Справа № 166/1122/14-к
Номер провадження 1-кп/167/5/25
30 вересня 2025 року м. Рожище
Рожищенський районний суд Волинської області у колегіальному складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
судді: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013020170000031 від 14.01.2013 року, про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Окладне Барського району Вінницької області, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , працює мастром ЖЕД №3 КП «Управління міським господарством» Вишневської міської ради Бучанського району Київської області, раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу (далі - КК) України,
за участі сторін та учасників кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_12 ,
потерпілих: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
1.Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене ОСОБА_8 .
Органами досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, вчиненого за наступних обставин.
10.08.2012 року ОСОБА_8 притягнений СУ ГУМВС України в Київській області до кримінальної відповідальності (ч.4 ст.187 КК України) за вчинення в період з грудня 2008 року по лютий 2009 року, як в складі організованої групи очолюваної Особою 1 (матеріали стосовно якої виділені судом в окреме провадження), так і особисто, на території Київської області злочинів, пов'язаних з таємним викраденням чужого майна та заволодінням чужим майном шляхом вчинення розбійних нападів, а саме:
- 05.12.2008 Особа 1, діючи в складі організованої групи із Особою 2 (кримінальне провадження стосовно якої судом закрито), ОСОБА_8 та іншими особами, вчинили розбійний напад на домоволодіння АДРЕСА_3 за місцем проживання ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , у результаті чого заволоділи майном ОСОБА_15 на суму 25 425 грн, ОСОБА_16 на суму 525 грн, ОСОБА_18 на суму 325 гривень.
Крім того, в 2013 році ОСОБА_8 притягнений СУ УМВС України в Житомирській області (24.01.2013 року оголошено підозру за ч.5 ст.185, ч.4 ст.187 КК України) до кримінальної відповідальності за вчинення в період з грудня 2008 року по січень 2009 року в складі організованої групи, очолюваної Особою 1 на території Житомирської області ряду кримінальних правопорушень, пов'язаних з таємним викраденням чужого майна та заволодіння чужим майном, шляхом вчинення розбійних нападів, а саме:
- 19.01.2009 року Особа 1, діючи в складі організованої групи із Особою 2, ОСОБА_8 та іншими особами, вчинили напад, пов'язаний з застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, та погроз застосування насильства (демонстрації пістолету), небезпеченого для життя та здоров'я осіб, які зазнали нападу, поєднаний з проникненням у житло родини ОСОБА_19 , розташоване по АДРЕСА_4 , у результаті чого заволоділи чужим майном, спричинивши потерпілим: ОСОБА_20 шкоди на загальну суму 21 545 гривень, ОСОБА_21 на загальну суму 8 200 гривень, ОСОБА_22 на загальну суму 2 728 гривень.
Так, в грудні 2008 року Особа 1 спільно та по взаємній згоді з Особою 2, ОСОБА_8 та невстановленою досудовим розслідуванням особою (матеріали відносно якої виділені в окреме провадження), організував та очолив злочинну групу, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи, при цьому керуючись бажанням спільного вчинення тяжких, корисливих злочинів на території України та зокрема Київської, Житомирської та Волинської областей, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом вчинення крадіжок чужого майна, розбійних нападів на домоволодіння громадян та адміністративні приміщення підприємств на території вищевказаних областей, що відбувалися систематично, сплановано, під керівництвом Особи 1, із застосуванням фізичного та психологічного насильства. Протиправна діяльність була єдиним джерелом доходів членів організованої групи в складі Особи 1, Особи 2, ОСОБА_8 та невстановленої досудовим розслідуванням особи.
Особа 1, будучи раніше судимим за вчинення тяжкого злочину, з метою успішного вчинення злочинів та незаконного збагачення за рахунок чужого майна, розробив план злочинної діяльності, направленої на вчинення корисливих злочинів проти власності, який довів усім учасникам організованої ним групи.
Планом організованої групи охоплювалось готування та безпосереднє вчинення нападів на домоволодіння громадян, приватних підприємств, а також вчинення крадіжок. Готування полягало у пошуку об'єктів злочинних посягань, засобів конспірації, зв'язку, а також засобів (вогнепальної зброї, електрошокерів, металевих кайданків, гумових кийків, засобів зв'язку, знарядь зламу та протиправного проникнення до приміщення), що в разі необхідності могли бути застосовані для фізичного насильства щодо осіб, які можуть чинити перешкоди злочинним посяганням та отримання інформації від потерпілих про місцезнаходження грошей, цінних речей і коштовностей.
Функції членів організованої Особою 1 групи розподілялись наступним чином:
Організатор злочинної групи - Особа 1 здійснював безпосереднє керівництво діями учасників створеної ним організованої групи, маючи досвід в правоохоронних органах, а саме в підрозділі швидкого реагування «Беркут», де був ознайомлений з тактикою планування та проведення спеціальних операцій по захопленню будівель, а також в оперативному підрозділі боротьби з незаконним обігом наркотиків, де був ознайомлений з формами та методами оперативно-розшукової діяльності та методами розкриття злочинів; детально розробляв плани таємних викрадень чужого майна, розбійних нападів на домоволодіння громадян та адміністративні будівлі підприємств; розподіляв між членами створеної ним злочинної групи обов'язки та завдання, які уточнював під час безпосереднього здійснення конкретного злочину для досягнення загальної злочинної мети, в тому числі особисто обирав об'єкти викрадення та нападу. З метою усунення перешкод та створюючи умови вчинення злочинів, організовував здійснення розвідувальних заходів, направлених на встановлення об'єктів розбійних нападів та таємних викрадень чужого майна, їх місця розташування, склад родин потерпілих, звичайні маршрути переміщення, місця перебування в певний час, шляхи підходу та відходу до об'єктів розбійних нападів та крадіжок, методи конспірації під час вчинення злочинів, а також забезпечував засобами пересування, і фінансував злочинну діяльність групи шляхом оплати витрат, пов'язаних з перевезенням членів організованої групи, розподіляв кошти за виконання ними відповідних функцій, надавав кошти, потрібні безпосередньо для вчинення злочинів. Забезпечив організовану ним злочинну групу засобами зв'язку, маскування, зв'язування, спецзасобами активної особрони, а також засобами пересування - власним автомобілем марки «ВАЗ 210994-20», державний номер НОМЕР_1 . Безпосередньо брав участь у вчиненні злочинів, пов'язаних з таємним викраденням чужого майна та вчинення розбійних нападів. Маючи високі фізичні якості, особисто здійснював фізичне подолання опору потерпілих під час вчинення розбійних нападів.
Особа 2 виступив виконавцем запланованих злочинів та активним учасником створеної та очолюваної Особою 1 злочинної групи, будучи судимим за умисні корисні злочини, у співучасті з іншими учасниками організованої групи, відповідно до розробленого Особою 1 плану злочинної діяльності та розподілу функцій між членами організованої злочинної групи, активно та спільно з останнім, а також з іншими учасниками групи - ОСОБА_8 , невстановленою розслідуванням особою, брав участь у розбійних нападах на домоволодіння громадян та вчинення таємних викрадень майна. При готуванні до вчинення злочинів, разом з іншими учасниками групи, підшукував об'єкти для вчинення розбійних нападів та таємних викрадень чужого майна громадян, маючи кримінальний досвід у вчиненні корисливих злочинів, надавав пропозиції щодо способів вчинення злочинів та їх конспірації.
ОСОБА_8 виступив виконавцем запланованих злочинів та активним учасником створеної та очолюваної Особою 1 злочинної групи, у співучасті з іншими учасниками організованої групи, відповідно до розробленого Особою 1 плану злочинної діяльності та розподілу функцій між членами організованої групи, активно та спільно з останнім, а також іншими учасниками групи - Особою 2, невстановленою розслідуванням особою, брав участь у розбійних нападах на домоволодіння громадян та вчиненні таємних викрадень майна. При готуванні до вчинення злочинів, разом з іншими учасниками групи, підшукував об'єкти для вчинення розбійних нападів та таємних викрадень чужого майна громадян. Маючи високі фізичні якості, особисто здійснював фізичне подолання опору потерпілих під час вчинення розбійних нападів.
Невстановлена досудовим розслідуванням особа виступила виконавцем запланованих злочинів та активним учасником створеної та очолюваної Особою 1 злочинної групи, у співучасті з іншими учасниками організованої групи, відповідно до розробленого Особою 1 плану злочинної діяльності та розподілу функцій між членами організованої групи, активно та спільно з останнім, а також іншими учасниками групи - Особою 2 та ОСОБА_8 брала участь у розбійних нападах на домоволодіння громадян та вчиненні таємних викрадень майна. При готуванні до вчинення злочинів, разом з іншими учасниками групи, підшукувала об'єкти для вчинення розбійних нападів та таємних викрадень чужого майна громадян.
Готуючись до вчинення запланованих злочинів, учасники організованої Особою 1 групи, для полегшення їх вчинення, заздалегідь придбали та заготовили наступні предмети: металеві кайданки та скоч, як засоби зв'язування потерпілих; гумові кийки для забезпечення подолання опору потеріплих; радіостанції для забезпечення постійного зв'язку між учасниками групи; монтажні рукавички, для уникнення можливого залишення на місці злочину слідів відбитків рук; монтировку та викрутку, для відкриття вікон та об'єктів, які мали обмежений доступ; ліхтарики; а також камуфльований одяг; шапки з прорізями в області очей та рота, пристосовані спеціально для приховання від подальшого впізнання потерпілими.
Мобільність організованої Особою 1 злочинної групи при вчиненні нападів забезпечувалась використанням перебуваючого у його власності автомобіля марки «ВАЗ 210994-20», державний номер НОМЕР_1 , який використовувався для переміщення учасників групи та перевезення отриманих злочинним шляхом речей та грошей.
Так, в період вчинення розбійних нападів на території Житомирської та Київської областей організована група, очолювана Особою 1, вчинила розбійний напад на родину ОСОБА_23 в смт. Ратно Волинської області.
Зокрема, в кінці 2008 року Особа 2, виконуючи свою роль в очолюваній Особою 1 організованій групі дізнався, що за місцем проживання родини ОСОБА_23 за адресою: АДРЕСА_5 зберігаються матеріальні цінності та значні грошові кошти. У подальшому з метою незаконного заволодіння вищевказаними цінностями, Особа 2 повідомив про це Особу 1, та після чого останнім було прийнято рішення про вчинення нападу на вищезгаданий будинок, про що ним було доведено до інших членів організованої групи - ОСОБА_8 , Особі 2 та невстановленій досудовим розслідуванням особі.
З цією метою 03.03.2009 року, в обідню пору Особа 1, Особа 2, ОСОБА_8 та невстановлена досудовим розслідуванням особа (матеріали стосовно якої виділені в окреме провадження), діючи згідно попередньо розробленого злочинного плану, відомого всім учасникам злочинного угрупування, будучи обізнаними завдяки Особі 2 про умови життя майбутніх потерпілих, зокрема місцезнаходження на місцевості їх будинку, кількості та розташування у ньому кімнат, осіб, які там проживають, час коли їм працівники приносять грошову виручку від здійснення підприємницької діяльності, місць зберігання грошових коштів, тощо, автомобілем марки «ВАЗ 210994-20», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням Особи 1 прибули до смт. Ратне Волинської області. В автомобілі ними були привезені попередньо заздалегідь підготовленні знаряддя для вчинення злочину: маски на обличчя з прорізами для очей, камуфльований одяг, монтажні рукавички, викрутка, стамеска, липка стрічка (скотч), кайданки та дві гумові палиці (для подолання можливого фізичного опору потерпілих), дві мобільні рації для зв'язку, які на їх думку були необхідні для вчинення нападу, поєднаного з насильством, небезпечним для життя та здоров'я, а також щоб не бути викритими в подальшому правоохоронним органами.
04.03.2009 року близько 3 години, залишивши свій автомобіль неподалік будинку потерпілих, Особа 1, Особа 2, ОСОБА_8 та невстановлена досудовим розслідуванням особа через незамкнену хвіртку воріт проникли на територію домоволодіння родини ОСОБА_23 . В подальшому Особа 2, виконуючи відведену йому роль, використовуючи принесені з собою викрутку та стамеску, ставши на лавку, спробував шляхом віджиму відчинити металопластикову раму вікна у кухні будинку, однак, незважаючи на навики та зусилля, йому зробити цього не вдалось. Після цього Особа 2 за вказівкою Особи 1, маючи одну мобільну рацію при собі, залишився неподалік будинку та спостерігав за навколишньою обстановкою, щоб в разі виникнення небезпеки повідомити про неї своїх спільників, а ОСОБА_8 , Особа 1 та невстановлена досудовим розслідуванням особа шляхом розбиття склопакета кухонного вікна проникли у будинок. Після цього, вони, будучи в масках на обличчях та матерчатих рукавичках на руках, використовуючи факт раптовості, напали на присутнього ОСОБА_13 та з використанням гумових палиць стали наносити численні удари по життєво важливих органах, внаслідок чого завдали йому тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які згідно висновку судово-медичної експертизи №118 від 04.03.2009 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Подолавши таким чином волю останнього до будь-якого опору, ОСОБА_8 та невстановлена особа, виконуючи відведену їм роль, одягнули на зап'ястя потерпілого металеві кайданки.
В той же час, Особа 1, діючи згідно злочинного плану, шляхом ривка відкрив двері сусідньої кімнати, які з метою уникнення нападу намагалась зачинити ОСОБА_14 , та погрожуючи вбивством останньої і їхньої малолітньої доньки, яка знаходилась в цій кімнаті, наказав ОСОБА_14 припинити чинити будь-який опір та вказати місцезнаходження сейфа і ключів до нього. Після того, як потерпілі ОСОБА_14 та ОСОБА_24 , побоючись за своє життя та здоров'я дітей, що перебували в будинку, повідомили нападникам, де знаходиться сейф та ключі до нього. В подальшому Особа 1, ОСОБА_8 та невстановлена особа, зв'язали липкою стрічкою (скотчем) руки, ноги та рот ОСОБА_14 та ОСОБА_24 , чим подолали їх волю до опору, заволоділи матеріальними цінностями, чим досягли злочинної мети та залишили будинок.
В результаті нападу Особа 1, спільно із членами організованої ним групи - Особою 2, ОСОБА_8 та невстановленою досудовим розслідуванням особою заволоділи грішми в сумі 200 000 грн, які знаходились в сейфі, картками поповнення рахунків мобільних телефонів оператора мобільного зв'язку «Київстар» в кількості 140 штук, вартістю по 25 грн кожна на загальну суму 3 500 грн, мобільним телефоном марки «Нокіа 6233», вартістю 1 500 грн, сім-карткою мобільного оператора «Київстар», вартістю 50 грн, із 100 грн мобільним телефоном «Соні-Еріксон», вартістю 1000 грн, трубкою радіотелефону «Панасонік», вартістю 150 грн, сумкою чорного кольору з надписом «ZEBRA», що не становить для потерпілих матеріальної цінності, а всього заподіяли потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_14 матеріальної шкоди на загальну суму 206 300 грн, що становить особливо великий розмір.
Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з погрозами застосування насильства небезпеченого для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
2.Правові позиції сторін.
Правова позиція сторони обвинувачення.
Правова позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті, що був складений старшим слідчим СУ УМВС України у Волинській області - капітаном міліції ОСОБА_25 та погоджений і затверджений 06.08.2014 року старшим прокурором відділу прокуратури Волинської області - радником юстиції ОСОБА_9 .
Прокурор вважає встановленим і доведене в судовому засіданні належними і допустимими доказами те, що обвинувачений ОСОБА_8 своїми умисними діями, які виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з погрозами застосування насильства небезпеченого для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою, тобто вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.187 КК України.
Сторона обвинувачення підтверджує свою версію подій доказами, які містяться у документах, висновках експерта, поясненнях експертів, показаннях свідків та показаннях потерпілих, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду.
Під час виступу у судових дебатах прокурор зазначив, що надані докази доводять склад кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_8 , і судом досліджено достатньо доказів для встановлення відповідності викладених у обвинувальному акті фактичних обставин об'єктивній істині, як зважаючи на окремі докази, так і в їх сукупності.
Правова позиція сторони захисту і показання обвинуваченого ОСОБА_8 .
Обвинувачений ОСОБА_8 , будучи 07.05.2025 року заслуханий безпосередньо в судовому засіданні, дав показання, згідно яких, він ніякого злочину не вчиняв, в смт. Ратне ніколи не був, ні з ким там не їздив, таких осіб, як ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , Особа 2, ОСОБА_28 не знав і ніколи з ними ніяких справ не мав. Єдиного кого знав, то це Особа 1, оскільки його дядько працював водієм на м'ясокомбінаті і він свого часу також працював там в охороні і водієм. Він ( ОСОБА_29 ) тривалий час їздив за кордон, переганяв машини, фурами їздив, то по роду роботи з цим дядьком був знайомий, а до нього приїжджав Особа 1. Тобто, цю людину (Особу 1) він дійсно знав до моменту затримання. Щодо подій, які мали місце в 2009 році, станом на березень 2009 року він працював на двох роботах, а саме: в ЗАТ «Київський м'ясопереробний завод», в ТОВ «МСБУД» м. Київ. Щодо перебування і де знаходиться м. Луцьк та м. Ягодин, то він знає, бо це міжнародні траси і він ними їздив, коли ганяв машини, і навіть неодноразово був у м. Луцьк на базарі і купував машини, які потім переганяв в Київ. Ще щось добавити по обставинах справи, то йому нічого не відомо. Про дану справу він вже дізнався після того, як до нього приїхали оперуповноважені з смт. Ратне і почали допитувати та вимагали в нього, щоб він їм надав зразки крові. Знаючи, яким чином фабрикуються кримінальні справи, він відмовився. Проте, він наполягав на тому, щоб вони провели незалежну судово-медичну експертизу в Одеському обласному бюро судово-медичної експертизи і з цього приводу він і звертався до Ульянівського районного суду, який надавав дозвіл на проведення оперативних заходів та процесуальних дій з ним, щоб суд надав дозвіл на проведення незалежної судово-імунологічної експертизи.
Йому ( ОСОБА_29 ) було відомо від дядька (Особи 1), що він працював і возив якогось начальника слідчого управління, потім він ще працював в омон, в беркуті, це він знав зі слів дядька.
Працював з 2008 року і рахувався як водій-охоронець на м'ясокомбінаті.
Машина з матеріалів справи була Особи 1. Він ( ОСОБА_29 ) про неї знав, бо нею дядько приїжджав на роботу і він раз брав, коли їздив на базар в Луцьк. Це він зараз знає, що це машина з матеріалів справи, а раніше він знав, що це просто машина дядька, якою він (дядько) приїжджав на роботу і до кого приїжджає Особа 1. На той момент (колись) він не знав, що власник машини є Особа 1, але коли взяв техпаспорт, то там писало, що то Особи 1.
Разом з Особою 1 в смт. Ратне він ( ОСОБА_29 ) не був і взагалі він не був в смт. Ратне ніколи.
2 вересня 2009 року о 10 год його ( ОСОБА_29 ) було затримано невідомими особами, побито і вкинуто в автомобіль «Газель» і таємно вивезено в Кіровоградську область. Після тих катувань і того, що там відбувалось, погроз розправи зі ним і його сім'єю (це були працівники Кіровоградського УМВС), він ( ОСОБА_29 ) виграв Європейський суд. Тобто працівники УМВС Кіровоградської області таємно викрали, били, заставляли підписувати і погрожували. І після цих подій його помістили в ізолятор. Йому було висунуто підозру у вчиненні розбійного нападу в с.Синьків Ульянівського району Кіровоградської області. Ця підозра стосувалась ОСОБА_30 , ОСОБА_31 . Це друзі Особи 1, самого Особи 1, їх спільного друга ОСОБА_32 і його ( ОСОБА_29 ). Та підозра дійсно була і направлено на додаткове розслідування. І справа розглядається Львівським районним судом.
3-4 березня 2009 року він був на роботі на Київському м'ясопереробному заводі (в нього вже ця дата записана) і, коли ще працівники міліції приїжджали, то він наполягав ще зробити роздруківку прив'язку до мобільного телефону - місце розташування ОСОБА_29 . Але це ніхто так і не зробив, ні Київський УБОЗ, ні ОСОБА_33 в ці дні він перебував і місті Вишневе.
Коли суд виніс ухвалу на проведення незалежної судово-медичної експертизи, він на 2-й чи 3-й день поїхав в експертну установу і провів експертизу. І Головчику, і Сіліку, і житомирським, хто приїжджав, він всім казав - призначайте незалежну експертизу і завтра даю зразки крові експерту. Коли ОСОБА_34 призначив незалежну експертизу і приїхав з рішенням суду Луцького міськрайонного суду від 06 березня 2013 року, він надав зразки крові і провели експертизу, а чому її провели через пів року, то він не знає. Це заключається в порушенні процесуального порядку проведення і призначення незалежної судово-медичної експертизи. На сьогоднішній день вже переконались, що висновок ДНДЕКЦ відсутній, а висновок експерта Збаражського №66, висновок експерта ОСОБА_35 №329, то вони є в справі.
Якщо проаналізувати київську справу, житомирську справу, то Особа 2 ніде не пише «Майоренко» чи «Чорний», він скрізь пише «Севастянов». Його ( ОСОБА_29 ) сюди самі притягнули і завжди намагались втягнути в цю справу, щоб він допоміг їм розвалити цю справу і все. ОСОБА_36 в цьому, це Особа 2 і Особа 1 робили, щоб його втягнути сюди і все.
На його міркування, він не знає, чого вони його обмовили, це їх логіка, і логіка йому зрозуміла в тому, що вони намагались його підставити, щоб він вліз в цю справу і допоміг розвалити їм цю справу. Вони це Особа 1, Особа 2, ОСОБА_37 , ОСОБА_26 .
В 2010 році Київський УБОЗ затримує Особу 2 разом з Особою 1. Особа 1 дає свідчення, що нібито він там зі мною ( ОСОБА_29 ) вчинив якийсь злочин. Вони беруть Особу 1 і перевозять в Кіровоград, після того Особа 2 починає писати, що він вчинив злочин з ОСОБА_29 , щоб його теж скерували в Кіровоград.
В нього ніяких травм не було і в матеріалах справи слідчі давали десятки запитів по всім медичним установам Київської області.
Стороною захисту заперечується факт вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, згідно обвинувального акту. Сторона захисту просить обвинуваченого ОСОБА_8 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, та виправдати.
3.Застереження щодо обсягу досліджених доказів.
Згідно ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Процесуальними джерелами доказів є: показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Враховуючи, що у цьому кримінальному провадженні обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, за яким обвинувальний акт надійшов до суду, не визнає, за клопотанням сторони обвинувачення, яке було підтримано стороною захисту, відповідно до вимог ч.2 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), судом досліджено всі надані сторонами кримінального провадження докази: заслухані показання обвинуваченого, показання потерпілих, показання свідків, досліджені документи, висновки експертів, заслухані роз'яснення експертів, з урахуванням загальних засад кримінального провадження, зокрема, окрім інших: верховенства права, законності, рівності перед законом і судом, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободі в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередності дослідження тощо.
4.Встановлені судом обставини та докази на їх підтвердження.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.
У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею, а це, зокрема, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
З урахуванням вищенаведених положень процесуального законодавства, заслухавши доводи сторін, оцінивши кожен наданий суду доказ щодо належності, допустимості, достовірності та у сукупності, з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд зазначає наступне.
Прокурором на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, надані наступні докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні, а саме: заслухані показання потерпілих та показання свідків, досліджені документи та висновки експертів.
Стороною захисту на спростування вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, надані наступні докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні, а саме: заслухані показання обвинуваченого, досліджені документи та висновки експертів, заслухані роз'яснення експертів.
Показання потерпілих.
Потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні 01.02.2023 року дав показання, згідно яких о 03 годині ночі 04 березня 2009 році він разом з дружиною та дітьми відпочивали в себе в будинку за адресою: АДРЕСА_5 . Він з дружиною прокинулися від звуку розбиття скла в іншій частині будинку, це була кімната кухні. Він вибіг зі спальні і в прихожій кімнаті зустрів людей, які бігли йому назустріч із кухні. Світло, яке було на вулиці на порозі пробивалось крізь скло дверей і підсвічувало. Тому він бачив, що ці люди були в масках з прорізами для очей і рота та одягненні в якусь темну форму. Коли ці люди наблизились до нього, то відразу почали завдавати йому удари, тому він був вимушений оборонятися та наносити їм удари своїми руками і ногами. Він, коли оборонявся, то завдав одному з нападників один удар в лице і той впав на диван (напевно це був той, що згодом шморгав носом). Оскільки нападаючих було троє, тому його повалили на підлогу і вже потім третій (той у якого була рація) пішов в спальню до дружини. Один із нападаючих взяв «бійцівським прийомом» його за шию в замок, чим його руки були обмежені, проте він якийсь час ще оборонявся руками і ногами. Йому завдавали удари кийками (йому здалося такими, як у поліцейських), які були у нападників по лівій частині тіла (рука, нога, частина тулуба). Скільки саме часу це тривало, він не пам'ятає. Ці кийки були у двох нападників, а за третього не пам'ятає. Потім він отримав удар в живіт, в область сонячного сплетіння, і це його знесилило. Тоді вони перевернули його лицем до підлоги, заламали руки за спину і одягнули кайданки. Він лежав на підлозі лицем донизу і частково бачив, що відбувається в кімнаті. Коли включили світло, то він колір одягу не роздивився, оскільки вони не стояли на місці, а ходили по будинку. Один з нападників був біля нього, один увірвався в спальню до дружини, яка тримала ручку дверей, кричала та кликала на допомогу. Проте той сильніше штовхнув і зайшов у кімнату. Потім водив її по будинку і запитував де гроші. Третій ходив по будинку та шукав, в кладовій перевертав речі, робив обшук. Той з нападників, що був біля нього, майже сидів на ньому зверху і шморгав носом, оскільки у нього текла кров. Він бачив, як на паркет капала кров, тобто кров на паркеті була не його, а нападника. Чи капала кров на одяг (він був в майці), не пам'ятає, мабуть ні. Залишки крові були на підлозі в прихожій і на кухні, слідчі брали змиви крові, запаковували все в пакети при свідках, які потім підписувалися. Чи вилучали у них одяг, не пам'ятає. Кров була не його і не його дружини. Згідно експертизи кров була ОСОБА_29 , однак хто йому це повідомив, то вже не пам'ятає. У нього були тілесні ушкодження, а саме пошкоджена ліва сторона і на лівій нозі гематома. Ран, які кровоточать, ні у нього, ні в дітей і дружини не було.
Можливо під час сутички він розбив йому чи губу, чи ніс. Найменшій дочці було дев'ять місяців і вона стояла в спальні в дитячому ліжечку, голосно плакала, оскільки бачила, що відбувається з дружиною і ним. Старша дочка, якій на той час було приблизно три роки, знаходилася у своїй спальні і на диво вона не проснулася від шуму бійки, криків та того, що відбувалося в будинку. Його почали допитувати, де знаходяться гроші і якщо він не скаже, то вб'ють його дружину, дітей та спалять будинок. Дані погрози він сприймав реально. Погрожували йому і його дружині, що вб'ють їх та дітей. Він сказав, де знаходяться гроші, оскільки переживав за здоров'я і життя своєї сім'ї. Гроші знаходилися в кімнаті залу, частина з яких була в сейфі, а частила була в сумці, в якій приносили гроші (виручку) з бази, де здійснювалася оптова торгівля продуктів харчування. Щоб відкрити сейф, хтось зі злочинців питав де ключі, і він їм пояснив, що вони знаходяться в ключниці. Грабіжники взяли ключі і принесли до нього, після чого він вказав де ключ від сейфу. Після чого він чув і частково бачив, як в залі складали гроші (виручки, які до них приносили протягом дня) в чорну сумку з двома ручками, на два відділення, які закривалися на замки, розміром 35х45. На ній був надпис «Зебра» білими латинськими буквами і значок коня з кружечком.
Кожен день усі грошові кошти (виручки) з усіх їхніх торгових точок приносили до них додому. Після того, як склали гроші, то перевернули меблі в залі: диван, крісла, які згодом виявилися порізаними знизу. Напевно вони ще шукали гроші, думаючи, що він не все їм віддав. Однак він віддав усі наявні у нього на той збереження та виручки з торгових точок. Злочинці обшукували будинок, ходили по різних кімнатах. Все це продовжувалося приблизно до пів години, більш точно не пам'ятає. Він лежав на підлозі і один з грабіжників постійно був біля нього. Через певний час йому у спину чимось натиснули (можливо це була зброя, а можливо кийок), чим саме він не знає. Потім знову запитали, чи є ще у нього гроші і погрожували життям його сім'ї. Зброї він не бачив, однак йому постійно погрожували, що вб'ють його сім'ю. Він сказав, що віддав все, що у нього було. Тоді його пересунули в прихожій до дивану. На скільки він зрозумів, то у дитячій кімнаті взяли якийсь дитячий одяг, щоб витерти кров, що була на паркеті в прихожій. Ходили на кухню, мочили ганчірку і витирали на підлозі кров. Зв'язали скотчем йому ноги, замотали рот, після чого перепитали, чи зможе він дихати. Далі його засунули в кладову та зачинили двері. Вдягнуті грабіжники були в темний одяг, маски та взуті в берци. В одного із нападників, який на його думку був головним, була рація, по якій він спілкувався ще з однією особою, яка не перебувала у них у будинку. Спілкувалися коротко, рухи та розмова була між ними злагоджена і у нього склалося враження, що вони грабують уже не перший раз і досвід у таких злочинах вони вже мали. Цей чоловік з рацією більше часу знаходився в спальні з його дружиною, він її допитував окремо про те, де знаходяться гроші, і чи є ще гроші на роботі. Грабіжники були його зросту, приблизно 1,80 м - 1,85 м, спортивної статури, напевно були підготовлені, оскільки їх рухи були злагоджені. Кожен знав, що має робити. На його думку, по розмові йому здалося, що їм приблизно по років 30-35. Чи була у них зброя, він не бачив, однак, на його думку, вона у них була, оскільки вони погрожували вбити його сім'ю.
Згодом, коли вони засунули його в кладову, то через деякий час він почув, що вони вже пішли. Як з'ясувалося вже згодом (жінка розповідала), що у неї також були зв'язані руки, ноги та рот скотчем. Вона відсунула ногами двері в прихожу, оскільки їх підперли диваном. В будинку вже було дуже холодно, оскільки на вулиці був початок березня, а вікно було розбите. Якимось чином дружина добралася до старшої дочки, яка спала в іншій кімнаті. Дочка розв'язала їй рот та дала ножиці, щоб розрізати скотч. Потім дружина прийшла до нього в кладову і звільнила йому рот та розрізала скотч на ногах. Кайданки були у нього замкнуті на руках. Вони були металеві, закривалися на ключ і на них був нанесений якийсь номер (вони були не саморобні). Він не пам'ятає, як саме їх зняли, чи болгаркою зрізали, чи можливо ключем міліція відкрила. Дружина зателефонувала до своєї сестри ОСОБА_38 та повідомила про те, що трапилося. Через деякий час (приблизно 10-15 хвилин) до них прибіг чоловік ОСОБА_39 . У них був радіотелефон, в якому було дві радіотрубки марки «Панасонік», одну з яких забрали з собою грабіжники, а також забрали два мобільні телефони (його «Нокія» та дружини « ОСОБА_40 »). Телефони були нові і документи на них були, і в них були сім картки. Вони повідомляли в міліції номери цих телефонів. Швагро з радіотрубки, яка залишилася, подзвонив до міліції та прояснив ситуацію. Після цього приїхала працівники міліції та експерти. Вони їх допитали, відібрали змиви крові з паркету. Все відбувалося в присутності свідків (понятих). Після закінчення усіх слідчих дій, він поїхав в лікарню, оскільки був сильно побитий (уся ліва сторона була в гематомах). У нього на нозі була сильна гематома, від якої до сьогодні є наслідки. В лікарні його оглянув лікар і зафіксував усі травми, які виявив після огляду. Після того, як повернулися додому, то почали з'ясовувати, яка точно сума грошей була викрадена з їх будинку, робили ревізію. Там було майже 200 тисяч гривень, курс долара на той час був приблизно п'ять гривень, тобто в доларах приблизно до 40 тисяч було завдано шкоди. Деякі папірці - покупюрки - це такі папірці, які підписував касир, або продавець, який був на той день в торговій точці, який здавав виручку. У них було заведено правило, що складається покупюрка, де було розписано скільки банкнот і який номінал банкнот, кількість купюр і в кінці сума, була підрахована і виручка, яка приносилась до них додому здавалася таким чином. Потім на наступний день вона забиралась на роботу (на базу), де перераховували, перевіряли та звіряли це все і підтверджували, що дійсно там ця, чи інша торгова точка вчора здала певну суму (виручку) за реалізований товар. Коли грабіжники складали в сумку ці гроші, то деякі ці папірці (покупюрки) викидали, тому залишився папірець здається на 115 тисяч гривень. В загальному у сейфі були також їх особисті кошти 25 тисяч гривень, а сукупно всієї виручки з торгових точок було приблизно 173, чи 174 тисячі гривень. А разом там було десь 198 тисяч гривень, інших коштів не було. На той час це були його та дружини кошти, грошей тещі і тестя там не було. Власниками магазинів були: покійний тесть та його дружина. Біля сейфу також знаходилися картки поповнення мобільних телефонів, однак на яку суму і їх кількість, не пам'ятає. Були кредитні картки банків, оскільки у них на той час були кредити на великі суми грошей (банк «Надра» молодіжний кредит на 30 тисяч доларів на 20 років та рахунок в банку «Аваль»), однак на той час у них заборгованості у даних банках не було, оскільки вони все платили вчасно. Перед заводами постачальниками у них також заборгованостей не було і вони вкладалися в межах двох тижнів, оскільки вони завжди надавали такі відстрочки. Тоді біля сейфа були ці картки, картки поповнення, які забрали. Вікно (склопакет) в кухні було розбите, однак на віконній рамі залишилися сліди від якогось предмету, можливо металічного, яким мабуть віджимали вікно. На вулиці біля вікна стояла лавка, яка раніше стояла біля гаража. Напевно пересунули, щоб зручніше було відкривати вікно. Менша дочка, який на час нападу було 9 місяців, весь час дуже плакала і потім до семи років заїкалася. Згодом, коли знайшли сумку, в яку нападники клали гроші знайшли у одного з підозрюваних (згодом засуджених) в м. Київ на квартирі, то його викликали для впізнання і він її відразу впізнав по надпису. Він не пам'ятає скільки саме було сумок темного кольору під час впізнання, можливо три або чотири. Які саме були ті інші сумки, він вже не пам'ятає. Він тоді впізнав свою сумку і інших, таких як вона з надписом «Зебра», там не було. Чи були на всіх сумках, які пред'являли для впізнання, будь-які надписи, тобто не тільки « ОСОБА_41 », він не пам'ятає. Всі сумки були темного кольору, однак не пам'ятає чи всі були одного кольору. Його сумка була чорного кольору. Де купував сумку, вже не пам'ятає, купував її для того, щоб носити виручку з роботи додому, а на наступний день вона забиралась на роботу для перерахунку, уточнення та підтвердження, що саме така сума там була. В сумку складати виручку з інших торгових точок. Де і як була виготовлена ця сумка, він не знає, однак він її купував.
У будинку було троє нападників, однак ще один був на вулиці (на якій відстані йому не відомо) і у нього була рація, він контролював ситуацію, яка була на вулиці, щоб вчасно повідомити тих, хто був в будинку. Спілкування між ними було рідко, однак часто звучало слово « ОСОБА_42 ». Він вважає, що цей четвертий стояв на «шухері» неподалік будинку та спілкувався по рації з одним із нападників, що були в будинку, однак це його припущення, він четвертого не бачив. Чоловік, який відповідав по рації в будинку, розмовляв російською мовою, проте йому здалося, що він старався так говорити, а сам розмовляє українською. Інші двоє розмовляли чисто українською мовою, однак це був не західний регіон, оскільки був діалект, напевно центральна Україна (Київ, Вінниця, Полтава). По рації запитували «чи у них все добре», і відповідали, що «у них все нормально». Коли розмовляли по рації, то мова починалася і закінчувалася словам «Вася». Рація в нападників була одна. Дії нападників були злагоджені.
Виручка була з торгових точок, які належали йому, його дружині, тестю з тещею і його сестрі, сестрі з чоловіком його дружини, тобто сімейний бізнес. Уся виручка з цих торгових точок (тобто каса) була одна і зносилася до них додому. Того дня він з дружиною і тестем їздили у справах в ОСОБА_43 і повернулися додому вже під вечір (година 17-18). Тоді виручку з бази приносила його сестра ОСОБА_44 в чорній сумці - 115 тисяч гривень, а потім ввечері приносили ще виручку з магазину «Антан», магазину «Вежа», «Віктан» на Пасажі, він вже не пам'ятає всіх торгових точок, однак всі вони приносили свою виручку, виручену протягом дня. Ввечері він усю виручку не перерахував, вона могла бути в пакетах. Вся виручка була в залі в шкафу біля сейфу, а саме виручка з бази була в сумці, а з інших торгових точок в пакетах сумці біля сейфу.
Раніше обвинуваченого ОСОБА_29 не знав і побачив його вперше в Ратнівському районному суді Волинської області під час судового засідання за допомогою відеоконференції.
Він не пам'ятає в якому році він приймав участь у проведенні слідчих дій. Прізвище ОСОБА_45 , ОСОБА_27 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 йому не знайомі. 01.05.2014 року було проведено слідчі дії, а саме відтворення обставин і обстановки подій за його участю, однак він не пам'ятає, хто проводив дану слідчу дію. Хто тоді розказував і показував, як саме відбувалася подія, не пам'ятає. Як міг перебувати там ОСОБА_48 до події йому не відомо. В 2009 році він бився лише в ту ніч в його будинку, коли на нього напали.
Нападник, який був з рацією, був одягнений у чорну шапку, маску з прорізами для очей та рота, темна куртка, штани також темного кольору і берци на ногах. Рація була закріплена на плечі, чи на грудях. Той грабіжник, що сидів на ньому, був теж у масці з прорізами для очей та рота, темній куртці та темних штанах (ніби комуфляж) і берци. Специфічних ознак одягу не пам'ятає, можливо вони були в рукавицях. В прихожій було темно, вони включали світло в залі і мабуть в спальні теж. В залі, коли вони відкрили сейф, то включили світло і спокійно все розглядав та складав. Потім покликав того, що з рацією, і щось казав. Він лежав лицем до підлоги по діагоналі, тому був обмежений у тому, щоб все детально бачити (одяг і т. д.). В той момент, коли було увімкнене світло в кімнаті, він міг їх бачити, однак вони не стояли на місці, а ходили по будинку. Кийки були у двох нападників, у того, що сидів біля нього, і у того, що ходив по хаті та обшукував, хоча точно пригадати не може.
Хто із працівників поліції повідомив, що знайшли сумку з надписом «Зебра» в м. Києві, він не пам'ятає. Коли саме знайомився з матеріалами справи, сказати не може, вже давно. Кийки були приблизно розміром, як поліцейські «дубінки», можливо це і були вони, а можливо якийсь металевий прут вдягнутий в резину, однак вони були не дерев'яні. Колір був темний, оскільки в кімнаті (прихожій) було темно, світло там не вмикали. Того вечора він з дружиною лягали спати приблизно о 23 годині і нічого підозрілого не помічав. Він пригадує, що біля нього на підлозі лежала стамеска, напевно нею відкривали вікно. Ця стамеска йому не належала. Шухлядку вони забрали з собою. Нападники проникли в будинок через вікно, а вийшли уже через вхідні двері, оскільки зсередини стоїть застібка і ключ не потрібен. Як саме нападники залишили будинок він не бачив, оскільки був в кладовій, чув лише, що вони вийшли через вхідні двері. Нападники запитували у жінки: «Де син?», «Чи є відеонагляд?», «Де гроші?», «Хто з сусідів живе?». По будинку вони не орієнтувалися. Коли він їм сказав де гроші і що сейф в залі, то вони не відразу потратили у ті двері меблевої стінки, де стояв сейф.
Їх бізнес був сімейний, це було будівництво, техніка, торгівля, тобто були різні напрямки, наприклад тесть ОСОБА_49 будував. Коли був скоєний напад, конкретно комусь одному бізнес не належав. Кожен мав свою ділянку роботи, в якій були певні завдання на види діяльності. Технікою, яка здійснювала розвозку товарів, продуктів та їздили шофера-агенти, займався ОСОБА_50 (чоловік сестри його дружини). Він з дружиною займалися торгівлею (купівля і продаж товарів). Виручка з них приносилась до них додому. Кошти, які були вкладені в торгівлю (реалізацію товарів), були його та дружини. Скільки торгових точок було не пам'ятає. Базу теща переоформила з тестя на себе. На час нападу була нерухомість, що приймала участь в бізнесі і належала тестю. Торгові точки належали дружині та тестю. Кошти, які були викрадені (виручка з торгових точок) належали йому та його дружині, коштів тестя там не було. Тесть свої кошти вкладав в будівництва нерухомості - торгових точок. На момент нападу нерухомість належала тестю ОСОБА_51 та дружині ОСОБА_14 . На той момент розподіл коштів по виручці не йшов. Його сестра була підприємцем і мала своїх найнятих людей, однак він не пам'ятає, яка за нею на той час була закріплена діяльність. Діяльність торгових точок полягала в реалізації продуктів харчування.
Впізнання осіб підозрюваних у вчиненні нападу не проводили. Зі слів його дружини з будинку пропали дитячі «повзунки», напевно це ними витирали кров на підлозі. В лікарні він не лежав, амбулаторно проводили якісь заходи.
Потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні 01.03.2023 року дав показання, згідно яких бійка була з трьома нападниками, хто і яке поранення отримав він на даний момент відповісти не може, зазначає, що лише в одного з нападників йшла кров, яка залишилися на підлозі їхнього будинку. Оскільки на обличчях нападників були маски, тому конкретно вказати в кого була розбита чи губа, чи ніс, чи голова (згідно експертизи) і хто це був не може. Він (нападник) шморгав носом, однак, що саме у нього було пошкоджено під час бійки, вказати не може. В деталях бійки вже не пам'ятає, оскільки пройшов великий проміжок часу. На його тілі крововиливів не було, але пошкодження були. О котрій годині він пішов до амбулаторії та її адресу не пам'ятає. Його оглядали в Ратнівській районній лікарні, однак, який лікар здійснював огляд, не пам'ятає. Направлення на огляд отримував все згідно порядку, який встановлений в лікарні.
Під час нападу він був одягнений у нижній білизні (плавки, чи труси не пам'ятає). Він не спілкувався з нападниками. Йому лише задавали питання: «Де знаходяться гроші?». Він вказав, де знаходились гроші та ключ. Слова та діалект, яким розмовляли нападники він повторити не може. Які саме слова говорили нападники і з яким діалектом, голосом, наголосом, станом на сьогодні повторити не може. Скільки октав і який тембр голову був у нападників сказати не можє, оскільки такого не вивчав. Сумки, які в судовому засідання демонстрував обвинувачений ОСОБА_8 , схожі за деякими ознаками на ту, в якій приносили йому виручку, однак це не ті сумки. Це була його сумка, яку він впізнав, однак чи мав можливість Особа 2 купити таку сумку, собі він не знає. Він впізнав свою сумку за формою, написами, які були на ній, розмірами (приблизно 35 см на 45 см), відділеннями в сумці.
Кошти до них додому приносили їх працівники: його сестра - ОСОБА_44 ( ОСОБА_52 ), оператори, які працювали на базі, продавці та охоронці магазинів. Прізвища охоронців і скільки їх тоді було, не пам'ятає. Охоронці виконували різні роботи: вантажників, носили гроші (виручку) до нього додому, розкладали товар. Найняли на роботу охоронців для того, щоб не було крадіжок товарів. Крім того, охоронець проводив продавця, який ніс до них додому виручку, тобто здійснював супровід, а інколи і самі відносили нам виручку, але це стосувалося лише одного магазину «Антан». На базі охоронців не було, оскільки оператори приносили гроші самі. На той час було декілька магазинів, однак скільки саме не пам'ятає. На той час у них працювало приблизно 30-40 працівників. Однак у них було приблизно 8-10 підприємців, однак він не пам'ятає хто з працівників і у кого був оформлений. Бувало по-різному, у них вдома були різні суми виручки, коли передсвяткові і святкові дні то більша, а у будні дні нижча. Мабуть більше року вони вдома мали на збереженні кошти від виручки з магазинів. Оскільки вони придбали будинок неподалік від магазинів, то і їм було зручно, щоб виручку приносили додому. До того, де зберігалися кошти не пам'ятає, можливо по магазинах залишалася невелика сума коштів. Яка кількість людей, на той час, приносили виручку, точно сказати не може (ті, що працювали операторами, охоронцями, продавцями). В залежності від дня гроші приймав він, або дружина, а коли їх не було вдома, то дітей гляділи або його мати, або матір жінки і вони приймали гроші, а вже потім їм віддавали. У них вдома ці кошти не фіксувалися, перераховувалися уже на наступний день на роботі і підтверджувалося, що з такої то торгової точки було здано така то сума виручки і прикріплювався папірець, де все було записано (яка торгова точка, сума, номінали банкнот і їх кількість). Дізналися про те, яку кількість коштів того вечора було принесено уже після того, як зробили ревізію, оскільки зранку після події у них ще не було інформації щодо коштів. Ревізію провели четвертого числа. Ввечері напередодні події він кошти не перераховував і тому зранку не міг повідомити, яка точно сума була. Тому вони повідомили міліції приблизно суму коштів, а після ревізії уже сказали точну суму. Протягом дня перед подією він не бачив ніяких незнайомих людей, які б привернули його увагу. Викрадені були також кредитні картки. Пам'ятає, що банк «Надра» у зв'язку із цими подіями відтермінував їм сплату кредиту, оскільки вони до цього все вчасно сплачували та погашали. Зняття коштів з кредитних карток іншими особами не було. Кредитних карток було напевно дві.
Ніхто до нього не звертався з проханням позичити гроші і фактів вимагань (погрози) на той час не було. Він не знає, яка кількість осіб знала, що до них додому приносили кошти. Коли трапилась подія, то він у вчиненому нікого не підозрював.
Брали кредит в сумі 30 000 доларів для купівлі будинку. Кожен день до них додому приносили кошти, однак які суми не пам'ятає, залежно від виторгу, однак він цього не записує і не веде. На сьогоднішній день люди, які працювали у нього в 2009 році, вже не працюють. Причина звільнення - бажання працівника перейти на іншу роботу, або вийшла заміж і переїхала на проживання в інше місто. У нього були свої працівники (шофера), а у його дружини свої (продавці), оскільки кожен підприємець по своєму здійснював той, чи інший вид діяльності. Його тесть мав свої приміщення, які надавав їм в оренду і у нього також були свої працівники. Наразі списку осіб, які на той час у них працювали і після події звільнилися, немає, однак він може пошукати і з'ясувати дану інформацію.
Будинок, в якому було здійснено напад приватний, належав їх сім'ї, а оформлений був на дружину та перебував під заставою, оскільки куплений в кредит (молодіжний). Будинок одноповерховий, складався з коридору, кладової, столової, кухні, котельні, душової, ванної і туалету, спальні, залу, дитячої кімнати старшої дочки, та ще однієї кімнати, яка не задіяна. Сам напад тривав приблизно хвилин 20-30. У дружини тілесних ушкоджень не було.
Потерпіла ОСОБА_14 в судовому засіданні 01.03.2023 року надала показання, згідно яких з 03 на 04 березня 2009 року був здійснений розбійний напад на їх будинок. Приблизно 03 год 30 хв ночі вона прокинулася від звуку розбиття скла та гуркоту від цього. На підвіконні стояв великий вазон, який впав. Чоловік встав з ліжка і побіг на кухню, яка знаходиться на іншому (протилежному) кінці будинку, оскільки шум (розбиття скла) лунав звідти. Вона почула шарпання в прихожій кімнаті, там почалася бійка. Чоловік з кимось бився та намагався закрити двері спальні, щоб вона змогла закритися з середини. Однак ключа з середини спальні не було, тому вона не змогла зачинитись. Тобто чоловік в такий спосіб намагався її захистити. В спальні з нею була ще менша дитина (віком 9 місяців), а старша (3 роки) спала у своїй спальні окремо. Вона тримала ручку дверей, однак сили були не рівні, тому в спальню увірвався високий, кремезний мужчина, зростом 180-185 см, який розмовляв російською мовою. Вона кричала і кликала на допомогу, але їй почали погрожувати, що вб'ють її, чоловіка та дітей і спалять їх будинок, якщо вона буде продовжувати кричати. Погрози звучали на російській мові. Дані погрози вона сприймала реально. В цей час вона не знала, що сталося з чоловіком, лише чула шарпанину. Її питали де гроші і погрожували, що вб'ють її сім'ю. Питали, де знаходяться мобільні телефони в будинку, де гроші, де ключниця. Чоловік, який був в спальні, обшукував кімнату, шухляди, комод, заставив її зняти кільце з рук, однак руки були набрякші і це зробити не вдалося. Він брав її за шию, за голову і говорив: «Дивися прямо в очі, говори тільки правду». Якого кольору у нього були очі не пам'ятає, хоча він був на відстані від неї приблизно 30-40 сантиметрів. Він її питав, чи є ще хтось у будинку, які у них відносини з сусідами. Питав, чи є сигналізація та відеоспостереження. Потім нападник сказав їй лягти на ліжко лицем до подушки і зв'язав їй руки та ноги скотчем. Рот теж заклеїв скотчем. Дитина проснулася від криків, оскільки спала в маленькому ліжечку, і весь час плакала. Коли вже цей мужчина виходив зі спальні, то вона зрозуміла, що її чоловік лежить в прихожій на підлозі. Оскільки вона сказала де є гроші, а саме в залі, де стояв сейф, тому хтось ходив у залі.
Згодом, забравши те, що хотіли, оскільки вони сказали де були гроші, її зв'язану лишили на ліжку та закрили в спальні (підперли чимось двері), а дитинка в цей час плакала в ліжечку, і через певний період в будинку все стихло. Певний час вона ще слухала, а потім зрозуміла, що нападники пішли з будинку. Потім підвелась і попід стінкою доскакала (оскільки були в'язані ноги) до дверей і силою відштовхнула двері, які були підперті кутовим диваном. Старша дитина спала. Вона її розбудила, попросила знайти ножиці. Згодом вона почула, що в кладовці закритий її чоловік, однак ключ від дверей був зламаний. Оскільки у них ключі від ванної кімнати та кладовки були однакові, тому вона взяла інший ключ і відчинила чоловіка і тоді вже він допоміг та звільнив їй руки.
У них була дві радіотрубки «Панасонік», одну з яких вкрали, а також викрали два мобільні телефони «Нокія» та «Соні Еріксон», а одна радіотрубка залишилася. Тоді вона зробила дзвінок до своєї рідної сестри і за десять хвилин до них прийшов швагро - ОСОБА_53 . Тоді викликали міліцію і приїхали працівники міліції. Вони зрозуміли, що гроші забрали, оскільки в залі було все перевернуто, порізані знизу меблі. Гроші шукали по будинку, оскільки були розкидані покупюрки з принесеної того дня виручки. Забрали з сейфу кредитні картки, картки поповнення мобільних телефонів, однак якась кількість їх валялася біля сейфу, мабуть поспішали, тому частина випала. На кухні було розбите скло пластикового вікна, однак склопакет при цьому залишався ніби зачинений (точно не пам'ятає). Лежав на підлозі розбитий горщик з вазоном. На її думку через розбите скло і утворений отвір у вікні міг проникнути до будинку той чоловік, який зайшов до неї у спальню. Була кров в прихожій, вона її помітила уже тоді, коли все закінчилося. У чоловіка на руках були наручники, а на ногах скотч. Згодом слідчі знайшли їхнього кухонного ножа в коридорі у шафі (напевно хтось з нападників його туди приніс). На вулиці на вікні, що було розбите, були сліди підважування рами вікна, однак їм напевно не вдалося його відкрити. Крім того, підвіконня було досить високо і просто залізти у вікно не можна, тому вони підсунули під вікно лавку, яка стояла біля сарайчика. Під час нападу (активних дій), на скільки вона пам'ятає, була в спальні. Коли вона була у спальні, то двері були потім відкриті, оскільки нападник, то виходив, то заходив і вона тоді бачила, що біля чоловіка в прихожій знаходився ще один нападник. По звуку вона розуміла, що ще хтось є в залі, оскільки було чути, що відкриваються двері сейфу. У нападників на обличчі були маски з прорізами на очі, були одягненні в темного кольору одяг, куртки, штани, берци. У них була гумова палка (наскільки пам'ятає у грабіжника, який був біля її чоловіка), а в чоловіка, який був біля неї була рація, по якій він з кимось спілкувався. На її думку, ще хтось стояв на вулиці, оскільки по рації говорили короткими фразами: «Як справи?», звучало ім'я ОСОБА_54 . Не пам'ятає чи гумова палка була одна, чи декілька. Чоловік, який був біля неї, їй погрожував, обшукував спальню, говорив по радіотелефону з другим напарником, то виходив зі спальні, то повертався назад. Гумову палку (міліцейську) вона побачила, тоді коли відкрили двері спальні і нападник виходив. Однак в деталях сказати, яка саме кольором (сіра, чорна і т.д. ) була палка, повідомити не може. Нападника, що був біля чоловіка, вона не пам'ятає. Напад тривав приблизно до пів години, можливо й менше. Приблизно за хвилин 5-10 вона зрозуміла, що в будинку нікого немає, бо спокійно.
Було викрадено два мобільні телефони, радіотрубка, картки поповнення, здається 140 штук, та гроші в сумі приблизно 200 тисяч гривень. Це була виручка зі складу, виручка з роздрібних магазинів, а саме 173 тисячі гривень, крім того були гроші з сейфу - 25 тисяч гривень, тобто не з виручки за той день, а залишок коштів.
Вони займаються підприємницькою діяльністю і кошти приносять до них додому, і вони віддають з дому кошти назад (потрібну на видачу суми), тому у сейфі можуть залишатися кошти, що були з виручки, однак не пішли на видачу і вони їх дають лише тоді, коли потрібно, тому і є в сейфі залишок. Того самого дня приносили кошти зі складу, приносила ОСОБА_55 (рідна сестра її чоловіка) 115 тисяч, оскільки були покупюрки, де розписано число, коли принесли, об'єкт з якого принесли виручку та розписано, які купюри номіналом та їх кількість. Знизу вказана загальна сума і підпис особи, яка рахувала кошти. Крім того, у них є продуктовий магазин «Антан» - це магазин самообслуги, тому там є охоронці, бо цей магазин у них перший самообслуги і люди самі мають доступ до товару. Там були люди, які дивилися за клієнтами, щоб ті нічого не вкрали. Того дня охоронець з « ОСОБА_56 » приносив гроші, однак яку суму і хто саме приносив, вона вже не пам'ятає. Хто забрав у нього гроші вона не пам'ятає, це могла бути вона, її чоловік, або тітка чоловіка - ОСОБА_57 . В тій сумці гроші могла приносити ОСОБА_58 тільки зі складу і забирати також могла в цій сумці, оскільки її використовували саме для переносу грошей. Ця сумка була чорного кольору, з плащової тканини, розміром 35х45, шириною 10-15 см, з кружечком та малюнком зебри і надписом «Зебра», з двома ручками, з двома відділеннями, з двома замками. Сумка чимось схожа, як з-під ноутбука, тобто форму свою тримає. В сумку зручно лягали гроші і вона могла переноситися. Скільки часу користувалися вказаною сумкою, то не пам'ятає. Самої сутички її чоловіка з нападниками не бачила. Уже згодом помітили вм'ятину в стіні з гіпсокартону, то напевно когось тоді добре вдарили. Після нападу були гематоми по тілу, на нозі була дуже велика гематома (синець). Крові не було, лише гематоми. Кров, яку знайшли у їх будинку, була у прихожій, близько біля дверей у спальню. Там, де відкривалися двері, там близько ницьма лежав її чоловік, приблизно півтора метра від дверей. В якийсь момент, коли до неї були відкриті двері, то зверху на чоловікові сидів нападник. Чи була кров в кухні, не пам'ятає, можливо й була. Потім було видно сліди від того, що витирали кров і вони помітили, що пропав одяг дитини (повзуни), яким напевно витирали кров. В сейфі були ще кредитні картки, однак вони були порожні. Того дня вона з чоловіком певний час були відсутні вдома і їх дітей доглядала тітка чоловіка, яка перебуває у них в будинку з народження дітей. Покупюрки були долучені під час огляд у місця події.
Вперше побачила обвинуваченого ОСОБА_8 напевно на суді. Прізвище ОСОБА_29 почула вперше, коли завели справу, не пам'ятає.
О котрій годині її чоловік пішов до лікарні вона не пам'ятає, знає, що він звернувся до Ратнівської районної лікарні, однак її адреси вона не пам'ятає.
З гуртівні виручку зазвичай приносила ОСОБА_59 (сестра чоловіка), однак могли приносити ще і оператори ( ОСОБА_60 або ОСОБА_61 ), ще міг приносити гроші ОСОБА_62 (спочатку він працював в магазині «Вежа» на алкоголі, а потім був оператором торгового залу), або ОСОБА_63 . Магазин «Вежа» і гуртівня знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_6 . Ці люди постійно приносили до них додому виручку і ніколи ніяких проблем з недостачею коштів не було. ОСОБА_64 на даний момент призвали до Збройних сил України. Однак на той момент він рідко приносив гроші. На передодні цієї події гроші приносила ОСОБА_63 та сестра ОСОБА_65 . Хто з охоронців «Антана» приносив кошти, не пам'ятає. Був ОСОБА_66 . ОСОБА_67 пішла в декретну відпустку. Облік вівся в магазині «Антан», там був окремий журнал, де підписувався продавець, який видав виручку та підписував охоронець, який ніс виручку до них додому. Крім того, каса велася в комп'ютері і суми в журналі мали сходитися з касою в комп'ютері. Коли вона отримувала кошти, то не підписувалася за них. Ніколи ніяких проблем з персоналом, який у них працював, не було. Випадків вимагання коштів у них не було. Чи хтось звертався до них, щоб позичити гроші, не пам'ятає. На той момент у них був молодіжний кредит на купівлю будинку, в якому вони проживали, однак кредит був оформлений на 20, чи 25 років і необхідно було сплачувати триста сорок один долар кожного місяця. Крім того, у них був ще один кредит, оформлений під підприємницьку діяльність у банку «Надра», який вони з часом погасили.
Коли відбувалися події, то світло включалося в спальні, а в прихожу світло падало із залу, де теж горіло світло, оскільки там із сейфу діставали гроші. В прихожій було видно, чоловік був високий - 180-185 см, коренастий мужчина, в темному одязі (куртка та штани). Той мужчина, що був з нею у спальні був в темних рукавичках, однак щодо інших вона не знає. Зазвичай усі коробки від телефонів у них зберігаються, а телефони вони купують нові, однак про коробки міліції вона не казала. На скільки вона пригадує, то був випадок, що ніби телефон знайшли в якомусь каналізаційному люці, однак вона не пригадує. Там була така ситуація, що вона від переляку не пам'ятала, де поклала телефон, вони знайшли один телефон, яким вони фактично не користувалися, мабуть « ОСОБА_40 », старий був телефон, а потім згодом вона знайшла телефон на кухні біля плити (біля молока). Мабуть швагро викликав міліцію, оскільки він прийшов зі своїм телефоном, однак вона впевнено сказати не може. Працівники міліції допитували швагра. Коли приїхала міліція, то вони знімали відбитки, фотографували сейф, брали змиви крові та запаковували в пакети. Не пригадує, чи залучали її до слідчих дій - впізнання, та чи відбирали зразки крові. Конкретних ворогів у них не було, однак люди заздрять тим, хто щось має. Всі гроші - виручка, яку принесла сестра і охоронець, склали в сумку ті, хто крав. Вона була присутня під час огляду місця події і вилучення змивів крові, однак в деталях розповісти не може. Її чоловік був одягнений в білизну - в трусах чи в плавках. В працівників поліції вона бачила гумову палку і вона схожа з тією, що бачила під час нападу. Палка була кругла, приблизно довжиною до пів метра. Таких полок у них в господарстві не було і вона її побачила вперше.
У неї були тілесні ушкодження від скотчу на руках і на ногах (можливо синці), однак її не били і крові не було. Вона бачила два нападника, однак відносно третього сказати не може, вона розуміла, що він є, однак чи його бачила не пам'ятає. У тих нападників, яких вона бачила, були в масках (як балаклави) чорного кольору. Старша дитина спала, однак менша була психологічно травмована, оскільки перелякалась і дуже сильно сплакалась, так, як по спальні ходив чоловік в масці, весь в чорному. Потім вона довгий період заїкалася, вони водили її до логопеда.
На її думку це є цей чоловік ( ОСОБА_29 ), але вона не може цього стверджувати, оскільки пройшло 13 років.
Цивільні позови в даному кримінальному провадженні потерпілі не подали.
Потерпілі в судових дебатах не виступали, подавши заяви, кожен окремо, про проведення судового засідання у їх відсутності. Щодо міри покарання, у разі доведення вини обвинуваченого, при наданні показань поклалися на розсуд суду.
Крім того, прокурором на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, також надані наступні докази, які досліджені безпосередньо в судовому засіданні, а саме: заслухані показання свідків.
Допитана в судовому засіданні 28.08.2023 року свідок ОСОБА_68 суду показала, що вона є сестрою потерпілого ОСОБА_13 04 березня 2009 року, коли вона прийшла до будинку брата ОСОБА_69 , який знаходиться по АДРЕСА_7 , то побачила автомобіль слідчих органів. Коли зайшла на подвір'я, то помітила, що в столовій було вибите вікно і скло валялося по дворі. В будинку вона побачила, що був вчинений розбій, в прихожій кімнаті була кров, були перевернуті вазони, в столові все розсипане, і допитували людей. Там знаходилися її брат з дружиною та працівники поліції у форменому одязі, вони розмовляли. Чи був побитий брат та його дружина, вона не пам'ятає, оскільки була в шоковому стані від того, що сталося. Потім дізналася від брата, що були викрадені гроші, телефони та картки поповнення, і люди, які це вчинили, зникли. Свідком самого пограбування вона не була. На скільки вона пам'ятає, то було викрадено приблизно 170-175 тисяч гривень. Вона ввечері напередодні, тобто 03 березня 2009 року біля 17 години, принесла зі складу приблизно 115 тисяч гривень, вони були з покупюркою, тобто було написано, який номінал купюр, їх кількість та сума. Однак ще були донесені якісь кошти з магазинів, складу. Вона прийшла пішки і гроші принесла в руках в чорній сумці з плащової тканини з двома ручками розміром 45х30 см і шириною сантиметрів 15, на ній було написано латинськими літерами «Зебра» і намальований малюнок коня, чи то зебри. Не пам'ятає чи в лівому, чи правому кутку знизу був той надпис. Цю сумку їй дав брат ОСОБА_70 і вона лише в ній приносила гроші. Гроші були, якщо більше як сто купюр, то перетягнуті резинкою. Гроші, які вона принесла, були ОСОБА_23 . Вона їх не викладала, а віддала з сумкою. Вранці, коли потрібно було за щось розраховуватися, то відповідно в цій сумці брат віддавав її їй назад. Ця сумка була давно і в ній постійно передавали гроші. Її робота на складі полягала в тому, що вона проводила розрахунок з постачальниками, зібрати та принести гроші, відкрити та закрити склад. Гроші, які вона ввечері принесла зі складу, це ті гроші, які були від торгових агентів. Вона сама їх рахувала та зв'язувала резинками та складала в сумку. Ця сумка після вказаних обставин більше не фігурувала в її роботі.
Сумки, які показав обвинувачений ОСОБА_8 , нічим не схожі на ту сумку, в якій вона приносила гроші. Чи бачила обвинуваченого ОСОБА_29 в смт. Ратне, то не пам'ятає. ОСОБА_71 , які знаходяться в судовому засіданні, а саме обвинуваченого, вона раніше не бачила, а можливо не пам'ятає, оскільки має погану пам'ять на обличчя. Вона постійно ввечері приносила ОСОБА_23 їх гроші зі складу, оскільки працювала на них в якості довіреної особи, тобто перебувала в трудових відносинах з ОСОБА_23 . Ці гроші, це була виручка з магазину і зі складу. Фактично щодня вона приносила грошові кошти і віддавала їх Віті або Тані. Разом із грішми віддавала покупюрку і вони в будь-який момент могли перерахувати кошти та звірити з покупюркою. У неї відбирали пояснення, тільки не на місці, а потім викликали. Вона певний час побула в будинку брата і пішла, оскільки потрібно було працювати.
Вранці приблизно без п'яти, чи без десяти вісім, вона прийшла до будинку брата, оскільки о восьмій вона відкривала склад і необхідно було взяти ключі.
Допитаний в судовому засіданні 28.09.2023 року свідок ОСОБА_72 суду показав, що на початку березня 2009 року, дати не пам'ятає, зранку він прийшов на роботу, а оскільки потерпілі проживали неподалік, то біля їхнього будинку було дуже багато автомобілів (поліцейські та автомобіль з амбулаторії). Він зрозумів, шо там щось трапилося, а вже протягом дня йому стало відомо, що саме, хоча всіх подробиць інциденту він не знає. Стався розбійний напад із фізичними, тілесними ушкодженнями його роботодавців - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Він не був присутній при огляді місця події, і про все дізнався від інших осіб, коли прийшов на роботу, оскільки всі про це говорили. На той час він працював в приватних підприємців ОСОБА_23 - експедитором. В його обов'язки входило розвозка товарів по магазинах. Він також забирав кошти за товар і відвозив їх на фірму, де здавали операторам, а ті вже відносили їх (кошти) додому до ОСОБА_23 , або сам ОСОБА_73 їх забирав. Хто саме на той час працював операторами, він не пам'ятає. Суми коштів, якими він оперував, були приблизно +-10 тисяч, бувало і більше, однак, які суми коштів носили дівчата-оператори, йому не відомо. В той день, коли стався цей інцидент, то напевно ніхто з робочих працівників, і в тому числі він з ОСОБА_23 , не спілкувалися, а так в загальному всі знали, що їх побили. Згодом ОСОБА_74 сам про це розповідав. Напередодні пограбування до потерпілих він особисто грошові кошти не привозив, а на фірму так, однак оператори приносили ОСОБА_23 . На той час було троє операторів, однак як в який день. Не пам'ятає, коли саме після інциденту побачив потерпілих. Він пам'ятає, що потерпілі певний час були в лікарні і на роботі не з'являлися. Потім ОСОБА_74 розповідав, що їх добре побили. Особисто він на ОСОБА_23 тілесних ушкоджень не бачив, тому що не бачив потерпілого відразу чи на наступний день після пограбування. Обвинуваченого не знає, ніколи його не бачив і в Ратному в тому числі.
Допитана в судовому засіданні 05.10.2023 року свідок ОСОБА_75 суду показала, що коли вона зранку прийшла на роботу, оскільки на той час працювала бухгалтером у ОСОБА_23 , то їй повідомили, що був здійснений розбійний напад на ОСОБА_13 . Її попросили повідомити, які і скільки грошових коштів ввечері охоронцем були занесено додому до ОСОБА_69 , оскільки на той час усі виручені кошти з магазину (денна виручка і залишок з минулого дня) щовечора заносили до них додому. Більше їй нічого не відомо по цьому факту, оскільки вона була лише бухгалтером і вела адміністративний побут магазину. Суми грошових коштів, які носили охоронці до ОСОБА_23 , були різні, але саме в той день, на скільки вона пам'ятає, виручка лише з одного магазину «Антан» складала 5740 гривень. Хто саме з охоронців того вечора заносив виручку, вже не пам'ятає, оскільки пройшов тривалий проміжок часу. З магазину «Антан» виручку Савчукам носили виключно охоронці, які ввечері знімали всі кошти, перераховували, розписували всі суми по кожній касі і заносили. У них були спеціальні бланочки по купюрах, тобто, які купюри і яка їх кількість вилучалися з каси. ОСОБА_76 теж працювала, однак у неї була база та інші магазини, а магазин «Антан» був ОСОБА_69 . Після події проводилася ревізія коштів в магазині. Гроші були вилучені, і кожного дня звірялася сума. На даний час вона там уже не працює, тому ніяких документів немає. Не пам'ятає, чи підписувала на той час акт ревізії коштів. Не пам'ятає, чи бачила на наступний день після події на роботі ОСОБА_69 , напевно ні. Вона працювала в магазині, а офіс був в іншому місці, тому вона не щодня бачила ОСОБА_69 . Вона пам'ятає, що у ОСОБА_69 після нападу були проблеми з ногою, погано ходив. Описати садна ОСОБА_23 не може, вона бачила тільки, що він тягне ногу, а на обличчі вона його не бачила в той день. На той момент працювало два охоронці, два дні через два. Як їх було звати, то не пам'ятає, оскільки вони змінювалися. Обвинуваченого вона ніколи не бачила.
Допитана в судовому засіданні 05.10.2023 року свідок ОСОБА_77 суду показала, що знайома з потерпілими ОСОБА_23 по роботі, оскільки працювала у них бухгалтером. Пам'ятає, що зранку прийшла на роботу, однак її з іншими працівниками не пустили на робочі місця, оскільки щось сталося, однак дрібниць вона не пам'ятає. Вони нічого не знали що саме трапилося. Її робоче місце було в кабінеті із ОСОБА_78 (сестрою ОСОБА_69 ). Пам'ятає, що приносили гроші з магазинів і ОСОБА_58 несла їх додому до ОСОБА_79 та ОСОБА_80 . За суми коштів, то не пам'ятає, оскільки на той час вона не знала суми коштів, оскільки це не входило в її обов'язки. В кабінету був сейф і ОСОБА_58 тимчасово гроші клала туди, і коли було потрібно, і в кінці дня також, вона несла гроші до ОСОБА_23 додому. Коли була більша сума грошей, то ОСОБА_58 складала їх в сумку і несла. Яка саме була сумка, то вона вже добре не пам'ятає. В її обов'язки, як бухгалтера, входило: ведення бухгалтерської документації, нарахування заробітної плати та здача звітів у податкову. Грошові кошти приносили ОСОБА_81 , вона відношення до грошей не мала. В кого саме вона працювала бухгалтером, то вже не пам'ятає, чи у ОСОБА_80 , чи в ОСОБА_82 . Вона відповідала за документацію того підприємця, в якого була оформлена, і по тому підприємцю здавала звіти. Оскільки вона була оформлена на роботу два роки у ОСОБА_83 , а два роки у ОСОБА_84 , однак в які саме роки і у кого, то на даний час не пам'ятає. Ревізія по підприємству не проводилася. Обвинуваченого ОСОБА_8 в смт. Ратне не бачила. На другий день після пограбування ОСОБА_85 бачила, а ОСОБА_80 вже не пам'ятає чи бачила. В ОСОБА_86 вона також була оформлена на роботу. До грошових коштів вона взагалі немала відношення і ніколи їх не рахувала. Контроль коштів здійснювали підприємці. До готівки вона відношення не мала, але коли необхідно було готівку покласти на банківський рахунок, то підприємець давав їй для цього готівку.
Допитана в судовому засіданні 05.10.2023 року свідок ОСОБА_87 суду показала, що на той час коли стався напад, працювала касиром-оператором. Працювала на вечірній зміні з ОСОБА_88 . Зміна була довга і вони близько 23 години вечора закрили базу. Зібрали кошти, які тоді у них були, і оскільки ОСОБА_23 від оптової бази проживали дуже близько, то вони віднесли кошти їм додому. Також протягом робочого дня, коли збиралася певна сума грошей, то вони здавали їх ОСОБА_89 . Так було щодня і вечірні зміни також, однак в різні дні працювали різні працівники. Їм протягом дня хлопці привозили накладні та гроші за товар і вони вже у вечірню зміну сумували ці гроші, вносили в комп'ютер суми і грошові кошти ввечері заносили до ОСОБА_23 додому. Того вечора вона разом із ОСОБА_88 разом йшли додому, однак вона залишилася на дорозі, а ОСОБА_90 пакет з грошима та ключі занесла до ОСОБА_23 додому. Кому саме ОСОБА_91 віддала кошти, то їй не відомо. Сума коштів, яку вона клала в пакет для ОСОБА_23 , була приблизно 50 тисяч гривень, а яку суму здавала ОСОБА_90 , їй не відомо. У них завжди із грішми клали папірець (покупюрку), де було вказано прізвище касира і записані номінали купюр та їх кількість та підбита загальна сума коштів. В пакет вона клала свою виручку підписану, а ОСОБА_90 свою. ОСОБА_92 також носила грошові кошти ОСОБА_23 в сумці, однак вона за цим не спостерігала. Сумка була якась чорна, однак якого вона була розміру, то їй не відомо і чи були на ній надписи, то не пам'ятає. На наступний день, коли вона зранку прийшла на роботу, то побачила, що всі працівники сидять біля входу, тому зрозуміла, що щось трапилося, однак що саме, то їй не було відомо. Про те, що обвинуваченого прізвище ОСОБА_29 , то вона чула на попередніх судах у судових засідання, однак особисто його не знала і чи бачила його в Ратно, то не пам'ятає. Їй не відомо, чи проводилась ревізія на підприємстві на наступний день, можливо особисто ОСОБА_93 і проводила, однак їй про це нічого не відомо. Їй не відомо, хто власник цих коштів, чи ОСОБА_23 , чи ОСОБА_94 . На той момент ОСОБА_23 був її безпосереднім начальником, однак хто по документах, то їй не відомо. Після того інциденту ОСОБА_13 вона не бачила дуже тривалий час, тому сказати, чи були на ньому ушкодження, не може. Чи був власником магазинів ОСОБА_95 , тобто тесть ОСОБА_13 , їй не відомо. Того дня в комп'ютер вносилися в базі дані з накладних про те, яку суму коштів провів оператор ОСОБА_96 , і також докладався листочок до готівкових коштів в пакет, які передавали Савчукам.
Допитана в судовому засіданні 18.10.2023 року свідок ОСОБА_97 суду показала, що вже пройшов тривалий проміжок часу, приблизно в 2009 році. На передодні ввечері вона працювала на вечірній зміні з ОСОБА_98 (на той час було дівоче прізвище ОСОБА_67 ). Як завжди закрили базу, однак не пам'ятає о котрій годині, і занесли касу і ключі до будинку ОСОБА_23 . У неї було біля п'яти тисяч з копійками. Нічого підозрілого ніде не помічала. Напередодні, то вона мала на увазі подію щодо пограбуванням ОСОБА_23 , тобто на наступний день, коли вона прийшла на роботу, то дізналася, що було пограбування та побиття її роботодавців. На той період вона працювала в залізному магазині (базі), поряд з будинком ОСОБА_23 , і було дуже близько, буквально декілька хвилин, щоб занести з вечірньої зміни ключі від бази та виручку їм до будинку. Вечірню зміну вони завжди працювали по двох і по двох відносили ключі та виручку. Суму, яку вони тоді відносили, на скільки вона пам'ятає, у неї було біля п'яти тисяч гривень з копійками, а у ОСОБА_99 звичайно була більша сума, оскільки у неї була денна виручка, а у ОСОБА_99 вечірня на двох. Завжди, коли заносили гроші, то разом із покупюркою, де вказано яка сума грошей і прізвище того, хто їх здає (касира). Чи проводилася після цього ревізія коштів, вона не пам'ятає, оскільки, коли відпрацювала вечірню зміну, то на наступний день вона була вихідна, тому цього сказати не може чи була ревізія, чи ні. Наступного дня вона ОСОБА_23 не бачила. За ОСОБА_80 вона не знає, оскільки не бачила його на базі досить довгий період часу. Казали, що він був побитий і не появлявся на базі.
Допитана в судовому засіданні 18.10.2023 року свідок ОСОБА_100 суду показала, що напевно її викликали для дачі показань на рахунок її сина ОСОБА_101 . Особа 2, це її перший зять, з Києва. Дочка ОСОБА_102 була заміжня за ним. ОСОБА_23 їй також знайомі. Її син колись працював у ОСОБА_23 , однак скільки років тому, не пам'ятає. Їй відомо, що на ОСОБА_23 було здійснено напад, однак тоді син у них вже не працював, а в той час був в Києві. Генадій працював у ОСОБА_23 , на скільки вона пригадує, перед нападом. Особа 2 та Особа 1 були у неї в гостях в смт. Ратне, однак не часто. Вони гостили у неї перед пограбуванням, а ОСОБА_103 тоді вже не працював у ОСОБА_23 . Не пам'ятає чи за тиждень, чи за два до події Особа 2 був у неї в гостях. Син ОСОБА_103 був на війні, а тепер його перевели у Нововолинськ, а дочка ОСОБА_102 живе в с. Здомишлі Ратнівського району. Прізвище ОСОБА_29 їй не відоме. ОСОБА_8 вона не знає і не бачила ніколи. Упередженого ставлення до Особи 2 у неї немає. Не часто приїжджав Особа 2 у гості, один раз вона точно пам'ятає. Коли він був її зятем, то проживав в Києві, а вона їздила до них колись. Вона не пам'ятає в якому році дочка розійшлася з Особою 2.
Повторно допитана в судовому засіданні 22.11.2023 року свідок ОСОБА_100 суду показала, що в минулому засіданні вона говорила, що не знає ОСОБА_8 . Приїжджав до неї Особа 2. А чоловіка, який знаходиться безпосередньо в судовому засіданні ( ОСОБА_29 ), вона не знає. Особа 2 та Особа 1 приїжджали до неї у вересні. На той час Особа 2 проживав у неї, а Особа 1 спочатку також жив у неї, а потім пішов проживати до її сусідки, оскільки у неї хата маленька. Сусідку звати ОСОБА_104 , вона проживає по АДРЕСА_3 , однак номер будинку не пам'ятає. Особа 2 та Особа 1 приїжджали гостювати, оскільки у дочки був день народження і вона народила тоді дитинку. Тоді виходить, що приїжджали гостювати у вересні 2009 року. День народження її доньки 19 вересня. Вона не пам'ятає, щоб весною приїжджав Особа 2 до неї. Дочка ОСОБА_102 зараз проживає в Польщі, а син ОСОБА_103 - на війні. Особа 1, це кум Особи 2. І він приїхав до неї на день народження ОСОБА_105 .
Допитаний в судовому засіданні 24.10.2023 року свідок ОСОБА_106 суду показав, що з обвинуваченими ОСОБА_8 не знайомий, а з потерпілими знайомий і товаришував. Йому відомо, що потерпілих ОСОБА_107 та ОСОБА_108 пограбували приблизно років 12-13 тому, однак в якому саме році це сталося, він не пам'ятає. На той час він працював пожежником. Відношення до підприємців ОСОБА_23 на той час він ніякого не мав і охоронцем у них не працював. ОСОБА_109 декілька разів (скільки саме не пригадує) просив забрати грошові кошти (виручку) і принести. Чому звертався саме до нього, то не знає. Попросив, оскільки сам за сімейними обставинами не мав часу, і він його послухав. Він ці кошти отримував в магазині «Антан» від продавців і заносив до ОСОБА_83 за місцем його проживання. Цей магазин, на скільки йому відомо, належить ОСОБА_110 і ОСОБА_111 . Які саме суми коштів він забирав з магазину і заносив ОСОБА_23 , він не знає, оскільки кошти не рахував. Кошти були у вигляді готівки. Кошти він передавав перед пограбуванням, а отримував їх ОСОБА_70 , або ОСОБА_112 . Йому не відомо, чи хтось ще в такий спосіб приносив кошти ОСОБА_23 . Не пам'ятає, коли саме було пограбування, і чи він саме тоді напередодні ввечері приносив кошти чи ні. Кошти, які він приносив, не фіксувалися і не записувалися скільки саме приносив. Тобто він за них ніде не підписувався. На скільки він розумів, суму фіксували в магазині. А він лише приносив, передавав і все. При ньому гроші не перераховували. Кошти він носив у своїй сумці.
Допитаний в судовому засіданні 02.12.2024 року свідок - Особа 2 суду показав, що з ОСОБА_8 він не знайомий, вперше побачив його в суді. До правоохоронних органів щодо явки з повинною, точніше це було не звертання, це було примусово і причетні до цього ОСОБА_113 і ще якісь працівники поліції, в справах у справах кримінального провадження до 2012 року і там зазначені прізвища. Це було під тиском і в нього був діагноз. Явку з каяттям він добровільно не писав, вона була написана під примусом, під диктовку.
В подальшому Особа 2 послався на ст.63 Конституції України і відмовився від давання показань.
Допитана в судовому засіданні 04.03.2025 року свідок ОСОБА_114 суду показала, що Особа 2, то це її колишній чоловік, були одружені близько 2-х років, але після розлучення немає з ним контакту. Розписалась з ним в 2009 році, коли народився син, десь в березні, потім через рік його посадили в тюрму і з того часу вона з ним контакту не має. ОСОБА_8 вона не знає і ніколи з ним не зустрічалась, для неї це незнайома людина. Осоабу 1 вона знає, він хрещений сина, це був знайомий її колишнього чоловіка - Особи 2. Між ними з Особаою 1 були кумовські відносини, як хрещений приїжджає до дитини. Приїжджав він останній раз до дитини десь 15 років назад в Київ, де вони проживали. Про напад на сім'ю ОСОБА_23 їй стало відомо тоді, коли вже міліція прийшла до них додому. Поки міліція не прийшла до хати, то їй не було нічого відомо. В ОСОБА_115 Особа 1 теж приїжджав з ними один єдиний раз - на її день народження восени, орієнтовно вересень. Більше з ними він ніколи не їздив. В Києві вони проживали на АДРЕСА_8 з Особою 2, дитиною і його матір'ю покійною. Вона вийшла до сусідки, коли прийшла назад, то в них була вже ціла хата міліції. Чоловіка не було і вона по цю пору не знає, що там відбувалось. Тоді в квартирі був Особа 2, дитина і його мати. Коли вона зайшла в квартиру, то там був хаос. Вона не знає, що вони там робили, чоловіка її там вже не було тоді, міліція сказала, що вони його забирають і все, а що далі відбувалось вона дійсно не знає. Питали, де він працював і що робив, вона сказала, що на той час працював на заводі, там якась овочева база була і все. Обшуки проводились і неодноразово, і там ще вилучали і її особисті речі, які були куплені за її особисті кошти, і які їй ніхто не повернув, там телевізор, біжутерія. Поліцейські неодноразово були на квартирі в м. Києві і це були різні працівники. Ратнівські поліцейські прийшли і сказали, що закривають чоловіка в підозрі на пограбування ОСОБА_23 і що на нього відкривають справу. Вона на той момент була в квартирі, але Особи 2 тоді вже не було в квартирі, його попередньо забрала міліція. Понятих з ними не було, вони були самі. Скільки осіб, то вона не пам'ятає, але ніяких понятих в них вдома тоді не було на той час. Вони приходили до них за адресою: АДРЕСА_9 . ОСОБА_116 - це її брат, він зараз перебуває в Збройних Силах. Мати Особи 2 на момент, коли приходила поліція додому, хворіла, в неї були психічні розлади, періодами лежала в лікарні. Тоді творилась взагалі ненормальна ситуація, мати і вона з маленькою дитиною на руках були в шоці з всього. І те, що там проводилось, ті процесуальні дії, вона взагалі не розуміла нічого і була в шоці. Прізвище ОСОБА_29 взагалі вона почула тільки вчора.
Допитаний в судовому засіданні 09.04.2025 року свідок ОСОБА_117 суду показав, що в 2009 році він обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ратнівського районного відділу і займався розкриттям даного злочину, даного розбійного нападу, який був скоєний на сім'ю ОСОБА_23 . На скільки він пам'ятає, то напад був здійснений вночі на подружжя ОСОБА_23 , які жили по АДРЕСА_7 , в приватному будинку. Нападники розбили вікно, залізли всередину, зв'язали подружжя, застосовували насилля. На момент приїзду, коли вони туди приїхали, на одному з членів подружжя, а саме на ОСОБА_110 , було видно ссадини, подряпини, а також в будинку, де вони проживали, були наявні сліди крові і, коли вони запитали, чия це кров, то потерпілий і потерпіла повідомили, що це кров одного із нападників, оскільки ті ссадини і подряпини, які в нього ( ОСОБА_83 ) були, не могли дати такої кількості крові, яка там була, чи на підлозі, бо не пам'ятаю, чи була в будинку всередині. Зокрема, по потерпілому було видно, що він чинив опір, були відповідні сліди на руках, на обличчі. В ході розкриття даного злочину, вони перевіряли різні версії, опрацьовували різних людей, як місцевих, так і інших, і під час тих дій надійшла інформація, про те, що в місті Вінниці затримали особу на прізвище ОСОБА_118 , і в процесі спілкування до них зателефонували оперативники і повідомили, що він має інформацію про осіб, які можуть бути причетними до розбійного нападу на території селища Ратне на будинок подружжя ОСОБА_23 . Коли вони туди виїхали, поспілкувалися з ОСОБА_28 , то потім стало відомо, що ОСОБА_28 раніше працював у подружжя ОСОБА_23 на базі і розумів характер їх діяльності: коли вони додому приїжджають, рух коштів, що є великий об'єм коштів, що гроші заносяться до будинку, і всю цю інформацію він розповів і на той час виходить, що чоловікові його сестри. Після цього Особа 2 разом з іншими особами, як стало пізніше відомо - це були ОСОБА_29 , Особа 1, ОСОБА_26 , вони неодноразово приїжджали в селище Ратне, скажемо для «розвідки», вивчали обстановку, дивились, де там живуть потерпілі, які є шляхи підходу і відходу, ну і планували, готувались до скоєння майбутнього розбійного нападу. Потім після розбійного нападу, коли вже почали розслідування і розкриття даної справи, Особа 2 також був затриманий і знаходився чи в СІЗО, чи в ІТТ, чи в Києві, чи в Київській області, вони зі слідчим здійснили туди виїзд, в ході проведення бесіди і допиту Особи 2, то Особа 2 розповів їм про ті обставини, які відбувались, тобто про сам розбійний напад.
Вони з слідчим тоді, і там представники були з ДБР м. Києва, приїхали на квартиру, про яку їм розказав Особа 2, там двері відкрила чи дружина, чи мати Особи 2, вони повідомили, що у них є така ситуація і вони прийшли, і те, що її чоловік дав такі покази, що в квартирі імовірно знаходиться річ, яка їх цікавила, зокрема була викрадена разом з грошима з будинку ОСОБА_23 . Потім запросили понятих і відкрили шкаф, де вказав тоді Особа 2, в антресолі зверху в речах лежала ця сумка, вона була пустою. Це чорна сумка з надписом білого кольору «Зебра». По суті, огляду квартири вони не проводили, бо їх цікавила конкретна річ, про яку розповів Особа 2. Вони вилучили ту сумку в присутності понятих, склали слідчі відповідні протоколи, вилучили цю річ.
На момент огляду сумки складався протокол огляду місця події, були присутні слідчий, який складав відповідний протокол, він ( ОСОБА_119 ), дружина Особи 2 і мати Особи 2, поняті були запрошені співробітником Київського УКР, чи хто там їм тоді допомагав в тій справі, вони забезпечили понятих, вони їх привели і вони були присутні, більш нікого не було. І фактично вони конкретно знали, де ця річ є, зі слів Особи 2, тому це все відбувалось при вході справа, там маленьке приміщення, і стояв тридверний шкаф, радянського зразка, і зверху була оця сумка. Вона не була там сильно схована, вона лежала в речах там зверху, і дружина там не довго ковиряючись дістала їм ту сумку і видала її, там писало « ОСОБА_41 », надпис характерний такий і вони одразу впізнали ту річ, яка їх цікавила.
Зі слів дружини Особи 2, вона не знала, де взялась ця сумка, це її чоловік приніс, а де взяв, то вона не знає, це не їх сумка і не з їх будинку.
Огляд місця події - вилучення сумки проводився в 2009 році, а можливо і 2010 рік.
До одного року було встановлення цієї справи.
Чи допитували ОСОБА_29 , то він не пам'ятає, вони в СІЗО були, його може допитував слідчий ОСОБА_120 (це мало було бути в Кіровограді в СІЗО).
Чи писав скарги ОСОБА_29 щодо неналежного досудового розслідування і порушення кримінальної справи, на дії слідчого ОСОБА_121 і ОСОБА_122 , він не пам'ятає.
Точно сказати, чи була дружина Особи 2 на той момент в квартирі, коли вилучали сумку, чи вона пізніше підійшла, він не пам'ятає, але вона в квартирі десь була, а чи раніше чи пізніше, не пам'ятає.
Чи проводилась при огляді і вилучені сумки відеоогляд і фотографування, то не пам'ятає.
Крім того, прокурор заявив клопотання про виклик і допит в судовому засіданні свідків (окрім тих, які були допитані): ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 (ас 187 т 14). Проте, явку в судове засідання заявлених свідків не забезпечив, хоча суд неодноразово надавав йому таку можливість та сприяв у цьому, що виключає їх допит безпосередньо в судовому засіданні.
За клопотанням сторони захисту допитана в судовому засіданні 21.12.2023 року свідок ОСОБА_126 суду показала, що вона є рідною сестрою Особи 2, а з приводу нападу на сім'ю ОСОБА_23 , то їй нічого не відомо. В будь-яких слідчих діях участі не брала. Їй відомо, що в 2010 році проводилися обшуки за адресою: АДРЕСА_9 , де власником даної квартири була вона, однак обшук проводили без її відому та присутності. Було проведено два обшуки, можливо й більше їх було, але вона вже не пам'ятає. Про проведення даної слідчої дії її ніхто не повідомляв і дізналася вона про це вже після проведення обшуків, а саме їй зателефонувала матір і повідомила про це. На той час у даній квартирі проживали: її матір, її брат - Особа 2, та дружина брата з дитиною. Під час обшуку в квартирі була присутня її матір, а чи ще хтось був їй не відомо. Власником квартири є вона та її матір (50%х50%). В квартирі прописана лише її матір. Чи був прописаний на той час у тій квартирі Особа 2, вона сказати не може. Після обшуку вона один раз зустрічалася зі слідчим, однак вже не пам'ятає коли саме. Під час обшуку було вилучено прикраси невістки та прикраси її матері і вона зустрічалася зі слідчим через три, чи можливо й п'ять років, після події, оскільки тоді щось повернули з цих прикрас (якийсь маленький ланцюжок), а все інше не повернули. Під час обшуку вилучались речі, які належать її матері, яка хворіла та перебувала на обліку у психоневрологічному диспансері з 2006 року. Однак, у зв'язку із її хворобою недієздатною, чи обмежено недієздатною вона визнана не була. На той час, на скільки вона пам'ятає, у матері був депресивний синдром. На жаль, на даний час вона вже померла, тому документи відносно її хвороби вже не зберігаються. Конкретно її діагноз сказати не може. Вона протягом 3-4 місяців перебувала в спокійному стані, а під час дії препаратів могла бути налякана, а після обшуку відразу потрапила в лікарню. Під час обшуків, крім матері, можливо були присутні невістка і брат, однак вона цього стверджувати не може, оскільки її там не було, а події відбулися досить давно.
Під час обшуку було вилучено золото, яке зберігалося у вазочці. Золото забирали у невістки та у матері, може ще якісь речі вилучалися, однак вона про них не знає.
Крім того, обвинувачений ОСОБА_8 12.12.2022 року подав клопотання про виклик і допит свідків: ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , які приймали участь, як поняті, при проведенні 19.05.2010 року слідчої дії - огляду місця події (т 12: ас 215).
Суд дане клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнив. Проте, ні сторона захисту, ні сторона обвинувачення, яку суд зобов'язав ( т 18: ас 186), явку вказаних свідків не забезпечили (т 16 ас: 138, 139, 140), а всі судові повістки, надіслані судом за адресою проживання свідків, що вказані в протоколі огляду місця події від 19.05.2010 року, були повернуті в суд без вручення адресатам (т 18: ас 47), що позбавляє суд можливості застосувати до свідків заходи процесуального примусу, якби було встановлено, що свідки умисно ухиляються від явки до суду.
Вказані обставини виключають можливість суду допитати як свідків: ОСОБА_127 , ОСОБА_129 .
Крім того, за клопотанням сторони обвинувачення (т 16: ас 102, 119; т 17: ас 15) судом були досліджені докази: письмові документи, надані стороною обвинувачення, а саме:
Том 7:
- постанова старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 04.03.2009 року (ас 51);
- протокол усної заяви (повідомлення ) ОСОБА_13 про злочин від 04.03.2009 року (ас 52);
- протокол огляду місця події від 04.03.2009 року з план-схемою до нього та фототаблицями до протоколу (ас 53-69);
- повідомлення потерпілої ОСОБА_14 (без дати) (ас 70-71);
- постанова старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про відібрання зразків крові для експертного дослідження від 16.03.2009 року (ас 87);
- протокол відібрання зразків для експертного дослідження від 16.03.2009 року (ас 88);
- постанова про відібрання зразків крові для експертного дослідження від 14.04.2010 року (ас 89);
- протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 26.04.2010 року (ас 90);
- постанова відібрання зразків крові для експертного дослідження від 14.04.2010 року (ас 91);
- протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 26.04.2010 року (ас 92);
- протокол відібрання (вилучення) зразків для експертного дослідження від 24.03.2010 року (ас 94);
- постанова про вилучення (відібрання) зразків крові для експертного дослідження від 16.09.2009 року (ас 95);
- протокол відібрання зразків крові для експертного дослідження від 17.09.2009 року (ас 96);
- протокол огляду предметів від 24.09.2009 року (ас 97);
- постанова про визнання і приєднання до справи речових доказів від 24.09.2009 (ас 98);
- протокол огляду місця події від 26.09.2011 року (ас 100);
- постанова про відібрання зразків крові для експертного дослідження від 19.05.2010 року (ас 118);
- протокол відібрання (вилучення) зразків крові для експертного дослідження від 19.05.2010 року (ас 119);
- протокол огляду місця події від 19.05.2010 року - житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , де при вході в квартиру в трьохдверній шафі в антресолі в крайньому правому відділенні знаходилася сумка з тканини чорного кольору з написом білого кольору «ZEBRA». Ця сумка закривається на замок - блискавку і має одне відділення. Вказану сумку вилучено (ас 120);
- протокол огляду предметів від 26.05.2010 року з фототаблицею до протоколу (ас 121-122);
- протокол пред'явлення предметів для впізнання від 26.05.2010 року з фототаблицями (ас 123-126);
- квитанція про прийом доказів по кримінальній справі №24-031-10 до камери схову речових доказів від 27.07.2010 року (ас 127);
- протокол проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року (ас 128-129) з додатком (план-схемою) (ас 130) і відеозаписом слідчого експерименту від 01.05.2014 року (ас 189);
- постанова старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про визнання і приєднання до справи речових доказів від 26.05.2010 року (ас 185);
- ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.03.2013 року (ас 186);
- протокол отримання зразків для експертизи від 19.03.2013 року (ас 187-188).
Також за клопотанням сторони обвинувачення (т 16: ас 102, т 17: ас 15) судом були досліджені документи і висновки експертів, а саме:
Том 8:
- постанова слідчого СУ УМВС України у Волинській області ОСОБА_131 про призначення додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи від 26.11.2013 року (ас 8);
- висновок експерта №490 від 04.12.2013 року (ас 10-11);
- висновок експерта № 66 від 01-07.09.2009 року з додатком І (ас 13-16, 17);
- постанова старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про призначення судово-медичної експертизи від 04.03.2009 року (ас 18);
- висновок експерта №118 від 04.03.2009 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету , синці неправильної продовгуватої форми з просвітлення від предметів продовгуватої циліндричної форми, в інших ушкодженнях не відображені контактуючі поверхні тупих предметів, можливо при зазначених обставинах, терміном утворення не більше 1-2 діб до моменту обстеження (ас 19-20);
- постанова старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи від 06.11.2009 року (ас 22);
- висновок експерта №20-730 від 25.12.2009 року з додатками (ас 23-28);
- постанова про призначення додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи від 27.04.2010 року (ас 29);
- висновок експерта №20-968 від 29.06.2010 року (ас 31-33).
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 ухвалою Рожищенського районного суду від 13.06.2024 року була призначена судово-медична імунологічна експертиза (т 17: ас 236-239), на виконання якої був наданий і досліджений судом висновок експерта № 266/24-іцг від 25.06.2024 року (т 18: ас 12-15).
Вирішуючи питання доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України, суд виходить з такого.
Відповідно до ст.2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з вимогами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед інших обставин, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.
Згідно зі ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до вимог ст.129 Конституції України, норм КПК України, основними засадами судочинства в Україні є верховенство права, законність, рівність усіх учасників судового розгляду перед законом і судом; повага до людської гідності.
Ухвалення судом вироку Іменем України є свідченням того, що саме держава Україна в особі суду надає правову оцінку особі та вчиненому нею діянню; вирок суду повинен бути ухвалений судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими та оціненими під час судового розгляду з точки зору їх належності, допустимості і достовірності; сукупність доказів повинна бути достатньою та взаємозв'язаною для прийняття законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, суд виходить із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, норм Конституції України, КПК України, які визначають права і свободи кожного, хто перебуває під юрисдикцією членів Ради Європи, які підписали означену Конвенцію, держави, яка ратифікувала її у встановленому Законом порядку, та гарантують кожному права і свободи, визначені в розділі I Конвенції та розділу VIII Конституції України.
У п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року "Про практику застосування Конституції при здійсненні правосуддя" визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
Дослідивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту докази: заслухавши показання обвинуваченого, заслухавши показання потерпілих і свідків, заслухавши роз'яснення експертів, дослідивши документи і висновки експертів та експертиз, керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст.17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечуючи відповідно до вимог ст.321 КПК України здійснення учасниками кримінального провадження їхніх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямувавши судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, надавши сторонам кримінального провадження можливість подання ними суду доказів, самостійного обстоювання стороною обвинувачення та стороною захисту їхніх правових позицій, провівши судовий розгляд у відповідності до вимог ст.337 КПК України лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом встановлено, що 04.03.2009 року близько 03 години був вчинений розбійний напад на родину ОСОБА_23 за адресою: смт. Ратно Волинської області, вул. 1-го Травня, 45.
Проаналізувавши докази - показання потерпілихі показання свідків: ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_87 , ОСОБА_75 , ОСОБА_77 , ОСОБА_97 , ОСОБА_134 , ОСОБА_126 , кожен окремо і в сукупності, а також документи (т 7):
- постанову старшого слідчого Ратнівського РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_130 про порушення кримінальної справи і прийняття її до свого провадження від 04.03.2009 року (ас 51);
- протокол усної заяви (повідомлення ) ОСОБА_13 про злочин від 04.03.2009 року (ас 52);
- протокол огляду місця події від 04.03.2009 року з план-схемою до нього та фототаблицями до протоколу (ас 53-69);
- додаток до протоколу допиту потерпілого ОСОБА_13 (повідомлення) (ас 70-71);
- протокол огляду предметів від 24.09.2009 року (ас 97);
- постанову про визнання і приєднання до справи речових доказів від 24.09.2009 (ас 98);
- протокол огляду місця події від 26.09.2011 року (ас 100);
і висновок експерта №118 від 04.03.2009 року, відповідно до якого у потерпілого ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження у вигляді синців та саден в ділянці голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які по ступеню тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. Дані тілесні ушкодження утворились від дії тупого предмету , синці неправильної продовгуватої форми з просвітлення від предметів продовгуватої циліндричної форми, в інших ушкодженнях не відображені контактуючі поверхні тупих предметів, можливо при зазначених обставинах, терміном утворення не більше 1-2 діб до моменту обстеження (т 8: ас 19-20),кожен окремо і в сукупності,
суд констатує, що жоден з них, ні окремо, ні в сукупності, не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.187 КК України, оскільки показання потерпілих і свідків по своїй суті та змісту не є доказами винуватості обвинуваченого. В таких показаннях відсутні жодні фактичні дані, які б свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.187 КК України. Свідчення є загальними, стосуються, зокрема, самого розбійного нападу і його наслідків (показання потерпілих і свідків) і підприємницької діяльності потерпілих (показання потерпілих і свідків).
Також зазначені вище документи і висновок експерта №118 від 04.03.2009 року також не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.187 КК України.
Щодо показань свідка ОСОБА_135 , який в 2009 році обіймав посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Ратнівського районного відділу і займався розкриттям розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 , який вказав, що про вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 за участі обвинуваченого ОСОБА_8 йому стало відомо зі слів Особи 2, допитаного як свідка, і який в подальшому написав «явку з повинною», то суд визнає даний доказ недопустимим, виходячи з наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 97 КПК України, показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного факту, яке ґрунтується на поясненні іншої особи.
Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів.
Згідно п.6 ч.2 ст.97 КПК України, при прийнятті цього рішення суд зобов'язаний враховувати: співвідношення показань з чужих слів з інтересами особи, яка надала ці показання.
Згідно ч.ч.6, 7 ст.97 КПК України, показання з чужих слів не може бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
У будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження.
Згідно п.1 ч.3 ст.87 КПК України, недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
Ураховуючи вищенаведені норми КПК України, показання свідка ОСОБА_135 у даному кримінальному провадження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 є недопустим доказом, оскільки є: показаннями з чужих слів - свідка Особи 2, який надалі був визнаний обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; не підтверджуються іншими доказами; надані співробітником оперативного підрозділу стосовно пояснень Особи 2, наданих йому, як співробітнику оперативного підрозділу, під час здійснення ним кримінального провадження, тобто є службовою особою, брав безпосередню участь у проведенні досудового розслідування і може бути зацікавленим у результатах даного кримінального провадження.
Суд також надає оцінку іншим документам, як письмовим доказам, з точки зори їх належності і допустимості, на підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, що надані стороною обвинувачення.
Щодо протоколу проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року зі схемою (т 7: ас 128-129, 130) та відеозапису на долученому до нього оптичному носію (компакт диск) DVD+R до протоколу слідчого експерименту від 01.05.2014 року (т 7: ас 189), то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Слідчий експеримент був проведений і складений протокол 01.05.2014 року, а тому при його оцінці слід ураховувати вимоги КПК України від 13.04.2012 року в редакції станом на 01.05.2014 року.
Згідно статті 240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
За необхідності слідчий експеримент може проводитися за участю спеціаліста. Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитися вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.
До участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров'я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.
Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора, яке розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом, для розгляду клопотань про проведення обшуку в житлі чи іншому володінні особи.
Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол згідно з вимогами цього Кодексу. Крім того, у протоколі докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.
В судовому засіданні встановлено, що протокол проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року (далі - протокол 1), як і сам слідчий експеримент, не відповідає вимогам статті 240 КПК України, виходячи з наступного.
Зокрема, згідно протоколу 1: «слідчий екперимент проведено з метою перевірки показів, які дав під час допиту в якості свідка Особа 2 19.05.2010 року, що проводилося із застосуванням відеозапису. Тобто, під час допиту Особа 2 детально розповів про марштрут їхнього руху, як до вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 , жителів смт. Ратне, так і про зворотній маршрут після вчинення злочину. При цьому Особа 2 робив прив'язку до вулиць та будівель».
Суд констатує, що предметом судового розгляду жодні пояснення Особи 2, ні як свідка (про марштрут руху, як до вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 , жителів смт. Ратне, так і про зворотній маршрут після вчинення злочину), ні як обвинуваченого, не були, що унеможливлює їх перевірку і співвставлення з протоколом 1.
Крім того, слідчий експеримент був проведений за участю потерпілого ОСОБА_13 та у присутності понятих. Участі у слідчому експерименті Особа 2 не приймав, хоча слідчий екперимент проведено саме з метою перевірки його показів, які він дав під час допиту в якості свідка 19.05.2010 року, і вказані дії за участю Особи 2 мали б бути суттю і змістом слідчого експерименту.
Як протокол 1, так і долучений до нього відеозапис, фактично містить пояснення слідчого ОСОБА_136 щодо марштруту руху, як до вчинення розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 , так і про зворотній маршрут після вчинення злочину, зі слів Особи 2.
Приписи частини 4 статті 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому статті 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно статті 95 КПК України.
Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
Саме по собі проведення слідчого експерименту передбачає безпосередню участь у даному конкретному випадку Особи 2 у проведенні дій, спрямованих на досягнення легітимної мети цієї слідчої дії, а саме у відтворенні дій, обстановки, обставин події за його активної участі.
Отримання від обвинуваченого та/або свідка відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання. При цьому відомості, які надаються під час слідчої (розшукової) дії - слідчого експерименту, не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає протокол цієї слідчої (розшукової) дії, що в розумінні частини 2 статті 84 та пункту 3 частини 2 статті 99 КПК України є документом.
При цьому показання є самостійним процесуальним джерелом доказів лише в тому випадку, коли вони надаються під час допиту.
Отже, приписи частини 4 статті 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримано в порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі статтею 95 КПК України. Показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
При цьому проведення слідчого експерименту у формі, що не містить ознак відтворення дій, обстановки, обставин події, проведення дослідів чи випробувань, а посвідчує виключно проголошення особою (в даному випадку Особою 2, і яка не брала безпосередню участь у слідчому експерименті) зізнання у вчиненні кримінального правопорушення з метою його процесуального закріплення, належить розцінювати як допит, що не має в суді доказового значення з огляду на зміст частини 4 статті 95 КПК України.
На підставі вищенаведеного у сукупності, суд доходить обгрунтованого висновку про те, що вказана процесуальна дія - слідчий експеримент від 01.05.2014 року була проведена і оформлена не відповідно до положень статті 240 КПК України, тобто доказ - протокол проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року є неналежним та недопустимим.
Учасники судового розгляду не ставили питання про проведення повторного слідчого експерименту за безпосередньої участі Особи 2. При цьому суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено частиною 6 статті 22 КПК України.
Як вже суд зазначив вище, згідно ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Щодо протоколу огляду місця події від 04.03.2009 року з план-схемою до нього та фототаблицями до протоколу (далі - протокол 2) (т 7: ас 53-69), то даний документ жодним чином не є доказом на підтвердження тієї обставини, що розбійний напад на сім'ю ОСОБА_23 , жителів смт. Ратне, вчинений ОСОБА_8 , у тому числі в складі організованої групи, а тому є неналежним доказом на підтвердження його вини у вчиненні інкриміновоного йому кримінального правопорушення.
Щодо повідомлення потерпілої ОСОБА_14 (без дати) (т 7: ас 70-71), то дане повідомлення не є доказом в розумінні вимог ст.ст. 84, 99 КПК України і не підтверджує ту обставину, що розбійний напад на сім'ю ОСОБА_23 , жителів смт. Ратне, вчинений ОСОБА_8 , у тому числі в складі організованої групи, а тому є неналежним доказом на підтвердження його вини у вчиненні інкриміновоного йому кримінального правопорушення.
Також: протокол огляду предметів від 24.09.2009 року (т 7: ас 97), протокол огляду місця події від 26.09.2011 року (т 7: ас 100), не підтверджують ту обставину, що розбійний напад на сім'ю ОСОБА_23 , жителів смт. Ратне, вчинений ОСОБА_8 , у тому числі в складі організованої групи, а тому є неналежними доказами на підтвердження його вини у вчиненні інкриміновоного йому кримінального правопорушення.
Щодо протоколу огляду місця події від 19.05.2010 року (далі - протокол 3) (т 7: ас 121-122), то суд зазначає наступне.
Огляд місця події був проведений і складений протокол 19.05.2010 року, а тому при його оцінці слід ураховувати вимоги КПК України від 28.12.1960 року в редакції станом на 19.05.2010 року (далі - КПК 1960 року).
Згідно ст.65 КПК 1960 року, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами
оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.
Згідно ст.190 КПК 1960 року, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з'ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів та документів.
Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду місця події.
Про результати огляду слідчий складає протокол.
Огляд житла чи іншого володіння особи проводиться лише за
вмотивованою постановою судді, яка виноситься з додержанням
порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 цього Кодексу.
Постанова судді оскарженню не підлягає.
У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, а також за письмовою згодою володільця огляд житла чи іншого володіння особи може бути
проведено без постанови судді.
Для проведення у невідкладних випадках огляду місця події в житлі чи іншому володінні особи, який здійснюється за її заявою або повідомленням про вчинений щодо неї злочин, а так само у разі відсутності цієї особи або неможливості отримати від неї згоду на проведення невідкладного огляду місця події, рішення суду не
потребується.
У випадках, передбачених частинами п'ятою і шостою цієї статті, слідчий в протоколі огляду обов'язково зазначає причини, що обумовили проведення огляду без постанови судді, та протягом доби з моменту проведення цієї дії повідомляє про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який
здійснює нагляд за досудовим слідством.
Згідно ст.191 КПК України 1960 року, огляд проводиться в присутності не менше двох понятих і, як правило, удень.
Слідчий може запросити для участі в огляді спеціалістів, не заінтересованих в результатах справи.
В необхідних випадках слідчий проводить вимірювання, складає план і креслення оглянутого місця та окремих предметів, а також по можливості фотографує їх.
Органи внутрішніх справ зобов'язані подавати слідчому допомогу в проведенні огляду.
Огляд предметів і документів, вилучених під час огляду місця події, при виїмці або обшуку, а також пред'явлення їх підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому та іншим особам слідчий проводить на місці події, обшуку або виїмки, а у випадках, коли це
неможливо, за місцем провадження у справі.
Огляд місця події - житлової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 , був проведений 19.05.2010 року, тобто більше ніж через рік після розбійного нападу на сім'ю ОСОБА_23 , і безвмотивованої постанови судді, яка виноситься з додержанням порядку, встановленого частиною п'ятою статті 177 КПК 1960 року. При цьому, це не бувневідкладний випадок, пов'язаний із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. Також стороною обвинувачення не надана письмова згода особи, яка власника житла, згідно протоколу 3, на проведення такого огляду. Саме по собі зазначення слідчим в протоколі 3, що огляд житла проведено за згодою власника житла - мами Особи 2 (також без надання будь-яких підтверджуючих документів щодо дійсних власників цього конкретного житла), не є належним та допустимим підтвердженням того, що огляд місця події був проведений без постанови суду за згодою власника житла.
Крім того, та обставина, що, якщо мама Особи 2 добровільно і допустила слідчого в приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_9 , не звільняє сторону обвинувачення надати суду докази наявності такої згоди і її добровільності.
Також доказів повідомлення протягом доби з моменту проведення цієї дії про здійснений огляд житла чи іншого володіння особи та його наслідки прокурора, який
здійснює нагляд за досудовим слідством, стороною обвинувачення не надано.
Крім того, сторона захисту заперечувала, що огляд місця події, згідно протоколу 3, був проведений в присутності не менше двох понятих, посилаючись також на те ОСОБА_137 і ОСОБА_138 є вигаданами особами, які окрім іншого, ніколи не проживали за вказаними в протоколі 3 адресами, ураховуючи, як відсутність цих адрес взагалі (Київське шосе в м.Києві), так і відсутність інформації про реєстрацію місця проживання, зокрема ОСОБА_128 в АДРЕСА_10 .
Сторона обвинувачення дане заперечення сторони захисту ніяким чином не спростувала, у тому числі шляхом заслуховування показань вказаних в протоколі 3 понятих, не забезпечила їх явку в судове засідання, і, більше того, прокурор заперечував щодо задоволення клопотання сторони захисту про виклик в судове засідання і допит ОСОБА_127 і ОСОБА_138 щодо спростування або підтвердження їх участі при огляді місця події 19.05.2010 року.
Вказані обставини, як кожна окремо, так і в сукупності, дають підстави для висновку про визнання протоколу 3 неналежним та недопустим доказом в даному кримінальному провадженні, оскільки огляд місця події проведений і протокол 3 складений, тобто здобутий, із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що згідно протоколу 3, під час огляду проводилась фотозйомка цифровою камерою «SONI». Проте, жодного фотознімку до протоколу 3 не додано.
Крім того, згідно протоколу 3, при вході в квартиру в трьохдверній шафі в антресолі в крайньому правому відділенні знаходилася сумка з тканини чорного кольору з написом білого кольору «ZEBRA». Ця сумка закривається на замок-блискавку і має одне відділення, яке має можливість збільшуватись або зменшуватись за допомогою замка-блискавки. Вказану сумку вилучено та упаковано в полімерний пакет чорного кольору, який опечатано паперовою биркою з пояснювальним написом, підписаними підписами понятих і слідчого та відтриском мастичної печатки Ратнівського РВ УМВС України у Волинськй області «Для пакетів».
Згідно протоколу огляду предметів від 26.05.2010 року з додатком - фототаблицею (далі - протокол 4) (т 7: ас 121, 122), предметом огляду був полімерний пакет чорного кольору з написом «BMW», опечатаний паперовою биркою за пояснювальним написом, підписами двох понятих та особи, яка провела вилучення, а також відтиском печатки Ратнівського РВ УМВС «Для пакетів». При відкритті пакета в ньому знаходиться дорожня сумка чорного кольору розмірами 26х37 см, виготовлена з брезентової тканини. Сумка закривається на замок блискавку і в нижньому правому куті має напис білого кольору «ZEBRA». Під час огляду проводилась фотозйомка цифровою камерою «Олімпус». Сумка упакована в той самий пакет і опечатана таким самим способом.
Суд констатує, що ні до протоколу 3, ні до протоколу 4 не додані фотознімки загального вигляду полімерного пакета чорного кольору з написом «BMW», опечатаного паперовою биркою за пояснювальним написом, підписаного двома понятими та особою, яка провела вилучення, а також відтиском печатки Ратнівського РВ УМВС «Для пакетів».
Згідно ст.175 КПК України 1960 року, при необхідності пред'явити для впізнання який-небудь предмет слідчий спочатку допитує впізнаючого про ознаки цього предмета і обставини, при яких він цей предмет бачив, про що складається протокол допиту.
Коли впізнаючий є свідком чи потерпілим, він попереджається про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, а свідок, крім того, і за відмову від дачі показань.
Предмет, що підлягає впізнанню, пред'являється впізнаючому в числі інших однорідних предметів. Впізнаючому пропонується вказати предмет, який він має впізнати, і пояснити, за якими ознаками він його впізнав.
Пред'явлення предметів для впізнання проводиться в присутності двох понятих.
Пред'явлені предмети по можливості фотографуються.
Згідно протоколу пред'явлення предметів для впізнання від 26.05.2010 року з фототаблицями (далі - протокол 5) (т 7: ас 123-126), потерпілий ОСОБА_13 серед трьох дорожніх сумок чорного кольору із замком-блискавкою з написами (кожна окремо): «ZEBRA», «ZIGERS», «SUMDEX», впізнав, як свою викрадену сумку, під №1 із написом «ZEBRA», по напису внизу - «ZEBRA» і по конструкції, тобто може збільшуватися- розкладатися при відкриванні замка-блискавки.
За таких встановлених обставин, а саме пред'явлення потерпілому ОСОБА_13 для впізнання трьох дорожніх сумок чорного кольору із замком-блискавкою з різними написами (кожна окремо): «ZEBRA», «ZIGERS», «SUMDEX», що виключає їх однорідність (тобто потерпілому надали право вибору без вибору - з трьох в загальному схожих сумок лише на одній був напис «ZEBRA»), дає підстави суду для висновку про те, що вказана процесуальна дія - пред'явлення предметів для впізнання була проведена не відповідно до положень ст.175 КПК України 1960 року, тобто доказ - протокол 5 отриманий у не порядку, встановленому цим кодексом, та є неналежним та недопустимим доказом у даному кримінальному провадженні.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах: «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»).
Оскільки протокол 3 - є неналежним джерелом доказів, то всі докази, а саме: протокол 4, протокол 5, що отримані за його допомогою, є такими ж, тобто є неналежними доказами.
Всі інші досліджені судом документи (письмові докази), як кожен окремо, так і в сукупності, не підтверджують вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.187 КК України, оскільки в них відсутні жодні фактичні дані, які б свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованого йому злочину за ч.4 ст.187 КК України.
Щодо досліджених судом висновків експертів, то суд зазначає наступне.
Згідно висновку експерта ( ОСОБА_139 ) №66 від 01-07.09.2009 року з додатком І (т 8: ас 13-16, 17), під час огляду місця події в кімнатах будинку ОСОБА_13 було виявлено сліди речовини червого кольору, подібної на кров, які були вилучені на 8 марлевих тампонах, і за результатами проведення судово-медичної експертизи речових доказів (8 марлевих салфеток) встановлено, що:
-на наданих на дослідження семи марлевих салфетках (об.№1-7 ) виявлені сліди крові людини. На одній із наданих салфеток слідів крові не виявлено;
- встановити групову приналежність крові в слідах крові об.№1-7 немає можливості, так як слідчим не надані контролі предметів носії до об'єктів №1-7;
-кров ОСОБА_13 відноситься до групи «А» з ізогемаглютинінами анти-«В» системи «АВО».
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 (заявлено усне клопотання в судовому засіданні 04.04.2025 року) в судовому засіданні 26.03.2025 року був заслуханий експерт ОСОБА_140 щодо висновку експерта №66 від 07.09.2009 року, який суду роз'яснив, що в результатах дослідження це є висновки, а не підсумки. Таблиця результатів відповідає тому, що було досліджено, але з них не можна зробити підсумків. Підсумки роблять з результатів дослідження. Контроль знімається поряд з об'єктом. Контроль там землі чи поверхні, на якій виявили пляму. Тобто, контроль - це виявили на місці пригоди сліди бурого кольору, беруть з них змиви, це один змив, і поряд, де немає крові, беруть інший змив. Їх подають два і тоді контроль дає негативний результат там, де нічого немає, а там де пляма дає якийсь результат і тоді результат вважається достовірним. По змиву з речовиною бурого кольору групу крові встановити неможливо. Змиви були з рук потерпілого, на якому були буро-коричневі накладення і треба було ще надати також аналогічні змиви з чистої ділянки, тобто порушено процедура визнання речових доказів під час проведення огляду місця події. Після судово-медичного дослідження речові докази в конвертах, вони повинні бути опечатані, заклеєні відповідно і відправлені для іншої експертизи, якщо це потрібно. Зазвичай вони віддають це слідчим і вони собі далі розпоряджаються.
Згідно висновку експерта ( ОСОБА_141 ) №20-730 від 25.12.2009 року з додатками (т 8: ас 23-26, 27-28), в ході подальшого розслідування справи були відібрані зразки крові ОСОБА_142 та ОСОБА_143 , а також отримані копії молекулярно-генетичних експертиз крові ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 та ОСОБА_147 , і на експертизу надано: зразок крові ОСОБА_13 , зразок крові ОСОБА_142 , зразок крові ОСОБА_143 , вісім згортків з фрагментами марлевої серветки, копію висновку №66 від 01-07.09.2009 року, копія висновку №20-493 від 31.07.2009 року (який не був предметом дослідження в даному кримінальному провадженні), і за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи зроблені наступні висновки:
-при молекулярно-генетичному дослідженні встановлені генетичні ознаки зразків крові: ОСОБА_13 (об'єкт №1), ОСОБА_142 (об'єкт №2), ОСОБА_143 (об'єкт №3), та слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5-7, 9);
- встановлені генетичні ознаки слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5, 7) співпадають між собою та належать невстановленій особі чоловічої генетичної статі;
-генетичні ознаки слідів крові на фрагменті марлевої серветки (об'єкт №6) належать невстановленій особі жіночої генетичної статі;
-походження вищевказаних слідів крові від: ОСОБА_13 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_148 , ОСОБА_147 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 виключається;
-серед генетичних ознак змішаних слідів крові на фрагменті марлевої серветки (об'єкт №9) присутні генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_13 (об'єкт №1), ОСОБА_142 (об'єкт №2) та невстановлених осіб чоловічої та жіночої генетичної статі. Походження даних слідів крові від: ОСОБА_143 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 виключається;
- генетичні ознаки слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№4, 8, 10) не встановлені.
Згідно висновку експерта ( ОСОБА_141 ) №20-968 від 29.06.2010 року (т 8: ас 31-33), в ході подальшого розслідування справи були відібрані зразки крові в потерпілої ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_123 і ОСОБА_149 , і на експертизу надано: зразок крові ОСОБА_14 , зразок крові ОСОБА_123 , зразок крові ОСОБА_149 , копію висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, і за результатами проведення судової молекулярно-генетичної експертизи зроблені наступні висновки:
-при молекулярно-генетичному дослідженні встановлені генетичні ознаки зразків крові: ОСОБА_14 (об'єкт №1), ОСОБА_149 (об'єкт №2), ОСОБА_123 (об'єкт №3);
-генетичні ознаки слідів крові на фрагменті марлевої серветки (об'єкт №6 у висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року) збігаються зі зразком крові ОСОБА_14 (об'єкт №1) та не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_149 (об'єкт №2), ОСОБА_123 (об'єкт №3). Ймовірність випадкового збігу генетичних ознак, виявлених у зразку крові ОСОБА_14 та в об'єкті №6, складає 3,5х10(-23), тобто вказані генетичні ознаки зустрічаються не частіше ніж у 1 з 3,5 секстильйонів осіб (3,5х10 (21). Походження даних слідів крові від ОСОБА_149 та ОСОБА_123 виключається;
-серед генетичних ознак змішаних слідів крові на фрагменті марлевої серветки (об'єкт №9 у висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року) присутні генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_14 (об'єкт №1) та відсутні генетичні ознаки зразків крові ОСОБА_149 (об'єкт №2), ОСОБА_123 (об'єкт №3). Домішок крові в даному об'єкті від ОСОБА_149 та ОСОБА_123 виключається;
-генетичні ознаки слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5, 7 у висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року) не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_14 (об'єкт №1), ОСОБА_149 (об'єкт №2), ОСОБА_123 (об'єкт №3). Походження даних слідів крові від ОСОБА_14 , ОСОБА_149 та ОСОБА_123 виключається.
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 (т 19: ас 153) в судове засідання була викликана експерт ОСОБА_141 щодо роз'яснення висновку експерта №20-730 від 25.12.2009 року. Враховуючи ту обставину, що експерт ОСОБА_141 22.08.2022 року звільнилася з посади експерта ДНДЕКЦ МВС і місце її роботи і проживання невідомі (т 19: ас 178), сторона захисту в судовому засіданні 26.03.2025 року відмовилася від допиту експерта ОСОБА_150 .
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні був досліджений висновок експерта ( ОСОБА_151 ) №329 від 23.09.-21.10.2013 року (т 8: ас 3-6), якому надано: пакет зі слідами крові, вилученими в будинку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в АДРЕСА_5 ; пакет зі зразком марлевої тканини, на яку вилучався зразок крові ОСОБА_8 ; контрольний пакет із зразком чистої марлевої тканини, і згідно якого:
-при дослідженні марлевого тампона зі змивом (об.1, який є марлевим тампоном, на поверхні якого виявлені сліди речовини блідно-рожевого кольору, слабкої насиченості, без чітких контурів, частково просочуючі марлю - водний змив речовини бурого кольору, схожої на кров №2, вилучений зі спальної кімнати буд. АДРЕСА_11 ), придатного для ідентифікації ДНК-профіля отримати не вдалося, що може бути пов'язано зі значним ступенем деградації ДНК під пливом зовнішніх факторів, з присутністю інгібіторів реакції ампліфікації, а також недостатньою кількістю біологічного матеріалу.
Також експерту був наданий на дослідження згорток з білого паперу і якому знаходились: контрольна ділянка марлі та паперовий пакетик з написом: «досл. матеріал об. №2», який виявився порожнім.
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 (т 18: ас 244) в судовому засіданні 22.01.2025 року була заслухана експерт ОСОБА_151 щодо висновку експерта №329 від 21.10.2013 року, яка суду роз'яснила, що згідно до висновків наданої експертизи при досліджені марлевого тампону зі змиву води придатного для ідентифікації днк профілю отримати не вдалося. Тобто, на той час коли проводила дослідження вже вона, матеріалу або вже не залишилось, або його було вже дуже мало для того, щоб отримати гідне днк профіль, або він був вже зруйнований під дією зовнішніх факторів. Тобто, вона отримати результату не змогла. Часткові сліди днк вона не пам'ятає чи були виявлені, але часткові м'які відображувати у висновку експерта алелі вони не мають права, тільки повноцінний достовірний профіль. Бо часткові алелі - це може бути як зайве, не маючи ніякого відношення до днк, про який йдеться мова. Дослідна частина висновку експерта №329 розділ 1 опис речових доказів обставинам, які були об'єктом дослідження під час судово-медичної експертизи, тобто, речові докази виглядали так, як вона вказала у дослідній частині. Згідно опису речових доказів дослідної частини, на експертизу було направлено речові докази в рамках кримінальної справи №2103209. Вона його так розшифрувала, бо в неї був надпис, написаний від руки і вона так написала. Бо коли надпис робиться від руки, то дуже часто приходиться здогадуватись, що там написано і, якщо там є помилка в якійсь цифрі, то вона потім переглядала документи, які надавались їй на експертизу - це постанови чи супровідні листи. То там не було вказано номера справи, а був тільки номер досудового розслідування. Тому, якщо тут і є якась помилка, то це чисто вона не розшифрувала, як правильно було написано на конверті. Тобто предметом судового розгляду є розгляд кримінальної справи №2403209, а в дослідній частині предметом дослідження речових доказів стали речові докази з кримінальної справи №2103209, вона думає, що це технічна помилка. На її думку висновок експерта повинен бути конкретним і категоричним. Але описання речових доказів вона баче те, що баче. Якби в неї в постанові був номер кримінальної справи і, якби вагалася - чи це «4» чи це «1», то вона б подивилась, що написано в постанові, але в постанові, яку їй надали для виконання, номера кримінальної справи не було. Що побачила, те і написала, це технічна помилка. Якщо речові докази, які направляються на експертизу, запаковані в конверті, цілісність яких порушена, то про це має складатись акт. Якщо є зовнішній конверт, в який вкладений внутрішні конверти, і зовнішній конверт не порушена цілісність, то внутрішній конверт може бути і відкритим при попередніх досліджень. Якщо зовнішня упаковка відкрита, то складається акт. Тобто, в один великий конверт в нього може вкладатись декілька речових доказів, які досліджувались при попередніх дослідженнях. Якщо після попередніх досліджень конверт не був запакований, але зовнішній конверт був запакований, то такий акт вже не складається.
Після її дослідження конверти зі зразками крові ОСОБА_29 , які досліджувались, мали бути запаковані і опечатані її печаткою. Опечатуються конверти, коли хоча б один зовнішній конверт з речовими доказами, і в ньому два внутрішніх конверта зі зразками, то вони могли опечатати тільки зовнішній конверт. Конверт зі зразком крові ОСОБА_29 мав би бути опечатаний окремо, а можливо він був вкладений в ці зовнішні конверти до речових доказів, вона вже не пам'ятає, як це відбувалось. В будь-якому випадку вони повинні віддати всі речові докази в опечатаному вигляді особі, як її отримує.
Якщо є три запитання і в їхньому відділенні перше питання, яке винесено на вирішення, немає ніякого відношення до днк, то вони мають право відповісти про те, що дане питання не входить до компетенції лікаря судово-медичного експерта відділення генетичної ідентифікації. За різних обставин можуть бути змішані сліди крові 4-ох осіб і тому такі предмети не досліджуються, а на місці події виходить щось домішалось стороннє.
Якщо бачимо, шо днк профіль чітко розкладається на 2 особи, тобто змішаний, слід і те, що більше 2-х осіб дослідженню не підлягає. А якщо йдеться про змішаний профіль, де бачимо, що днк профіль розкладається чітко на 2 профілі однієї і другої особи, то робимо висновок, що може проходити, як від потерпілого, так і нападника, умовно. В неї був наданий зразок крові ОСОБА_8 і були надані речові докази, а саме: марлеві тампони зі зразками речовини подібної на кров 8 шт., з якої згідно до постанови досліджувалась тільки 2 шт., це номер два і номер сім по даній і по попередній проведеній експертизі. Вони були придатні до дослідження і саме ті, що цікавили слідство. В об'єкті №5 при дослідженні виявлено, що конвертик маленький, взагалі по всіх конвертах по опису у висновку експерта криміналістичного центру №20-730 було вкладено ділянка марлі і було вкладено маленькі конвертики з залишкового матеріалу від попереднього дослідження, там по дві нитки. Це вона, так розуміє, після проведення імунологічного дослідження, оскільки із початкового матеріалу було дуже мало, вони залишки матеріалу після імунології також нашарували на марлю і додали для подальших досліджень, щоб якби зберегти матеріал для подальших досліджень. Але в неї ці конвертики вже виявились порожніми тому, що експерти кримцентру просто ці нитки дослідили і для неї вже нічого не залишилось. Тут спочатку було дуже мало матеріалу, а ось в об'єкті №7 він був вже нормальний по розміру і по насиченості кров'яної плями, тому вони сюди нитки вже не вкладали, бо не було необхідності, але блідо-рожева пляма ненасиченого кольору все одно не дала їм результату, оскільки після проведення НДЕКЦ МВС України дослідженням молекулярно-генетичної знову нічого не залишилось. Такі обставини бувають, що дається лише одна спроба, щоб зробити днк. Вони залишають матеріал, щоб теоретично можна було ще раз спробувати зробити, але практично це не завжди вдається. Взагалі може бути таке, що матеріал ще є, але між 2009 роком, коли досліджували вперше зразки, і 2013 роком, коли вони досліджували, то пройшло 5 років і ДНК руйнується. Її висновок можна сказати «нульовий», бо він дав зробили лише днк профіль ОСОБА_29 і вони не змогли порівняти його днк- профіль з днк-профілем на речових доказах, оскільки об'єкт №5 взагалі був відсутній і був використаний в процесі попередньої експертизи, а об'єкт №7, хоча й мав залишки біологічного матеріалу, але в процесу візуально ця пляма біло-рожева, що вони описують, в процесі днк-дослідження виявилось, що даний матеріал - його або недостатньо, або він вже протягом 5 років днк зруйнувалось під впливом зовнішніх факторів.
Згідно висновку експерта ( ОСОБА_152 ) № 490 від 04.12.2013 року (т 8: ас 10-11), якому надано: копію висновку судової молекулярно-генетичної експертизи № 20-730 від 25.12.2009 року; копію висновку експертизи № 329 від 21.10.2013 року:
-генетичні ознаки крові, виявленої на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№ 5, 7), по всіх досліджуваних локусах ДНК, ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_8 . Кров в даних об'єктах, ймовірно, походить від ОСОБА_8 ;
-величина вірогідності випадкового збігу алельних характеристик генотипу підекспертної особи з будь-яким випадково вибраним індивідуумом складає величину 5,01/10(-18), тобто в середньому 5 осіб з 10 000 000 000 000 000 000 мають встановлені генетичні ознаки.
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 в судовому засіданні 07.02.2025 року була заслухана експерт ОСОБА_152 щодо висновку експерта №490 від 04.12.2013 року, яка суду роз'яснила, що в неї було 2 висновки, один висновок - експерта НДЕКЦ МВС України, а другий - відділення судово-медичної генетичної ідентифікації, і потрібно було порівняти генотипи. Відповідно до висновку експерта державного науково-дослідного експертного криміналістичного центру МВС України, які досліджували сліди крові на марлевих серветках, там був 5 і 7 об'єкт. Ці характеристики йдуть в них в числах, це назва локусів, це їх міжнародна класифікація. Кожен локус має характеристику, це те, що робило НДЕКЦ. В її відділі експерт робив генотип Севастьянова і бачимо, що ті самі локуси, тобто ті ж самі числа. Тобто, вона може зробити висновок, що ця кров походить від людини, зразок крові якої мені був наданий на експертизу до мого відділення, а саме ОСОБА_8 . Якщо подивитись, то в кожному локусі, і в одному заключенні, і в іншому, вони мають однакові чисельні характеристики в кожному локусі. Однакові набори і однакові чисельні характеристики. Їй потрібно було лише дослідити 2 висновки і зробити приналежність цих об'єктів походження від ОСОБА_8 . Цей об'єкт від однієї людини, генотип, який був встановлений в об'єктах 5,7, вони ідентичні ці днк профілі і походять вони від однієї людини. Якщо було б декілька осіб, то вони б побачили, що зовсім інший був би профіль. Вона досліджувала висновок експерта №20-730 від 25.12.2009 року відділу молекулярно-генетичної ідентифікації лабораторії спеціальних експертиз НДЕКЦ МВС України та висновок експерта №329 від 21.10.2014 року відділення судово-медично генетичної модифікації КМКБ СМЕ. Речові докази вона не досліджувала, тільки порівняла.
Згідно висновку експерта ( ОСОБА_153 ) № 266/24-іцг від 25.06.2024 року, кров ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО.
Згідно даних Висновку експерта №66 від 07.09.2009 року, судово-медичної експертизи речових доказів, проведеної у відділенні судово-медичної імунології Бюро судово-медичної експертизи УОЗ Волинської облдержадміністрації встановлено, що кров потерпілого ОСОБА_13 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи АВ0. На серветках зі змивів, зроблених з рук потерпілого ОСОБА_13 (об. № 1), з краплин речовини бурого кольору, схожих на кров, вилучених з вітальні (об. №2), з краплин речовини бурого кольору, схожих на кров, вилучених з вітальні (об. №3), з речовини бурого кольору, схожої на кров, вилученої зі спальної кімнати (об. №4), зішкребу речовини бурого кольору, схожої на кров, вилученого з шухляди тумбочки в спальній кімнати (об. №5), з краплини крові, вилученої з коврового покриття з спальної кімнати (об. №6), з краплини речовини бурого кольору , схожої на кров, вилученої з спальної кімнати (об. №7) - виявлена кров людини. При серологічному дослідженні даної крові були виявлені: - в об.1 - антигени А і Н, в об. 2-7 - антиген А ізосерологічної системи АВ0.
Отже, враховуючи результати судово-медичної експертизи та групи крові ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_13 можна прийти до висновку, що:
Кров у змиві з рук потерпілого ОСОБА_13 (об. №1) може походити, як від однієї особи, так і не виключається змішування крові від двох і більше осіб. Якщо кров походить від однієї особи, то можливо за рахунок особи, крові якої властиві антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0 і найбільш вірогідніше за рахунок самого потерпілого ОСОБА_13 . Якщо припустити походження крові від двох і більше осіб, то в даному випадку не виключається домішка крові ОСОБА_8 (антиген Н), але за умови, якщо на момент скоєння злочину у нього були пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою.
Кров, виявлена у змивах з об. №№2-7, може походити від особи, крові якої властивий антиген А ізосерологічної системи АВ0. Походження крові від ОСОБА_8 виключається.
Стосовно питання щодо категорії видільництва крові: Дослідження на категорію видільництва проводиться для встановлення сили антигенів при експертизах слідів виділень (слина, сперма) на об'єктах дослідження. При експертних дослідженнях слідів крові даний вид дослідження не проводиться.
Крім того, за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_8 (т 18: ас 48) в судовому засіданні 21.10.2024 року була заслухана експерт ОСОБА_153 щодо висновку експерта №266/24-іцг від 25.06.2024 року, якасуду роз'яснила, що за результатами дослідження було виявлено два антигена, а саме антиген А і Н, у змивах за результатами дослідження (висновок експерта №66), де вони зазначені як об. №1. Ці два антигени можуть походити від однієї особи з другою групою крові і в якої є супутній антиген Н. За результатами дослідження у потерпілого ОСОБА_13 є така група крові. Але не можна виключати домішку крові особи з І групою, це стосується антигену ОСОБА_154 є основним антигеном осіб з першою групою крові. Не припускає і не стверджує домішку крові особи з першою групою. Виходячи із поставлених питань, припускаємо походження крові ОСОБА_8 у вигляді домішків тільки з цих показників. Більш конкретно, чи може походити кров ОСОБА_8 у цих змивах може дати відповідь лише ДНК дослідження. Чи могли залишити у потерпілого на руках слід антигена Н від його дружини не знає, оскільки даних про походження групи три потерпілої його дружини в матеріалах немає. Вона не стверджує, а припускає походження крові у вигляді домішки від ОСОБА_8 за умови , якщо на момент скоєння злочину у нього були пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою. Ці сліди могли залишитися, тобто вона не стверджує, а припускає. Можуть бути будь-які пошкодження у вигляді мазків, капель, тобто всі ті, що викликають зовнішню кровотечу. У цих змивах була виявлена кров людини, тому вони досліджуємо кров. Сперми, слини тут не виявлено і не ставилося питання. Виділень не було.
Загально прийнято і як основоположним є те, що І-ша група крові має один антиген Н і два ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. При визначені зразків рідкої крові основними показниками є виявлення антигенів - основних, а саме А і В, і виявлення ізогемаглютинінів. Стосовно групи крові достатньо того, що виявляєм ізогемаглютиніни, а саме у ОСОБА_8 анти-А і анти-В, при цьому не виявляється антигени А і В. Цього достатньо. З наведеного обвинуваченим ОСОБА_8 зі статті твердження, вказує, що це стосується лише переливання крові і це суто медичні показники. Для судово-медичних досліджень достатньо того, що в рідкій крові особи, а саме відомо, що ця кров від конкретної особи, але на речових доказах, тому виявляють два антигени А і В, або ізогемаглютинінами анти-А і анти-В. При невиявлені проводиться більш глибоке дослідження на всі три антигени. У крові є три антигени ОСОБА_155 є основним антигеном першої групи крові, або О, це 0(І) група крові. В ІІ, ІІІ, і ІV групи крові, а саме в групі крові А з ізогемаглютинінами анти-В і в групи крові В, ІІІ групи крові з ізогемаглютинінами анти-А і групи крові ІV АБ, в якої немає з ізогемаглютинінів, антиген Н є як супутній. Тобто він притаманний крові практично усіх груп крові. Є винятки, у яких антиген Н відсутній, іноді він не виявляється. Це залежить від його кількості, від його сили антигену і реактиву, за допомогою якого проводиться дослідження. Через це при дослідженні слідів крові на речових доказах вони практично ніколи не можуть виключити людей із першою групою крові, як осіб, кров яких може міститися на речових доказах у крові як домішка. Для цього необхідно проводити ДНК аналіз, який виключить, або не виключить походження крові від двох осіб, конкретно від потерпілого та підозрюваного. Севастьянов не є тією особою, в якої не виявляється антиген Н, оскільки у нього перша група крові і у нього основний антиген Н, як і у всіх осіб з першою групою крові.
Дослідження проводилося на основі звернення гр. ОСОБА_8 і у відділенні були відібранні його зразки крові з пальця руки, а також матеріали справи дослідження речових доказів проведених в відділенні судово-медичної імунології Бюро судово-медичної експертизи УОЗ Волинської облдержадміністрації висновок експерта №66 (тільки копія висновку експерта, а також ухвала суду про проведення експертизи, де були зазначені відповідні питання, відповіді на які викладені у її висновку експерта). Тому за цим висновком було проведено дослідження. Інших експертних висновків не надходило. Вона читала висновок експерта №66 від 07.09.2009 року, однак у неї є своє бачення, а саме, виходячи з того, що у цих змивах, які були надані у семи об'єктах, де було знайдено кров і було встановлено, що кров належить людині і було проведено дослідження на виявлення антигенів. Експертом був виявлений антиген А у всіх об'єктах і в першому об'єкті антиген і ще Н. Тому вплив предмета носія тут практично виключений, оскільки тут лише один антиген А і в одному об'єкті із супутнім антигеном. Це відповідь не її, а експерта, який робив експертний висновок №66. В своїй практиці вони використовують ізогемаглютинюючі сироватки, які отримують зі станції переливання крові. Експерт антигену Н не виявив, оскільки можливо концентрація антигену була мала, можливо його сила була мала, а можливо там було більше крові, а можливо менше крові. Не можна оцінити за описами, яка кількість крові була на цих змивах. Тому антиген А має більшу силу, а антиген Н має меншу силу, тому антиген А краще виявляється. У зразку крові ОСОБА_13 , є антиген і А і Н, значить його група крові ІІ із супутнім антигеном ОСОБА_156 і умови витримані, тобто в межах методичних рекомендацій.
За умовами відбору речових доказів (об'єктів дослідження), якшо на предметі є сліди крові, однак предмет дуже великий, тому його не можна передати на дослідження, тому робляться змиви із об'єкта із слідів, які Ви ( ОСОБА_8 ) вважаєте, що це є кров, а також із сусідньої ділянки предмета біля цих слідів, а саме предмета носія. Це чиста ділянка від слідів крові. За об'ємами змив проводиться на такій самій площині, як і змив крові. Оце і вважається предметом носія. Це залежить від регіону, одні спеціалісти (слідчі), які виїжджають на місце пригоди, у них все відпрацьовано, а є регіони, в яких це не відпрацьовано. А якщо виявляємо один антиген, то він іде лише за рахунок крові, яка була виявлена на предметі носії. Це залежить від особливості слідчого, який виїжджає на місце пригоди. Предмет носій обов'язково повинен бути, але трапляються різні випадки. ДНК експертиза точніша, оскільки це сучасний вид дослідження.
«Кров, виявлена у змивах з (об. №№2-7), може походити від особи, крові якої властивий антиген А ізосерологічної системи АВ. Походження крові від ОСОБА_8 виключається», це конкретне твердження, через те, що в цих об'єктах антиген Н, який притаманний групі крові ОСОБА_8 не виявлено, але це не означає, що його там немає.
Аналіз висновків експертів.
З Висновку експерта №66 від 01.-07.09.2009 року вбачається, що на дослідження було надано 8 (вісім) пакетів з білого паперу, заклеєні, опечатані печаткою з відбитком: «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (1, змив з рук потерпілого ОСОБА_13 ), «УМВС України у Волинській області Ратнівський РВ Для довідок» (2), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (3), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (4), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (5), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (6), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (7), «Ратнівський районний відділ УМВС України у Волинській області Для пакетів» (8).
Дані пакети знаходилися в паперовому пакеті, який був заклеєний і опечатаний етикеткою, на якій є нечіткий відбиток печатки.
В пакетах 1-8 містилися марлеві салфетки і на салфетках 1-7 виявлені сліди крові, встановити групову приналежність яких немає можливості. На одній із наданих салфеток слідів крові не виявлено. Кров ОСОБА_13 відноситься до групи «А» з ізогемаглютинінами анти-«В» системи «АВО».
При цьому суд констатує, що оскільки вміст пакетів 1-8 (марлеві салфетки) були предметом дослідження експерта, то, як наслідок, цілісність цих пакетів була порушена, оскільки експерту необхідно було дістати ці марлеві салфетки з цих пакетів.
За таких обставин суд відхиляє доводи обвинуваченого про визнання Висновку експерта №20-730 від 25.12.2009 року недопустим доказом з тієї підстави, що об'єкти на дослідження були надані експерту на дослідження в паперових згортках, цілісніть яких була порушена.
З Висновку експерта №20-730 від 25.12.2009 року вбачається, що об'єкти експертного дослідження надійшли в упакованому вигляді і цілісність упаковки не порушена. В упаковці містився паперовий пакет коричневого кольору, клапан опечатано білою паперовою биркою з відбитком круглої печатки: «Для пакетів Ратнівський (нерозбірливо) Волинської області». Даний пакет був упакований експертом ОСОБА_157 після складання висновку №66 від 01.-07.09.2009 року і:
-пакет 1 є об'єктом №4 у висновку №20-730 (п.2.1.);
-пакет 2 є об'єктом №5 у висновку №20-730 (п.2.2.);
-пакет 3 є об'єктом №6 у висновку №20-730 (п.2.3.);
-пакет 4 є об'єктом №7 у висновку №20-730 (п.2.4.);
-пакет 5 є об'єктом №8 у висновку №20-730 (п.2.5.);
-пакет 6 є об'єктом №9 у висновку №20-730 (п.2.6.);
-пакет 7 є об'єктом №10 у висновку №20-730 (п.2.7.).
Згідно п.2 даного висновку експерта, встановлені генетичні ознаки слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5, 7) співпадають між собою та належать невстановленій особі генетичної статі.
З Висновку експерта №20-968 від 29.06.2010 року вбачається, що генетичні ознаки слідів крові на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5, 7 у висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року) не збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_14 (об'єкт №1), ОСОБА_149 (об'єкт №2), ОСОБА_123 (об'єкт №3). Походження даних слідів крові від ОСОБА_14 , ОСОБА_149 та ОСОБА_123 виключається.
З Висновку експерта №329 від 23.09.-21.10.2013 року вбачається, що експерту надано: пакет зі слідами крові, вилученими в будинку ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в АДРЕСА_5 ; пакет зі зразком марлевої тканини, на яку вилучався зразок крові ОСОБА_8 ; контрольний пакет із зразком чистої марлевої тканини, згідно висновку:
-при дослідженні марлевого тампона зі змивом (об. 1), придатного для ідентифікації ДНК-профіля отримати не вдалося, що може бути пов'язано зі значним ступенем деградації ДНК під пливом зовеішніх факторів, з присутністю інгібіторів реакції ампліфікації, а також недостатньою кількістю біологічного матеріалу.
З Висновку експерта №490 від 04.12.2013 року вбачається, що генетичні ознаки крові, виявленої на фрагментах марлевої серветки (об'єкти №№5, 7 у висновку експерта №20-730 від 25.12.2009 року), по всіх досліджуваних локусах ДНК, ідентичні генетичним ознакам крові ОСОБА_8 . Кров в даних об'єктах, ймовірно, походить від ОСОБА_8 ; величина вірогідності випадкового збігу алельних характеристик генотипу підекспертної особи з будь-яким випадково вибраним індивідуумом складає величину 5,01/10(-18), тобто в середньому 5 осіб з 10 000 000 000 000 000 000 мають встановлені генетичні ознаки.
З Висновку експерта № 266/24-іцг від 25.06.2024 року вбачається, що кров ОСОБА_8 належить до групи 0(І) з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В ізосерологічної системи АВО і кров, виявлена у змивах з об. №№2-7 (на серветках зі змивів, зроблених з рук потерпілого ОСОБА_13 (об. № 1), з краплин речовини бурого кольору, схожих на кров, вилучених з вітальні (об. №2), з краплин речовини бурого кольору, схожих на кров, вилучених з вітальні (об. №3), з речовини бурого кольору, схожої на кров, вилученої зі спальної кімнати (об. №4), зішкребу речовини бурого кольору, схожої на кров, вилученого з шухляди тумбочки в спальній кімнати (об. №5), з краплини крові, вилученої з коврового покриття з спальної кімнати (об. №6), з краплини речовини бурого кольору , схожої на кров, вилученої з спальної кімнати (об. №7), може походити від особи, крові якої властивий антиген А ізосерологічної системи АВ0. Походження крові від ОСОБА_8 виключається.
Таким чином, висновок експерта № 266/24-іцг від 25.06.2024 року ставить під обгрунтований сумнів висновок експерта № 490 від 04.12.2013 року.
Крім того, згідно Висновку експерта № 266/24-іцг від 25.06.2024 року, кров у змиві з рук потерпілого ОСОБА_13 (об. №1) може походити, як від однієї особи, так і не виключається змішування крові від двох і більше осіб. Якщо кров походить від однієї особи, то можливо за рахунок особи, крові якої властиві антигени А і Н ізосерологічної системи АВ0 і найбільш вірогідніше за рахунок самого потерпілого ОСОБА_13 . Якщо припустити походження крові від двох і більше осіб, то в даному випадку не виключається домішка крові ОСОБА_8 (антиген Н), але за умови, якщо на момент скоєння злочину у нього були пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою.
Суд констатує, що сторона обвинувачення не надала належних і допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент скоєння злочину у ОСОБА_8 були пошкодження, що супроводжувалися зовнішньою кровотечою.
Проаналізувавши всі досліджені безпосередньо в судовому засіданні висновки експертів, як кожен окремо, так і в сукупності, ураховуючи те, що всі сумніви тлумачаться на користь обвинуваченого, а також ураховуючи, що сторона обвинувачення не заявила клопотання про проведення додаткової та/або повторної експертизи, для спростування сумнівів щодо висновку експерта №490 від 04.12.2013 року, суд доходить висновку, що висновки експертів: №66 від 01.-07.09.2009 року, №20-730 від 25.12.2009 року, №20-968 від 29.06.2010 року, №329 від 23.09.-21.10.2013 року, №490 від 04.12.2013 року, ні кожен окремо, ні у сукупності, не доводять «поза розумним сумнівом» вину обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про виключення доказів і визнання доказів недопустими, суд зазначає наступне.
1.07.03.2024 року обвинувачений подав клопотання (т 16: ас 130-134) про визнання недопустим доказом: протокол огляду місця події від 19.05.2010 року.
Крім того, 02.12.2024 року обвинувачений подав клопотання (т 19: ас 1-5) про визнання недопустим доказом: протокол огляду місця події від 19.05.2010 року.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що даний доказ визнаний судом неналежним і недопустимим з підстав, що наведені в мотивувальній частині вироку, а тому дане клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
2.03.04.2024 року обвинувачений подав клопотання про визнання доказу
недопустимим, а саме: протокол проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року, мотивуючи своє клопотання тим, що: дана слідча дія проведена з істотним порушенням вимог процесуального закону та прав людини на захист; відбулася підміна слідчої дії - відтворення обстановки та обставин події; зафіксовано показання з чужих слів; відсутні підписи понятих про роз'яснення їх прав та обов'язків; зафіксовано показання слідчого ОСОБА_136 на підставі недопустимих свідчень Особи 2 у статусі свідка (т 17: ас 6-8).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд визнав протокол проведення слідчого експерименту від 01.05.2014 року неналежним і недопустимим доказом з підстав, що наведені в мотивувальній частині вироку, а тому дане клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
3.03.04.2024 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 490 від 04.12.2013 року, як недопустимий, відомості про який не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування №12013020170000031 від 14.01.2013 року, не відкритий стороні захисту, отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» поза межами кримінального провадження №12013020170000031 (т 17: ас 16-20).
Крім того, 07.02.2025 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів висновку експерта № 490 від 04.12.2013 року як недопустимого, відомості про які не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, і отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» поза межами даного кримінального провадження №12013020170000031 щодо проведення однорідної молекулярно-генетичної експертизи, який не є висновком експерта про проведення комплексної судово імунологічної та молекулярно-генетичної експертизи, відповідно до постанови слідчого від 06.11.2009 року, має ознаки очевидної недопустимості (т 19: ас 136-146).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає наступне.
З аналізу ч. 2 ст.89 КПК України слідує, що в разі встановлення очевидної недопустимості доказу, це є наслідком неможливості дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Отже, вказана норма вказує не тільки на можливість визнання очевидно недопустимими доказів під час судового розгляду (в разі встановлення для цього підстав), але й чітко визначає конкретну стадію можливості застосування вказаної норми і, це саме стадія дослідження доказу, який суд, в разі його очевидної недопустимості або не досліджує взагалі, або припиняє його дослідження, якщо воно розпочате.
Обвинувачений ОСОБА_8 не ставив питання про визнання очевидно недопустимим доказом висновку експерта № 490 від 04.12.2013 року, що дало б підставу суду вирішувати дане клопотання під час судового розгляду, і, як наслідок (у разі визнання очевидно недопустимим) не досліджувати даний висновок взагалі, або припинити його дослідження.
На даний час судом вже досліджено висновок експерта № 490 від 04.12.2013 року, тобто доказ, який на переконання обвинуваченого слід виключити з числа доказів як недопустимий, вже досліджений судом, а тому суд не може, а ні не досліджувати даний доказ, а ні припинити його дослідження.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_152 для роз'яснення висновку експерта № 490 від 04.12.2013 року. Тобто його дії містять взаємо суперечні позиції: просить виключити з числа доказів висновок експерта з підстави його недопустимості і просить викликати експерта для роз'яснення даного висновку, тобто просить дослідити.
Та обставина, що висновок експерта № 490 від 04.12.2013 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 490 від 04.12.2013 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Жодних істотних порушень вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» при проведенні експертизи, за результатами якої був складений висновок експерта № 490 від 04.12.2013 року, в судовому засіданні не встановлено.
Та обставина, що експертом був взятий до уваги висновок експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, згідно постанови слідчого від 26.11.2013 року про призначення додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи (т 8: ас 8), не є порушенням процесуального закону і Закону України «Про судову експертизу», оскільки в компетенцію експерта не входить надання оцінки іншим висновкам експертів з точки зору їх допустимості, або недопустимості.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провиключення з числа доказів висновку експерта № 490 від 04.12.2013 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
4.10.04.2024 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 118 від 04.03.2009 року, як недопустимий, відомості про який відсутні в реєстрі матеріалів досудового розслідування, а отже отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону в рамках іншого кримінального провадження (т 17: ас 52-55).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що та обставина, що висновок експерта № 118 від 04.03.2009 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 118 від 04.03.2009 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Крім того, на даний час судом вже досліджено висновок експерта № 118 від 04.03.2009 року, тобто доказ, який на переконання обвинуваченого слід виключити з числа доказів як недопустимий, вже досліджений судом, а тому суд не може, а ні не досліджувати даний доказ, а ні припинити його дослідження.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провиключення з числа доказів висновку експерта № 118 від 04.03.2009 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
5.10.04.2024 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, як недопустимий, відомості про який не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, не відповідає постанові слідчого про призначення комплексної експертизи, не був відкритий стороні захисту, а отже отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону поза межами кримінального провадження № 12013020170000031 від 14.01.2013 року (т 17: ас 63-70).
Крім того, 07.02.2025 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року як недопустимого, відомості про які не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, і як такий, що не відповідає постанові слідчного комплексної експертизи, має ознаки очевидної недопустимості, фальсифікації, не був відкритий стороні захисту, а отже отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону поза межами кримінального провадження № 12013020170000031 від 14.01.2013 року (т 19: ас 127-135).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що та обставина, що висновок експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 20-730 від 25.12.2009 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Крім того, проведення експертизи № 20-730 від 25.12.2009 року експертом ДНДЕКЦ МВС України, яка була належеним чином попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України, не є свідченням перебування експерта ОСОБА_141 у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, і, як наслідок, визнання даного висновку недійсним.
Згідно постанови слідчого від 06.11.2009 року про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи, в справі призначено комплексну судово імунологічну та молекулярно-генетичну експертизу (т 8: ас 22).
Згідно висновку експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, експерт провела судову молекулярно-генетичну експертизу і дала відповідь на всі поставлені в постанові слідчого від 06.11.2009 року питання. Чи була для цього необхідність проведення ще й імунологічної експертизи, то відповідь на це питання знаходиться поза межами компетенції суду, а сторона захисту не ставила питання про проведення додаткової експертизи, у зв'язку з неповнотою, на її думку, проведення експертизи на виконання постанови слідчого від 06.11.2009 року, зокрема не проведення імунологічної еспертизи.
Твердження обвинуваченого, що є обгрунтовані підстави вважати, що речові докази у справі №24-032-09 в період часу після проведення судово-медичної експертизи №66 від 07.09.2009 року були слідчим відкриті та підмінені, є власним суб'єктивним припущенням обвинуваченого, яке не підтверджене жодним належним та допустим доказом.
Крім того, на даний час судом вже досліджено висновок експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, тобто доказ, який на переконання обвинуваченого слід виключити з числа доказів як недопустимий, вже досліджений судом, а тому суд не може, а ні не досліджувати даний доказ, а ні припинити його дослідження.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про виключення з числа доказів висновку експерта №20-730 від 25.12.2009 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
6.10.04.2024 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 20-968 від 29.06.2010 року, як недопустимий, відомості про який не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, не був відкритий стороні захисту, а отже отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону поза межами кримінального провадження (т 17: ас 86-90).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що та обставина, що висновок експерта № 20-968 від 29.06.2010 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 20-968 від 29.06.2010 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Крім того, проведення експертизи № 20-968 від 29.06.2010 року експертом ДНДЕКЦ МВС України, яка була належеним чином попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України, не є свідченням перебування експерта ОСОБА_141 у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження, зокрема сторони обвинувачення, і, як наслідок, визнання даного висновку недійсним.
Крім того, на даний час судом вже досліджено висновок експерта № 20-968 від 29.06.2010 року, тобто доказ, який на переконання обвинуваченого слід виключити з числа доказів як недопустимий, вже досліджений судом, а тому суд не може, а ні не досліджувати даний доказ, а ні припинити його дослідження.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провиключення з числа доказів висновку експерта № 20-968 від 29.06.2010 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
7.02.12.2024 року обвинувачений подав клопотання (т 19: ас 19-24) про визнання недопустим доказом: протокол впізнання речового доказу від 26.05.2010 року.
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що даний доказ визнаний судом неналежним і недопустимим з підстав, що наведені в мотивувальній частині вироку, а тому дане клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
8.22.01.2025 року обвинувачений подав клопотання про визнання пред'явлений
прокурором обвинувальний акт від 29.05.2014 року недопустимим і безпредметним та виключити з числа доказів як недопустимий, відомості про який не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, складений з істотним порушенням вимог процесуального закону та процедури пред'явлення обвинувачення (т 19: ас 94-97).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, обвинувальний акт не є доказом в кримінальному провадження в розумінні вимог ст.84 КПК України. Крім того, в підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 не ставив перед судом питання про повернення обвинувального акта прокурору з тієї підстави, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провизнання пред'явленого прокурором обвинувального акта від 29.05.2014 року недопустимим і безпредметним та виключити з числа доказів як недопустимого, слід відмовити за безпідставністю.
9.22.01.2025 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 329 від 21.10.2013 року, як недопустимого, відомості про який не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, не відкритий стороні захисту, отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону поза межами даного кримінального провадження (т 19: ас 98-101).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що та обставина, що висновок експерта № 329 від 21.10.2013 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 329 від 21.10.2013 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Жодних істотних порушень вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» при проведенні експертизи, за результатами якої був складений висновок експерта № 329 від 21.10.2013 року, в судовому засіданні не встановлено.
Та обставина, що експертом був взятий до уваги висновок експерта № 20-730 від 25.12.2009 року, згідно постанови слідчого від 26.11.2013 року про призначення додаткової судової молекулярно-генетичної експертизи (т 8: ас 8), не є порушенням процесуального закону і Закону України «Про судову експертизу», оскільки в компетенцію експерта не входить надання оцінки іншим висновкам експертів з точки зору їх допустимості, або недопустимості.
Крім того, на даний час судом вже досліджено висновок експерта № 329 від 21.10.2013 року, тобто доказ, який на переконання обвинуваченого слід виключити з числа доказів як недопустимий, вже досліджений судом, а тому суд не може, а ні не досліджувати даний доказ, а ні припинити його дослідження.
Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 заявив клопотання про виклик в судове засідання експерта ОСОБА_151 для роз'яснення висновку експерта № 329 від 21.10.2013 року. Тобто його дії містять взаємо суперечні позиції: просить виключити з числа доказів висновок експерта з підстави його недопустимості і просить викликати експерта для роз'яснення даного висновку.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провиключення з числа доказів висновку експерта № 329 від 21.10.2013 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
10.07.02.2025 року обвинувачений подав клопотання про виключення з числа доказів
висновку експерта № 66 від 07.09.2009 року як недопустимого, відомості про які не внесені в реєстр матеріалів досудового розслідування № 12013020170000031 від 14.01.2013 року, і отриманий з істотним порушенням вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» поза межами даного кримінального провадження (т 19: ас 141-146).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що та обставина, що висновок експерта № 66 від 01.- 07.09.2009 року, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не включені в реєстр матеріалів досудового розслідування (т 1: ас 21-29), не є безумовним свідченням, що даний висновок експерта, як і всі інші висновки експертів в даному кримінальному провадженні, не були відкриті стороні захисту, і зокрема обвинуваченому ОСОБА_8 . При цьому суд приймає до уваги ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, а також розписки про надання доказів (т 1: ас 32, 33).
Крім того, суд констатує, що дане кримінальне провадження розглядається судом з 26.08.2014 року і даний висновок експерта об'єктивно вже був предметом розгляду Ратнівським районним судом Волинської області, як суду першої інстанції, і був об'єктивно відкритий стороні захисту, яка мала можливість неодноразово ознайомитись із його змістом і висновками, та подати на нього свої пояснення та заперечення, у разі незгоди з порядком призначення, проведення та висновками експертизи. Тобто в даному конкретному випадку право ОСОБА_8 на захист від пред'явленого обвинувачення з тих підстав, що висновок експерта № 66 від 01-07.09.2009 року не включений в реєстр матеріалів досудового розслідування і не був відкритий стороні захисту, не було порушено.
Жодних істотних порушень вимог процесуального закону та Закону України «Про судову експертизу» при проведенні експертизи, за результатами якої був складений висновок експерта № 66 від 01-07.09.2009 року, в судовому засіданні не встановлено.
Та обставина, що обвинувачений не згідний способом упакування марлевих тампонів, оцінка якого не входить в повноваження експерта, а також не згідний з висновком та його обгрунтуванням експертом, не дає обгрунтовані підстави для визнання даного висновку недійсним.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 провиключення з числа доказів висновку експерта № 66 від 07.09.2009 року, як недопустимого, слід відмовити за його безпідставністю та необгрунтованістю.
11.07.05.2025 року обвинувачений подав клопотання про визнання свідчення
оперуповноваженого Ратнівського відділу поліції ОСОБА_135 , надані ним в судовому засіданні Рожищенського районного суду під час допиту його в якості свідка 09.04.2025 року в частині відомостей, які йому стали відомі від громадян ОСОБА_123 та Особи 2, недопустим доказом, як показання з чужих слів (т 19: ас 237-238).
Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши докази, суд зазначає, що даний доказ визнаний судом неналежним і недопустимим з підстав, що наведені в мотивувальній частині вироку, а тому дане клопотання обвинуваченого підлягає до задоволення.
5.Підсумки.
Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду має бути законним і обґрунтованим тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 №1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст.368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Пунктом 2 та підпунктом «c» пункту 3 статті 6 Конценції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має, щонайменше, такі права захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або - за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника - одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У п. 150 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява №42310), у п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (заява №16437/04) зазначено, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (див. вищенаведене рішення у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey, п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Розумний сумнів - це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.
Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненнікримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу кримінального правопорушення, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Досліджені судом докази сторони обвинувачення, окрім тих, які суд визнає неналежними і недопустимими доказами, не підтверджують вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення за ч.4 ст.187 КК України.
Зважаючи на усе вищевикладене, суд вважає висунуте ОСОБА_8 обвинувачення за ч.4 ст.187 КК України таким, що не знайшло свого підтвердження дослідженими під час судового розгляду доказами та не доведене стороною обвинувачення поза межами розумного сумніву, а тому відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України, суд вважає за необхідне ухвалити за цим обвинуваченням виправдувальний вирок у зв'язку із недоведеністю того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
6. Висновки суду.
Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Згідно ч.1 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно частини 1 статті 337 КПК України, суд зобов'язаний проводити судовий розгляд лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту.
Стаття 8 Конституції України декларує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи; не може бути піддана кримінальному покаранню поки не буде визнана винною в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, статті 62 Конституції України (презумпція невинуватості) та статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, як це передбачено частиною 6 статті 22 КПК України.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України - виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
Допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків сторони обвинувачення і сторони захисту, дослідивши висновки експертів і заслухавши роз'яснення експертів, дослідивши надані прокурором і захистом письмові документи, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, в їх сукупності, доходить висновку про те, що стороною обвинучення не доведено, що кримінальне правопорушення за ч.4 ст.187 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 .
Аналіз сукупності зібраних доказів, наданих стороною обвинувачення, дозволяє суду зробити висновок про те, що такі докази не містять сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б доводили винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
У відповідності до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Рішення відповідає цим критеріям, якщо воно ухвалено у відповідності із нормами матеріального та процесуального права на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду, належним чином оціненими в їх сукупності та з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Суд, з урахуванням доказів, які були досліджені в судовому засіданні, з точки зору їх достатності, достовірності та взаємозв'язку, доходить висновку про необхідність, в силу презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, дослідивши та оцінивши докази, надані стороною обвинувачення і стороною захисту, які проти закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами не заперечували, в їх сукупності, приймає рішення про виправдування обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 4 ст.187 КК України, на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження і стороною обвинувачення не доведено належними та допустимими доказами поза розумним сумнівом, що кримінальне правопорушення за ч.4 ст.187 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_8 .
Судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити за рахунок Державного бюджету України.
Долю речових доказів суд не вирішує, ураховуючи, що кримінальне провадження стосовно Особи 1 не розглянуто судом по суті.
Керуючись статтею 62 Конституції України, статтями 366-371, 373, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні за частиною 4 статті 187 КК України, а саме: у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з погрозами застосування насильства небезпеченого для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний з проникненням у житло, спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах, вчинений організованою групою, - визнати невинуватим та виправдати на підставі пункту 2 частини 1 статті 373 КПК України, у зв'язку із недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене ОСОБА_8 .
Судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 слід залишити за рахунок Державного бюджету України.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення через Рожищенський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3