, якою займається платник податку (а саме - чи відноситься він до сільськогосподарських товаровиробників).
Таким чином, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що за наявного обсягу доказової бази відсутні підстави стверджувати про те, що позивачка підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні їй на праві власності нежитлові приміщення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків першої інстанції не спростовують, усім доводам надано належну правову оцінку в мотивувальній частині рішення, а тому рішення суду першої інстанції скасуванню не підлягає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 29 вересня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук