Справа № 420/20535/25
30 вересня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення
Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (далі відповідач) про коригування митної вартості товарів № UA 500500/2025/000125/1 від 05.03.2025 року, мотивуючи це тим, що 03.03.2025 імпортером Товариством з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» було подано до відповідача митну декларацію № 25UA500500007050U5 від 03.03.2025, для оформлення вантажу. 05.03.2025 Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000125/1, яким було скориговано митну вартість товарів, а саме, на підставі аналізу баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості по товару є більшим та становить 2,70 дол.США/кг (МД від 20.01.2025 № UA101020/2025/1700, ніж заявлено декларантом 2.34 дол.США/кг товару).
Також інспектором було складено Картку відмови № UA500500/2025/000197 від 05.03.2025р. в прийнятті митної декларації в зв'язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару. Вважає, що прийняте Відповідачем оскаржуване рішення не містять в собі достатніх, передбачених законом підстав для його прийняття, не доведено які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарі, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена чи підлягає сплаті відсутні або містять розбіжності.
30.06.2025 ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.
29.07.2025 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
До суду надійшов відзив на позов від представника відповідача, в якому вимоги не визнає з підстав того, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UА500500007050U5 від 03.03.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UА500500/2025/000125/1 від 05.03.2025 , а саме:
Так, відповідно платіжного доручення від 07.11.2024 року передплата товарів відбувається згідно проформи інвойсу від 04.1.2024 року № F001- 0003110, однак вказаний документ до митного оформлення не надавався. Також, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати рахунок- фактура, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка- фактури, калькуляція транспортних витрат. Однак калькуляції транспортних витрат до митного оформлення не подано.
У рішенні про коригування митної вартості № ЦА500500/2025/000125/1 від 05.03.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № № UА500500/2025/000125/1 від 05.03.2025 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Ухвалою суду від 30.09.2025 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці, про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (Покупець) та Компанією AFI IMPEX PERU S.A.C. (Перу) було укладено Контракт №ІМР-04/11/2024 від 04.11.2024 року, відповідно до якого Продавець зобов'язується постачати та передавати у власність Покупця бакалійну продукцію, а Покупець - приймати та оплачувати вказаний товар.
Згідно п.п. 1.1.1., 1.1.2. Контракту найменування Товару та Кількість вказуються в Специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Контракту та на вимогу Покупця затверджується Продавцем. Кількість товару: погодження кожної партії товару здійснюється підписанням Специфікацій до Контракту за ціною, яку Покупець заплатить у розмірі визначеному в Специфікації. Кількість поставки за Товар, визначена в Додаткових угодах, Специфікаціях та рахунках=фактурах є невід'ємною частиною цього Контракту.
Показники якості Товару вказуються в Специфікації якості, яка є невід'ємною частиною цього Контракту.
Відповідно до п.п. 2.1.-2.4. Контракту ціна Товару остаточно визначається в Специфікації до цього Контракту. До вартості товару включено: вартість продукту, вартість упаковки, проведених експертиз, отримання сертифікатів та документів, підтверджувальних якість Товару, документів для митного оформлення товару на експорт.
Після підпису Сторонами Специфікацій зі вказаною кількістю, ціною та терміном поставки та/або сплати Товару Покупцем, згідно до умов цього Контракту, ціна Товару зміні не підлягає.
Загальна вартість Контракту складається з суми усіх Специфікацій, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
За умовами п. 4.1. Контракту сплата здійснюється Покупцем, банківським переказом у доларах США на рахунок Продавця, вказаний у розділі 11 цього контракту, згідно об'єму, ціни, вказаних у Специфікації, що є невід'ємною частиною Контракту на кожну поставку товару.
Згідно Специфікації №1 від 04.11.2024 до Контракту №ІМР-04/11/2024 від 04.11.2024, між сторонами було узгоджено постачання наступного товару:
- Кіноа білий звичайний, перуанського походження, код УКТЗЕД 1008500000, у розмірі 24 (двадцять чотири) метричних тони за ціною 2250,00 доларів США за метричну тону, згідно до Специфікації якості №1, яка є невід'ємною частиною цього контракту.
Відповідно до п. 2.1. та 2.2. загальна вартість товару становить 54000,00 доларів США. Валюта Контракту - долари США. Валюта платежу - долари США.
Ціна за товар (включаючи упаковку і маркування) встановлюється у доларах США та визначається Сторонами згідно до FOB Каллао, Перу за умовами поставки (Інкотермс 2020).
Згідно 4.1. Специфікацій Покупець сплачує 20% авансову сплату від загальної суми наданої Специфікації згідно до проформи інвойсу. Балансова сплата за товар здійснюється згідно до інвойсу після отримання сканів вантажних документів за 1 тиждень до прибуття Товару у порт призначення. Часткова сплата дозволяється.
В межах постачання цієї партії товару Продавцем було сформовано проформу-інвойс №F001-0003110 від 04.11.2024 на загальну суму 54000,00 доларів США.
Отже, на виконання положень Специфікації Позивачем було здійснено передоплату у розмірі 20% від загальної суми рахунку-проформи у розмірі 10800,00 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 07.11.2024, в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR QUINOA АСС. CONTRACT IMP-04/11/2024 FROM 04.11.2024, PROFORMA INVOICE F001-0003110 FROM 04.11.2024».
В подальшому Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № F001-0000317 від 29.11.2024 відповідно до якого, загальна вартість товару становить 54000,00 доларів США.
Другу частину оплати від загальної суми рахунку-фактури було здійснено у розмірі 43200,00 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 25.02.2025, в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR QUINOA АСС. CONTRACT IMP- 04/11/2024 FROM 04.11.2024, INVOICE F001-0000317 FROM 29.11.2024».
З метою здійснення митного оформлення товару, представником Позивача, (декларантом) було подано митну декларацію № 25UA500500007050U5 від 03.03.2025, в якій митна вартість товару була визначена за ціною інвойсу (рахунку-фактури).
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу його визначення Декларант надав митному органу разом з декларацією наступні документи:
0271 Проформа інвойс №F001-0003110 від 04.11.2024
0380 Рахунок-фактура (інвойс) № F001-0000317 від 29.11.2024
0705 Коносамент № 246800461 від 04.01.2025
Автотранспортна накладна №116004 від 01.03.2025
Фітосанітарний сертифікат № 202406071454 від 02.12.2024
0861 Сертифікат про походження товару №2025010080 від 15.01.2025
3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 07.11.2024
3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару №б/н від 25.02.2025
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 5653460669 від 25.02.2025
- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно- експедиційних послуг №б/н від 27.02.2025.
3011 Виписка з бухгалтерської документації Видаткова накладна №372 від 28.02.2025
3016 Висновок про вартісні характеристики товару №372 від 28.02.2025
4104 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №IMP- 04/11/2024 від 04.11.2024
4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 04.11.2024
4103 Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Quality specification №1 від 04.11.2024
4301 Договір (контракт) про перевезення №UA00079352 від 01.09.2022 5141 Заява Non GMO №б/н від 29.11.2024
5509 Інформація про позитивні результати контролю №12562411 від 03.03.2025
9000 Health cert. № 2022020019 від 15.01.2025
9000 Акт зважування №б/н від 03.03.2025
9504 Судове рішення 420/4737/22 від 03.11.2022
9504 Судове рішення 420/5662/23 від 27.06.2022
9610 Копія митної декларації країни відправлення №118-2024-40-126602 від 15.01.2025
Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням №UA500500/2025/000125/1 від 05.03.2025р., здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення
Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000197 від 05.03.2025р.
Так, у рішенні UA500500/2025/000125/1 від 05.03.2025р підставами для відмови в прийнятті митної декларації за заявленою декларантом митною вартістю товарів відповідачем було вказано, що:
відповідно платіжного доручення від 07.11.2024 року передплата товарів відбувається згідно проформи інвойсу від 04.1.2024 року № F001-0003110, однак вказаний документ до митного оформлення не надавався;
також, відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Згідно наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати рахунок-фактура, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат. Однак калькуляції транспортних витрат до митного оформлення не подано.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару позивач звернувся до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.
Щодо зауважень що: відповідно платіжного доручення від 07.11.2024 року передплата товарів відбувається згідно проформи інвойсу від 04.1.2024 року № F001-0003110, однак вказаний документ до митного оформлення не надавався.
Суд враховує, що Проформа-інвойс це формально виставлений рахунок- фактура, мета якого оголосити вартість товару чи послуги.
Проформа-інвойс по суті є попереднім рахунком на товар. Ціна та перелік товарів у цьому виді інвойсу не є остаточними, та у подальшому можуть змінюватись. Згідно положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України саме рахунок-фактура (інвойс) є документом, який підтверджує митну вартість товарів, якщо товар є об'єктом купівлі-продажу.
Продавцем було сформовано проформу-інвойс №F001-0003110 від 04.11.2024 на загальну суму 54000,00 доларів США.
На виконання положень Специфікації №1 від 04.11.2024 до Контракту №ІМР-04/11/2024 від 04.11.2024, Позивачем було здійснено передоплату у розмірі 20% від загальної суми рахунку-проформи у розмірі 10800,00 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 07.11.2024, в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR QUINOA АСС. CONTRACT IMP-04/11/2024 FROM 04.11.2024 PROFORMA INVOICE F001-0003110 FROM 04.11.2024».
В подальшому Продавцем було виставлено рахунок-фактуру (інвойс) № F001-0000317 від 29.11.2024, відповідно до якого, загальна вартість товару становить 54000,00 доларів США, та вказано умови розрахунків: 20% передплата, 80% балансова сплата за 1 тиждень до прибуття.
Балансову сплату від загальної суми рахунку-фактури (івойсу) було здійснено у розмірі 43200,00 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 25.02.2025р. в призначенні якого зазначено «PREPAYMENT FOR QUINOA АСС. CONTRACT IMP-04/11/2024 FROM 04.11.2024, INVOICE F001-0000317 FROM 29.11.2024».
Згідно п. 2.3. Контракту, після підписання Сторонами Специфікацій зі вказаною кількістю, ціною та терміном поставки та/або сплати Товару Покупцем, згідно до умов цього Контракту, ціна Товару зміні не підлягає. Відтак, після підписання Специфікації, незалежно від дати поставки та митного оформлення товарів, визначена у ній ціна та загальна вартість товару є незмінні.
Позивач пояснив, що під час заповнення митної декларації в електронному кабінеті через портал "Єдине вікно для міжнародної торгівлі", а саме в графі 44 «Додаткова інформація/Оформлені документи/Сертифікати та авторизації» серед інших документів містилася проформа- інвойс №F001-0003110 від 04.11.2024, однак було допущено технічну помилку в частині зазначення коду документу « 0271».
Та відповідач не спростував дані пояснення, а тому суд вважає, що відповідач безпідставно не врахував даний документ при прийнятті оскаржуваного рішення.
Як встановлено судом у п.2.1 та п.4.1. Контракту від 04.11.2024 року №ІМР-04/11/2024 вказано, що ціна товару вказується специфікаціях, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно п.1.2 специфікації №1 від 04.11.2024 року до контракту ІМР-04/11/2024, яка надавалась відповідачу вартість тони кіноа -2250дол.США за метричну тону, та саме ця ціна вказана позивачем у митній декларації, а тому суд вважає, що розбіжностей у наданих документах щодо ціни товару не було
Щодо зауважень відсутності калькуляції транспортних витрат суд зазначає наступне.
Згідно п. 1.3 специфікації від 04.11.2024 року умова поставки товару -FOB Каллоа Перу.
Умови поставки FOB (… named port of shipment) англ. Free On Board, або Франко борт (… назва порту відвантаження) термін Інкотермс 2010, який означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати і ризики чи втрати ушкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водним транспортом. Продавець за умовами поставки FOB зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту, переходу товару через поручні судна в названому порту відвантаження. Ціна FОВ (FОВ ргісе) означає, що контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.
Суд зазначає, що відповідно до правил «Інкотермс 2010» за умов FOB (FREE ON BOARD) продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.
Надання послуг з міжнародної доставки вантажу позивачу здійснювалось компанією Maersk A.S., Данія за укладеним позивачем Договором перевезення зовнішньоторгівельних вантажів №UA00079352 від 01.09.2022.
На підтвердження вартості перевезення було надано проформу-інвойс від 25.02.2025 №5653460669, платіжка за перевезення від 27.02.2025 № б/н, коносамент № 246800461 від 04.01.2025.
Згідно інвойсу від 25.02.2025 №5653460669, вартість транспортних витрат з міжнародного перевезення вантажобагажу морським транспортом CALLAO (PE) - Чорноморськ (UA), в контейнері MRSU0627229 становлять 2358,00 доларів США з детальним зазначенням та розподілом сум таких витрат.
На виконання вказаного, Позивач сплатив 2358,00 доларів США, що підтверджується SWIFT платежем №б/н від 27.02.2025 р., призначення: «PREPAYMENT FOR FREIGHT ACC. CONTRACT UA00079352 FROM 01.09.2022, INVOICE 5653460669 FROM 25.02.2025».
Частина 2 ст.53 МК України передбачає надання документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. При цьому вказана норма не встановлює конкретних вимог щодо виду таких документів. Надані документи є такими, що містять відомості про вартість перевезення товарів.
Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).
Тобто надані декларантом є належними доказами розміру витрат на перевезення, а тому Відповідач неправомірно їх не врахував.
Також відповідачем не обґрунтовано, яким саме чином відсутність калькуляції транспортних витрат унеможливлює визначення витрат на транспортування на підставі наданих документів.
Отже, надані митному органу документи щодо транспортних послуг містять необхідну інформацію про вартість перевезення оцінюваних товарів, що є необхідною умовою таких документів. Також з їх змісту можна ідентифікувати транспорт перевезення, маршрут перевезення товару та перевізника.
Суд вважає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Так, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі "Суомінен проти Фінляндії" Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер'їлдіз проти Туреччини).
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.
Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.
З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.
При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.
Митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» є такими, що підлягають задоволенню.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1146 від 23.06.2025р.
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України задовольнити.
Визнати противоправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA 500500/2025/000125/1 від 05.03.2025 року.
Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40грн.
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРУПЯНИЙ ДВІР» (65062, м. Одеса, вул.Посмітного, буд.9-А, офіс 2) код ЄДРПОУ 37223954.
Відповідач - Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).
Суддя Е.А.Іванов