Справа № 373/1367/25
Номер провадження 2/373/859/25
(заочне)
29 вересня 2025 року м. Переяслав
Переяславський міськрайонний суд Київської області
під головуванням судді Свояк Д.В.,
за участі секретарки судових засідань Хоменко Н.І.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача:
Представник позивача звернувся до суду з вимогами: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитними договорами №4140003 від 15.08.2021 та №100651283 від 02.09.2021 в розмірі 115093,82 грн; стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Мілоан» та відповідачем 15.08.2021 був укладений кредитний договір №4140003, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 20000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
13.01.2023 ТОВ «Мілоан» передало право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Вердикт капітал», договір факторингу №13-01/2022-79.
Також, 02.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений кредитний договір №100651283, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності.
17.12.2021 ТОВ «Мілоан» передало право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Вердикт капітал», договір факторингу №17/12-2021-62.
В подальшому, 10.01.2023 ТОВ «Вердикт капітал» передало право вимоги за зазначеними кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», договір факторингу №10-01/2023.
Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, через що утворилася заборгованість за кредитними договорами, яка становить 115093,82 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням - 18428,00 грн, заборгованість за відсотками - 94265,82 грн, заборгованість за комісіями - 2400,00 грн.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі:
Ухвалою суду від 23.07.2025 відкрито провадження в цій справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судове засідання.
04.08.2025 до суду надійшло клопотання представника позивача про витребування доказів.
Ухвалою суду від 29.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів.
В судове засідання сторони не з'явились, про дату розгляду справи повідомлені, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача про розгляд справи за його відсутності, проти винесення заочного рішення суду не заперечує.
У зв'язку з цим, відповідно до вимог ст. 280, 281 ЦПК України, судом ухвалено здійснювати заочний розгляд справи.
Судом встановлено наступні обставини:
До позовної заяви додано копію договору про споживчий кредит №4140003 від 15.08.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надає відповідачу кредит у розмірі 20000 грн, шляхом переказу коштів на картковий рахунок, кредит надається строком на 15 днів до 15.08.2021, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 1,25 % за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксований, комісія за надання кредиту - 2000,00 грн.
До позову додано копію заяви-анкети від 15.08.2021, де зазначені сума кредиту - 20000,00 грн, строк кредиту - 15 днів з 15.08.2021 до 30.08.2021, комісія за надання кредиту 2000,00 грн, проценти за користування кредитом за ставкою 1,25 % - 3750, 00 грн.
Зазначені умови містяться у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів копії яких додані до позову.
До позову додані копії правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», довідки про ідентифікацію відповідача.
В матеріалах справи міститься довідка платіжної системи LIQPAY, згідно з якою товариство 15.08.2021 здійснило переказ коштів у розмірі 20000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , відповідно до кредитного договору 4140003.
Як вбачається з копії договору факторингу №13-01/2022-79 від 13.01.2023, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.
До позову додані копії акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу, платіжного доручення №321170001 від 14.01.2022 про оплату лоту відповідно до договору факторингу №13/01-2022-79 від 13.01.2023, витягу з реєстру боржників до договору факторингу.
До позовної заяви додано копію договору про споживчий кредит №100651283 від 02.09.2021, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» надає відповідачу кредит у розмірі 4000 грн, шляхом переказу коштів на картковий рахунок, кредит надається строком на 20 днів до 02.09.2021, процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 1,25 % за кожен день користування кредитом, тип процентної ставки - фіксований, комісія за надання кредиту - 400,00 грн.
До позову додано копію заяви-анкети від 02.09.2021, де зазначені сума кредиту - 4000,00 грн, строк кредиту - 20 днів з 02.09.2021 до 22.09.2021, комісія за надання кредиту 400,00 грн, проценти за користування кредитом за ставкою 1,25 % - 1000, 00 грн.
Зазначені умови містяться у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів копії яких додані до позову.
До позову додані копії правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан», довідки про ідентифікацію відповідача.
В матеріалах справи міститься довідка платіжної системи LIQPAY, згідно з якою товариство 02.09.2021 здійснило переказ коштів у розмірі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , відповідно до кредитного договору 100651283.
Як вбачається з копії договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», клієнт відступає фактору, а фактор зобов'язується прийняти права вимоги та в їх оплату зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах визначених цим договором.
До позову додані копії акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу, платіжного доручення №313550009 від 20.12.2021 про оплату лоту відповідно до договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021, витягу з реєстру боржників до договору факторингу.
Як вбачається з копії договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору, належні права вимоги до боржників.
До позову додані копії акту приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 10.01.2023, витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023.
Норми права, застосовані судом:
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Згідно з ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За нормами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до норм ст. 526, 530, 610, ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У ч. 1 ст. 513 ЦК України зазначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 78 ЦПК України визначено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Стаття 80 ЦПК України визначає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як передбачено ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінка суду аргументів сторін, доказів.
При оцінці доказів та аргументів суд враховує положення ч. 8 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та нечіткі або двозначні положення договору тлумачить на користь відповідача, як споживача послуг позивача.
Звертаючись до суду з цим позовом представник позивача посилався на те, що позивач отримав право вимоги за кредитними договорами №4140003 від 15.08.2021 та №100651283 від 02.09.2021, укладеними між ТОВ «Мілоан» та відповідачем.
В матеріалах справи містяться довідки платіжної системи LIQPAY, згідно з якими товариство 15.08.2021 здійснило переказ коштів у розмірі 20000,00 грн на картку №473121*77, відповідно до кредитного договору 4140003 та 02.09.2021 здійснило переказ коштів у розмірі 4000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , відповідно до кредитного договору 100651283.
Позивачем надані розрахунки заборгованості, проте вони не є доказами наявності або відсутності договірних зобов'язань між сторонами, оскільки вони є доповненням до позовної заяви із зазначенням обрахунку позивачем позовних вимог майнового характеру та має інформаційний характер, а також не відповідають вимогам, яким мають відповідати докази здійснення фінансово-господарської операції.
Відповідно до висновку Верховного Суду, зробленого у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.
З копії договору про споживчий кредит №4140003 від 15.08.2021 вбачається, що сума кредиту за умовами кредитного договору становить 20000, 00 грн, строк кредитування 15 днів з відсотковою ставкою 1,25 % за кожен день користування кредитом та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 2000,00 грн.
Зазначені умови містяться у паспорті споживчого кредиту, анкеті-заяві на кредит та передбачені графіком платежів до вказаного кредитного договору.
Будь-яких доказів наявності обставин щодо продовження строку кредитування та зміни процентної ставки, суду не надано.
З врахуванням викладеного проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 3750,00 грн (20000/100х1,25%х15).
З копії договору про споживчий кредит №100651283 від 02.09.2021 вбачається, що сума кредиту за умовами кредитного договору становить 4000, 00 грн, строк кредитування 20 днів з відсотковою ставкою 1,25 % за кожен день користування кредитом та зі сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 400,00 грн.
Зазначені умови містяться у паспорті споживчого кредиту, анкеті-заяві на кредит та передбачені графіком платежів до вказаного кредитного договору.
Будь-яких доказів наявності обставин щодо продовження строку кредитування та зміни процентної ставки, суду не надано.
З врахуванням викладеного проценти за користування кредитними коштами можуть бути нараховані лише протягом терміну, на який були надані кредитні кошти, а тому розмір заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за цим договором з врахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами складає 1000,00 грн (4000/100х1,25%х20).
У зв'язку з наведеним суд дійшов висновку про часткове порушення прав позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, як передбачено ст.4 ЗУ «Про судовий збір». Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення - 115093,82 грн.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги - на суму 31150,00 грн, що становить 27% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 654 грн (2422,40:100 х 27%) судових витрат у виді судового збору.
Представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.
На підтвердження витрат на правничу допомогу до заяви долучено копії договору №01/07/2024 від 01.07.2024 про надання правової допомоги, прайс-листа, заявки на надання юридичної допомоги №345 від 01.04.2025, витяг з акту №9 про надання юридичної допомоги від 30.04.2025.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Верховного Суду від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18 зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема у рішеннях від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Представником позивача не надано детальний опис виконаних робіт, а беручи до уваги, що справа є малозначною і розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, за результатом оцінки доказів, суд дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що лише на 28 грн менше за місячний прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідатимуть критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Оскільки, суд частково задовольняє вимоги на суму 31150,00 грн, що становить 27% від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 810 грн (3000:100 х 27%) витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №4140003 від 15.08.2021 в розмірі 25750 (двадцять п'ять тисяч сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., з яких: основний борг у розмірі 20000 (двадцять тисяч) грн 00 коп., відсотки за користування кредитними коштами 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн 00 коп., комісії у розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп., заборгованість за кредитним договором №100651283 від 02.09.2021 в розмірі 5400 (п'ять тисяч чотириста) грн 00 коп., з яких: основний борг у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп., відсотки за користування кредитними коштами 1000 (одна тисяча) грн 00 коп., комісії у розмірі 400 (чотириста) грн 00 коп.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у розмірі 1464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн 00 коп., з яких: судовий збір - 654 (шістсот п'ятдесят чотири) грн 00 коп., витрати на правову допомогу - 810 (вісімсот десять) грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повні найменування сторін та інших учасників справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133;
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Д. В. Свояк