про залишення позову без розгляду
30 вересня 2025 року м. Рівне №460/15461/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - Позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - Відповідач), в якому Позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 17.01.2024 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 17.01.2024 із застосуванням місяця підвищення доходу для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум;
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням індексації грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум.
Ухвалою суду від 01.09.2025 позовну заяву залишено без руху у зв'язку з пропущенням Позивачем строків звернення до суду.
Позивач при зверненні до суду з позовною заявою зазначив, що письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення при звільненні він не отримував.
Ухвалою суду від 05.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Поновлено строк звернення до суду з адміністративним позовом, з підстав, які були зазначені Позивачем у тексті позовної заяви.
22 вересня 2025 року Відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, де зазначив, що 12 травня 2024 року грошовий атестат ОСОБА_1 було надіслано до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; Позивач був ознайомлений із грошовим атестатом, так як на підставі цього атестату йому призначалась пенсія та здійснювались виплати.
Ухвалою суду від 23.09.2025 Позивачу установлено строк для усунення недоліків позовної заяви після відкриття провадження у справі в порядку частини четвертої статті 123 КАС України.
26 вересня 2025 року Позивач подав до суду заяву щодо строку звернення до суду, в якій зазначив, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №460/15461/25, якою вже вирішено питання поновлення пропущеного строку звернення позивача до суду, набрала законної сили з моменту постановлення та є чинною. Зважаючи на обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду, суд вже дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. В силу принципу юридичної визначеності не можна ставити під сумнів рішення яке набрало законної сили. Матеріали справи не містять доказів отримання позивачем від Військової частини НОМЕР_1 письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні в порядку визначеному відповідно до ст. 116 КЗпП.
Щодо посилання Позивача про те, що ухвала Рівненського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 у справі №460/15461/25, якою вже вирішено питання поновлення пропущеного строку звернення позивача до суду, набрала законної сили з моменту постановлення та є чинною, суд зазначає, що норма статті 123 КАС України чітко визначає послідовність дій щодо вирішення питання строків звернення до суду з позовом: якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Тобто, попередній висновок суду про поважність причин пропуску строку звернення до суду з позовом стосується повідомлених саме Позивачем причин пропуску, які зазначені в тексті позовної заяви чи в окремій заяві з процесуальних питань щодо строку звернення до суду.
Оцінюючи зазначені Позивачем доводи щодо причин пропуску строку звернення до суду з позовом, судом вирішується питання щодо їх поважності та обґрунтованості на стадії відкриття провадження у справі. Якщо ж у подальшому, після відкриття провадження у справі, Відповідачем повідомлені нові обставини, що стосуються питання пропуску Позивачем строку звернення до суду з позовом, то питання щодо поважності причин та наявності підстав для поновлення строку вирішується саме в порядку частини четвертої статті 123 КАС України.
По суті питання щодо дотримання Позивачем строку звернення до суду з позовом, суд зазначає таке.
Верховний Суд у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, вирішуючи питання щодо застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати, дійшла таких висновків:
1) у разі якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється так: правовідносини, які мають місце в період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період із 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
За такого розуміння застосування правових норм в аспекті строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати конкретно в цій судовій справі Судова палата зазначила, що спірний період (з 01 лютого 2020 року по 30 березня 2023 року) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період із 01 лютого 2020 року до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду з позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період із 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення особи до суду з дня одержання нею письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені їй при звільненні.
Початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову потрібно обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що в цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
Відповідно до прохальної частини позову спірний період становить з 01.01.2023 по 17.01.2024.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що Позивача звільнено зі військової служби 17.01.2024.
Проте, Позивач звернувся до суду з позовом лише 27.08.2025.
Відповідно до п. 11.1. Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організації Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017, грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11.3. Правил №280, грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власником грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється у журналі реєстрації вихідної кореспонденції.
За правилами абзацу 5 пункту 11.3. Правил №280 визначено, що перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий - залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Відповідно до абзацу 7 пункту 11.3. Правил № 280 у районному (міському) військовому комісаріаті (територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки), до якого направлений звільнений з військової служби військовослужбовець (крім військовослужбовця строкової військової служби) для постановки на військовий облік, грошовий атестат долучається до його особової справи із внесенням змін до опису з зазначенням номера і дати виданого грошового атестата та підлягає зберіганню протягом усього строку зберігання цієї справи.
Грошові атестати звільнених з військової служби військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби): долучаються до документів, що подаються до обласного (Київського міського) військового комісаріату (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для призначення пенсії чи виплати окладу за військовим званням (окладу за військовим званням та посадового окладу) - на тих, які мають право на пенсійне забезпечення чи на одержання протягом року з дня звільнення окладу за військовим званням (окладу за військовим званням та посадового окладу).
Тобто, звільнений з військової служби військовослужбовець направляється для постановки на військовий облік; грошові атестати звільнених з військової служби військовослужбовців долучаються до документів, що подаються до обласного ( ІНФОРМАЦІЯ_2 (територіального центру комплектування та соціальної підтримки) для призначення пенсії чи виплати окладу за військовим званням (окладу за військовим званням та посадового окладу) - на тих, які мають право на пенсійне забезпечення чи на одержання протягом року з дня звільнення окладу за військовим званням (окладу за військовим званням та посадового окладу).
При цьому, і при постановці на військовий облік і при призначенні пенсії особа уствідомлена щодо змісту і обсягу документів, які стосуються питання розмірів грошового забезпечення та їх складових.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2025 року (справа №990/98/25, провадження № 11-245заі25) виснувала:
поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами;
день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів;
якщо цей день встановити точно неможливо, то його строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому слово «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав;
зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду;
установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки;
розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів);
за змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом;
відповідно до частини першої статті 6 КАС суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність;
згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права;
у пункті 41 рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03) ЄСПЛ вказав «Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків»;
у пункті 23 рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» (Заява N 72286/01) ЄСПЛ зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані;
у справі «Устименко проти України» (Заява № 32053/13) ЄСПЛ зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Із змісту доводів, наведених Позивачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, не вбачається обставин, які були б пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права Позивача на звернення до суду з даним позовом у встановлений законом строк.
Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.
У поданій позивачем заяві, в якій він просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити такий строк звернення до суду, не наведено жодних непереборних обставин, які перешкоджали саме Позивачу звернутися до суду з вказаним позовом у строк, встановлений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доказів вжиття Позивачем заходів щодо отримання інформації про розміри нарахованих сум за період з моменту звільнення з військової служби до моменту звернення до суду з позовом, Позивачем суду не надано.
Фактично, зміст вказаної заяви зводиться до того, що Позивачем строк звернення до суду не пропущено, що на думку суду, є помилковими твердженнями.
Окрім того, Відповідач надав суду докази того, що 12.05.2024 Позивачу видавалися грошовий атестат, Довідка ДВГЗ №7033 та Довідка ДВГЗ №7034, що вбачається зі зміту Журналу реєстрації вихідних документів (розпочато 03.05.2024, закінчено 26.05.2024).
Відповідно до частини четвертої статті 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 240, 241, 243, 248, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що відповідно до частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 30 вересня 2025 року.
Суддя К.М. Недашківська