30 вересня 2025 року м. Дніпросправа № 160/11426/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Шальєвої В.А.,
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (суддя Прудник С.В.) в справі № 160/11426/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:
визнання протиправними дій, викладених в листі від 13 березня 2025 року №12183-8581/К-01/8-0400/25, щодо не зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2024 року на посаді лікаря-анестезіолога в анестезіологічному відділенні в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок повний робочий день у КП «Криворізький онкологічний диспансер;
зобов'язання зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2024 року на посаді лікаря-анестезіолога в анестезіологічному відділенні, в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок, повний робочий день, у КП «Криворізький онкологічний диспансер» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з дати призначення з 30 січня 2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області викладені в листі від 13.03.2025 року №12183-8581/К-01/8-0400/25 щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу в подвійному розмірі періоду роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2024 року на посаді лікаря-анестезіолога в анестезіологічному відділенні в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок повний робочий день у КП “Криворізький онкологічний диспансер».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі у відповідності до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.01.2004 року по 31.12.2024 року на посаді лікаря-анестезіолога в анестезіологічному відділенні в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок повний робочий день у КП “Криворізький онкологічний диспансер» та здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з дати призначення з 30.01.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апелянт зазначає, що положення статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якими з 01 січня 2004 року регулюється питання обчислення страхового стажу, не містять приписів щодо обчислення стажу в подвійному розмірі, а приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення» не застосовуються в частині обчислення стажу, тому у відповідача відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача в подвійному розмірі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з січня 2025 року та отримує пенсію за віком.
Згідно з протоколом перерахунку пенсії від 18.02.2025 року страховий стаж (повний) позивача складає 47 років 10 місяців 16 днів, страховий стаж до 01.01.2004 року складає 26 років 10 місяці 20 дні, страховий стаж після 01.01.2004 року складає 20 років 11 місяців 26 днів. Розмір пенсії з надбавками станом на 18 лютого 2025 року складає 15 203 грн 66 коп.
Позивач з 03 вересня 1985 року по 28 лютого 1988 року працював на посаді медичної сестри відділення інтенсивної терапії; з 01 березня 1988 року по 30 червня 1988 року працював на посаді медсестри палатної відділення анестезіології реаніматології повний робочий день у КНП “Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», що підтверджується трудової книжкою позивача та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу роботи №440/вк від 08 листопада 2024 року (копії трудової книжки та довідки від 08 листопада 2024 року).
Згідно з трудовою книжкою позивача та довідкою №2028 від 22 листопада 2024 року позивач працював з 02 серпня 1988 року по 31 липня 1989 року на посаді лікаря-інтерна для проходження інтернатури по анестезіології; з 01 серпня 1989 року по 31 грудня 2000 року на посаді лікаря-анестезіолога-реаніматолога анестезіологічного реанімаційного відділення; з 01 січня 2001 року по 13 лютого 2001 року на посаді лікаря-анестезіолога для забезпечення цілодобової допомоги анестезіологічного реанімаційного відділення повний робочий день у КП “Криворізька міська лікарня №2».
Позивач з 16 лютого 2001 року по теперішній час працює лікарем-анестезіологом в анестезіологічному відділенні, в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок, повний робочий день у КП “Криворізький онкологічний диспансер», що підтверджується трудовою книжкою позивача та довідкою для призначення пенсії №108 від 30 січня 2025 року.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 05 березня 2024 року про перерахунок пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2024 року.
Згідно з відповіддю/листом від 13 березня 2025 року №12183-8581/К-01/8-0400/25 відповідач зазначив, що “…Відповідно до статті 60 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788 робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, у психіатричних закладах охорони здоров'я, у кабінетах та лабораторіях закладів охорони здоров'я, що проводять дослідження (вимірювання) з діагностики СНІДу та ВІЛ-інфекції у населеннях та у спеціалізованих туберкульозних та психіатричних медико-соціальних експертних комісіях зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Відповідно до статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та вислугу років. Таким чином, розмір пенсії ОСОБА_1 обчислено із загального страхового стажу 47 років 10 місяців 16 днів, у тому числі період роботи з 03.09.1985 по 30.05.1988, 02.01.2001 по 31.12.2003 враховано у подвійному розмірі, після 01.01.2004 - в одинарному (для визначення права на пенсію).…».
Пославшись на вимоги статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, відповідно до якої робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, суд першої інстанції вважав, що спірний період роботи позивача дає їй право на призначення пенсії із зарахуванням стажу роботи у подвійному розмірі.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з січня 2025 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж (повний) позивача складає 47 років 10 місяців 16 днів, страховий стаж до 01.01.2004 року складає 26 років 10 місяці 20 дні, страховий стаж після 01.01.2004 року складає 20 років 11 місяців 26 днів.
Позивач з 16 лютого 2001 року по теперішній час працює лікарем-анестезіологом в анестезіологічному відділенні, в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок, повний робочий день у КП «Криворізький онкологічний диспансер», що підтверджується трудовою книжкою позивача та довідкою для призначення пенсії №108 від 30 січня 2025 року.
На звернення позивача до ГУ ПФУ з питання перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періоду роботи з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2024 року відповідач листом від 13 березня 2025 року №12183-8581/К-01/8-0400/25 повідомив про відсутність підстав для такого зарахування.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 24 Закон №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Закон №1058-IV набрав чинності 01 січня 2004 року.
До цього моменту пенсійні відносини регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 303 від 08 жовтня 1997 року проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров'я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.
Згідно роз'ясненням Міністерства охорони здоров'я і Міністерства праці та соціальної політики України, наданих у листах від 28 травня 2002 року № 10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Аналогічна роз'яснення надано Пенсійним фондом України у листі № 3544-03, у якому зазначено, що при вирішенні питання зарахування у подвійному розмірі періодів роботи у реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я необхідно керуватися спільним листом Міністерства праці і соціальної політики України, Пенсійного фонду України та Міністерства охорони здоров'я України від 30.07.2002 р. Відповідно до цього листа до стажу роботи у подвійному розмірі зараховується час роботи у відділеннях (групах) анестезіології та інтенсивної терапії та відділеннях інтенсивної терапії лікувальних закладів, оскільки наказом Міністерства охорони здоров'я від 08.10.97 р. № 303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих ВООЗ, із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.
Відтак, до стажу роботи у подвійному розмірі за нормами статті 60 Закону № 1788-ХІІ зараховуються періоди роботи: у реанімаційних відділеннях; після перейменування відділень реанімацій відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 08.10.97 р. № 303: у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії; групах анестезіології та інтенсивної терапії; відділеннях інтенсивної терапії.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах: від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17 (2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.
Записами трудової книжки позивача та довідкою КП «Криворізький онкологічний диспансер» №108 від 30 січня 2025 року підтверджено, що позивач з 16 лютого 2001 року по теперішній час працює лікарем-анестезіологом в анестезіологічному відділенні, в тому числі палата інтенсивної терапії на 6 ліжок, повний робочий день.
Спірний період зарахований до страхового стажу позивача в одинарному розмірі без застосування кратності.
Відтак, приведене вище правове регулювання дає суду підстави для висновку, що період роботи позивача з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2024 року має бути зарахований до страхового стажу у подвійному розмірі.
Відповідно, є правильним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Доводи апелянта повторюють зміст відзиву на позовну заяву та спростовані висновками суду, викладеними в цьому рішенні.
Стосовно аргументу апелянта про те, право на зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону № 1788-ХІІ стосується стажу роботи до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності Законом №1058-IV, суд зазначає наступне.
Так, стаття 60 Закону № 1788-ХІІ є чинною, а приписи статті 24 Закону №1058-IV не скасовують положень статті 60 Закону № 1788-ХІІ.
Крім того, пунктом 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.
Отже, зарахування стажу в подвійному розмірі, передбачене статтею 60 Закону № 1788-ХІІ, не пов'язано із набранням чинності Закону №1058-IV, а тому не обмежується наявним стажем роботи до 01 січня 2004 року.
Аналогічне правозастосування висловлено Верховним Судом у постановах від 11 грудня 2018 року у справі № 310/385/17(2-а/310/47/17), від 23 січня 2019 року у справі № 485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі № 689/872/17, від 27 лютого 2020 року у справі № 462/1713/17.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Оскільки ця справа є типовою, предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 1 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в справі № 160/11426/25 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року в справі № 160/11426/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 30 вересня 2025 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов
суддя В.Є. Чередниченко