Справа № 500/3688/25
30 вересня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Описова частина
Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідачів
ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Медвідь Ірина Миколаївна, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 2), у якому просив ухвалити рішення яким:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 20.04.2022 по 30.06.2022 включно без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 20.04.2022 по 30.06.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум;
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 20.04.2022 по 19.05.2023 включно без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 20.04.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачу під час проходження ним військової служби з 20.04.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення виплачувалось виходячи із розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Позивач вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства, оскільки через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у позивача виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови № 704. Зі збільшеного посадового окладу має нараховуватися та виплачуватися усі інші види грошового забезпечення та виплати, у тому числі грошова допомога для оздоровлення.
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у встановлений судом строк, подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Представник вказав, що підстави для перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 20.04.2022 по 30.06.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначивши їх розміри виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" № 704 від 30.08.2017 - відсутні (арк. справи 21 - 27).
Представником позивача надіслано до суду відповідь на відзив відповідача 1, у якій він висловлює заперечення щодо викладених у відзиві доводів, в обґрунтування чого зазначає, що дійсно у статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2022 рік" законодавцем було запроваджено декілька величин прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: звичайну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2481 гривня, та спеціальну величину прожиткового мінімуму у розмірі - 2102 грн для визначення посадових окладів працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Таким чином, проаналізувавши відзив на позовну заяву, слідує що відповідач 1 зробив висновок, що оскільки оплата праці військовослужбовців регулюється спеціальним законом, то для обчислення розміру посадового окладу та окладу за званням військовослужбовця станом на 01.01.2022 за їх висновками, слід використовувати показник значення прожиткового мінімуму для працездатної особи на рівні 2102 грн. Представник позивача важає, що розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням має здійснюватися шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт показника прожиткового мінімуму на працездатну особу, що встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2022 рік", тобто 2481 гривня. Натомість відповідачем 1 підмінено показник "прожитковий мінімум працездатних осіб" на "прожитковий мінімум працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. Враховуючи вищенаведене, вважає, що твердження відповідача є безпідставними та не суперечать усталеній практиці Верховного Суду. З огляду на що, просить суд доводи відповідача 1, викладені у відзиві, відхилити, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (арк. справи 28 - 32).
Військова частина НОМЕР_1 , у встановлений судом строк, подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник зазначив, аналогічні доводи вказані представником відповідача 1. Водночас, представник вказав, що військова частина НОМЕР_1 по 30.06.2022 включно знаходилася на повному фінансовому забезпечені у ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому вимоги щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 20.04.2022 по 19.05.2023 включно без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 до військової частини НОМЕР_1 є безпідставними. Крім того, представником у відзиві заявлено клопотання про залишення позову без розгляду, в обґрунтування якого представник вказує, що Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.03.2022 та був звільнений у запас та виключений із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 20.01.2024. Однак до суду звернувся 19.06.2025, як свідчать відомості у ЄСІТС, чим пропустив строки звернення до суду щодо перерахунку грошового забезпечення (арк. справи 33 - 42).
Рух справи у суді
Ухвалою суду від 24.06.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи. Постановлено витребувати у відповідача - військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчені копії документів, щодо ознайомлення позивача з інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення (грошового атестата чи іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/вибутті), у зв'язку із звільненням з військової служби.
Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали суду від 24.06.2025 доставлено відповідачам через електронний кабінет 24.06.2025, що підтверджується довідками про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", які містяться в матеріалах справи.
Витребувані докази відповідачем суду не подані. Розгляд справу здійснено за наявними в ній доказами.
15.08.2025 військовою частиною НОМЕР_2 подано клопотання про заміну сторони її правонаступником. В обґрунтування якої, представник зазначив, що відповідно до вимог спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-321/65/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у Збройних Силах України в 2025 році", директиви командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 22.05.2025 № Д-22/ДСК, наказу начальника регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_4 " Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 27.05.2025 № 158агд/дск "Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах регіонального управління Сил територіальної оборони " ІНФОРМАЦІЯ_4 " в 2025 році", з 30.07.2025 військова частина НОМЕР_2 (юридична адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) є правонаступником військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) у зв'язку із реорганізацією та припиненням останньої.
Ухвалою суду від 04.09.2025 постановлено допустити заміну відповідача у адміністративній справі № 500/3688/25 військову частину НОМЕР_1 її правонаступником - військовою частиною НОМЕР_2 . Встановлено військовій частині НОМЕР_2 строк для подання відзиву на позов - п'ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали.
Копію ухвали суду від 04.09.2025 доставлено відповідачу - військовій частині НОМЕР_2 через електронний кабінет 04.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 20.04.2022 по 20.01.2024, такі обставини визнаються відповідачами.
Військова частина НОМЕР_1 по 30.06.2022 включно знаходилася на повному фінансовому забезпечені у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2024 № 20, позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення (арк. справи 9 зворот).
У відповідь на адвокатський запит представника позивача адвоката Медвідь Ірини Миколаївни листом від 07.03.2025 № 1498/8/3нт відповідач 2 та листом від 18.03.2025 № 11/2/4248 відповідач 1 повідомили, що виплата грошового забезпечення позивачу проводилась із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн. Підстав для перерахунку грошового забезпечення немає (арк. справи 11, 14).
Про нарахування грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн свідчить надана відповідачем довідка про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивачу (арк. справи 14 зворот).
Позивач, вважаючи такі дії відповідачів, щодо застосуванням прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2018, у розмірі 1762,00 грн при розрахунку грошового забезпечення протиправними, звернувся до суду з даним позовом.
Мотивувальна частина
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, виходить з таких міркувань.
Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704), яка набрала чинності 01.03.2018, затверджено, зокрема, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
В подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103) (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови № 704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.
Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Однак у подальшому постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким, зокрема, в пункт 4 Постанови № 704 були внесені зміни.
З наведеного слідує, що саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.
Тобто, з 29.01.2020 була відновлена дія пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01.01.2018.
Таким чином, з 29.01.2020 виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які мають бути визначені шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21, від 04.01.2023 у справі № 640/17686/21, від 15.03.2023 у справі № 420/6572/22.
Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" установлено у 2018 році прожитковий мінімум для основних соціальних і демографічних груп населення: працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 гривні.
Натомість статтею 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2102,00 грн, статтею 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-ІХ "Про Державний бюджет України на 2021 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2270,00 грн, статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня у розмірі 2481,00 грн. Отже, щороку протягом спірного періоду прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшувався.
Різниця між розміром прожиткового мінімуму на 2018 рік та 2020, 2021, 2022 та 2023 роки впливає на визначення розміру посадового окладу та з 29.01.2020 (з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18) наявні правові підстави для визначення позивачу розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (2020, 2021, 2022, 2023 року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Стосовно інших виплат, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, то якщо їх нарахування та виплата проводилися позивачу у період за 2022, 2023 рік, то відповідач також має визначити її розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023.
Таким чином, суд висновує, що відповідач 1 допустив протиправні дії при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, у період з 20.04.2022 по 30.06.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", а відповідач 2 допустив протиправні дії при обчисленні та виплаті грошового забезпечення, у період з 01.07.2022 по 19.05.2023 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2022 Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" та станом на 01.01.2023 Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".
З метою відновлення прав, порушення яких установлено за результатами розгляду спору, та із урахуванням того, що військова частина НОМЕР_1 по 30.06.2022 включно знаходилася на повному фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 , суд уважає за необхідне зобов'язати відповідача 1 здійснити за період з 20.04.2022 по 30.06.2022 перерахунок грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення (у разі її виплати), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, а відповідача 2 здійснити за період з 01.07.2022 по 19.05.2023 перерахунок грошового забезпечення позивача, грошової допомоги для оздоровлення (у разі її виплати), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Отже, КАС України, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав, є загальним законом, який не містить норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються положеннями статті 233 КЗпП України.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зробила правовий висновок про те, що положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Під час визначення строків звернення до адміністративного суду для вирішення спорів, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, в тому числі і за позовами осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, згідно з позицією Великої Палати необхідно застосовувати приписи статті 233 КЗпП України
Зміст заявлених позовних вимог та обґрунтування у позовній заяві дають підстави вважати, що спір у цій справі виник щодо розміру грошового забезпечення за період з 20.04.2022 по 19.05.2023, а тому в контексті спірних у цій справі правовідносин слід враховувати правові висновки Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23.
Судова палата виснувала, що з моменту набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" [19 липня 2022 року] положення статті 233 КЗпП України, у попередній редакції, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 233 КЗпП України. Водночас, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин").
Таким чином, період проходження військової служби позивачем з 20.04.2022 по 19.05.2023 умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин [19 липня 2022 року] та після цього.
Відтак період проходження військової служби позивачем з 20.04.2022 по 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період проходження військової служби позивачем з 19.07.2022 по 19.05.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Зі змісту позовної заяви слідує, що при звільненні позивачу не було вручено грошовий атестат, як це передбачає пункт 11.1 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (додаток до наказу Міністерства оборони України 22.05.2017 № 280), із змісту якого вбачається, що грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби. Відповідно позивач з метою перевірки правильності нарахування та виплати грошового забезпечення за час проходження військової служби звернувся за правничою допомогою. Таким чином, 19.03.2025 позивачу стало відомо про порушення обчислення його грошового забезпечення, відтак з огляду на положення нині чинної редакції статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, вважає, що ним не пропущений тримісячний строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав.
Судом встановлено, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.01.2024 № 20, позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення.
Однак, відповідачем не виконано вимоги ухвали суду від 24.06.2025 щодо витребування належним чином засвідчені копії документів, щодо ознайомлення позивача з інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення (грошового атестата чи іншого письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні/вибутті), у зв'язку із звільненням з військової служби.
Таким чином, відповідачем не підтверджено ознайомлення позивача з інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення у зв'язку із звільненням з військової служби у день звільнення з військової служби.
Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 вказав на те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Виходячи з цього судова палата погодилась, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду.
З огляду на вказане, із урахуванням висновків, які викладені у постанові Верховного Суду від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, що саме дата вручення позивачу грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні) є подією, з якою пов'язаний початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, суд вважає що позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду, а тому доводи відповідача щодо залишення позовної заяви без розгляду підлягають відхиленню.
Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.
Висновки за результатами розгляду справи
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень
Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій, а позивач не в повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 20.04.2022 по 30.06.2022 включно без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 20.04.2022 по 30.06.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 01.07.2022 по 19.05.2023 включно без врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.07.2022 по 19.05.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 30 вересня 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_5 );
відповідачі:
- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_6 );
- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Головуючий суддя Юзьків М.І.