Справа № 373/1264/25
Номер провадження 2/373/826/25
(заочне)
29 вересня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояка Д.В.,
за участі секретарки судових засідань Хоменко Н.І.,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженоювідповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представниця позивача - Какун А.С. звернулась до суду з вимогами: стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2024735580_CARD в загальному розмірі 50624,14 грн; стягнути з відповідачки понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між АТ «ОТП Банк» та відповідачкою 11.07.2019 був укладений кредитний договір №2024735580, який за правовою природою є змішаним договором, а саме: кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток, в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідно до договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором.
Відповідачка не виконала свої зобов'язання за вказаним договором. Після відступлення права грошової вимоги не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суд від 24.07.2025 у справі призначене судове засідання.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату розгляду справи повідомлені, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
11.07.2019 між відповідачкою та ПАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір №2024735580, умови якого передбачали надання кредиту у загальному розмірі 8127,00 грн, з яких: 7777,00 на придбання товару у продавця, 350,00 грн на сплату додаткових послуг банку, строк кредиту 24 місяці, передоплата позичальника - 2000,00 грн, відсоткова ставка - 0,01 % річних.
Крім того, зазначений договір містить п.2 під назвою «Заява-анкета про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №2024735580 CARD від 11/07/2019» в якому відповідачка мала виявити бажання оформити поточний (картковий) рахунок та отримати електронний платіжний засіб MC GOLD, валюта рахунку гривні, номер карткового рахунку НОМЕР_1 , щодо підключення послуги смс інформування стоїть відмітка «ні», будь-яка відмітка щодо отримання картки/ПІН конверту відсутня.
До позову додані копії графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, паспорту споживчого кредиту, орієнтовного графіку платежів та розрахунку загальної вартості кредиту, анкети заяви на отримання кредиту, видаткової накладної №ЧРКН1-0006 від 11.07.2019, службового чеку 000195702 від 11.07.2019, розписки про отримання картки.
Як вбачається з копії договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та АТ «ОТП Банк», останнє передає (відступає) за плату належні йому права вимоги до боржників, що вказані у реєстрі боржників.
До вказаного договору факторингу доданий витягу з реєстру боржників №2 від 13.10.2023.
У матеріалах справи відсутнє повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором та будь-яке підтвердження про направлення відповідачці таких повідомлень.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка аргументів сторін, доказів.
Cудом враховується, що передбачений ст. 81 ЦПК України обов'язок доказування розповсюджується на сторони лише щодо посилання ними на певні обставини. Закон не покладає на відповідача обов'язку спростування певних тверджень позивача, крім справ щодо визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, до яких ця справа не відноситься. Будь-яких судових рішень на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суду не надано.
Отже, неподання відповідачкою відзиву на позов або доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору, чи наявність заборгованості, чи її розмір є правом відповідачки та не свідчить про визнання нею обставин, на які посилається позивач.
Зважаючи на основні засади цивільного судочинства - верховенство права (правовладдя) та законність, суд не може покладати на відповідача у цій справі обов'язок спростування будь-яких обставин, на які посилається позивач.
З огляду на вищенаведені приписи цивільного законодавства, кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей.
Однак жодних доказів щодо надання відповідачці кредитних коштів у вигляді встановлення кредитної лінії, не надано.
Зокрема, не надано виписки з особового рахунку, в якій би зазначалося про перерахування кредитором коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , який визначений у договорі, грошових коштів.
Отже, твердження позивача про укладення кредитного договору, зважаючи на відсутність доказів про передачу кредитних коштів саме за картковим рахунком, а не на придбання товару, є припущенням, що не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами.
З огляду на вищевказане, зважаючи на те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що обставини виникнення у відповідачки зобов'язань перед позивачем, на умовах, вказаних у позові, та порушення його прав, за захистом яких мало місце звернення до суду, не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженоювідповідальністю «Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: вул.Симона Петлюри, 30, м. Київ, 01032;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. В. Свояк